КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Індекс дохідності інвестицій: економічний зміст,
методика та приклади обчислення. Вплив інфляції на основні економічні
показники ефективності інвестицій
1. Індекс дохідності інвестицій: економічний зміст,
методика та приклади обчислення
Для очікуваної ефективності інвестиційних проектів в сучасній практиці
фінансового менеджменту використовуються наступні основні показники:
чистий приведений доход; індекс дохідності; період окупності; внутрішня
норма дохідності. Для їх розрахунку використовується показник чистого
грошового потоку, що формується як сума чистого прибутку і
амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного
проекту.
Індекс дохідності (коефіцієнт чистого дисконтованого доходу) – це
співвідношення чистого дисконтованого доходу і дисконтованої вартості
інвестицій (дисконтована норма прибутку), що викоритсовується для
порівняння альтернативних проектів:
1Д=ЧДЦ : ДВІ,
де ІД — індекс дохідності;
ЧДД— чистий дисконтований дохід;
ДВІ —дисконтована вартість інвестицій. Якщо період будівництва не
перевищує одного року, вартість інвестицій не слід дисконтувати.
Індекс дохідності в методичному відношенні нагадує оцінку по показнику
“коефіцієнт ефективності капітальних вкладень”. Разом з тим за
економічним змістом це зовсім інший показник, так як в якості доходу від
інвестицій виступає чистий грошовий потік. Крім того, майбутній доход
від інвестицій (грошовий потік) приводиться в процесі оцінки до
теперішньої вартості. Розрахунок індексу дохідності здійснюється по
формулі:
ДП
ІД= ———
ІС
де ІД – індекс дохідності по інвестиційному проекту;
ДП – сума чистого грошового потоку в теперішній вартості;
ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію
інвестиційного проекту (при різному часі вкладень також приведена до
теперішньої вартості).
Показник “індекс дохідності” також може бути використаний не тільки для
порівняльної оцінки, але і в якості критеріального при прийнятті
інвестиційного проекту до реалізації.
Якщо значення індексу дохідності менше одиниці або дорівнює їй, проект
повинен бути відхилений в зв’язку з тим, що він не принесе додаткового
доходу інвестору. Іншими словами, до реалізації можуть бути прийняті
інвестиційні проекти тільки із значенням показника індексу дохідності
вище одиниці.
Чистий приведений доход дозволяє одержати найбільш узагальнену
характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в
абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміють різницю між
приведеними до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) сумою чистого
грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою
інвестованих в його реалізацію засобів. Розрахунок цього показника
здійснюється за формулою:
ЧПД=ДП-ІС,
де ЧПД – чистий приведений доход;
ДП – сума чистого грошового потоку (в теперішній вартості) за весь
період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій
в нього). Якщо повний період експлуатації до початку нового інвестування
в даний об’єкт визначити складно, його приймають в розрахунках в розмірі
5 років (це середній період амортизації обладнання, після чого воно
підлягає заміні);
ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію
інвестиційного проекту.
Використовувана дисконтна ставка при розрахунку цього показника
диференціюється з врахуванням рівнів ризику і ліквідності.
Характеризуючи показник “чистий приведений доход”, слід відмітити, що
він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки
ефективності інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх
реалізації. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного
доходу є від’ємною величиною або дорівнює нулю, повинен бути відхилений,
так як він не принесе інвестору додатковий доход на вкладений капітал.
Інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого
приведеного доходу дозволяють збільшити капітал інвестора.
Період окупності є одним з найпоширеніших показників оцінки ефективності
інвестицій. На відміну від використовуваного в нашій практиці показника
“термін окупності капітальних вкладень”, він також базується не на
прибутку, а на грошовому потоці з приведенням інвестованих засобів і
суми грошового потоку до теперішньої вартості. Розрахунок цього
показника здійснюється по формулі:
ІС
ПО =————–
ДПп
Де ПО – період окупності вкладених засобів по інвестиційному
проекту;
ІС – сума інвестиційних засобів, направлених на реалізацію
інвестиційного проекту (при різному часі вкладень приведена до
теперішньої вартості);
ДПц – середня сума чистого грошового потоку (в теперішній вартості) в
періоді. При короткострокових вкладах цей період приймається за 1
місяць, а при довгострокових – за 1 рік.
Характеризуючи показник “період окупності”, слід звернути увагу на те,
що він може бути використаний для оцінки не тільки ефективності
інвестицій, але і рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з ліквідністю
(чим триваліший термін реалізації проекту до повної його окупності, тим
вище рівень інвестиційних ризиків).
Внутрішня норма дохідності є найскладнішим і зовсім новим для нас
показником з позиції механізму його розрахунку. Він характеризує рівень
дохідності конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтною
ставкою, по якій майбутня вартість грошового потоку від інвестицій
приводиться до теперішньої вартості інвестованих засобів. Внутрішню
норму дохідності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій
чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведений до
нуля. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
n
ДПпн
ВНД= ————-
ІРpн
де ВНД – внутрішня норма доходності;
ДПпн – теперішня вартість чистого грошового потоку по реальному
інвестиційному проекту;
ГРрн – теперішня вартість інвестиційних ресурсів;
п – число років, за які дисконтується вартість.
Характеризуючи показник “внутрішня норма дохідності”, слід відмітити, що
він найприйнятніший для порівняльної оцінки. При цьому порівняльна
оцінка може здійснюватися не тільки в рамках інвестиційних проектів, що
розглядаються, але і в більш широкому діапазоні (наприклад, порівняння
внутрішньої норми дохідності по інвестиційному проекту з рівнем
рентабельності використовуваних активів в процесі поточної господарської
діяльності підприємства і т.п.).
Всі розглянуті вище показники знаходяться між собою в тісному
взаємозв’язку. Тому при оцінці ефективності реальних інвестицій їх слід
розглядати в комплексі.
Відібрані в процесі попереднього розгляду бізнес-планів інвестиційні
проекти підлягають більш детальній поглибленій оцінці. З позиції
фінансового менеджменту особливу роль грає оцінка і порівняння
інвестиційних проектів по трьох основних критеріях:
1) рівню ефективності;
2)рівню фінансових ризиків;
3) рівню ліквідності.
2. Вплив інфляції на основні економічні показники ефективності
інвестицій
Інфляція – з макроекономічної точки зору – це диспропорція попиту та
пропозиції, а також інших пропорцій у народному господарстві, що веде до
зростання цін. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін, який можна
розрахувати як по роздрібних, та к і по оптових цінах.
За всю недовгу історію існування економіка України ще не мала нульового
показника інфляції, і виходячи з тенденцій розвитку світової економіки,
навряд чи колись матиме навіть за умови реалізації позитивного сценарію
розвитку. Існує два шляхи врахування інфляції при розрахунку вартості
капіталу. У першому випадку можна виключити вплив інфляції як з вартості
капіталу, так і з очікуваних грошових потоків. У даному разі чиста
теперішня вартість і дохід розраховуються на основі нетто-підходу до
інфляції.
Альтернативний підхід полягає в тому, щоб обчислити і вартість капіталу,
і грошові потоки з урахуванням інфляції (брутто-підхід).
Загальноприйнятим серед фінансових аналітиків є твердження стосовно
того, що брутто-підхід є кращим. Варто зазначити, що вартість капіталу і
грошові потоки повинні розраховуватись разом, тобто або з нетто, або з
брутто-інфляцією. Звичайною помилкою в інвестиційних розрахунках є те,
що тільки один з факторів, скажімо, вартість капіталу, розраховується з
брутто-інфляцією, а інший, скажімо, грошовий потік, з нетто-інфляцією.
Звичайно, це неправильно.
Видалення поправки на інфляцію з вартості капіталу. Ми вже розглядали
розрахунок поточної ринкової вартості різних джерел капіталу: позичок,
привілейованих акцій, звичайних акцій тощо. Величини цих вартостей
включали і інфляцію (брутто-підхід). Під брутто-інфляцією ми розуміємо,
що постачальники коштів збільшують дійсну дохідність, яку вони очікують,
на величину, що враховує очікуваний середній рівень інфляції за період,
протягом якого позичальником використовуються кошти. Наприклад, позичка
з фіксованою відсотковою ставкою надається на 5 років з реальною ставкою
4 % річних. Кредитор очікує, що середньорічне значення інфляції за цей
період становитиме 7 %. Таким чином, номінальна відсоткова ставка, яку
кредитор виставлятиме на позичку, становитиме:
(1,04) х (1,07)-1=1,113-1=11,3%.
Формула для конвертації реальної відсоткової ставки у номінальну з
урахуванням інфляції має такий вигляд:
i = ( 1+r )( 1+f ) – 1,
Де і — номінальна ставка за умов брутто-інфляції;
r — дійсна відсоткова ставка;
f— очікуваний рівень інфляції на період дії позички.
Усі наведені раніше розрахунки дають значення відсоткових ставок за
умови брутто-інфляції. Для того щоб розрахувати вартість капіталу за
умови нетто-інфляції, можна застосувати таку формулу:
Якщо вартість капіталу за умови брутто-інфляції має за розрахунками
становити 15 %, а очікуваний рівень інфляції за даний період — 9 %, тоді
вартість за умови нетто-інфляції або реальна вартість, становитиме:
Варто зазначити, що просте зменшення на величину очікуваної інфляції
вартості капіталу (брутто-інфляційної) не дає точного значення реальної
ставки, хоча результат зрідка різнитиметься більше ніж на 1 %.
Оцінка очікуваної інфляції на майбутній період. Попередні розрахунки, як
видно, вимагають від аналітика визначитися з очікуваним рівнем інфляції
на майбутній період. В дійсності очікувані оцінки не надто вже точні.
Аналітику необхідно лише оцінити очікування ринку у формі середнього
значення інфляції на майбутній період. Наприклад, у Великобританії
існують такі державні облігації, дохідність яких залежить від інфляції у
майбутньому. Поточна цінність цих облігацій прирівнюється до облігацій,
захищених від інфляції, і дає хорошу оцінку очікувань ринку стосовно
середнього значення показника інфляції на майбутнє. Альтернативним можна
вважати метод, за якого розраховується середнє значення прогнозованих
показників інфляції на певний період, отриманих від різних аналітичних
агентств, що займаються економічним прогнозуванням.
Підхід нетто-інфляція.
Тепер у нас є все для розрахунку чистої теперішньої вартості або
надходжень від проекту за умови нетто-інфляції. Грошові потоки
приводяться у гривнях на відповідний рік. Зазвичай використовуються
грошові суми, які розраховані на початку проекту. Ставка дисконтування,
що використана для цих нетто-грошових потоків, приймається рівною
вартості капіталу компанії за умови нетто-інфляції. Приклад розрахунку
наведено у табл. 1.
Таблиця 1
ОЦІНКА ДИСКОНТОВАНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Слід зауважити, що оцінки дисконтованих грошових потоків, які
використовують один і той самий показник інфляції, дають здин і той же
результат у разі, коли і грошові потоки, і ставки дисконтування
виражають або через нетто, або через брутто-інфляцію.
Підхід брутто-інфляція.
Альтернативний підхід до врахування інфляції при оцінці проектів полягає
у розгляді грошових потоків за умови брутто-інфляції. Оскільки ринкова
ціна капіталу уже враховує поправку на очікувану у майбутньому інфляцію,
немає сенсу перераховувати цю цифру.
Узгодження розрахованих грошових потоків з майбутньою інфляцією порушує
важливе питання стосовно того, чи повинні майбутні грошові потоки
коригуватися за якимось одним індексом інфляції, чи за серією індексів,
що представлятимуть величину очікуваної інфляції на кожному з часових
проміжків, що складають грошовий потік. Обліковці можуть зазначити, що
ця проблема є подібною до проблеми врахування інфляції у бухгалтерському
обліку. Використання одного індексу являє собою підхід, що ґрунтується
на поточній купівельній спроможності, використання °яду індексів —
підхід, що базується на поточній обліковій вартості.
Як зазначалося раніше, нетто і брутто-методи дають однакові результати
за умови використання методу одного індексу, оскільки коригування ставки
дисконтування повністю врівноважить коригування майбутніх грошових
потоків. Значення чистої теперішньої вартості є однаковим в обох
випадках (табл. 1). Якщо ж для коригування складових грошового потоку
використовуються різні індекси, результуюче значення чистої теперішньої
вартості не збігатиметься, оскільки поправки на інфляцію, застосовувані
кредиторами до вартості капіталу, скоріш за все не врівноважуються
середньою величиною поправки на інфляцію для різних грошових потоків.
Використання серії індексів забезпечує отримання величин грошових
потоків, які є близькими до дійсних грошових потоків проекту. Визначення
дисконтованих грошових потоків у дійсності є бюджетом коштів для
проекту. Альтернативний метод, особливо щодо податкових розрахунків, не
дасть бюджету коштів. Таким чином, застосування підходу на основі
поточної облікової вартості, за якого використовується серія індексів
інфляції для розрахунку брутто-грошових потоків, і на підставі методу
поточних ринкових вартостей для розрахунку брутто-інфляційної вартості
капіталу забезпечує найбільш практичний підхід до проблеми врахування
інфляції.
Список використаної літератури
Амосов А. Інфляція і криза: шляхи виходу – М.: Преса, 2000.
Воронiн Д. “Інфляція – гірший з податків” //Діло №2, економічний додаток
до газети “Російські вісті”. – 2002.
Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. К.: Либра, 2003.
Фінансовий словник. 2-ге вид. — Львів: Центр Європи, 1997.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
