Реферат

Суть тарифного регулювання зовнішньої торгівлі

ЗМІСТ

TOC \o «1-1» \h \z \u HYPERLINK \l «_Toc179985040» ВСТУП PAGEREF
_Toc179985040 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc179985041» 1. Суть тарифного регулювання зовнішньої
торгівлі PAGEREF _Toc179985041 \h 6

HYPERLINK \l «_Toc179985043» ВИСНОВОК PAGEREF _Toc179985043 \h 13

HYPERLINK \l «_Toc179985044» СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ PAGEREF
_Toc179985044 \h 14

ВСТУП

Міжнародна торгівля є формою зв’язку між товаровиробниками різних країн,
що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну
економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення:
“Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний
між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна
торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими
називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН
наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості
експорту всіх країн світу.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого
країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх
ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва.
Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за
рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою
відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в
змозі самі ефективно робити.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР,
спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють
взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної
торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових
товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень
зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва
приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим
створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі
відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном “зовнішня торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни
з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і
оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній
спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й
устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між
усіма країнами світу. Однак поняття “міжнародна торгівля” вживається й у
більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово
розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний
товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн
Східної Європи і т.п.

Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов
реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни
приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або
імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі
відомими фірмами — експортерами або імпортерами відповідних видів
товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.)
світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових
товарних біржах.

В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона
має найбільшу перевагу і для якого відносна вигода є найбільшою.

Національні виробничі розходження визначаються різними факторами
виробництва — працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою
потребою в тих або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою
торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного доходу,
на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність,
характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними
залежностями і може бути обчислений і виражений у виді визначеного
коефіцієнта — мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення
безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в
галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні
споживчі витрати.

У міжнародній торгівлі експортер звичайно виставляє рахунок покупцеві в
іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, що є
іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої
країни, наприклад, доллари США, євро. У зв’язку з цим, однієї з проблем
імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення
платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої
іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і купівлі
іноземної валюти за валюту країни експортера або імпортера роблять
банки. В Україні це банки з валютною ліцензією.

Однак, покупка або продаж іноземної валюти не настільки безпечні для
фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому —
нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої
зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку і є
потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

Звичайно, у випадку зміни курсів на користь однієї зі сторін це шанс
одержати прибуток, однак, небезпека понести збитки, зокрема, для
українських організацій у зв’язку з падінням курсу гривні, більш
реальна.[3]

Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм,
зовнішньоторговельні платежі і надходження яких здійснюються в одній і
тій же іноземній валюті. Однак, обмінний курс іноземної і вітчизняної
валюти не буде таїти істотної небезпеки для фірми лише в тому випадку,
якщо надходження на валютний рахунок і платежі з його відбуваються
узгоджено. Така ситуація можлива за умови, що фірма значною мірою
займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторговельних
організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість
використання такої схеми обмежена.

Суть тарифного регулювання зовнішньої торгівлі

Поняття суверенітету держави передбачає повноту її законодавчої,
виконавчої і судової влади на власній території, що виключає будь-яку
іноземну владу, а також непідкорення владі іноземних держав у сфері
міжнародного спілкування.

Суверенітет держави підтримується в двох аспектах: по-перше, як
державний і, по-друге, як економічний. Під економічним суверенітетом
розуміють свободу у виборі форм і шляхів розвитку і захисту своєї
національної економіки від будь-якого втручання іноземних держав та у
виборі форм економічної діяльності, у тому числі й у сфері міжнародного
поділу праці.

Відповідно до конституційних основ кожна держава суверенна в здійсненні
нею своїх функцій щодо захисту економічного суверенітету в різноманітних
сферах, у тому числі таких, як:

захист національної економіки держави від впливу іноземного капіталу і
товарів;

організація економічної охорони державного кордону з метою втілення в
життя зовнішньоекономічної політики держави;

контроль за експортними й імпортними операціями торговельних підприємств
своєї країни й іноземної держави;

контроль за вантажами, транспортними засобами зовнішньоторговельних
об’єднань, пасажирськими і вантажними засобами міжнародного зв’язку та
приватних осіб;

контроль за міжнародними поштовими відправленнями відповідно до
міжнародних конвенцій Всесвітнього поштового союзу;

організація контролю за речами осіб, що переміщуються через державний
кордон;

організація контролю за валютою, валютними цінностями, платіжними
документами, грошовими знаками, що переміщуються через державний кордон;

визначення розмірів стягнення мита і зборів, установлення структури
митного тарифу та ухвалення митних правил;

визначення меж відповідальності за порушення національного законодавства
у сфері митних операцій і митних правил;

організація санітарного контролю відповідно до положень міжнародних
санітарних правил Всесвітньої організації охорони здоров’я;

організація фітосільськогосподарського контролю відповідно до
рекомендацій міжнародної Продовольчої і сільськогосподарської комісії
Організації Об’єднаних Націй;

організація фінансового і податкового режиму, включаючи ціни, тарифи і
такси;

організація системи митної інформації й обмін даними національного
митного законодавства;

організація контролю над ліцензійним ввозом і вивозом товарних і
матеріальних цінностей;

здійснення митного контролю за ввозом і вивозом через державний кордон
культурних цінностей;

митний статистичний облік експортно-імпортних операцій.

?

 

®

oooooooooooooooeOOeeoI

V

X

Z

?

?

?

?

?

 

c

®

&

&

???????????¤?????итниця. Вона є державним органом, що відповідає за
забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як
національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й
експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю
за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед іншого,
питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.

Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють заходи, що
застосовуються для забезпечення виконання вимог законів і правил, за
дотримання яких відповідають митниці.

Служба контролю митних установ — це будь-яка служба, на яку покладено
обов’язок здійснювати різні види контролю, яким регулярно піддаються
Імпортні, експортні і транзитні вантажі або пасажири, їх багаж, ручна
поклажа, валюта і валютні цінності, поштові відправлення при міжнародних
перевезеннях тощо .

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою широкого кола
засобів, кількість яких постійно зростає.

Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні
тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів.

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних
ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних
товарах, тобто мита.

ГАТТ/ВТО не забороняє захист національної економіки. Згідно з принципами
ГАТТ/ВТО вона повинна будуватися в цілому на митних тарифах, а не на
інших комерційних заходах. Мета цього правила — чітке визначення об’єму
захисту і зведення до мінімуму пов’язаного з ним захисту торгівлі.

На протязі всіх восьми раундів переговорів ГАТТ/ВТО питання про
скорочення тарифів було одним із основних. За цей час ставка імпортних
тарифів зменшилася з 40% в 1947 р. до 3,5% на початку 90-х рр.
Незважаючи на зниження митних тарифів, роль їх в регулюванні ЗЕД різних
країн залишається важливою.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

1.Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної
конкуренції).

2.Фіксальну (поповнення державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни,
особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Митні тарифи можуть бути:

простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи
товарної групи незалежно від країни походження;

складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок по
кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються на:

максимальні — діють для країн, з якими відсутні торгові угоди;

мінімальні — встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим
найбільшого сприяння;

префенціальні — встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з
окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Основним елементом митного тарифу являється мито. По своєму змісту і
характеру впливу вони теж відносяться до економічних регуляторів.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів,
власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні
використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою
чергу вони поділяються:

1 .По методу нарахування на:

— адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

— специфічні — (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги,
площі, об’єму і т.д.);

— змішані — об’єднують і адвалорні, і специфічні.

2.По характеру походження на:

— автономні — вводяться тією чи іншою державою в односторонньому
порядку, без згоди з іншою країною;

— конвенційні — встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою
стороною і фіксуються в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

— спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від
імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної
конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав.
Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку;

— антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній
ринок за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в даних
країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників
може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку
виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів по
ціні значно нижче їх конкурентної ціни в країні-експортері при тому, що
даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів.

— компенсаційне — встановлюється у випадку ввозу на територію України
товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії;у
випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи
експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить
інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір
виділеної субсидії.

Особливе мито вводиться тільки після спеціального розслідування
відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення
українських чи іноземних державних органів, які в цьому зацікавлені.

В світовій практиці і в Україні використовується також сезонне мито, яке
встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні
не більше чотирьох місяців).

Згідно Закону України «Про єдиний митний тариф» окремі види товарів
звільняються від накладання мита, серед них: транспортні засоби, які
здійснюють транспортні міжнародні вантажні перевезення; валюта України,
іноземна валюта, цінні папери; товари, які вироблені на Україні і
ввозяться назад на й територію без переробки, а також товари іноземного
походження, які вивозяться назад з України без переробки; товари, які
імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об’єднаннями громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються
за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних
кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, а
також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами
України.

ВИСНОВОК

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в
наявності з одного боку — явне посилення міжнародної інтеграції,
поступове стирання границь і створення різних міждержавних торговельних
блоків, з іншого боку — поглиблення міжнародного поділу праці, градація
країн на промислово розвиті і відсталі.

В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн
на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей
регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації
товарів.

Маючи майже 48-мільйонне населення, володіючи значними енергетичними
ресурсами, досить висококваліфікованими трудовими ресурсами при зниженій
вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів,
послуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього потенціалу в
зовнішньоекономічній сфері досить скромна. Частка України у світовому
експорті в 1995 р. склала близько 1,5%, а в імпорті — менш 1%.[6]

Але якщо роль України у світовій торгівлі невелика, то для самої України
значення зовнішньоекономічної сфери досить істотне. Величина експортної
квоти України, розрахована на базі паритету купівельної спроможності
гривні до долара, склала в 1996 р. 13%, поділяючи між дальнім і ближнім
зарубіжжям у співвідношенні приблизно 4:1. Зовнішня торгівля залишається
важливим джерелом надходження інвестиційних товарів, а також відіграє
велику роль у постачанні населення України продовольством і різними
товарами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Балаков П.К. «Международные торговые отношения и расчеты» 2004 г.
Москва, с. 43

Бєрежнюк І. Г. Оншикевич В. А., Корнійчук О. Т., Войцещук А. Д. Експорт
товарів. Загальні умови. Митне оформлення зовнішньоекономічної
діяльності: методичні рекомендації та зразки заповнення документів. —
Хмельницький, 1999.

Гольцберг А.В.Воронова Г.М. “Международная торговля” К.1994, с. 37

Григорук Н. Е. Статистика внешнеэкономических связей. — М., 1993.

Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І.
В. Голодець та ін. — К., 1998. Ч. 3.

Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І.
В. Голодець та ін. — К., 1998. Ч. 3.

Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник.-К.:
КНЕУ, 2003. — 948 с, 254 с.

Статистика международной торговли. Концепция и определения / ООН, 1982.

Товарная номенклатура внешнеэкономической деятельности Содружества
Независимых Государств: 2-е изд. — М., 1996.

Циганкова Т. М. , Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля:
Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488с.

Школа І.М., В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини Чернівці “Рута”
1996.- 620 с., с. 94

PAGE \* MERGEFORMAT 14

Похожие записи