Реферат на тему:
Ефективність конкурентної ринкової системи
План
1. Ефективність за Парето та соціальний оптимум. Часткова та загальна
рівновага
2. Ефективність обміну і розподілу ресурсів у споживанні та виробництві
1. Ефективність за Парето та соціальний оптимум. Часткова та загальна
рівновага
Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на
понятті „ефективності за Парето”. Ефективність за Парето
(Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто
не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого.
Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність
розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які
подальші вигідні зміни неможливі.
Межа можливих корисностей – модель економіки з двома економічними
суб’єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг благ (рис. 12.1),
– ілюструє множину комбінацій рівнів корисностей, які можуть бути
досягнуті учасниками обміну. Всі точки відповідають Парето-ефективним
розподілам. Проте різні варіанти розподілу добробуту суттєво
відрізняються з точки зору справедливості.
Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального
оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у
суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш
справедливим, ніж ефективний.
З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один.
Конкретний вибір пов’язаний з конкретним поглядом на проблему
справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.
Функція суспільного добробуту ранжирує індивідуальні розподіли залежно
від індивідуальних уподобань, а рівень суспільного добробуту виступає
деякою функцією від індивідуальних функцій корисності і зростаючою
функцією корисності кожного індивіда: .
Існують численні різновиди функції суспільного добробуту, найбільш
відомими з яких є:
– функція суспільного добробуту Бентама (класична утилітаристська
функція) – представляє рівень суспільного добробуту як суму
індивідуальних функцій корисності членів суспільства : ;
– функція добробуту як сума зважених корисностей (різновид функції
Бентама):
де є вагами, за допомогою яких суспільство зважує корисності окремих
індивідів з огляду на їх важливість для суспільного добробуту;
– функція добробуту Роулза (мінімаксна) – показує, що зростання
суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з
найнижчим його рівнем:
– функція суспільного добробуту Бергсона – Семюелсона
(індивідуалістична):
де – набори благ конкурентних індивідів, а .
Всі функції, крім функції Бергсона – Семюелсона, виходять з кількісної
(кардиналістської) концепції корисності, представляють уподобання
індивідів відносно деяких станів суспільного розподілу благ.
Індивідуалістична функція ґрунтується на ординалістській теорії, вона
відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності
окремих індивідів відносно певних наборів споживчих благ.
Максимізація функції суспільного добробуту у відповідній графічній
моделі (рис. 12.2) передбачає суміщення кривих рівного добробуту або
суспільних кривих байдужості з межею можливих корисностей , що дозволяє
визначити точку рівноваги. Будь-який інший стан на межі можливих
корисностей неоптимальний щодо суспільного добробуту, хоча є
Парето-оптимальним. У точці рівноваги забезпечується максимальний рівень
добробуту економічних суб’єктів, проте такий розподіл – лише один з
можливих варіантів справедливого розподілу.
В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми
справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.
Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага
поділені порівну між усіма індивідами. Проте такий розподіл, як правило,
не є Парето-ефективним.
Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх
членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на
припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів
суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі,
ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних. У
результаті суспільна корисність максимізується, Парето-ефективність
досягається за більш рівномірного розподілу доходів.
Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування
нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до
праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних
економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.
Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових
процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто
більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня
нерівність; не передбачає перерозподілу благ. Суспільно-оптимальними і
справедливими вважаються виключно Парето-ефективні варіанти розподілу.
Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне
втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення
більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність
такого втручання. Сучасна держава прагне досягнення компромісу між
критеріями оптимальності та справедливості.
Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за
двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.
Часткова конкурентна ринкова рівновага – рівновага на ізольованому ринку
певного товару – є ефективною, оскільки у точці рівноваги економічна
цінність продукту для споживача і граничні витрати його виробництва
співпадають. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам і граничній
цінності продукту: .
За будь-яких відхилень від рівноваги ці величини не співпадають,
розподіл ресурсів не є Парето-ефективним. Ринок досконалої конкуренції
автоматично забезпечує їх перерозподіл через зміну ціни. За відновлення
рівноваги на рівні не існує жодної можливості покращити стан покупців чи
продавців, економіка стає ефективною за Парето. У стані рівноваги
споживчий і виробничий надлишки досягають максимальної величини.
Сукупний надлишок споживачів і виробників показує виграш всього
суспільства.
Але економіка не складається з окремих ізольованих ринків. Навпаки,
існує система тісно переплетених між собою ринкових цін, зміна яких на
одному ринку викликає численні і значні зміни на інших HYPERLINK
“http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyPVyXEEmzTyVSHpTlz9mURarQ0YPD
OuqeAM5bo2aPBjE6qX1JIYPKYzBaEgicSzjXOa5QL4pjdRF2PwkGftVEhXrowRK8wG2jEs8D
OIQThBT4ohbmwqdgCT21swb9Mis0KZQ5DGFk-EgHHF*kOrLIb3Z3k7zkvpo5OEQp0PIUyuYk
AJAihIYgWMRZW*wEvi96INhzcK3Il спор іднених ринках. Коли всі ринки
факторів виробництва і кінцевої продукції досягають часткової рівноваги,
встановлюється загальна рівновага економічної системи.
Загальна рівновага – це стан рівноваги, за якого у всій економічній
системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної
рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного
блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага
відображає ефекти зворотного зв’язку. Ефектом зворотного зв’язку
називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на
зміни, що виникають на споріднених ринках.
Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв’язок
ринків готової продукції і ринків факторів виробництва в умовах
досконалої конкуренції, яка дозволяє забезпечити одночасну рівновагу
множини ринків. Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками
за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках
повинна дорівнювати нулю.
Аналіз загальної рівноваги розширює можливості оцінки ефективності
функціонування ринкової економіки.
2. Ефективність обміну і розподілу ресурсів у споживанні та виробництві
Встановлення загальної рівноваги у конкурентній ринковій економіці
означає наявність повної системної ефективності, досягнення
Парето-оптимального стану в усіх сферах економічної діяльності –
споживанні, обміні та виробництві за відповідності структури виробництва
структурі суспільних потреб.
У конкурентній „економіці обміну” кожен споживач, розподіляючи
оптимально свій доход, прирівнює відношення граничних корисностей благ
до відношення їхніх цін і згідно з кардиналістською версією максимізує
корисність за умови:
або . Оскільки , то .На конкурентному ринку всі споживачі купують товари
за одними й тими ж рівноважними цінами, тому гранична норма заміни благ
для всіх споживачів в економіці буде однаковою: .
Взаємовигідний обмін триває доти, доки всі для всіх споживачів не
зрівняються: .
2rI
I
rI
підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них
за рахунок іншого.
Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на
досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє
графічна модель „скринька Еджворта” (рис. 12.3). Вона представляє всі
можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами . Рівновага
встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів
до лінії відносних цін (бюджетного обмеження) . Якщо на конкурентному
ринку попит не відповідає пропонуванню, ціни будуть змінюватись доти,
доки криві байдужості обох споживачів знов стануть дотичними до лінії
цін. У точці рівноваги граничні норми заміни благ кожного учасника ринку
дорівнюють співвідношенням цін товарів: .
Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому
відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих
товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є
Парето-ефективним за споживанням та обміном.
Крива контрактів у продуктовій скриньці Еджворта єднає всі точки
ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами . Кожна точка
на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за
Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити
свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої
контрактів будується межа можливих корисностей .
Ефективність у сфері виробництва включає внутрігалузеву ефективність –
використання і розподіл ресурсів всередині галузі та міжгалузеву
ефективність – оптимальний розподіл ресурсів між галузями, трансформацію
структури виробництва.
Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами
досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і
неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити
витрати.
Кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом оптимального
використання ресурсів: , яке включає в себе і правило мінімізації витрат
на заданий обсяг продукції: , або .
Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку
ресурсів за єдиною рівноважною ціною, то для кожної з фірм галузі. Якщо
всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни
стає однаковою для всіх фірм: .
За умови рівності у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові
ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Це
означає, що у галузі ресурси розміщені і використовуються ефективно за
Парето.
Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також
правило граничного випуску, за яким конкурентні фірми визначають
оптимальний обсяг виробництва для максимізації прибутку: . Якщо запишемо
правило мінімізації витрат ресурсів як обернену величину, то отримаємо
граничні витрати на виробництво даного продукту. Для галузі, яка
виробляє товар : , звідси . А оскільки , то кожна фірма буде мати
граничні витрати, рівні ринковій ціні даного товару .
Коли всі фірми галузі вироблятимуть товар з однаковими граничними
витратами, не знайдеться способу перерозподілити загальний обсяг його
виробництва поміж фірмами так, щоб зменшити витрати галузі в цілому. При
цьому у довгостроковому періоді всі фірми вироблятимуть продукцію з
мінімальними витратами: .
Міжгалузева ефективність розподілу ресурсів встановлюється, коли всі
фірми в усіх галузях досягають ефективності у виробництві: ; і т. д.
Оскільки всі виробники, незалежно від того, в якій галузі вони
здійснюють виробництво, на конкурентному ринку ресурсів купують ресурси
за одними й тими ж рівноважними конкурентними цінами, то граничні норми
технологічної заміни повинні бути рівними для всіх фірм всіх галузей.
Оскільки і , то .
За цієї умови ресурси в усіх галузях використовуються у повному обсязі і
розподілені ефективно за Парето. Перерозподіл ресурсів між галузями,
який дозволив би збільшити виробництво одного блага, не зменшуючи
обсягів виробництва іншого, неможливий, не існує розтрати ресурсів.
Оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє
ресурсна скринька Еджворта (рис. 12.4).
Графічно ефективний розподіл ресурсів забезпечується у точках дотику
ізоквант для двох товарів до ізокости, нахил якої дорівнює
співвідношенню цін ресурсів: . Виробники знаходяться у рівновазі,
мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток. У точках
рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже,
підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни
ресурсів у виробництві обох товарів однакові: , тобто, забезпечується
ефективний розподіл ресурсів між галузями.
Крива виробничих контрактів з’єднує множину точок Парето-ефективного
міжгалузевого розподілу ресурсів . Якщо ресурси розподілені між галузями
неефективно, їх перерозподіл дасть приріст обсягу випуску в одній або
кількох галузях. Ресурси через ринок ресурсів переміщуються в ті галузі,
де вони використовуються в оптимальному співвідношенні, яке мінімізує
витрати до рівня і покращує стан споживачів даної продукції.
Відбувається трансформація структури виробництва в економіці. Крива
виробничих контрактів може бути трансформована у межу виробничих
можливостей.
Межа виробничих можливостей або крива трансформації – це модель, яка
ілюструє всі ефективні поєднання обсягів виробництва двох продуктів за
обмежених ресурсів праці і капіталу. Всі точки кривої трансформації
відповідають технологічно ефективним поєднанням ресурсів у виробництві
двох благ. Межа виробничих можливостей спадна і має від’ємний нахил:
ефективне виробництво означає, що збільшення обсягу виробництва одного
товару вимагає переміщення ресурсів з виробництва іншого і відповідного
зменшення обсягів випуску останнього. Вона опукла від початку координат,
що означає збільшення її нахилу зі зростанням виробництва блага .
Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму
трансформації в – . Гранична норма трансформації визначає альтернативну
вартість – кількість одного товару, від якої потрібно відмовитись, щоб
одержати додаткову одиницю іншого.
У кожній точці межі виробничих можливостей для одержання одиниці треба
затратити ресурсів, а для виробництва одиниці – ресурсів. Для одержання
додаткової одиниці треба відмовитись від одиниць , звідси : .
Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де для
кожного товару, то .
Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної ринкової
системи ресурси повинні бути розподілені між різними видами виробництва
благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних
потреб. Споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому
кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне
благо в інше. У цьому випадку досягається повна ефективність розподілу
ресурсів економіки.
Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми заміни благ
до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого
блага в інше у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих
благ для кожного споживача:
Ця рівність означає, що не існує способу покращити становище споживачів
за рахунок змін у виробництві даних благ. В економічній системі
встановлюється загальна рівновага, яка відповідає критерію
Парето-оптимальності.
Графічна модель загальної ринкової рівноваги (рис. 12.5) ілюструє
оптимізацію структури виробництва згідно суспільних потреб за допомогою
межі виробничих можливостей та кривих суспільної байдужості. Рівновага
встановлюється у точці дотику кривої суспільної байдужості до межі
виробничих можливостей та лінії співвідношення цін , де гранична норма
трансформації дорівнює граничній нормі заміни благ: .
Це означає, що конкурентна рівновага у ринковій економіці
Парето-ефективна за розподілом ресурсів у сфері споживання, обміну і
виробництва. Вона забезпечує оптимальність структури економіки,
збалансованість інтересів споживачів і виробників. Загальні умови
ефективності досконало конкурентної економіки описуються системою
рівнянь:
– рівновага у конкурентній економіці ефективна за споживанням та
обміном, якщо: .
– рівновага виробника у конкурентній економіці ефективна за розподілом
ресурсів між галузями, якщо: .
– рівновага є ефективною за використанням ресурсів у виробництві, якщо:
– загальна рівновага економічної системи Парето-ефективна за розподілом
ресурсів в усіх сферах.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
