Реферат на тему:
Положення рівноваги споживача.
Загальна умова рівноваги споживача
Рис.1. Рівновага споживача
оскільки більш віддалена від початку координат. Максимальна
корисність, яка доступна при заданому бюджеті, до сягається тоді, коли
споживається комбінація това рів, що відповідає точці, де бюджетна лінія
дотика ється до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.
Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка
максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки
спожи- вач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його
на інший.
нахил цих двох
ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає
нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді
або
Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару
таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю
піни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-кальним принципом.
Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається
внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою
корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага
називається кутовою. Наприклад, хтось із студентів вирішив обмежити
споживання борошняних виробів, тоді кут нахилу кривої байдужості значно
зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути
дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально
можливій кількості котлет, що може придбати студент залежно від його
бюджета (рис. 2).
Рис. 2. Кутова рівновага споживача
У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню,
коли ціни значно знизяться на пиріжки чи значно зростуть на котлети.
Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від котлет заради
пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і
перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.
Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є
антиблагом, тобто таким, що має від’ємне значення корисності для
споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості:
замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через якесь
захворювання споживач взагалі не може вживати м’ясо, тоді його
приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (максимізація
корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості
пиріжків, яку він може придбати, виходячи з бюджету. Адже споживач
ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен
товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій
кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій
споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить
йому користь, називається точкою насичення.
Рис.3. Рівновага споживача для ідеально комплементарних благ
Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально
доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару
без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні
знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна
співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення
цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 3).
Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування.
Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження.
Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним
рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу
опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані
економічні рішення.
У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню,
коли ціни значно знизяться на пиріжки чи значно зростуть на котлети.
Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від котлет заради
пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і
перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.
Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є
антиблагом, тобто таким, що має від’ємне значення корисності для
споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості:
замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через якесь
захворювання споживач взагалі не може вживати м’ясо, тоді його
приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (максимізація
корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості
пиріжків, яку він може придбати, виходячи з бюджету. Адже споживач
ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен
товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій
кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій
споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить
йому користь, називається точкою насичення.
Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально
доповнюють один одного,тобто, коли ефективне споживання одного товару
без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні
знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна
співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення
цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 4).
Рис. 4. Рівновага споживача для ідеально комплементарних благ
Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування.
Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження.
Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним
рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу
опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані
економічні рішення.
Висновки
Отже, Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних
обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як
на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари.
Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка
максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки
споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули) замінювати його
на інший.
Використана література
Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.
Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.
Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ:
КНЕУ,1999, с.208.
Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА – ИНФРА*М, 1998, с.572.
Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург:
Михайлов В.А., 1997, с.750.
Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.
Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 1997,
с.304.
Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи,
1998, с.676.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
