Реферат на тему

Платіжний баланс держави

План

1. Визначення та значення платіжного балансу

2. Структура платіжного балансу3. Динаміка платіжного балансу України

Висновки

Література 1. Визначення та значення платіжного балансу

Платіжний баланс — це один з головних документів будь-якої країни,
оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні
зв’язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу
проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка
валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

Складання, вивчення й аналіз платіжного балансу — необхідні дії уряду
будь-якої країни, тому що саме за даними платіжного балансу можна наочно
визначити, в якому стані знаходиться той чи інший пункт дуже важливих
для кожної країни зовнішньоекономічних відносин.

Варто відмітити, що перші спроби підведення підсумків
зовнішньоекономічної діяльності держави починалися ще в середні віки, а
сам термін «платіжний баланс» увів в обіг у XVIII ст. англійський
економіст Дж. Стюарт, що вбачав джерело багатства країни в її активному
торговому балансі.

В даному розділі ми ознайомимося з загальною характеристикою платіжного
балансу, з його задачами, а також розглянемо платіжний баланс за 2000 р.
і проаналізуємо його динаміку, тобто подивимося, в якому стані та на
якому рівні знаходиться зовнішньоекономічна діяльність України.

У сучасному світі не існує цілком закритих економік. Кожна країна
тисячами ниток економічних відносин зв’язана з іншими країнами світового
співтовариства, хоча ступінь інтеграції окремих країн у світове
господарство неоднаковий. Уся сукупність міжнародних економічних
відносин даної країни зі світовим співтовариством знаходить висвітлення
в її платіжному балансі. Платіжний баланс являє собою статистичний запис
підсумку операцій між резидентами даної країни й іншого світу за певний
період (зазвичай квартал або рік). Він дає кількісну й якісну
характеристику зовнішньоекономічній діяльності країни, її участі в
світовому господарстві. Платіжний баланс виступає джерелом інформації,
що розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами,
послугами та капіталом. Не випадково проблеми платіжного балансу,
активного чи пасивного сальдо торгового балансу викликають активний
суспільний інтерес і позначаються на прийнятті політичних рішень.

У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік усіх
операцій з коштами, що опосередковують зовнішньоекономічні зв’язки. В
ньому відображаються підсумки зовнішньоекономічної діяльності країни. На
його основі можна проводити аналіз цієї діяльності, давати оцінку
валютно-фінансовому становищу країни, визначати, чи ефективно господарює
та чи інша країна з погляду її зовнішньоекономічних зв’язків.

У ході складання платіжного балансу велика кількість міжнародних угод,
які укладаються різними економічними агентами, певним чином
класифікується та зводиться воєдино в окремі статті. Отже, платіжний
баланс відбиває не індивідуальні, а агреговані міжнародні угоди, в
результаті яких право власності на активи, в якій би формі вони не
існували, переходить від резидентів даної країни до резидентів інших
країн.

Міжнародні угоди зазвичай припускають обмін: торгівля товарами та
послугами, бартер, обмін одних фінансових активів на інші. Однак до них
відносяться й однобічні переводи. Прикладом можуть виступати гуманітарна
допомога чи переоцінка валютних резервів країни в зв’язку зі зміною
валютного курсу.

Момент здійснення угоди фіксується таким чином, щоб факт переходу
власності на активи знаходив висвітлення в національному рахівництві.
Ним може бути, наприклад, момент укладення контракту, відвантаження
товару, проходження митних процедур та ін.

При оцінці зовнішньоекономічних угод пріоритет віддається ринковим цінам
чи їх еквівалентам.

Платіжний баланс фіксує стан платежів і надходжень даної країни.
Міжнародний валютний фонд характеризує платіжний баланс як «статистичний
запис усіх економічних угод протягом даного періоду між резидентами
країн, які надають звітність».

Таке формулювання потребує деяких роз’яснень. По-перше, розгляду поняття
«резидент». Дипломати, військові, туристи, навіть якщо вони знаходяться
поза територією своєї країни, виступають резидентами тієї держави,
громадянами якої вони є. Це відноситься і до фірми. Вона виступає
резидентом тієї держави, де вона зареєстрована (доміцильована), але не
тієї, де вона виконує свої операції. Статус «резидента» залежить від
факту реєстрації його постійного місця перебування чи проживання.

Виключення становлять міжнародні організації (ООН, МВФ, Генеральна угода
про тарифи і торгівлю й ін.), які не є резидентами тієї країни, де вони
розташовані.

По-друге, чітко визначимо, що мається на увазі під поняттям «угода».
«Угода» — це будь-який обмін, у якому товар, економічна послуга чи право
власності на активи переходять від резидента однієї країни до резидента
іншої.

Слід зазначити, що платіжний баланс відбиває фактичний стан платежів.
Поряд з ним складається розрахунковий баланс, де відображають не лише
фактичні платежі, а й неоплачувані в даний момент вимоги та зобов’язання
даної країни незалежно від термінів настання платежів.

Облік платежів по всіх зовнішньоекономічних операціях здійснюється
протягом певного періоду (місяць, квартал, рік). Він ведеться в
платіжному балансі за принципом подвійної бухгалтерії. Кошти, що
надходять у країну за рахунок експорту товарів і послуг, дарунків,
припливу капіталу, оприбутковуються в кредитових статтях платіжного
балансу зі знаком «+»; імпорт же товару чи закордонні інвестиції, позики
та кредити, що спрямовуються за кордон, дарунки та пенсії, переказані
іноземцями — в дебетових статтях балансу зі знаком «-«.

Різниця між сумарними підсумками кредитових і дебетових статей є сальдо
платіжного балансу. Ця різниця може бути позитивною, коли надходження
перевищують платежі, та негативною — у протилежному варіанті. В
останньому випадку країна має дефіцит платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з трьох великих розділів. Це -рахунок або
баланс поточних операцій, рахунок або баланс поточних операцій з
капіталом і розділ, який відбиває розрахунки по офіційних міжнародних
резервах. У свою чергу, дані розділи містять підрозділи й окремі статті.

2. Структура платіжного балансу

Перший розділ платіжного балансу — рахунок поточних операцій — фіксує
процес обміну товарами та послугами, а також односторонні разові
платежі. Починається баланс із підведення підсумків по зовнішній
торгівлі — експорт і імпорт товарів. Частина платіжного балансу, що
відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни.
Торговий баланс — частина балансу, що оприлюднюється найбільш часто.
Експорт товарів мінус імпорт товарів дає сальдо торгового балансу. Воно
буде позитивним, чи активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним,
або дефіцитним, у протилежному випадку.

Саме по собі активне чи пасивне сальдо торгового балансу не може бути
підставою для остаточних висновків про стан зовнішньої торгівлі країни.
Зрозуміло, якщо експорт скорочується через падіння попиту на товари
даної країни в інших країнах, це погана ознака. Але якщо негативне
сальдо балансу виникає, припустимо, у випадку збільшення імпорту
товарів, які інвестуються, та зростання в результаті цього внутрішнього
виробництва, то в цьому випадку негативне сальдо не може бути підставою
для негативних оцінок стану економіки. Тобто актив або дефіцит
платіжного балансу та його розділів можна оцінювати лише на основі
аналізу всіх обставин.

Крім торгівлі товарами, у першому розділі платіжного балансу
відображається торгівля послугами. Доходи та витрати, що проходять по
статті «Послуги», пов’язані з туризмом, роботою, телераді-окомунікацією,
утриманням військових баз, іноземних представництв, приватними
некомерційними організаціями (перекази родичам, спадщина), й ін. У
розділі відображаються платежі та надходження транспортного, страхового
й інші неторгові платежі, пов’язані, припустимо, з гуманітарною
допомогою, яку держава надає комусь чи одержує від інших, безоплатні
субсидії закордонним країнам та інші.

У сумі підсумок по торговому балансу, обміну послугами, разових платежах
та інших неторгових операціях дає підсумок або сальдо по поточних
рахунках чи сальдо балансу поточних операцій.

Другий розділ платіжного балансу — баланс руху капіталів. Він відбиває
купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та
короткотермінових позик і позичок. Наприклад, якщо надходження по
експорту недостатні для витрат по імпорту, розраховуватися приходиться
за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив
капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним
підприємствам, будуть відображатися в дебетових статтях і оцінюватися як
відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов’язаний з бажанням
власників, наприклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та
розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції
іноземних

компаній чи інші цінні папери. Пріоритет валют і країн, у які
вкладається капітал, визначається прогнозами коливань валютних курсів і
реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є
сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та
навпаки.

Зв’язок між балансом поточних операцій і балансом руху капіталів
виражається формулою: ВНП = С +I + G + NХ.

Ми визначили чистий експорт (ЮС) як різницю між експортом і імпортом
товарів та послуг, тобто як сальдо рахунка поточних операцій.

Якщо з обох частин рівняння відняти споживання (С) і державні витрати
(О), то ліва частина (ВНП — С — G) є форма вираження національних
заощаджень (8). Формулу можна подати у вигляді: S = І + NX.

Продовжимо перетворення і віднімемо з обох частин рівняння інвестиції
(9.1). Одержуємо:

S-І = NХ. (9.1)

Різниця між внутрішніми заощадженнями (8) і інвестиціями (І) — це
рахунок руху капіталів платіжного балансу. Якщо інвестиції перевищують
внутрішні заощадження країни, то інвестиційні проекти фінансуються за
рахунок позик на світових фінансових ринках. Якщо національні
заощадження перевищують інвестиції, то реінве-стовані всередині країни
кошти можуть бути використані для видачі кредитів іншим країнам. Такі
кредити можуть використовуватися за цільовим призначенням для оплати
товарів і послуг даної країни й в інших цілях.

Інакше кажучи, рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок
платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на
чистий експорт товарів і послуг, — величина позитивна, тобто ми маємо
активне сальдо по поточних операціях, воно врівноважується відтоком
капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то
він компенсується припливом капіталу.

Однак на практиці сумарний підсумок першого та другого розділів
платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення
рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і
урядових органів.

Статті першого та другого розділів платіжного балансу, що відображають
рух коштів по поточних операціях і рух капіталів, є основними статтями
платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об’єднати в один,
третій, розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних
рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

Відображені в даному розділі зміни іноземних активів держави за кордоном
і активів іноземних урядів у країні виділяються в окремий розділ у силу
свого особливого призначення. Вони, як правило, не пов’язані з
комерційною діяльністю, а виступають засобом урівноваження сальдо
платіжного балансу.

Всі три розділи платіжного балансу в сумі мають складати нуль. Кожна
угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки
використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.

Для цілей урівноваження платіжного балансу, зокрема покриття його
дефіциту, відповідно до інтересів національної економіки можуть
використовуватися продаж золота, залучення нових кредитів, збільшення
(якщо згодні кредитори) прострочених платежів з обслуговування поточного
боргу та ін.

Ознайомившись з платіжним балансом України за 2000 р. (додаток А),
спочатку наведемо його коротку характеристику, а далі розглянемо
докладно його стан і проведемо його порівняльний аналіз щодо платіжного
балансу за 1999 р.

Платіжний баланс України за 2000 р. свідчить про збереження позитивних
тенденцій у зовнішньому секторі економіки, що зумовлені як внутрішніми
факторами — вперше за останнє десятиліття вдалося досягти реального
збільшення ВВП (на 6 %) і промислового виробництва (на 12,9 %), так і
зовнішніми — сприятливою ціновою кон’юнктурою на традиційні товари
українського експорту й економічним зростанням країн — основних торгових
партнерів України.

Говорячи про рахунок поточних операцій, дуже важливим є те, що в Україні
другий рік поспіль зафіксоване позитивне сальдо поточного рахунку
платіжного балансу. У 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд дол США,
що еквівалентно 4,6 % валового внутрішнього продукту [40].

Слід зазначити, що як у 1999 р., так і в 2000 р. проводилися операції по
списанню частини зовнішнього боргу України перед Російською Федерацією
за рахунок передачі останній матеріальних активів. Зокрема, відповідно
до домовленості між урядом України й урядом Російської Федерації від
28.05.1997 р. про взаєморозрахунки, зв’язані з поділом Чорноморського
флоту, у 1999 р. Україною були передані матеріальні активи загальною
сумою 726 млн дол США. В 2000 р. за міжурядовою домовленістю від 8
жовтня 1999 р. Україна передала у власність Російської Федерації в
рахунок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед ВАТ
«Газпром» за спожитий природний газ авіа комплекси на суму 274 млн дол
США. До того ж Україна щорічно погашає частину боргу перед Російською
Федерацією за рахунок перебування Чорноморського флоту Російської
Федерації на території України.

Передача матеріальних активів відображається в поточному рахунку
платіжного балансу як експорт товарів, що викривляє реальну динаміку
платіжного балансу та вуалізує тенденції, які про-слідковуються в
зовнішньому секторі економіки (табл. 9.1). Якщо відокремитися від цих
операцій, то можна відзначити позитивну тенденцію розвитку зовнішнього
сектора.

Таблиця 9.1

Динаміка поточного рахунка платіжного балансу, млн дол США

Статті платіжного балансу 3 урахуванням товарів по

взаємозаліку за борговими

зобов’язаннями з Росією Без урахування товарів по

взаємозаліку за борговими

зобов’язаннями з Росією

1999 рік 2000 рік 1999 рік 2000 рік

Рахунок поточних операцій 1658 1481 932 1207

Баланс товарів і послуг 1821 1406 1095 1132

Експорт товарів і послуг 17058 19522 16332 19248

Імпорт товарів і послуг — 15237 -18116 — 15237 18116

Баланс товарів 244 779 -482 505

Експорт товарів 13189 15722 12463 15448

Імпорт товарів — 12945 14943 12945 14943

Баланс послуг 1577 627 1577 627

Експорт послуг 3869 3800 3869 3800

Імпорт послуг — 2292 -3173 -2292 -3173

Тепер декілька слів про платіжний баланс України за 2000 р., спираючись
на статтю «Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій». За 2000
р. дефіцит, який сформувався за рахунок операцій з капіталом і
фінансових операцій, склав 1,3 млрд дол США й, насамперед, був
зумовлений необхідністю витрат на обслуговування зовнішнього боргу в
2000 р., що склало більше 2 млрд дол США. Катастрофічним було те, що в
першому кварталі необхідно було виплатити половину цієї суми. За умов,
коли поточні операції не змогли забезпечити приплив валюти для
фінансування витрат на погашення боргу, терміни надходження зовнішніх
позичок були невизначеними, а рівень міжнародних резервів на початок
року практично дорівнював сумі боргу, що підлягав оплаті, почалися
переговори з усіма кредиторами про реструктуризацію комерційного
зовнішнього боргу. В квітні була досягнута домовленість з цього питання.
Загальний обсяг облігацій зовнішньої позики з терміном погашення в
2000-2004 р., що підлягала реструктуризації, склав 2,6

млрд дол США.

Загалом у 2000 р. на обслуговування та погашення зовнішнього боргу
необхідно було витратити 2,8 млрд дол США, тобто кожен сьомий долар від
загального обсягу експорту товарів і послуг мав бути використаний для
оплати боргів.

Врегулювання боргових зобов’язань за рахунок взаємозаліку з Росією,
згідно з міжурядовою угодою про поділ Чорноморського флоту, в розмірі
1,1 млрд дол США дало можливість зняти боргове навантаження на бюджет у
2000 р. та на наступні роки.

3. Динаміка платіжного балансу України

Аналіз платіжного балансу України окремо по статтях за два періоди дає
можливість зробити такі висновки: зафіксоване позитивне сальдо поточного
рахунка платіжного балансу. В 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд
дол США, що все-таки менше ніж у

1999 р. на 10,7 %.

Головною тенденцією розвитку зовнішнього сектора економіки України у
звітному році є істотне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, проте
вони ще не досягли передкризового рівня 1997 р.

Поліпшення стану зовнішньої торгівлі України в основному пов’язане зі,
сприятливою динамікою цін на світових ринках сировини та зростанням
світової економіки в цілому на 4,5 %, що було найвищим показником за
останні роки. Сукупний зовнішньоторговельний товарообіг за 2000 р. (з
урахуванням обсягів неформальної торгівлі) збільшився до рівня
попереднього року на 19,6 %, чи майже на 5 млрд дол США і склав 30,4
млрд дол США.

Стан зовнішньої торгівлі товарами характеризувався інтенсивним
збільшенням експортно-імпортних операцій із країнами колишнього СРСР на
23,3 % порівняно до 16,6% з іншими країнами світу. Відповідно
збільшилася частка товарообігу з країнами СНД і Балтії з 45 % у 2000 р.

Уперше за період складання платіжного балансу України в цілому за рік у
зовнішній торгівлі товарами зафіксований профіцит у розмірі 505 млн дол
США, що зумовлено випереджуючими темпами збільшення обсягів експорту
товарів порівняно до обсягів їх імпорту. З цієї ж причини коефіцієнт
покриття імпорту експортом у цілому за рік уперше перевищив
100-процентну межу та склав 103,4 % порівняно з 96,3 % у 1999 р. (табл.
9.2).

Таблиця 9.2 Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %

Показники 1998 рік 1999 рік 2000 рік

І кв. II кв. Шкв. IV кв. рік І кв. II кв. Шкв. IV кв. рік І кв. II кв.
IIIкв. IV кв. рік

Співвідношення експорту й імпорту 77,2 87,8 82,1 90,4 84,1 80,6 113,9
107,8 88,4 96,3 83,5 108,4 121,4 103,8 103,4

країни СНД і Бал-гії 51,8 70,2 63,6 50,5 58,3 38,1 66,0 70,2 54,5 55,2
40,2 69,6 80,6 68,1 63,0

інші країни світу ‘ 117,8 105,8 99,4 153,8 116,3 167,9 167,7 150,7
129,9 151,4 158,1 157,9 171,7 152,4 159,8

Аналогічно цей показник збільшувався і за групами країн: у відносинах із
країнами СНД і Балтії з 55,2 % до 63,0 %, із країнами далекого зарубіжжя
— з 151,4 % до 159,8 %.

Обсяг експорту товарів у 2000 р. (з урахуванням неформальної торгівлі)
становив 15,5 млрд дол США та перевищив відповідний показник
попереднього року на 24 % (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

Товарна структура експорту[40]

Найменування груп товарів 1999 рік 2000 рік 2000 р. до 1999 р., %

млн дол США % до загального обсягу млн дол США % до загального обсягу

Усього 12463 100,0 15448 100,0 124,0

втому числі:

Продовольчі товари та сировина

для їх виробництва 1418 11,4 1378 8,9 97,2

Продукція паливно-енергетичного комплексу 1057 8,5 1273 8,2 120,4

Продукція хімічної та зв’язаних з нею галузей промисловості 1384 11,1
1914 12,4 138,3

Деревина та вироби з неї 313 . 2,5 419 2,7 133,9

Промислові вироби 593 4,8 725 4,7 122,3

Чорні та кольорові метали і вироби з них 4874 39,1 6468 41,9 132,7

Машини й обладнання 1388 11,1 1859 12,0 133,9

Різне * 1436 11,5 1412 9,1 98,3

* 3 урахуванням неформальної торгівлі

Примітка:

В експорт 1999 р. не включена вартість кораблів і розщеплених матеріалів
на суму 726 млн дол США, що були передані Російській Федерації в рахунок
виплати державного зовнішнього боргу України згідно з угодою від
28.05.1997 р, про взаємні розрахунки, зв’язані з поділом Чорноморського
флоту.

В експорт 2000 р. не включено вартість товарів, переданих у власність
Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз
України» перед ВАТ «Газпром» на суму 274 млн дол США згідно з угодою між
урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня
1999 р.

Протягом року відбувалося поступове наростання щоквартальних обсягів
експортних постачань. Експорт у країни СНД і Балтії збільшувався
високими темпами (34 %) в основному за рахунок постачань у Російську
Федерацію, обсяг яких збільшився в 1,5 раза (без урахування вартості
товарів за взаємозаліком по боргових зобов’язаннях з Росією). Істотно
збільшилися за цей період експортні постачання- практично в усі країни
СНД і Балтії, крім Республіки Бєларусь. Частка цієї групи країн у
загальному обсязі експорту збільшилася за рік з 32,8 % до 35,5 %.

Збільшення експортних постачань у 2000 р. відбулося, слід зазначити, за
всіма товарними позиціями, крім продовольчих товарів і сировини для їх
виробництва. На сьогодні ситуація на світових ринках дуже приваблива для
тієї структури експорту, що склалася в Україні. Процеси, що відбуваються
у світовій економіці, сприяли зростанню цін на металопродукцію та
збільшенню обсягів її постачань, тому доходи від металургійного експорту
збільшилися за рік на 1,6 млрд дол США. Поліпшення кон’юнктури
позначилося також на експорті продукції хімічної, машинобудівної та
текстильної промисловості. У цілому за рік експортні постачання
збільшилися майже на 3 млрд дол США, і ми можемо помітити, що більше
половини цієї суми відноситься до доходів від експорту металургійної
продукції. Однак варто сказати, що напівсировинна спеціалізація
української економіки досить чуттєва до зовнішніх шоків і зміни цінової
кон’юнктури. Оскільки надзвичайно високий ступінь відкритості
національної економіки (для експорту товарів і послуг у ВВП складає 61
%) визначає її істотну залежність від ситуації на світових ринках.

Але нестійка позиція експортерів на зовнішніх ринках є наслідком ще й
таких причин. Справа в тому, що наприкінці 1999 р. почалися нові
антидемпінгові розслідування, які стосуються української продукції. Так,
Канада встановила антидемпінгове мито на український листовий прокат,
США почали розслідування щодо постачальників української арматури,
феросилікомарганцю, гарячекатаних рулонів; Росія прийняла рішення про
застосування санкцій до імпорту українських труб; країни ЄС установили
антидемпінгові мита на українські міндобрива, деякі країни ЄС почали
антидемпінгові розслідування щодо постачальників аміачної селітри.
Одночасно відзначимо, що з 12 жовтня 2000 р. Україні надано статус
країни зі спеціальним режимом ринкової економіки в антидемпінгових
розслідуваннях, що істотно розширить її можливості в торгівлі товарами з
країнами ЄС.

Товарна структура експорту в 2000 р. не відчула значних змін, частка
основних груп товарів у загальному обсязі експорту майже не змінилася.
Питома вага продукції чорної та кольорової металургії -найважливішої
експортної позиції України — зросла з 39 % у 1999 р. до 42 % у 2000 р.
Ці товари є в основному енергоємними продуктами з низьким ступенем
переробки. Торік цінова кон’юнктура на ринку металопродукщї була
сприятливою та виявилася навіть кращою, ніж очікувалося. За таких умов
українські підприємства продовжували нарощувати фізичні обсяги постачань
металопродукції. Так, у 2000 р. рівень використання квот у країни ЄС на
експорт металопродукції, з моменту набуття чинності в 1995 р. угоди про
спільну роботу з цими країнами, був найвищим. На 12.07.2000 року
українські металургійні підприємства використовували річну квоту на
експорт металопродукції в країни ЄС на 98 %.

Другою за значенням експортною статтею є продукція хімічної
промисловості, частка якої в загальному обсязі експорту виросла з 11 % у
1999 р. до 12,4 % у 2000 р. Обсяги експорту цієї продукції були
стабільно високими та мали слабкий щоквартальний зростаючий тренд.

У структурі експорту, відзначимо, продовжує домінувати продукція
проміжного вживання, що складає майже 2/3 від загального обсягу. Частка
товарів з високою додатковою вартістю в загальному обсязі експорту
залишається незначною — на машини й устаткування в структурі експорту
припадає 12 %. Але продукція машино-та приладобудування, особливо
сільськогосподарська техніка, має певний потенціал для деякого
пожвавлення експорту, тому що в 2000 р. спостерігалася позитивна
динаміка зростання обсягів виробництва продукції машинобудівної та
металообробної промисловості (на 16,8 %). У 2000 р. значно збільшився
попит на українську машинобудівну продукцію в країнах СНД і Балтії (у
2000 р. постачання в ці країни зросли в 1,33 раза).

До основних споживачів продукції вітчизняних підприємств, як і раніше,
відносяться Російська Федерація, частка якої в загальному обсязі
експорту складає 22,8 %, Туреччина (5,6 %), Німеччина (4,8 %), США (4,7
%), Італія та Китай (по 4,1 %), Польща (2,7 %) (табл. 9.4).

1. В експорт 1999 р. не включена вартість кораблів і розщеплених
матеріалів на суму 726 млн дол США, що були передані Російській
Федерації в рахунок погашення державного зовнішнього боргу України,
згідно з угодою від 28.05.1997 р. про взаємні розрахунки, зв’язані з
розділом Чорноморського флоту.

2. В експорт 2000 р. не включена вартість товарів, переданих у власність
Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК «Нафтогаз
України» перед ВАТ «Газпром5’ на суму 274 млн дол США згідно з угодою
між. Російською Федерацією та Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня
1999 р.

Тепер докладніше проаналізуємо ситуацію, що склалася з імпортом товарів
у 2000 р. порівняно до 1999 р. У 2000 р. обсяг імпорту склав 14,9 млрд
дол США, що на 15,4 % перевищує показники імпорту 1999 р. (або на 2 млрд
дол США) (табл. 9.5).

Таблиця 9.5 Товарна структура Імпорту

Найменування грун товарів 1999 рік 2000 рік 2000 р. до 1999 p.,

%

млн дол США % до загального обсягу мли дол США % до загального

обсягу

Усього 12945 100,0 14943 10090 154,4

в тому числі: Продовольчі товари та сировина для їх ви» робництва 902
7,0 908 6,1 100,7

Продукція паливо-енергетичного комплексу в тому числі енергоносії 5441
5214 42,0 40,3 6419 5997 43,0 40,1 118,0 115,0

Продукція хімічної та зв’язаних з нею галузей промисловості 1459 11,3
1647 11,0 112,9

Деревина

та вироби з неї 397 зд 436 2,9 109,8

Промислові вироби 635 4,9 741 5,0 116,7

Чорні та кольорові метали і вироби з них 409 3,2 681 4,6 166,5

Найменування груп товарів 1999 рік 2000 рік 2000 р. до 1999 р.,

%

млн дол США % до загального обсягу млн дол США % до загального обсягу

Машини й обладнання 2255 17,4 2625 17,6 116,4

Різне * 1447 11,2 1486 9,9 102,7

*3 урахуванням неформальної торгівлі

Слід зазначити, що до основних причин збільшення обсягів імпорту
відносяться пожвавлення в реальному секторі економіки та відповідно
зростання внутрішнього попиту на імпортні товари, а також надходження в
прямих іноземних інвестиціях. Крім того, стабільна динаміка обмінного
курсу національної валюти протягом року та реальна його ревальвація
також створили умови для зростання обсягів імпорту.

Географічна структура імпорту наведена в таблиці 9.6.

Таблиця 9.6 Географічна структура імпорту товарів

Країни 1999 рік 2000 рік 2000 р. до і 999 р., %

млн дол США % до загального обсягу млн дол США % до загального обсягу

Усього 12945 100,0 14943 100,0 115,4

Країни світу 5530 42,7 6237 41,7 112,8

Німеччина 943 7,3 1 Г^ 7,6 120,3

США 402 3,1 360 2,4 89,6

Італія 276 2,1 346 2,3 125,4

Польща 258 2,0 313 2,1 121,3

Франція 237 ‘ 1,8 236 1,6 99,6

Швейцарія 92 0,7 216 1,4 234,8

Великобританія 143 1,1 203 1,4 142,0

Австрія 133 1,0 185 1,2 139,1

Угорщина 124 1,0 165 1,1 131,1

Чехія 131 1,0 163 1,1 124,4

Туреччина 143 1,1 160 1,1 111,9

Швеція 114 0,9 150 1,0 131,6

Нідерланди 134 1,0 147 1,0 109,7

Бельгія 101 0,8 135 0,9 133,7

Китай ПО 0,8 132 0,9 120,0

Країни СНД і Балтії 7415 57,3 8706 58,3 117,4

Країни 1999 рік 2000 рік 2000 р. до 1999 р., %

млн дол США % до загального обсягу млн дол США % до загального обсягу

Російська Федерація 5592 43,2 5825 39,0 104,2

Туркменистан 481 3,7 946 6,3 196,7

Республіка Бєларусь 343 2,6 602 4,0 175,5

Казахстан 165 1,3 413 2,8 у 2,5 р. б.

Узбекистан 87 0,7 178 1,2 204,6

Литва 83 0,6 135 0,9 162,7

Естонія 59 0,5 46 0,3 78,0

Латвія 55 0,4 43 0,3 78,2

Молдова 25 ^ 0,2 35 0,2 140,0

Азербайджан 34 0,3 24 0,2 70,6

Відзначимо також, що продовжується процес скорочення об-сягів
неформальної торгівлі. У 1999 р. обсяги цих товарів у загальному
товарообігу складали 7,6 %, у 2000 р. — лише 5,9 %, частка неформальної
торгівлі в загальному обсязі експорту скоротилася з 6,1 % до 4,8 %, в
імпорті — відповідно з 9 % до 7,1 %.

Зміна сальдо балансу послуг у 2000 р. зменшилася в 2,5 рази і склала 627
млн дол США, що зумовлено збільшенням обсягів імпорту послуг на 38 %.

Обсяг експорту послуг залишився майже на рівні 1999 р. і склав 3,8 млрд
дол США. Як і раніш, експорт послуг формується в основному за рахунок
транспортних і туристичних послуг (стаття «подорожі»). Майже 50 % від
загального обсягу експорту послуг і 60 % транспортних послуг складають
послуги за транзит природного газу з Російської Федерації в Європу, за
рахунок яких відбувається передплата за імпорт природного газу.

Імпорт послуг склав 3,2 млрд дол США. У 2000 р. спостерігалося
збільшення послуг по статті «Подорожі» (майже на 30 %), транспортних
послуг (на 9 %) і зменшення обсягів будівельних послуг (на 29,6 %),
послуг зв’язку (на 15,4 %), фінансових послуг (майже на 11 %).

По статті «Доходи» дефіцит склав за 2000 р. 942 млн дол США, що на 8,5 %
більше 1999 р., і визначався необхідністю обслуговування зовнішнього
боргу за довгостроковими гарантованими та негарантованими кредитами. Як
і в 1999 р., основну частину в загальному обсязі поточних трансфертів
займала технічна допомога, що була отримана державним сектором
економіки, та приватні грошові перекази резидентам України.

А тепер проаналізуємо статті «Рахунок операцій з капіталом і фінансовими
операціями». За 2000 р. дефіцит, що сформувався за рахунок операцій з
капіталом і фінансовими операціями, склав 1,3 млрд дол США, що на 89 %
вище 1999 р. Це було зумовлено необхідністю розтрат на обслуговування
зовнішнього боргу. Потреба у фінансуванні витрат Держбюджету на
погашення й обслуговування зовнішнього боргу в 2000 р. склала понад 2
млрд дол США. Катастрофічним було те, що в першому кварталі потрібно
було виплатити половину цієї суми. В квітні місяці була досягнута
домовленість з цього питання. Загальний обсяг облігацій зовнішнього
боргу з терміном погашення в 2000-2004 р., що підлягав реструктуризації,
склав 2,6 млрд дол США. А в цілому в 2000 р. на обслуговування та
погашення зовнішнього боргу необхідно було витратити 2,8 млрд дол США.
Коефіцієнт обслуговування боргу в 2000 р. склав 14,5 % порівняно з 16,1
% у 1999 р.

У 2000 р. обсяги зовнішніх позик знизилися порівняно з 1999 р. більше,
ніж на чверть. Протягом усього року Україна майже не одержувала кредитів
від міжнародних фінансових організацій, і лише наприкінці року надійшов
транш від МВФ за програмою розширеного фінансування (245 млн дол США). У
цілому за рік було отримано довгострокових кредитів на загальну суму 1,3
млрд дол США.

Обсяг довгострокового зовнішнього боргу країни на кінець 2000 р. склав
11,9 млрд дол США, що за рік знизився на 12 %.

Проблемними є також позичання на ринках капіталу. Фондовий ринок України
залишається вкрай нерозвиненим. За 2000 р. у цілому по статті
«Портфельні інвестиції» спостерігався чистий відтік капіталу в розмірі
201 млн дол США.

Несприятливий інвестиційний клімат України зумовлює низький рівень
залучення прямих іноземних інвестицій у країні. У 2000 р. чистий приплив
прямих іноземних інвестицій склав 595 млн дол США, що майже на 20 %
більше, ніж торік.

Запаси прямих іноземних інвестицій виросли за рік майже на 18 % і на
кінець 2000 р. досягли 3,9 млрд дол США.

В інвестуванні української економіки беруть участь підприємницькі
структури 112 країн світу, але майже половину імпорту приватного
капіталу складають внески резидентів п’яти країн: США -636 млн дол США
(16% від загального обсягу інвестицій), Нідерландів — 362 млн дол США (9
%), Росії — 314 млн дол США (8 %), Великобританії — 299 млн дол США (8
%), Німеччини — 238 млн дол США (6 %). Питома вага інвестицій з офшорних
зон (Кіпру, Ірландії й ін.) складає 19 % (рис. 9.1). Відзначимо, що лише
обсяги капіталовкладень з Кіпру виросли в 1,8 рази і склали 10 % від
загального обсягу інвестицій.В Україні на кінець 2000 р. нараховувалося
7794 підприємств з іноземними інвестиціями, у т.ч. за рік їх кількість
збільшилася на 432 одиниці. Більше половини всіх іноземних інвестицій
вкладено у підприємства промисловості. Більш наочно напрямки вкладень
інвестицій, а також і розміри цих інвестицій подані на рис. 9.2.

Обсяги інвестицій з України за 2000 р. не зменшилися, і на кінець
звітного періоду склали 98 млн дол США, у тому числі в країни СНД і
Балтії — 18 млн дол США (19 % від загального обсягу), в інші країни
світу — 80 млн дол США.

Завдяки врегулюванню газових боргів України в 2000 р. зупинилося
збільшення заборгованості підприємств України суб’єктам господарської
діяльності близького та далекого зарубіжжя, що за 1997-1999 р. склало
3,5 млрд дол США при одночасному збільшенні дебіторської заборгованості
за цей же період лише на 200 мли дол ЄША. Зростання кредиторської
заборгованості в 2000 р. склало 362 млн дол США, що в 3 рази менше
середньорічного зростання цього показника за три попередні роки.
Дебіторська заборгованість виросла за рік лише на б млн дол США. Тобто
зберігається негативна тенденція наростання чистої зовнішньої
заборгованості реального сектора економіки.

Нетто-приріст фінансових активів у 2000 році, зв’язаний в основному з
нагромадженням готівки поза банками (1,4 млрд дол США) і зростанням
депозитів і залишків на рахунках резидентів в іноземних банках (95 млн
дол США).

Як уже зазначалося, протягом 2000 р. обсяги зовнішнього фінансування
України з боку міжнародних фінансових організацій були майже в 3 рази
нижче, ніж за попередні роки, до того ж і ті надійшли під кінець року.
Але зростання експорту та збільшення валютних надходжень в Україну дало
можливість НБУ виконувати боргові зобов’язання перед МВФ і навіть
істотно (на 398 млн дол США) поповнити міжнародні резерви країни, що
сформувалися на кінець 2000 року та залишаються дуже низькими і можуть
забезпечити фінансування імпорту товарів і послуг на 43 тижні.

Висновки

У ході аналізу платіжного балансу України за 2000 р., а також
дослідження його динаміки було з’ясовано, що в цілому платіжний баланс
України за 2000 р. свідчить про збереження позитивних тенденцій у
зовнішньому секторі економіки, головною з який є те, що в 2000 р. в
Україні мало місце істотне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

Також важливо те, що в Україні другий рік поспіль зафіксоване позитивне
сальдо поточного рахунка платіжного балансу і, що в 2000 р. збільшилися
обсяги експортних постачань за всіма товарними позиціями (крім
продовольчих товарів).

Але, як видно з наведених даних, в Україні залишається чимало негативних
сторін зовнішньоекономічних відносин. Прикладом цього може бути те, що
протягом всього 2000 р. Україна майже не одержала кредитів від
міжнародних фінансових організацій через невиконання Україною заходів
щодо докорінного реформування економіки. І, напевно, лише тоді, коли ці
заходи будуть проведені, у зовнішньоекономічних відносинах України з
іншими країнами світу буде з’являтися все більше позитивних моментів, і
в платіжному балансі нашої країни будуть збільшуватися позитивні та
необхідні Україні значення.

Література

Авдокулин Е.Ф. Международньїе зкономические отношєния. — М.: Маркетинг,
1996. -С. 102-115.

АлешинД. Роль зкспорта вооружений во внешней торговле // Зкспорт
обмч-ньіх вооружений. — 1996. — № 7-8. — С. 36.

Акинцев С. Мировой рынок вооружений // Зарубежное военное обозрение.
-1997.-№ 7.-С. 10.

Андрийчук В.Г. Для інтеграції в систему світогосподарських відносин //
Політика і час. — 2000. — № 4. — С. 25.

Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе //
Мировая зкономика и международньїе отношєния. — 1998. -№ 5. -С. 48-59.

Арзумапян Г, Гончаренко С. Зкономическое сотрудничество в Черноморском
регионе и интеграция инновационньїх технологий // Мировая зкономика и
международньїе отношєния. — 2001. — № 4. — С. 96-100.

Бепдерский Е. Реалии мирохозяйственньїх процессов и место в них Украинм
// Зкономика Украинм. — 2000. — № 1. — С. 30.

Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. — К.: НАН
України, 1998. -416 с.

Болотин Б. Мировая зкономика за 100 лет: статистика // Мировая зкономика
и международньїе отношєния. — 2001. — № 9. — С. 23.

БуглайВ.Б., ЛженцевН.Н. Международньїе зкономические отношєния. — М.:
Маркетинг, 1998.- 153 с.

Булатов Т. Мировая зкономика. — М., 2001. — 734 с.

Бункипа М.К., Семенов В.А. Макрозкономика: Учебное пособие. — М.: Зльф
К-пресе, 1995.-242 с.

Вісник Національного банку України. — № 7. — 2000. — С. 41.

Гнибиденко Н. Проблеми трудовой миграции в Украине и их решение //
Економіка України. — 2001. — № 4. — С. 19-22.

Григорьевич Н. Трудовме ресурси и их использование в Украине //
Информа-ционньїй бюллетень Государственного Комитета статистики Украинм.
— 1999. №10-12.-С. 12.

Гришко С, Благодарньїй А. Интеграция Украинм в мировое хозяйство //
Биз-нес-информ. — 2000. — № 1. — С. 12.

Головатий С.П. Перед лицом глобальних проблем. — М.: Знание, 1987. — 62
с.

ДоронинИ. Мировая хозяйственная коньюнктура в 2000-2001 гг. // Мировая
зкономика и международньїе отношєния. — 2001. — № 8. — С. 29.

Ефримова Е.Г., Бордунова С.А. Мировая зкономика: Учебное пособие. — М.:
МГИУ, 1998.-С. 86-93.

ЖуковЕ.Ф. Международньїе зкономические отношєния. — М.: Финансм, 1999. —
С. 457^80.

ЗагашвилиИ. Мировая торговля и международньїе инвестиции // Мировая
зкономика и международньїе отношєния. — 2000. — № 8. — С. 5-31.

ЗамоторшшЕ. Программа «Зврика» — инструмент индустриальнмх иннова-ций. —
2001.-№ 5.-С. 108-114.

Иноземцев В. Парадоксм постиндустриальной зкономики // Мировая зкономика
и международньїе отношєния. — 2000. — № 3. — С. 24.

Кваша С, Патика Н. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий
економічний простір // Економіка України. — 2001. — № 9. — С. 13.

КиреевА.П. Международная зкономика (в 2-х частях). — Ч. 1. — М.:
Международньїе отношєния, 2000. — 230 с.

КругманП.Р. Международная зкономика / Под ред. Колесова И. — М., 1997.
-365 с.

Ломакин В.К. Мировая зкономика. — М., 2000. -187 с.

МакиенкоК. Перспективм российского присутствия на рьінках вооружений и
во-еннойтехникистранЮжнойАзии//ВТСот8-14июня 1998г.-С. 18.

Мамедов О.Ю. Современная зкономика. — Ростов на Дону: Ростовский
уни-верситет, 1999. — С. 96-99.

Маркетинг: Учебник. — М.: Московская внешнезкономическая ассоциация,
1996.-С. 263-271.

Марциновский А. О будущем ПАЧАЕС // Голос Украинм. — 1999. -№ 229. — С.
5.

Маршалл А. Принципи зкономической науки: Перев. с англ. — Т. 1. — М.:
Прогресе, 1993.- 141 с.

Международньїе зкономические отношєния: Учебник для зкономических
ву-зов. — К.: Либідь, 1992. — 225 с.

Научная программа НАТО: Партнерство в области науки и технологий //
Свет. -2000.-№ 11-12.-С. 10.

Никитии С. и др. Мировме ценн: особенности формирования // Мировая
зкономика и международньїе отношєния. — 1997. -№3.-С. 5-18.

Овчинников Г.П. Международная зкономика. — М.: Маркетинг, 1997. — 205 с.

Основи економічної теорії: Підручник. — Кн. 2. — Підприємництво,
маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому
господарстві / За ред. Ю.В. Ніколенка. — К.: Либідь, 1998. — 237 с.

Павловський М. Світ і Україна на порозі третього тисячоліття — шляхи
розвитку // Економіка. Фінанси. Право. — 1999. — № 12. — С. 19.

Пебро М. Международньїе зкономические, валютнне и финансовме отношєния.
— М.: Прогресе, 1990. — С. 61-62.

Платежнмй баланс Украинм (НБУ) за 2000 г. // Бизнес. — 2000. — С. 5.

Портер М. Международная конкуренция. — М.: Международньїе отношєния
1998.-228 с.

Продукция ВВТ на мировом рьшке // Зкономика Украинм. — 2000. -№ 4.-С.
89.

43. Проскурин С. Формм конкуренции на мировом рьшке ВВТ // Зкономика Ук

раинм.-2001.-№ 5. — С. 17.

РоманецД. Международнмй форум зкономического сотрудничества опреде-лит
приоритетнме сферм инвестирования II Украина-бизнес. — 2001. — № 33 -С.
3.

Романов Ю. За границу на заработки // Деловой вестник. — 1997. — К» 6
-С. 20-21.

Румянцев А.П. Международная зкономика. — К.: МАУП, 1999. — С. 59-69.

Рьшочная зкономика: Учебник. Т. 1, Ч. 1. — М.: Прогресе, 1992. — 252 с.

Селезнев В.В. Основи рьіночной зкономики Украинм. — К.: А.С.К., 2000. —
207 с.

Семенов Г.А., Каменська Т.В. Вплив надлишкового оподаткування та
прогнозування доходів міста // Держава та регіони. — 2001. — № 3. — С.
7-24.

Семеное Г.А., Папкова М.А. Региональньїе пуги повьішения зффективности
промьішленного производства // Економіка: проблеми теорії і практики.
-Вип. 19. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. — С. 3-17.

Семеное Г.А., Семеное А.Г. Организация и планирование хозяйственной
дея-тельности на предприятии: Монография. — Запорожье: ЗГИА, 2001. — 175
с.

Современньїе международньїе зкономические отношения / Под ред. З.П.
Плетнева, С.М. Меньшикова, В.Д. Щетинина. — М: Международньїе отношения,
1996.-С. 19.

Современньїе тенденции на мировом рьшке вооружений // ВТС от 26 мая
-Ігаоня 1997 г. ~С. 10.

Соколенко С.И. Глобальнне рьшки XXI столетия: перспективи Украйни. — К.:
Логос, 1998. — С. 63-68, 323-333.

Союзники по НАТО перестают бить союзниками. Столкновение инте-ресов на
мировом рннке оружия // Независимое военное обозрение. -1998.-№21.-С.
13.

Спиридонов И.А. Мировая зкономика. — М.: ИНФРА-М, 1999. — С. 178-184.

Старостін А.А. Проблеми іноземного інвестування // Фінанси України.
-1999.-№11.-С. 17.

Трубач С. Особенности современного зтапа использования трудового
потен-циала // Зкономика Украйни. — 1996. — № 11. — С. 52-56.

Устинов И.Н. Внешняя торговля развитьіх капиталистических стран:
Спра-вочник. — М.: Международньїе отношения, 1989. -415 с.

Фомичев В.И. Международная торговля. — М.: ИНФРА-М, 1998. — С. 329-366.

61. . Хайнц Ламперт. Социальная рьшочная зкономика. Германский путь. —
М.:

Дело, 1994.-121с.

Хасбулатов Р. Международньїе зкономические отношения. Всемирное
хозяй-ство и особая роль закона стоимости в межсистемном общении. — М.:
ЮНИТИ, 1998. — С. 42-44.

Цхведиани В. Внешняя торговля Украйни // Фондовий ринок. — 2001.
-№>11.-С.15.

Черньїшов Л. Европейские программн научно-технического сотрудничества //
Вестник НАН Украйни. — 1997. — № 1-2. — С. 51-56.

ЧистілінД. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України
// Економіка України. — 1999. — № 1. — С. 22.

Чкуневич А. Поиск оптимизма // Независимое военное обозрение. — 1998. —
№ 39.-С. 16.

Зкономика: Учебник / Под ред. А.И. Архипова, А.Н. Нестеренко. — М.:
Проспект, 1998.-258с.

Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. — 2-е издание. — М.:
Прогресе, 1998.-119 с.

Похожие записи