Монопольний ринок

План

Монополія: ринкова структура і її сутність.

Попит на продукт монопольної фірми.

Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації
прибутку.

Література

12.1 Монополія: ринкова структура і її сутність

Монопольний ринок – це ринок, де: діє один продавець (виробник); товар,
який виробляє виробник є особливий, він не має замінників;

ринок повністю закритий для входу нових виробників;

відсутня конкурентна боротьба, встановлюється монопольна влада
виробника, який може за рахунок підвищення ціни в певних межах знизити
обсяг виробництва і отримати при цьому максимально можливий прибуток.

На монопольному ринку може бути ситуація, де діє один виробник і багато
продавців. На такому ринку виробник може встановити ціну і ніхто не може
вплинути іншою ціною на цю пропозицію товару.

Аналогічним монопольному ринку є монопсонічний ринок – ринок, в якого є
лише один покупець і безліч продавців (ринок праці).

Основним бар`єрами для входження на ринок є:

виключні права, отримані від уряду;

патенти та авторські права;

власність на всю пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу;

маштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст – це велике
підприємство; тому для створення гідної конкуренції треба вкласти значні
кошти, що для більшості конкурентів недоступно і недоцільно.

Для монополії, як для конкурентної фірми, головним принципом є
максимізація прибутку. Величина прибутку монополії залежить від
максимальнихобмежень, з якими стикається фірма. Як і для будь-якої іншої
фірми прибуток монополіста обмежений витратами виробництва.

Другим важливим обмеженням є попит на його продукт.

Попитом для монополіста є ринковий попит, тому що він є одним виробником
цієї продукції. Тому для монополіста, на відміну від досконалого
конкурента, функція попиту є завжди спадною, а не горизонтальною лінією.

Як і для умов досконалої конкуренції, для монополіста існує чітко
визначена залежність між обсягом виробництва продукції і максимальним
значенням прибутку.

12 .2 Попит на продукт монопольної фірми

Однією з умов існування монопольного ринку є те, що на ринку функціонує
лише один виробник якоїсь продукції. Тому фірма-монополіст є певна
галузь виробництва.

Це призводить до того, що на монопольному ринку немає поділу на попит
окремої фірми і ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію
окремої фірми та ринкову пропозицію.

У споживача існує лише два можливих варіанти поведінки, або взагалі
відмовитися від споживання цього товару чи придбати його у монополіста.

Для чистого монополіста крива попиту має спадний характер:

а) б)

P P

d

d

Q Q

Рис. 12.1. Крива попиту: а) фірми-монополіста; б) конкурентної фірми.

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі
поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Ціна
реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує
граничний доход, отриманий від її продажу.

Іншими словами:

Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї.

Причому він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову
одиницю товару, а й на весь обсяг продаж.

Якщо на конкурентному ринку TR=PQ, то на монопольному ринку

d (PQ)

MR=———- MR=0, TR=max

dQ

TR

TRK

TRM

TR=max

Q

Рис. 12.2. Крива доходу монополіста

d TR d (PQ)

Крива TR має точку перетину, при якій похідна -= ——— = MR = 0

d Q d Q

і TR – max

Аналізуючи еластичність попиту, можна зробити висновок, що при
еластичному попиті зниження ціни збільшує валовий дохід продавця. Якщо
попит нееластичний, то при зменшенні ціни доход зменшується, а при
збільшенні ціни доход збільшується. Цей висновок, ці залежності дають
можливість вибирати співвідношення “ціна – обсяг продукту” для
монополіста.

P

еластична ділянка

P1 одинична еластичність

нееластична ділянка

P2 d

TR1 Q1 Q

TR

Q3 Q1 Q2

Рис.12.3. Модель вибору фірми монополіста

.

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

T

&

gdn

^„`„Agdn

O

`„Agdn

gdn

&

gdn

O

gdn

O

`„Agdn

O

`„Agdn

gdn

gdn

gdn

&

gdn

&

gdn

gdn

gdn

`„Agdn

O

`„Agdn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

gdn

O

`„Agdn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

hn

gdn

gdn

O

`„Agdn

Якщо монополіст обере ціну, що відповідає нееластичній ділянці кривої
попиту (Р2), то отриманий ним доход TR2 може принести продажі значно
менших обсягів продукції (Q3 < Q2). Виробник, який хоче максимізувати прибуток, буде завжди намагатись уникнути нееластичної ділянки кривої попиту. 12.3 Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна досягти такого обсягу виробництва продукції, за якого гранична виручка (граничний доход) MR дорівнює граничним витратам МС. MR=MC (12.1) В цьому – вирішення проблеми максимізації прибутку для монополіста, як і для будь-якої іншої фірми. Прибуток монополії визначається як різниця між виручкою та загальними витратами виробництва. ЕП=TR – TC (12.2) Із зростанням Q прибуток зростатиме поки не досягне максимуму, а потім буде зменшуватись. Певний обсяг виробництва Q максимізує прибуток в тому випадку, коли приріст прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює 0. d ЕП d TR d TC MR – MC == 0 TR – TC = ЕП ------- = ------- - ------- MR = MC С TC d Q d Q d Q TR max Q Q Q Рис.12.5. Модель вибору обсягу виробництва за загальними значеннями доходу і витрат. Формула MR = MC – є необхідною умовою максимізації прибутку. Для монопольної фірми граничний доход визначається формулою: ); (12.3) Так як MC = MR , то можна записати, що - перевищення ціни над граничними витратами в процентах від ціни. Ціну можна виразити через граничні витрати як: При |Еd| = 1 – ціна є невизначеною величиною. |Ed| < 0 – ціна менша за нуль. Ці два випадки не мають економічного сенсу. Таким чином, монополія максимізує прибуток тільки при |Ed|>1.

Таким чином, монополіст, визначаючи ціну, враховує що вона може
перевищувати граничні витрати на величину, обернено пропорційну
еластичності попиту. Випуск товарів необхідно розширювати поки за ціни,
що встановлені монополістом, доки продукція знаходить збут.

Отже, необхідною умовою максимізації прибутку є рівність MC = MR.

P

MC

PE AC

прибуток

E

D=AR

QE Q

Рис.12.6. Модель рівноваги монополії в короткостроковому періоді.

На графіку (рис. 12.6) точка Е (точка перетину ліній граничних витрат МС
і граничного доходу) є точкою рівноваги фірми-монополіста. Опустивши
вертикальну лінію на ось Х , знаходимо обсяг продукції QE, при якому
фірма одержить максимальний прибуток. Перетин вертикальної з лінією
попиту D визначає ціну РЕ, при якій буде реалізовано цей обсяг
продукції.

В довгостроковому періоді монополія, яка максимізує прибуток, розширює
свої операції, поки не стане випускати кількість товару, яка відповідає
правилу рівності граничної виручки і довгострокових граничних витрат (MR
= LRMC). Фірма — монополіст забезпечить рівновагу в довгому періоді в
тому випадку, якщо вона зможе утримати контрольовану галузь від
проникнення інших фірм.

Список використаної літератури

Горошко М.Ф., Кулішов В.В. мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Ніка
Центр, 2003.

Доллан Э., Линдский Д. Рынок: микроэкономическая модель. /пер. с англ. –
СПб.:Автокомп., 1992.

Задоя А. О. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.

Емцев Р.Г., Лукин М.Ю., Черемних Ю.Н. Микроэкономика: Учебник для вузов.
– Уфа, 1995.

Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навчальний посібник для ВНЗ. – К., 1997.

Карагодова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник для
ВНЗ. – К., 1997.

Микроэкономика: Учебник под редакцией Яковлевва Е.Б. – М.: Дело, 1997.

Микро-макроэкономика./под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ — Практикум к
учебнику “Экономикс”: тесты, задачи, ситуации. – Бішкек, 1997.

Піндайк Роберт С., Рубінфелд Даніель Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. –
К., 1996.

Самуэльсон П. Экономикс / Пер. с англ. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана,
1996.

Похожие записи