Реферат на тему:

Фірма на конкурентному ринку

Загальне правило максимізації прибутку

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:

— значне число продавців і покупців;

— стандартизована продукція;

— незалежність дій продавців і покупців;

— об’єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову
ціну;

— інформованість покупців і продавців;

— вільний вступ і вихід з галузі.

Положення фірми на конкурентному ринку визначається тим, що вона надто
мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу
пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є „ціноотримувачем”
(„price taker”). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно
еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової
ціни (рис. 8.1).

.

Сукупний виторг – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на
ринку. Оскільки на досконало конкурентному ринку ціна є сталою, то
сукупний виторг є лінійною функцією відносно обсягу проданої продукції
(рис. 8.1):

. Середній виторг дорівнює ринковій ціні, а крива середнього виторгу
співпадає з кривою попиту на продукцію фірми (рис. 8.1).

. За умови фіксованої ринкової ціни кожна додатково реалізована одиниця
продукції додасть до виторгу величину, рівну ціні. Тому граничний виторг
конкурентної фірми, як і середній виторг, є величиною сталою, а його
крива графічно співпадає з лінією ціни, попиту і середнього виторгу
(рис. 8.1).

Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну,
обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ринком
об’єктивно, то основним фактором, що визначає обсяги випуску, є витрати,
які зазнають впливу закону спадної віддачі. Порівнюючи сукупний виторг з
сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з
середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти
продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде
результат діяльності. 

Логіка раціональної поведінки виробника підказує, що у короткостроковому
періоді фірмі варто виробляти продукцію, якщо вона отримує економічний
прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійні витрати. Відповідно
фірмі варто припинити виробництво, коли збитки перевищують постійні
витрати. 

Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона повинна вибрати
оптимальний обсяг випуску: у разі прибутковості фірмі потрібно знайти
такий рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості –
такий рівень, який дозволить мінімізувати збитки.

Існують два підходи до визначення оптимального обсягу:

§ співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат (модель );

§ співставлення граничного виторгу і граничних витрат (модель ).

Моделі оптимального вибору фірми можна представити у табличній,
графічній або аналітичній формі. Аналіз цих моделей дозволяє
обґрунтувати загальне правило максимізації прибутку для фірми, що
функціонує у будь-якій ринковій структурі.

Розглянемо процес вибору оптимального випуску за допомогою табличної
моделі . У таблиці 8.1 наведені дані про обсяги виробництва продукції за
тиждень, сукупний виторг від продажу продукції за ціною 35 грн. за
одиницю, сукупні витрати на виробництво тижневого обсягу продукції та
суму економічного прибутку, яку обчислено як різницю між виторгом і
витратами. 

Таблиця 8.1

Обсяг випуску

од./тижд

Q Сукупний виторг

грн./тижд.

TR=P·Q Постійні витрати грн./тижд.

FC Змінні витрати

грн./тижд.

VC Сукупні витрати

грн./тижд.

 

TC=FC+VС Економічний прибуток

грн./тижд.

EP=TR-TC

1 2 3 4 5 6

0 0 50 0 50 -50

1 35 50 34 84 -49

2 70 50 56 106 -36

3 105 50 72 122 -17

4 140 50 90 140 0

5 175 50 112 162 13

6 210 50 140 190 20

7 245 50 178 228 17

8 280 50 230 280 0

9 315 50 290 340 -15

На нульовому обсязі, коли фірма нічого не випускає, сукупні витрати
складають 50 грн. постійних витрат , тому тут виникають збитки, які
дорівнюють величині HYPERLINK
«http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyJRvHixLoFH4JRc**lILPHvGLitiY
YbHFW5UA*CfdL9Ms98dd5M7VSNlFxrDkM0CvQdYoV8*N5HX-ZPfD4MJjQCyPrUwNEQgD5sLN
F8vjectp-t9AYH*BItHKQQwH5neHXpTBe5xE*sMd13MquQeNaW8aVXp9rrQXfE8CtKeHNPda
D96bTl7OSvoHMdC8R67aQOGRP0p6z пост ійних витрат. З нарощуванням обсягів
виробництва сукупні витрати зростають нерівномірно за рахунок змінного
компонента , що зазнає впливу закону спадної віддачі, а виторг зростає
пропорційно обсягу випуску, чим спричиняється коливання рівня прибутку.

*

,

E

,

gdiF4

gdl$ue

gd‹RZ

gd‹RZ

?????Т??ержувати економічний прибуток, який досягає максимальної
величини на обсязі випуску 6 одиниць. Продовжувати нарощувати випуск
нераціонально, оскільки за межами 6 одиниць сума економічного прибутку
зменшується. Отже, оптимальним обсягом випуску для даної фірми буде 6
одиниць на тиждень.

Графічний метод визначення оптимального обсягу виробництва (модель )
представлений на рис. 8.2. Криві і на графіку а) побудовані за даними
таблиці 8.1. Сума прибутку для будь-якого обсягу визначається графічно
як різниця вертикальних координат цих кривих. За малих обсягів випуску
крива виторгу проходить нижче кривої витрат , так само, як і за великих,
що визначає збитки. На відрізку маємо зону прибутковості фірми, крива
витрат проходить під кривою . Точки і називаються точками критичного
обсягу випуску, або точками беззбитковості , в цих точках криві
перетинаються. 

Сума економічного прибутку максимізується на обсязі, для якого відстань
між кривими і по вертикалі найбільша. Її знаходимо в точці, де дотична
до паралельна лінії (точка ). На обсязі кути нахилу обох кривих
однакові, тобто . Ліва частина рівняння – це граничний виторг, а права –
граничні витрати. Отже, відрізок , який відповідає величині максимальної
суми прибутку, знаходиться на обсязі, для якого граничний виторг стає
рівним граничним витратам: . Побудована за даними табл. 8.1 крива
економічного прибутку (рис. 8.2.б) більш виразно демонструє залежність
динаміки прибутків і збитків від обсягу виробництва.

Cформулюємо загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або
загальну умову максимізації прибутку:

q прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює
граничним витратам: 

Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі.
Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції , то для конкурентної
фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу
випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: .

Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску для
максимізації прибутку базується на тому, що треба відшукати такий обсяг,
для якого похідна функції дорівнює нулю. Прибуток максимізується в
точці, де приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто ,

Таблиця 8.2.

Обсяг випуску

Q Сукупний виторг

 

TR Граничний

виторг

MR=?TR/?Q Сукупні витрати

TC Граничні

витрати

грн./од.

MC=?TC/?Q Середні сукупні витрати

ATC Середні змінні

витрати

AVC

1 2 3 4 5 6 7

0

1

2

3

4

5

6

7

8 0

35

70

105

140

175

210

245

280  

35

35

35

35

35

35

35

35 50

84

106

122

140

162

190

228

280

>34

>22

>16

>18

>22

>28

>38

>52 —

84

53

40,7

35

32,4

31,7

32,6

35,0 —

34

28

24

22,5

22,4

23,3

25,4

28,8

Отже, умовою максимізації прибутку є: . Це рівняння є рівнянням
рівноваги, тому що лише у випадку (а для конкурентної фірми ), фірма не
буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна
не поліпшить показників прибутку. 

Проілюструємо справедливість рівняння рівноваги за допомогою табличної
моделі . У таблиці 8.2 представлені розрахунки граничних показників і ,
а також середніх сукупних і середніх змінних витрат, виконані на основі
даних таблиці 8.1.

Проаналізуємо співвідношення між граничним виторгом і граничними
витратами (колонки 3 і 5). Перша одиниця продукції дає фірмі граничний
виторг, рівний ціні (35 грн.), а граничні витрати фірми, пов’язані з її
виробництвом, – 34 грн., отже, прибуток становить 1 грн. Друга одиниця
додає до витрат 22 грн., а до виторгу – 35 грн. (ціна незмінна), і таким
чином збільшує сумарний прибуток на 13 грн. Доки граничний виторг
перевищує граничні витрати, фірмі вигідно нарощувати обсяги випуску,
тому що це збільшує суму прибутку. Ця тенденція зберігається до шостої
одиниці випуску включно, а вже сьома одиниця продукції додає до витрат
38 грн., що перевищує граничний виторг у 35 грн., тому прибуток
зменшиться на 3 грн. Зрозуміло, що фірма припинить нарощування
виробництва після шостої одиниці. Керуючись граничним принципом вибору,
фірма буде збільшувати виробництво малими приростами і так знайде саме
той обсяг, який максимізує прибуток. Це буде обсяг, за якого ціна і
витрати стануть приблизно рівними .

Графічна модель зводить задачу максимізації економічного прибутку до
пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного
виторгу (рис. 8.3). Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції . Для
цього обсягу . Тому, обмеживши випуск кількістю , фірма втрачає частину
можливого прибутку в розмірі площі . Якщо вона розширить випуск до
(точка ), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати
обсяги виробництва далі, до обсягу , то , а збитки величиною площі
зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе
збільшити прибуток, скоротивши випуск до , що відповідає точці . Таким
чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється
в точці перетину кривих і.

Далі фірма повинна визначитись, чи варто виробляти продукцію взагалі.
Рішення про доцільність виробництва фірма може прийняти лише після
оцінки його прибутковості. У моделі фірма має справу з середніми і
граничними величинами, тому для визначення суми прибутку треба зробити
перетворення:

Звідси .

Графічно суму прибутку на оптимальному обсязі (рис. 8.4) можна визначити
як площу прямокутника , висота якого дорівнює , а основа – обсягу
виробництва . За даними графіка: =(35-31,7)ґ 6,3=20,16 грн. 

Похожие записи