Ординалістська теорія поведінки споживача
План
Система переваг споживача та її основні елементи.
Крива байдужості. Гранична норма заміщення.
Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості споживача.
Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
Література
5.1 Система переваг споживача
Переваги споживача можна (згідно ординалістської теорії) умовно
визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним
наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг.
Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з
іншими, тобто в певних комплектах, наборах.
Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються
в даний період .
Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками
– набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки
зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні
споживчі можливості.
Елементами системи переваг споживача являються здатність до ранжування
альтернатив, транзитивність переваг, не насиченість благами,
взаємозамінність благ. Послідовність поведінки споживача визначає
рівень його раціоналізму.
Аксіома повної впорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як
він ставиться до наборів благ, що порівнюються. Інакше кажучи, що для
будь-яких наборів А і В в певній ситуації споживач може визначити своє
ставлення до них: або А >B, або А B, а В >С, то завжди А > С. Із ранжування наборів випливає, що
А дає більше задоволення, ніж В. Аналогічно В дає більше задоволення,
ніж С. Отже А повинно дати більше задоволення, ніж С.
Це припущення показує, що переваги можуть бути визначені перервною
функцією корисності (яка може бути зображена графічно в системі
координат XY).
Аксіоми потреб, що не насичуються: більша кількість будь-якого блага
завжди має перевагу перед меншою кількістю того ж блага (більше завжди
краще).Виходячи з цієї аксіоми про ненасичуваність споживача і
враховуючи неперервність функції корисності можна записати:
> 0. (5.1)
Збільшення даного рівня корисності, яка забезпечується при споживанні
додаткової кількості блага даного виду та незмінних кількостях благ
всіх інших видів називається граничною корисністю благ:
(5.2)
Аксіома незалежності споживача. Задоволення споживача залежить
тільки від кількості благ, які споживають і нині. Але від цієї аксіоми
можна відмовитись при аналізі процесів споживання з врахуванням
зовнішніх ефектів і зовнішніх витрат. В ординалістській теорії
корисності поняття “корисність” означає не більше, ніж порядок переваг.
Підтвердження “Набір А має перевагу перед набором В” еквівалентне
твердженню “набір А має більшу корисність для даного споживача, ніж
набір В”.
5.2 Крива байдужості. Гранична норма заміщення
Переваги у ставленні споживача до благ можна виразити в графічній
формі, якщо запитувати про те, як ця людина ранжувала б альтернативи.
Групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (групи байдужості)
можна розташувати в певному порядку. І споживач може визначити не
перевагу, яку він віддає одній з альтернатив, або на відчутність різниці
між ними.
Припустимо, що тільки два товари (X i Y) споживаються протягом дня.
Складемо таблицю альтернативних наборів товару Х і У:
Таблиця 5.1
Набір а в с
QX 1 2 3
QY 400 200 300
Відкладемо ці точки на графіку і з’єднаємо їх плавною лінією.
а
400
300
200 в
с
Рис. 5.1 Крива байдужості.
Q X
1 2 3
Одержана лінія рівної корисності називається кривою байдужості.
Крива байдужості є відображенням сукупності наборів благ, між якими
споживач не робить різниці. Тобто вони однаково корисні для нього і
забезпечують однаковий рівень задоволення.
Криві байдужості мають певні властивості: крива байдужості може бути
проведена через будь-яку точку графіка (рис 5.2)
Криві байдужості на одному графіку ніколи не перетнуться.
Криві байдужості, що більш віддалені від точки координат, мають
більший рівень корисності і більш привабливі для споживача.
Криві байдужості мають спадний характер, тобто кількість товару Y
зменшується при збільшенні кількості товару Х.
Криві байдужості випуклі до початку координат.
Карта байдужості –
сукупність
кривих байдужості, що
відповідають
усім можливим рівням
корисності для
U зображенням шкали
переваг споживача
U2 Карта байдужості є
графічним
U1 зображенням шкали переваг
споживача.
Карти байдужості
виключно індивідуальні.
????[?ae?
\
????????????????[?
Рис. 5.2. Карта кривих байдужості. можна говорити про переваги
і смаки
конкретного споживача.
Основним поняттям порядкової (ординалістської) теорії корисності є
гранична норма заміщення.
Граничною нормою заміщення благом Х блага У (MRS x y) називається така
кількість блага У1, від якої споживач відмовляється, щоб отримати ще
одну одиницю блага Х; при цьому рівень корисності споживача залишається
незмінним (рис 5.3)
( 5.3 )
у1
y2 U
x1 x2 X
Рис. 5.3 Крива байдужості.
При зменшенні товару Х на незначну величину його загальна корисність
змінюється на величину МUх*?Х (МUх – гранична корисність товару Х).
Аналогічно можна записати для товару У
МUу *?У
Для однієї карти байдужості : М Uх *?Х = – М Uу *?У
або
= MRSxy
Таким чином, гранична норма заміщення товарів першого виду товарами
другого виду дорівнює відношенню граничних корисностей даних видів благ.
5.3 Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості спoживача.
Бюджетне обмеження показує всі комбінації товарів, які можуть бути
придбані споживачем за даного доходу і даних цін. Бюджетне обмеження
споживача можна записати у формі такого рівняння:
І = Рх * Х + Ру * У , ( 5.5 )
Що означає: доход дорівнює сумі витрат на всі товари.
Перетворимо це рівняння до такого виду:
* X
( 5.6 )
Рівняння ( 5.6 ) являється рівнянням бюджетної лінії .
у
У/Ру К
L
Х
І/Рх
Рис 5.4 Бюджетна лінія.
Якщо ціни на товар змінюються то відповідно змінюється нахил бюджетної
лінії :
У а ) У б)
К K2
K1
Рис 5.5 Бюджетна лінія
L1 L2 Х Х :
а) при зменшенні ціни на товар Х ;б) при збільшенні ціни на товар У.
5.4 Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
Система переваг споживача.
Поєднання понять кривих байдужості та бюджетного обмеження дає
можливість пояснити, за яких умов споживач буде знаходитись в стані
тривалої рівноваги, тобто в такому стані, коли він буде максимізувати
свою корисність споживанням визначеної кількості товару X та Y за даної
величини доходу І і цін на блага РХ та РY.
Споживач максимізує свою корисність за даної умови, коли він одночасно
знаходиться на найвищій кривій байдужості і на лінії бюджетних обмежень.
Можливість вільного переміщення вздовж бюджетної лінії говорить про те,
що максимізувати корисність споживач буде в точці Е, в якій крива
байдужості U, буде дотичною до бюджетної лінії K L.
Y
K a
E
U2
B U1
U X
L
Рис. 5.6. Рівновага споживача.
Інші спільні точки більш низької кривої байдужості Uі бюджетної лінії А
і В, не максимізують корисність споживача, так як UСписок використаної літератури
Горошко М.Ф., Кулішов В.В. мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Ніка
Центр, 2003.
Доллан Э., Линдский Д. Рынок: микроэкономическая модель. /пер. с англ. –
СПб.:Автокомп., 1992.
Задоя А. О. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.
Емцев Р.Г., Лукин М.Ю., Черемних Ю.Н. Микроэкономика: Учебник для вузов.
– Уфа, 1995.
Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навчальний посібник для ВНЗ. – К., 1997.
Карагодова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник для
ВНЗ. – К., 1997.
Микроэкономика: Учебник под редакцией Яковлевва Е.Б. – М.: Дело, 1997.
Микро-макроэкономика./под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ - Практикум к
учебнику “Экономикс”: тесты, задачи, ситуации. – Бішкек, 1997.
Піндайк Роберт С., Рубінфелд Даніель Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. –
К., 1996.
Самуэльсон П. Экономикс / Пер. с англ. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана,
1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter