тема: Монополістична конкуренція

Суть та особливості ринку монополістичної конкуренції.

Визначення ціни та об’єму виробництва.

Витрати монополістичної конкуренції. Збиткова (неповна) виробнича
потужність.

Нецінова конкуренція.

1. Під монополістичною конкуренцією слід розуміти таку ситуацію, при
якій відносно велика кількість невеликих виробників пропонують подібну,
але не ідентичну продукцію.

Ознаки монополістичної конкуренції:

кожна фірма володіє відносно невеликою часткою ринку, тому вона має
обмежений контроль над ринковою ціною;

наявність відносно великої кількості фірм до того ж гарантує, що таємна
угода, узгоджені дії фірми з метою обмеження об’єму виробництва та
штучного встановлення цін, майже неможлива;

при багаточисельності фірм в галузі нема відчуття взаємозалежності між
ними; кожна фірма оприділяє свою політику, не враховуючи можливу реакцію
зі сторони конкуруючих з нею фірм.

Основна ознака монополістичної конкуренції:

Диференціація продукту – при монополістичній конкуренції фірми
випускають різні види одного продукту. При цьому диференціація продукту
може мати ряд різних форм.

Якість продукції. ПК можуть відрізнятися по потужності.

Послуги. Упакування та доставка додому, надання кредиту та відсоткові
знижки.

Розміщення. Малі магазини, які розташовані ближче жилих масивів можуть
мати вищі доходи, ніж крупні супермаркети.

Стимулювання збуту і упакування. Взаємозв’язок назви товару з ім’ям
знаменитості, реклама. Багато фірм робить “ставку” на значки та товарі
знаки, з метою переманити споживачів.

Найважливіше значення диференціації продукту – не дивлячись на наявність
відносно великої кількості фірм, виробники, в умовах монополістичної
конкуренції, володіють обмеженим степенем контролю над цінами на свою
продукцію. Споживачі надають перевагу продукції певних продавців і в
певних границях платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб
задовольнити свої потреби.

Вступ в галузь є відносно легким. Легкість вступу сприяє виникненню
конкуренції в галузі із відносно великою кількістю невеликих фірм в
довготерміновому періоді.

2. Припустимо, що фірми в галузі виробляють деякі дані продукти та
займаються діяльністю по стимулюванню збуту в деякому даному об’ємі.
Крива попиту фірми відображена на рисунку 1.

В короткостроковому періоді фірма або може отримати економічні
прибутки, або зіткнутися з витратами. Економічні прибутки викличуть
вступ нових фірм в галузь, і в результаті, в ході конкуренції вони
будуть ліквідовані. Збитки викличуть масовий відхід фірм із галузі до
тих пір, поки нормальні прибутки не будуть відновлені.

В довгостроковому періоді існує тенденція до отримання нормального
прибутку, тобто до беззбитковості. Так, в КП при умові отримання
прибутків можна очікувати, що економічні вигоди сприятимуть появі
конкурентів, оскільки входження в галузь є відносно простим. Коли нові
фірми ввійдуть в галузь, крива попиту, з якою стикається конкуруючий
монополіст, опуститься і стане більш еластичною, тому що кожна фірма
володіє меншою часткою сукупності попиту і стикається тепер із більшим
числом замінників продуктів. Звичайно, це в свою чергу визве тенденцію
до счезання прибутків. Отже фірми почнуть залишати галузь.

В ДП якщо ціна просто покриває витрати на одиницю продукції при об’ємі
виробництва, для якого ГВ=ГВт, то досягається рівновага.

Але, кажучи те, що в довгостроковому періоді фірма є беззбитковою, тобто
здатна отримувати нормальний прибуток, треба бути обережним, так як
існують певні ускладнюючі фактори:

Деякі фірми можуть випускати такі продукти, які конкурентам важко
виробити (якась бензозаправочна станція може займати єдине доступне
місце на самому людному перехрестку в місті).

Фірма має патент, який дає їй більш чи менш довгочасову перевагу над
суперником.

Входження в галузь обмежується рядом причин, наприклад, існують
фінансові бар’єри для входження.

Диференціація на основі розміщення і доступності (збитки і прибутки
нижче нормальної можуть зберігатись в ДП).

3. На ринках з монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне
використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний
елемент викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва
товарів. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в ДП,
вказуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару
суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, які з використанням
тих же ресурсів можна було б виготовити.

Більше того, на противагу фірмам, діючим в умовах чистої конкуренції,
при монополістичній конкуренції фірми виробляють трохи менший, ніж
найбільш ефективний об’єм продукції. Виробництво вимагає більш високих
витрат на одиницю продукції, ніж досягаємий мінімум. Це, в свою чергу,
означає встановлення ціни дещо нижчої, ніж в умовах чистої конкуренції.

Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені
фірмами, які діють без досягнення оптимальних потужностей (типовими
прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі,
наприклад, 30 чи 40 бензозаправочних станцій, які розміщуються в мсті
середнього розміру і всі діють з збиткової виробничою потужністю, тому
що, як в даному прикладі, потік автомобілів розподіляється між даними
бензозаправками нерівномірно). Ця неповна виробнича потужність і
споживачі, які наказані за цю недогрузку переважаючими конкурентний
рівень цінами і утворюють витрати монополістичної конкуренції.

Проте, в багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна та об’єм
виробництва не дуже відрізняються від тих, які існують як результат
чистої конкуренції. Диференціація продукту, яка характерна для
монополістичної конкуренції, означає що покупці можуть вибирати із
переліку різновидів одного і того ж базового продукту. Це сприяє кращій
реалізації різновидних смаків споживачів. Фактично існує альтернатива
між випуском нових марок товару і виробництвом попереднього товару з
мінімальними СВт. Чим гостріша проблема надлишку виробничих продуктів,
тим ширший діапазон споживчого вибору.

4. Нецінова конкуренція включає:

Диференціація продукту і його вдосконалення.

Ймовірність того, що легке входження в галузь монополістичної
конкуренцією буде сприяти різновиду продукції і поліпшенню продукту є,
можливо, основною рисою монополістичної конкуренції, яка може
компенсувати повністю чи частково (витрати), пов’язані з цією ринковою
структурою. Тут дійсно існують два досить ясні обставини:

Диференціація продукту в якийсь даний момент часу (в любий момент
споживачу буде запропоновано широкий перелік типів, марок і ступенів
якості любого даного продукту. Порівняно із чистою конкуренцією це для
споживача є певними перевагами. Діапазон вільного вибору розширюється, а
різновиди і відтінки споживчих смаків задовольняються виробниками
найбільш повно. Проте, швидке збільшення асортименту продуктів певних
типів може досягти такого рівня, коли споживач почне лякатися, розумний
вибір стане важким і покупки будуть віднімати багато часу (Помада фірми
“Ревлон” налічує 157 тонів, з яких 41 є рожевим) Також негативним є те,
що споживачі, які зіткнулися з великою кількістю подібних товарів,
можуть почати надавати перевагу якості товару по ціні).

Покрашення продукту на протязі часу (вдале поліпшення продукту однією
фірмою зобов’язує конкурентів “підтакувати”, або, якщо вони можуть це
зробити, перевищити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, інакше їм не
уникнути збитків. Також, прибутки, отримані від вдалого покращання
продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його
покрашення. Проте, зміна продукту в більшості випадків є другорядною,
тобто незначні зовнішні зміни в продукті які не збільшують його
довговічності, ефективності чи корисності. Більш екзотична тара, ярке
упакування чи “наведення блиску” складають найчастіше головні напрямки
змін продукту).

Реклама.

Ціль реклами фірми, яка діє в умовах монополістичної конкуренції проста
– фірма надіється збільшити свою ринкову частку і посилити лояльність
споживачів по відношенню саме до її диференційованого продукту.

Переваги реклами:

Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачу робити розумний вибір.

Реклама підтримує національну систему зв’язку (радіо, телебачення,
журнали і газети фінансуються частково за рахунок реклами).

Реклама стимулює зміну продукту – фірма обов’язково покращує свій
продукт, щоб забезпечити “грунт для продажі”.

Завдяки вдалій рекламі фірма може розвернути своє виробництво і,
внаслідок цього, отримати більший ефект.

Реклама являється силою, яка підтримує конкуренцію (навряд чи “Daewoo”
закріпилися би на українському автомобільному ринку без реклами).

Реклама забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі рівні споживчих
витрат (реклама, як така не потрібна для того, продати їжу голодній
людині, але реклама і міри по стимулюванню збуту необхідні для того, щоб
переконати сім’ї в тому, що їм потрібен відеомагнітофон чи домашній
комп’ютер і т.п.).

Недоліки реклами.

Критики реклами вказують на те, що основна її цілі – переконувати, а не
інформувати.

Як такі, витрати на рекламу являються відносно не виробничими, вони мало
що, або зовсім не чого не добавляють до процвітання суспільства
(пиломатеріали, які необхідні в будівництві витрачаються на дошки
оголошень та на виробництво паперів, які використовуються для реклами).

В зв’язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати (дошки оголошень
погіршують придорожній пейзаж, зростає споживання таких шкідливих
продуктів, як алкоголь і тютюн, чи надасть газета звіт про трудовий
спір, в який втягнутий її головний рекламодавець).

Більша частина реклами має тенденцію до самонейтралізації (результати
мільйондоларової рекламної компанії одного з виробників миючих засобів в
значній степені зводяться на ніщо такими ж дорого вартісними кампаніями,
які проводяться його конкурентами. На самому ж ділі, додаткові миючі
засоби використовуються мало).

Стверджується, що реклама сприяє росту монополій. З однієї сторони,
обширна реклама створює фінансові бар’єри і тим самим збільшує ринкову
владу, якою фірми вже володіють. Більше того, надаючи прихильність
фабричним маркам, споживачі стають менш чутливими до зниження цін їх
конкурентами, тим мами збільшуючи монопольну владу.

Більшість економістів не хочуть признавати рекламу важливим фактором,
який оприділює рівні виробництва і зайнятості.

Емпіричні свідчення.

Основний дослідницький інтерес економістів зосередився на впливі реклами
на ступінь конкуренції в різних галузях. Отримали розвиток дві різні
школи: антиконкурентна точка зору стверджує, що реклама є формою
переконання, яка посилює диференціацію продукту в свідомості споживачів
і, таким чином, дозволяє кожній фірмі отримати більшу ступінь
монопольної влади на ринку, при чому зробити це за рахунок споживачів.
Реклама переконує споживачів в тому, що на світі не має близьких
замінників. Реклама зменшує конкуренцію серед існуючих фірм галузі і,
виступаючи для них в якості бар’єру, захищає створені фірми від
потенційних конкурентів.

На противагу цій, інша проконкурента точка зору розглядає рекламу, як
інформацію, тобто як відносно не дорогий засіб збільшення кількості
замінників продуктів, відомих покупцям. Більше знання про пригідність
продуктів завдяки рекламі успішно збільшує число замінників і робить
галузь більш конкурентною.

Існують важливі емпіричні досліди, які закріплюють довіру до двох цих
точок зору. Наприклад, Команор і Вільсон вивчали роль реклами в 41
галузі і дійшли до власного висновку, про те, що реклама не сприяє
конкуренції. Точніше, вони вважають, що “більший об’єм витрат на рекламу
в деяких галузях служать в якості важливої перегороди для нової
конкуренції на ринках, які обслуговують ці галузі”. Ціни сильно
рекламуюмих товарів переважають їх ГВт, що є відображенням
нераціонального використання ресурсів.

На противагу, Еккард прийшов до заключення про те, що реклама є
проконкурентною силою. Він стверджує, що, якщо реклама сприяє
монопольній владі, тоді галузі, які найбільш інтенсивно рекламують свої
товари, повинні бути галузями, які збільшують на протязі часу свої ціни
в найбільшій степені, а свій об’єм виробництва – в найменшій ступені.
Вивчаючи зміни цін і об’єму виробництва, біля 150 важливих галузей за
період з 1963-1977 роки Еккард дослідив, що як правило галузі з рівнями
реклами вище середнього мали темпи збільшення цін нижче середнього, а
темпи зростання об’ємів виробництва – вище середнього рівня.

Висновок: реклама скоріше збільшує конкуренцію, ніж сприяє монополії.

Монополістична конкуренція і економічний аналіз.

Фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимальних
прибутків фактично повинна жонглювати трьома змінними факторами: ціною,
продуктом і рекламно-пропагандистською діяльністю. Фірма шукає
оптимальну комбінацію всіх цих складових, яка дасть їй максимальні
прибутки. Цю оптимальну комбінацію важко передбачити, вона повинна бути
знайдена шляхом проб і помилок.

Крива попиту монополіста першопочатково еластична. Вона набагато
еластичніше, ніж крива попиту продавця при чистій монополії, так як
продавець при монополістичній конкуренції стикається із більшою
кількістю конкурентів. що стосується кривої пропозиції (рис.1), то вона
не є абсолютно еластичною, тому що фірма має менше конкурентів, ніж в
умовах чистої конкуренції, і продукти цих фірм є близькими, але не
абсолютні замінники.

Похожие записи