Контрольна робота з мікроекономіки
Довести неможливість перетину кривих байдужості
План
Довести неможливість перетину кривих байдужості
Закон неминучого зростання граничних витрат в діяльності підприємства.
Задача
1.Довести неможливість перетину кривих байдужості.
Бананов за неделю (шт.)
МІ Мв
10
9
8
7
в
5
4
З
4 5 6 7 8 9 10 ^x
Яблок за неделю (шт.)
Мал.1
1. Набори на кривих байдужності, більш удалених від початку координат,
предпочитаються наборам на менш удалених кривих. Це твердження
з’являэться з аксіомиї , що більша кількість переважає меншму.
Наприклад, займання бананів з набору М2 невигідно для споживача, якщо
вони не заміщаються некоторьім кількістю яблук. Це перевело б споживача
на більш низьку криву, що означає менше задоволення. Набори, що
відповідають даній кількості X, переажають в залежності від кількості У
в наборі. Аналогічно набори з даннлю кількістю В ранжируются відповідно
до вхідного в них кількістю X. Набір М7 вибирається будь-якому
набору на кривій, що проходить через М2, тому що в ньому більше й X, й
У, чим у наборі М2, Отже, усі набори на кривій, що проходить через
крапку М7, вибираються наборам на кривій, що проходить через М2.
Можна укласти, що набори на більш високих кривих забезпечують споживачу
велику корисність, чим набори на більш низьких кривих. Що має місце
тому, що споживач завжди вибере набір на більш внсокій кривої, за умови,
що вибір нічим не обмежується. Карта кривих байдужності – дійсно спосіб
опису функції.
9 5 1314 З 2
8 9 10
мал2. Перетинання кривих байдужності означає протиріччя
Корисності двох товарів для людини. Про рівень корисності набору,
забезпечуваному будь-якою комбінацією X й У, можна судити по кривій
байдужності, на якій вона знаходиться. Наприклад, на мал. 2 усі набори
на кривої 111 забезпечують меншу корисність, чим набори на кривої U-2-
Чим далі від початку координат, тим більше корисність, зв’язана з
визначеної кривої байдужності.
2. Криві байдужності не перетинаються. Чтобн побачити, чому зто так,
розглянете, що означає перетинання кривих байдужності, показанних на
мал. 2. Набір А знаходиться в крапці перетинання, загальної для обох
кривнх байдужності. Оскільки набір А розташований на кривої U1, споживач
не буде розрізняти А й В. Аналогічно набір З – на кривої U2 разом з А.
Тому споживач не буде робити розходження й між А й С. Звідси виггікає ,
що споживач також не розрізняє В й С.
Однак очевидно, що якщо X й V – нормальні товари, то споживач зволіє З
перед В. Причина цього в тім, що З відповідає більшій кількості й X, й
Y, чим В.
Рис. 3.2.Карта кривих безразличия
1.Визначення граничних витрат
Граничні витрати (ГВ) є одним із найважливіших понять в усій аналітичній
економіці. Вони позначають додаткові витрати виробництва на одну
додаткову одиницю продукції. Скажімо, фірма виробляє 1000 точильних
дисків, а її ВВ становлять 10 000 дол. Якщо ВВ на виробництво 1001 диска
становлять 10 015 дол., тоді ГВ виробництва є 15 дол. для 1001 диска.
Щоб проілюструвати обчислення граничних витрат, у табл. 2 використано
дані з табл. 1(яка в роботі не приводиться). Цифри стовпця 3 табл. 2
отримуємо шляхом віднімання ВВ на певний обсяг продукції зі стовпця 2
від ВВ на попередній її обсяг. Отже, ГВ першої одиниці становлять ЗО
дол. = 85 — 55 дол.; другої одиниці — 25 дол. = 110 дол.—85 дол. і т.д.
Обсяг продукції Ч
Валові витрати дол. 2
Граничні витрати
ДОЛ.
3
0
55
__ ЗО
1
85
25
2
20
3
130
ЗО
4
160
50
5
210
Таблиця 8 — 2. Розрахунок граничних витрат.
Знаючи валові витрати, легко обчислити граничні витрати. Щоб обчислити
ГВ п’ятої одиниці, ми віднімаємо ВВ на п’яту одиницю від ВВ на четверту
одиницю, тобто ГВ = 210 — 160 = 50 дол.
Замість того щоб отримувати граничні витрати зі стовпця валових витрат,
можна отримати величини граничних витрат шляхом віднімання кожного
значення змінних витрат зі стовпця 3 табл. 1 від значень змінних витрат
рядком нижче. Чому? Оскільки змінні витрати завжди зростають, як і
валові витрати, то єдина відмінність полягає в тому, що змінні витрати
повинні за визначенням починатися з нуля, а не зі сталої суми постійних
витрат. (Порівняйте, що ЗО — 0 = 85 — 55; 55 — ЗО = 110 — 85 і т.д.).
Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво
однієї додаткової одиниці обсягу продукції, їхній розрахунок наведено у
табл. 1 через порівняння валових витрат на виробництво суміжних обсягів
продукції.
Граничні і валові витрати показано на мал.3. Як бачимо, ВВ пов’язані з
ГВ так само, як і загальна корисність з граничною.
На яку форму кривої ГВ слід сподіватися? Емпіричні дослідження показали,
що для більшої частини виробничої діяльності під час короткострокового
періоду (тобто якщо розмір основного капіталу сталий), а також для
сільського господарства і
вв
2 3 4
Обсяг продукції
б) Граничні витрати
а) Валові витрати
4 5
Графік 2. Зв’язок між валовими і граничними витратами.
Цей графік грунтується на даних з табл. 2. Граничні витрата на графіку б
визначаємо шляхом обчислення додаткових витрат, що пішли в а на кожну
одиницю збільшення обсягу продукції. Отже, щоб знайти ГВ виробництва
п’ятої одиниці, ми віднімаємо 160 від 210 дол., щоб отримати ГВ=50дол.
Гладку криву проведено через точки ВВ на графіку а, і гладка крива ГВ на
графіку 6пов’язує окремі точки граничних витрат.
багатьох малих підприємств криві граничних витрат мають U-подібну форму,
тобто подібні до кривої, показаної на мал.3. Ця У-подібна крива спадає
на початковій стадії, досягаючи мінімальної точки, і потім починає
підніматися.
Задача .
Фірма працює в умовах недосконалої конкуренції , і максимізує свій
прибуток.
Дані про работу:
Q.Шт= 0 1 2 3 4 5
P,Грн 140 115 90 65 40 17
TC,Грн 20 40 60 90 138 200
TR ,грн 0 115 180 105 22 -115
Визначити:
заякого огбсягу випуску і обсягу цін фірма максимізує прибуток
> з наведених даних можна сказати , що фірма максимізує прибуток при Q=2
, p = 90
чому дорівнюватимуть за цього обсягу випуску сукупний дохід та сукупні
витрати фірми
>сукупний дохід фірми становить TR=PxQ (у таблиці)
> сукупні витрати фірми становлять TC (у таблиці)
Література :
1.С.Н.Ивашковский .Микроэкономика Москва Дело 1998
2.П.И.Гребенников,Л.И.Леусский , Микроэкономика С.-Перебург , 1996
3. Д.Н.Хайман Современная Микроэкономика : анализ и применение I ,
Москва, 1992
4.Д.Н.Хайман Современная Микроэкономика : анализ и применение II ,
Москва, 1992
5.Микро-,Макроэкономика,Практикум С-Петербург ,1994
6.Курс Микроэкономики ,Нуреев Р.М. Москва , 2001
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
