Основи теорії поведінки споживача в ринкових умовах
План
Корисність товару як економічна категорія.
Функція корисності. Поняття загальної корисності та граничної
корисності.
Закон спадної граничної корисності. Правило максимізації корисності.
Література
1 Корисність товару як економічна категорія
Корисність в мікроекономіці розглядається як характеристика
задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживані
певних товарів чи послуг.
Категорія корисності, яка за мотивами і за цілями, є переважно
суб’єктивною, служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача.
Корисність може змінюватись із зміною ситуації.
Своє економічне значення корисність виявляє у виборі благ. Корисність є
критерієм відбору того чи іншого блага (товару, послуги, ресурсу).
Економічні блага – будь-які предмети, здатні задовольнити потреби
споживачів, або які можуть бути використаними для відповідних цілей
виробниками.
Благо буде придбане, якщо споживач надасть йому переваги, побачивши в
ньому певну корисність для себе. Переваги можна умовно визначити
порядковими номерами які начебто присвоєні споживачем певним наборам
(кошикам, комплектам), що мають різні кількості чи різні назви товарів і
послуг. З точки зору споживача ці набори являють собою альтернативні
споживчі можливості.
Крім якісної, будь-яке явище, в тому числі і корисність, може мати
кількісну сторону.
Спосіб виміру корисності двох різних благ для даного споживача можна
розглядати як фіксоване відношення переваги, наданої одному благу щодо
іншого.
Раціональний споживач може упорядковувати своє ставлення до всіх благ,
які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією.
Критерії відбору виявляються через поняття “ більша перевага”, “ менша
перевага”, “однаково”. Такий варіант вимірювання корисності називається
ординалізмом (теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ,
називають ординалістською ).
Якщо припустити, що раціональний споживач не тільки визнає той факт, що
для нього корисність даного блага більша чи менша від корисності іншого
блага, але і вказує, на скільки більша, фіксуючи величину перевищення,
то такий варіант вимірювання корисності називається кардиналізмом
(теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ, називається
кардиналістською).
2 Функція корисності .
Поняття загальної корисності та граничної корисності
Переваги споживача можуть бути виражені неперервною функцією корисності,
яка є відношенням між обсягами благ, що споживаються, і рівнем добробуту
( ступенем задоволеності, рівнем корисності), який досягається при
цьому споживанні . Функція корисності має вигляд :
U = f ( X1 , X2 , X3 ….Xn )
( 4.1 )
Де U – рівень корисності ( рівень добробуту ), сукупна або загальна
корисність.
gd¤Ui
) – кількість благ і-го виду.
f – певна відповідність між рівнем корисності і кількості благ,
що споживаються .
Залежність загальної (сукупної) корисності від кількості благ, що
споживаються можна виразитити графічно (рис 4.1)
МU
X X
Рис. 4.1 Сукупна корисність Рис. 4.2 Гранична корисність
Для визначення додаткової корисності, яка додається кожною окремою
одиницею (порцією) товару, вводиться поняття граничної корисності:
(4.2).
Гранична корисність – це збільшення (зменшення) даного рівня корисності
при споживанні кожної слідуючої одиниці блага.
3 Закон спадної граничної корисності.
Правило максимізації корисності
Гранична корисність будь-якого даного виду благ зменшується в міру
збільшення кількості даного виду благ, що споживається (при змінних
кількостях споживання інших благ).
В цьому визначається дія давно відомого економістам принципу (закону)
спадної граничної корисності, коли кожна наступна порція даного блага
приносить в даній ситуації споживання в се менший приріст загального
рівня корисності (добробуту ) даного споживача .
Принципи спадної графічної корисності частол називають першим законом
Госена.
Якщо є деякий набір благ, то другий закон Госена зводиться до того, що
за всіх варіантів використання певного блага необхідно за обмежений
період часу розподілити таким чином, щоб кожний варіант виводив
споживача на одну і ту ж величину граничної корисності MU.
Правило максимізації корисності (при загальній незмінній корисності
набору):
(4.3).
Список використаної літератури
Горошко М.Ф., Кулішов В.В. мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Ніка
Центр, 2003.
Доллан Э., Линдский Д. Рынок: микроэкономическая модель. /пер. с англ. –
СПб.:Автокомп., 1992.
Задоя А. О. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.
Емцев Р.Г., Лукин М.Ю., Черемних Ю.Н. Микроэкономика: Учебник для вузов.
– Уфа, 1995.
Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навчальний посібник для ВНЗ. – К., 1997.
Карагодова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник для
ВНЗ. – К., 1997.
Микроэкономика: Учебник под редакцией Яковлевва Е.Б. – М.: Дело, 1997.
Микро-макроэкономика./под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ – Практикум к
учебнику “Экономикс”: тесты, задачи, ситуации. – Бішкек, 1997.
Піндайк Роберт С., Рубінфелд Даніель Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. –
К., 1996.
Самуэльсон П. Экономикс / Пер. с англ. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана,
1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
