мікроекономіка

Курсова робота

на тему:

Нецінова конкуренція та диференціація продукту в умовах ринку
монополістичної конкуренції

ПЛАН.

ВСТУП

ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Ознаки монополістичної конкуренції

Основні теоретичні концепції

Диференціація продукту та умови входу в галузь

РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ

Крива попиту фірми

Короткострокова та довготривала рівновага фірми при монополістичній
конкуренції

Максимізація прибутку в умовах монополістичної конкуренції

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Надлишкова виробнича потужність

Нецінова конкуренція

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП.

Монополістична конкуренція є не тільки найбільш поширеною, але і
найбільш важко досліджуваною формою галузевих структур. Для подібної
галузі не може бути побудовано абстрактної моделі, як це можна зробити у
випадках чистої монополії і чистої конкуренції. Багато чого, тут,
залежить від конкретних деталей, що характеризують продукцію і
технологію, а також від природи стратегічного вибору, наявного у фірм.
Тому моя задача в даному випадку зводиться до виявлення й опису спільних
моментів і найбільш характерних закономірностей такої економічної
структури як монополістична конкуренція.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних
ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і
широких прошарків населення. Успіх економічних перетворень у чималому
ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою
монопольних процесів і конкурентних відношень. У нашій країні,
промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи
колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо
важливої стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення
ролі вже чинних на ринку монополій. В Україні процес створення
державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично
почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні
економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала
наявність вільної конкуренції в господарській діяльності. Тому на даному
етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази
з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння
населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

Своєрідним і широко поширеним типом недосконалої конкуренції, що
спостерігається практично в усіх розвинутих країнах, є, так звана,
монополістична конкуренція. В певній мірі, монополістична конкуренція
нагадує досконалу конкуренцію:

— велика кількість споживачів і виробників;

— бар’єри для входу на ринок і виходу з ринку мінімальні;

— кожна фірма сприймає ціни інших фірм як задані і регулює тільки свою
ціну.

В умовах монополістичної конкуренції кожна фірма випускає свій власний
продукт, а усі разом — товари однієї товарної групи. Товар, що
випускається кожною фірмою, декілька відрізняється від товарів тієї ж
групи, що випускаються іншими фірмами. Це, як правило, товари (або
послуги) групи одного призначення — прохолодні напої, ліки, бензин
різних марок і т.п. Товари групи є близькими замінниками, але
відрізняються один від іншого якістю виконання, упаковуванням, дизайном,
товарним знаком, післяпродажним обслуговуванням і т.п. І майже не
різняться ціною. Кожна фірма є єдиним виробником свого товару й в цьому
змісті монополістом.

Чиста конкуренція і чиста монополія є винятками, а не правилом в
ринковому середовищі. Більшість ринкових структур знаходяться десь між
цими двома винятками. Монополістична конкуренція припускає змішання
монополії і конкуренції: точніше, монополістична конкуренція містить у
собі дуже значний обсяг конкуренції, змішаної з невеликою дозою
монопольної влади.

Модель досконалої конкуренції, що використовувала неокласична школа,
спиралася на ряд дуже умовних теоретичних передумов. Передбачалася,
зокрема, що економіка є абсолютно гнучкою і мобільною: є рухливість
ресурсів, відсутні найменші перешкоди для переливання капіталу і праці,
не існує якогось центру економічної влади, здатного обмежувати свободу
господарських суб’єктів. Багато представників західної економічної
теорії розуміли усю умовність показаних передумов, тому вже в 19ст.
з’явилися роботи, автори яких намагались врахувати вплив монополій на
структуру ринку. Найбільш відомими роботами в цьому напрямку є “Теорія
монополістичної конкуренції” Е.Чемберліна і “Економічна теорія
недосконалої конкуренції” Дж.Робінсон.

Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає в
тому, що він був першим, хто ввів поняття “монополістичної конкуренції”.
Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють
собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська
модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції
(велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ
на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду
продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому
передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання
максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією
товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне
створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента.
Відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного
виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і
лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями
свого продукту, витратами по збуту.

Джоан Робинсон (1903-1983)- англійський економіст, представник
кембріджської школи політичної економії — як і Чемберлін у своїй
найвідомішій роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933)
досліджувала ті ж проблеми: здвиги в механізмі ринкової конкуренції,
проблему монополізації ринку, механізм монополістичного ціноутворення.
Значний внесок в аналіз ринку недосконалої конкуренції внесли такі
економісти, як А.Курно, Дж.Хікс і ін.

Розділ 1.

ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.

1.1. Ознаки монополістичної конкуренції.

У багатьох галузях господарства товари, які випускаються фірмами, є
диференційованими. З тієї чи іншої причини споживачі розглядають марку
кожної фірми як таку, що відмінна від марок інших фірм.

Монополістична конкуренція – це тип ринку, на якому за умови
неоднорідної пропозиції діє велика кількість невеликих постачальників
при більшій кількості споживачів. Тобто, на відміну від досконалої
конкуренції, при монополістичній конкуренції немає однорідності
продукції, оскільки між продуктами окремих виробників існують деякі
відмінності, що дозволяє фірмам здійснювати сегментацію ринку. Даний тип
ринку поєднує в собі риси як конкурентного (багато виробників), так і
монополістичного (наявність відмінностей у продукції).

Розходження між монополістичною і чистою конкуренцією дуже значні. Для
монополістичної конкуренції не потрібно наявності сотень або тисяч фірм,
достатньо порівняно великого їх числа, скажемо 25, 35, 60 або 70.

Ринок з монополістичною конкуренцією має дві важливі особливості.

По-перше, фірми конкурують між собою, торгуючи диференційованими
товарами, які можуть легко замінятися один одним, однак вони не є
абсолютними замінниками. Інакше кажучи, перехресна еластичність попиту
за ціною значна, проте не безмежна.

По-друге, вхід на ринок і вихід з нього — вільні: для нових фірм з їх
власними марками товару увійти до ринку нескладно і так само легко
залишити ринок існуючим на ньому фірмам, товари яких стали
неприбутковими.

З наявності такого числа фірм витікає декілька важливих ознак
монополістичної конкуренції. По-перше, кожна фірма володіє щодо
невеликою долею усього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над
ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм до
того ж гарантує, що таємна змова, погоджені дії фірм із метою обмеження
обсягу виробництв і штучного підвищення цін, майже неможливий. Нарешті,
при численності фірм у галузі немає відчуття взаємної залежності між
ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію
з боку конкуруючих із ній фірм. І це дуже прийнятий спосіб дії фірми в
умовах ринку, на котрому її конкуренти дуже чисельні. Зрештою,
збільшення продажів на 10 або 15 %, що фірма Х може здійснити шляхом
зменшення ціни, поширюється настільки слабко на її 20, 40 або 60
конкурентів, що вплив на їхні продажі буде практично непримітним.
Реакцію конкурентів можливо не враховувати, тому що вплив дій однієї
фірми на кожного з її численних суперників настільки малий, що в цих
конкурентів не буде причини реагувати на дії фірми.

Тобто, монополістична конкуренція розуміє таку ринкову ситуацію, при
котрій щодо велике число невеликих виробників пропонує схожу, але не
ідентичну продукцію.

У реальній дійсності не існує чистої (досконалої) або тільки, крайнього
випадку, «чистої» монополії при недосконалій конкуренції. Як відзначає
П.Самуэльсон, «реальний світ, яким ми його знаємо по Америці, Європі або
Азії, виступає як своєрідне сполучення елементів конкуренції з
недосконалостями, внесеними монополіями»

1.2. Основні теоретичні концепції.

Існують дві основні теоретичні концепції монополістичної конкуренції.

1. «Рішення за дотичною» — Е. Чемберліна.

Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає в
тому, що він був першим, хто ввів поняття “монополістичної конкуренції”.
Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють
собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська
модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції
(велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ
на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду
продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому
передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання
максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією
товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне
створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента.

Кожна фірма, яка домоглась деякої диференціації продукту стає
монополістом на ринку його збуту. У зв’язку з цим фірма починає мати
частково ринкову владу. Це означає, що збільшення цін на її продукцію не
обов’язково призведе до втрати усіх покупців, що було б вірно,
принаймні, у теоретичному плані в умовах досконалої конкуренції, повної
однорідності продукту і, як слідство, безкінечної еластичності попиту по
ціні. При цьому диференціація продукту по Чемберліну трактується
достатньо широко: вона включає не тільки різноманітні властивості
продукту, але й усі умови реалізації і послуги, що супроводжують
продажу, а також просторове перебування. Диференціація може базуватися
на певних особливостях самого продукту, начебто таких, як особливі
запатентовані властивості (фабричні марки, фірмові назви, своірідність
упаковування) і таких, як індивідуальні особливості (якість, форма,
колір або стиль). Диференціація може існувати у відношенні умов, що
супроводжують продажу товарів. Там, де продукт диференційований,
продавець одночасно є і конкурентом і монополістом. Межі ж влади цієї
групи монополістів обмежені, оскільки контроль над пропозицією товарів
частковий: внаслідок існування товарів замінників і можливої
еластичності попиту по ціні.

Проблему попиту Чемберлін ставить по-новому. На відміну від неокласичної
моделі, де обсяг попиту і його еластичність виступають як щось
споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на
які монополіст може робити вплив через формування наших смаків і
переваг. Тобто, ціна не є вирішальним інструментом конкуренції,
оскільки в створенні попиту головний акцент робиться на рекламу, якість
товару, обслуговування споживачів. Це означає, що в умовах
монополістичної конкуренції еластичність попиту по ціні падає при
зростанні еластичності по якості.

Крива попиту на продукцію окремої фірми хid не є нескінченно еластичною,
як це мас місце за досконалої конкуренції, тобто її крива матиме певний
нахил, менший за нахил кривої ринкового попиту хd, а, отже, МRi, = ARi,.
Це створює певні можливості для здійснення самостійної цінової політики
в короткостроковому аспекті, отримувати економічний прибуток, оскільки
фірма буде випускати таку кількість продукції, що забезпечує їй максимум
прибутку згідно з випуску правилом (МR = МС).

Як видно з мал. A , при встановленні фірмою оптимальної для себе ціни
pm вона отримуватиме прибуток, величина якого відповідає площі
прямокутника.

Проте, на відміну від монополії, дана рівновага, коли фірма отримує
економічний прибуток, не може бути довгостроковою, оскільки не існує
суттєвих перешкод для того, щоб у дану галузь не входили нові
конкуренти, які будуть випускати подібну продукцію.

Це призводить до того, що економічний прибуток зникає (мал. Б),
оскільки, по-перше, попит на продукцію окремої фірми знизиться, бо
додаткова пропозиція продукції, яка є замінником для продукції окремої
фірми, призводить до зменшення ємності її ринку, і, по-друге, посилення
в галузі конкурентної боротьби, що ведеться в основному неціновими
методам, спричинить підвищення рівня витрат (крива середніх витрат АСi
здійметься вгору).

Що стосується реклами, то їй властиво двоїстий вплив на попит.
Припускається її вплив як на формування потреб, так і на їхні зміни. З
однієї сторони вплив реклами на збільшення попиту на продукт ув’язується
з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно
від призначуваної ціни, чим без помочі реклами, тобто граничні витрати
на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, висловлюється
нагадування про те, що прибуток від повторення реклами збільшується не
нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час
посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту.

2. «Двічі зламана крива ціна — збут»—Е. Гутенберг.

Окрема фірма має можливість здійснювати автономну цінову політику лише в
рамках дуже обмеженого інтервалу (мал.В). Поза ним фірма потрапляє у
ситуацію, дуже близьку до досконалої конкуренції: якщо вона встановлює
ціну, вищу за p0 внаслідок цінової конкуренції вона втратить більшість
своїх клієнтів; якщо знижує ціни нижче рівня p0’, то вона залучає до
себе стільки споживачів, що це стає відчутним для її конкурентів. Таким
чином, окрема фірма має можливість в інтервалі p0’ < р

Похожие записи