Ринок праці. Ринок капіталу та природних ресурсів

План

1. Ринки праці з монополістичною владою

2. Монопольна влада на ринку праці .

Ринок капіталів та позичковий процент.

Особливості ринку природних ресурсів.

Література: [ 1, c. 301-307], [2, c. 180-183], [4, c. 223-229].

17.1 . Ринки праці з монополістичною владою

Монополістичний ринок – це ринок, на якому покупці можуть вплинути на
ціну ресурсу.

Монопсонія – це ситуація на ринку з багатьма продавцями і лише з одним
покупцем. Монопсонія виникає, коли на ринку праці великому числу
неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний
покупець і вигляді фірми або спілки підприємств. На ринку монопсонії
кривою попиту є крива доходу від граничного продукту праці (рис 17.1)

Рис. 17.1. Рівновага на монополістичному ринку

Для монополіста криві граничних (MRCL) і середніх (ACL) витрат
неоднакові. Крива пропозиції SL збігається з кривою ринкової пропозиції
(SL=ACL). Крива середніх витрат має нахил вгору, тому що монополіст
повинен заплатити вищу ціну, якщо хоче купити більшу кількість фактора
праці. Для фірм, що максимізує прибуток, обсяг купівлі визначається
кривою граничних витрат MRCL. Кількість праці, що максимізує прибуток
монополії Lмн за ціною Wмн. Спілка підприємств, що протистоять
неорганізованим робітникам, найме менше праці і встановить нижчу ставку
зарплати, ніж в умовах досконалої конкуренції.

17.2 Монопольна влада на ринках факторів виробництва.

Монополія на ринку праці виникає тоді, коли з боку пропозиції праці від
імені всіх бажаючих найнятися на роботу виступають профспілки. В цьому
випадку, як на всякому монополізованому ринку, ціна залежатиме не тільки
від виду функцій попиту і пропозиції, а і від профспілки.

З точки зору профспілки крива ринкового попиту на працю є кривою
середнього доходу, тому що кожна її точка показує, за якої ставки
заробітної плати фірми згодні найняти відповідну кількість праці.

Крива ринкової пропозиції праці уявляється профспілками як крива
граничних витрат, тому що кожна її точка показу, яку ціну вимагають
робітники за кожну додаткову одиницю праці. Якщо профспілка прагне
максимізувати свій „прибуток”, тобто різницю між сумою грошей, яку
згодні заплатити за працю фірми, і сумою цін пропозиції кожної одиниці
праці, то будується крива граничної виручки MRP. Точка її перетину з
кривою пропозиції праці (кривою граничних витрат профспілки) визначить
рівноважну комбінацій в даній ринковій структурі. Процес визначення
ставки зарплати, що максимізує „прибуток” профспілки показано на графіку
(рис 17.2).

Рис. 17.2 Модель рівноваги на монопольному ринку праці

Так як крива граничної виручки профспілки має більш крутий нахил, ніж
крива попиту на працю, то ставка зарплати Wпр є вища, а залежність Lпр
нижча, ніж за досконалої конкуренції на ринку праці. Внаслідок цього
виникає безробіття: не всі бажаючі за існуючої ставки можуть працювати
за наймом. Безробіття відображає відрізок L1 – Lпр.

Отже, коли профспілки використовують свою владу, щоб підвищити заробітну
плату своїх членів, кількість зайнятих робітників знижується, частина
незайнятих робітників або виходить з профспілок або з самого початку не
бажають до них вступати.

Розглянемо випадок, коли підприємство монополіст веде переговори з
профспілкою (рис. 17.3). Крива SL є пропозицією кваліфікованої праці
(середні витрати ACL).

Рис .17.3 Модель двосторонньої монополії.

Крива попиту DL є кривою граничної продуктивності праці MRPL. Якби
профспілка не мала монопольної влади, підприємство – монополіст найняло
б LМ робітників зі зарплатою WМ.

Продавець робочої сили має справу з кривою попиту DL і тому максимізує
свій прибуток: максимізація заробітку всіх членів профспілки є точкою
перетину кривої граничної виручки і кривої пропозиції (середніх витрат),
що і визначає зайняту чисельність Lпр і заробіток Wпр, членів
профспілки. Який буде результат, залежить від підприємства і монополіста
– профспілки.

Профспілки можуть залякати страйком, а монополіст тим, що найме
непрофспілкових робітників. Хто переможе, залежить від позиції тих і
других, і скоріше всього буде домовленість про встановлення заробітку
близько до Wк з відповідною чисельністю Lк.

17.3. Ринок капіталів та позичковий процент.

Капітал – це ресурс тривалого користування, що створений з метою
виробництва більшої кількості благ. Розрізняються фізичний і грошовий
капітал.

Фізичний капітал – це сукупність матеріальних благ (машин, будівель,
споруд, транспортних засобів, інструментів), які використовуються у
виробництві товарів і послуг з метою отримання прибутку.

Грошовий капітал – це грошова форма капіталу, що виражається сумою
готівкових грошей або особливим записом на банківському рахунку.

Взагалі підприємства мають попит на просто на деякі матеріальні,
капітальні блага (верстати, обладнання, і таке інше), а на тимчасово
вільні грошові кошти, які можна витратити на ці капітальні блага і
повернути їх, віддавши частину прибутку від їх використання у
майбутньому. Тому попит на капітал – це є попит на кошти, які можуть
бути вкладені на придбання капітальних благ, тобто в інвестиції. Таким
чином, попит на інвестиції – це є попит на позичкові кошти, а позичковий
процент – є ціною позичних коштів. Отже ринок капіталу – це є ринок
грошового капіталу.

Основна складність ринку капіталу полягає в тому, що об’єкт купівлі –
продажу переходить із рук в руки не назавжди, а на певний період.
Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередні кредитні ресурси
і цінні папери (акції, облігації, векселі) та іншого роду виробничі
контракти.

,

@

Ue

TH

,

U

?U

Ue

a

a

ae

ae

e

e

i

$

$

його володарю. Таким доходом для капіталу є процент, тобто доход на
вкладений у виробництво капітал. Величина процентного доходу
визначається процентною ставкою , тобто ціною, яку бере за користування
капіталом його володар з підприємця.

Якщо кредитор надає кредит обсягом Р, то сподівається отримати
наступного року суму (1+і)І.

У спрощеному вигляді формування процент ставки можна зобразити у вигляді
графіка.

Рис. 17.4. Формування процентної ставки

Якщо відомі залежність на попит Д(і) та пропозицію S(i) кредиту в умовах
досконалої конкуренції, то процентна ставка формується під дією сил
попиту та пропозиції, причому кінцевим результатом буде процентна ставка
рівноваги ір. Цей коефіцієнт зрівноважує попит та пропозицію на кредит.

Д(ір)=S(iр)

Кредит як правило надається за умови повернення через t років у розмірі,
збільшеному на величину процентних платежів, які нараховуються в розмірі
(і %) щорічно:

FV=I(i+1)t 17.5

Велиичина FV – є дисконтованою вартістю.

Дисконтована вартість – це вартість, яку матиме кредитор в майбутньому
на момент t.

Принцип альтернативних витрат зумовлює необхідність забезпечити
доходність не нижче ринкової інвестиції в свій капітал.

Якщо через Р позначити прибуток фірми в даний момент, а через Р(?І) –
прибуток від приросту інвестицій через певний час, то можна знайти
граничну норму віддачі інвестицій:

(17.6)

Якщо r>і, то інвестиції доцільні; якщо rR3; R1>R2. І навпаки,
зростання витрат на добриво, електроенергію знизить попит на землю, а
значит і ренту R2

Похожие записи