К У Р С О В А Р О Б О Т А

НА ТЕМУ:

Фінансовий менеджмент ЗЕД підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП …4

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЗЕД
ПІДПРИЄМСТВА …5

Сутність фінансового менеджменту ЗЕД підприємства …5

Організаційно — функціональна структура ЗЕД підприємства …8

Cутність ефективності зовнішньоекономічних операцій …18

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ТАЛАНПРОМ»
…28

2.1 Аналіз основних показників діяльності підприємства «ТаланПром»
…28

2.2 Аналіз ефективності ЗЕД ЗАТ «ТаланПром»
…34

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕД
…41

ВИСНОВОК …44

Використана література

Додатки

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність — це сукупність напрямів, форм і методів
торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також
кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни з зарубіжними
державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу
праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги.

Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» підприємства
мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка є
частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами
України.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права щодо
будь-яких її видів незалежно від форми власності та інших ознак після
державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Однак вихід підприємств України на світовий ринок ускладнений внаслідок
дії деяких чинників, які гальмують укладення угод. До таких чинників
належать:

1) недостатня стабільність банківсько-фінансової системи;

2) затримка виплати платежів за інвестованим іноземним капіталом;

3) складність функціонування спільних підприємств;

4) відсутність чіткого правового регулювання зовнішньоекономічної
діяльності;

5) зниження ролі спеціалізованих органів зовнішньої торгівлі і
нестача кваліфікованих кадрів.

Тому таким важливим і актуальним є вивчення і дослідження питань
ефективної організації діяльності підприємства в зовнішньоекономічній
сфері.

Об’єктом дослідження є ВАТ „ТаланПром ”.

Сутність фінансового менеджменту ЗЕД підприємства

Одним із головних суб’єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство — це
самостійний суб’єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію
або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання
прибутку.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості
отримання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу
праці, міжнародних ділових відносин. Це пов’язано з тим, що виробництво
певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні
має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином,
ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими.

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності є
сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй
фінансовій діяльності на міжнародних ринках. Серед цих інструментів —
фінансове планування фінансових потоків, купівля і продаж валют для
обслуговування різноманітних операцій, купівля і продаж акцій та інших
цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними
цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та
ін[4,ст.323-326].

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності формується
на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою
виступає система управління транснаціональними компаніями (менеджмент
зовнішньоекономічної діяльності), оскільки фінанси ТНК є лише частиною
всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг,
дослідження і розробка, персонал. Тому управління фінансовими потоками
міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування,
організаційної структури, керівництва та ін.

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою
міжнародних фінансових ринків. У зв’язку з цим управління грошовими
потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів,
ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи,
міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Отже, управління
фінансовими потоками ТНК залежить від міжнародних фінансів.

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД
українських підприємств, можна віднести такі [5,ст.33-36].

зміна впливу факторів часу та простору. ЗЕД, як правило, пов’язана із
подоланням великих відстань. Високі темпи технічного прогресу в галузі
комунікацій та транспорту дають можливість значною мірою економити час і
кошти, які витрачають на передавання інформації, транспортування
товарів, переміщення людей.

розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних
інститутів, інфраструктура бізнесу. Це стосується, насамперед,
ліквідації торговельних бар’єрів, створення нових та розвиток існуючих
економічних інтеграційних угруповань;

зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв’язку із зростанням
конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій,
інформації, транспорту, лібералізацією торгівлі підприємства відчувають
все більший вплив міжнародних ринків. На світових ринках

недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для
широкої діяльності на зовнішніх ринках;

недостатні знання світової практики та відносне відставання у
ефективному використанні ринкових механізмів у ЗЕД;

В той же час існує низка обставин, які негативно впливають на характер
та ефективність функціонування підприємства. До них слід віднести такі:

підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливостях як всередині
країни, так і за кордоном;

державна підтримка підприємства деякою мірою має декларативний характер;

різні елементи ринкової економіки України розвиваються та формуються
різними темпами та неадекватно світовим процесам;

нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило,
розвивається випереджаючими темпами порівняно з іншими елементами
ринкової інфраструктури;

У сучасному економічному світі жодна компанія, жодний інвестор не може
собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На
конкурентне положення окремих суб’єктів бізнесу, незалежно від того, чи
займаються вони міжнародною діяльністю чи ні, можуть вплинути і зміни
обмінних курсів, і різноманітні темпи інфляції, і різниця в процентних
ставках.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних
рішень у цій сфері утруднюється ще й національними відмінностями в
банківських правилах і торгових нормативних актах, засобах регулювання
ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні інвестори, якщо вони прагнуть збільшити прибутки від своїх
вкладень і зменшити ризики, теж повинні уявляти, як впливає значення
обмінних валютних курсів на їхні інвестиції. Тому вивчення законів
міжнародних фінансів є необхідною складовою навчання в сучасному
бізнесі[6,ст.23-26].

У такому випадку менеджеру, безумовно, будуть потрібні глибокі знання у
сфері міжнародних фінансів.

По-перше, йому необхідно з’ясувати, які чинники, що належать до
можливого інвестування, впливають на політичні і кредитні ризики. Які
податкові закони в Україні? Як вони можуть змінитися за інвестиційний
період? Обрання нового парламенту в Україні нерідко призводить до
істотних корекцій валютного й інвестиційного законодавства. Яка
можливість виникнення хаосу, введення військового стану і прояву рис,
характерних для нестабільної ситуації в країні, куди планується
інвестування? Чи існують обмеження на експорт та імпорт, наскільки
імовірно, що існуючий сьогодні стан не зміниться в майбутньому?

По-друге, нашому гіпотетичному менеджеру необхідно проаналізувати
потенційний валютний ризик, що можливий для компанії за цих умов. Який
обмінний курс конвертації гривні в долари? Які обмінні курси між
українською валютою і валютами інших європейських країн, куди завод
зможе експортувати свою продукцію? Які прогнози стосовно ставок валютних
курсів у майбутньому? Які фінансові інструменти і прийоми доступні для
хеджування зазначених валютних ризиків?

По-третє, менеджеру потрібно вивчити процентні ставки і темпи інфляції у
всіх країнах, що мають відношення до даного проекту. В яких країнах
варто отримувати фінансування? Скільки коштів одержати за рахунок позик,
а скільки — за рахунок акціонерного капіталу? Який термін повернення
позичкових коштів найбільш прийнятний? Чи необхідно компанії одержувати
позику в євровалюті? На яку величину зростуть операційні витрати? Чи
збільшаться ціни конкурентів тією ж мірою і як швидко? [7,ст.55-59].

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що цілі фінансового
менеджменту у сфері ЗЕД залишаються старими: ми хочемо, щоб наші активи
коштували більше, ніж ми за них заплатили, і щоб при цьому ми сплачували
за них за допомогою випуску зобов’язань менше, ніж вони коштують
насправді. Застосування таких критеріїв до міжнародного бізнесу
пов’язане з низкою додаткових проблем.

Організаційно — функціональна структура ЗЕД підприємства

Зовнішньоторговельна модель включає комплекс експортних та імпортних
операцій, які пов’язані з торгівлею товарами, послугами, операцій
продукцією інтелектуальної праці. Експортні операції — це
діяльність, яка пов’язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для
передачі їх у власність іноземного контрагента.

При здійсненні реекспортних операцій товари, що походять з інших країн,
не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх
ввезення на митну територію країни, вивозяться з цієї території в режимі
експорту.

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного
регулювання.

Імпортні операції — це діяльність, що пов’язана із закупівлею і
ввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому
ринку своєї країни.

При здійсненні реімпортних операцій товари з країни їх походження та
вивезені за межі її митної території, згідно з митним режимом експорту,
не пізніше ніж у встановлений строк ввозяться на митну територію цієї
країни для вільного обігу. [8,ст.88-98].

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми
вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються
власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані
експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час
вивезення (експорту) цих товарів, а також відсотки з цих сум.

Таким чином, експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо
товар пропущено через державний кордон країни контрагента, для чого
необхідне виконання визначених митних формальностей і процедур.

Правовою формою проведення зовнішніх торговельних операцій є міжнародна
торгова угода, під якою розуміється договір між двома чи декількома
контрагентами, що знаходяться в різних країнах, щодо постачання
визначеної кількості та якості товарних одиниць, надання послуг, обміну
науково-технічними знаннями, оренди.

Договір вважається міжнародним тільки за умови, що його сторони
знаходяться в різних країнах. Якщо договір укладений між сторонами
різної національної приналежності, фірми яких розташовані на території
однієї країни, то в цьому випадку договір не вважається міжнародним.
Якщо ж договір укладений між сторонами однієї національної
приналежності, підприємства яких знаходяться на території різних країн,
то договір буде вважатися міжнародним.

Міжнародна торговельна угода залежно від об’єкту купівлі-продажу
оформляється у вигляді договору купівлі продажу товарів у
матеріально-речовій формі, договору закупівлі-продажу послуг, договору
закупівлі-продажу результатів творчої діяльності.

Головною особливістю зовнішньоторговельної моделі є наявність двох
сторін міжнародної угоди: покупця та продавця, тобто одна із сторін
виробляє продукцію або здійснює послуги, а друга є їх споживачем. У
процесі торговельної операції здійснюється перехід власності від однієї
сторони до другої.

Зовнішньоторговельна модель передбачає як самостійну діяльність
підприємця на зовнішньому ринку, так і використання послуг
спеціалізованих фірм, у тому числі посередників. Торгівля товарами
залежно від характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій
поділяється на традиційну та зустрічну торгівлю сировиною та
промисловими товарами означає експорт та імпорт товарів, які не
зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого
обміну товарами, і регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної
купівлі-продажу товарів (1980 р.). [9,ст.93-96].

До сировинних товарів відносяться: мінеральна сировина та продукти її
збагачення і переробки (чорні і кольорові метали), сільськогосподарська
сировина рослинного і тваринного походження й продукти їх первинної
переробки, а також продовольчі товари.

Торгівля сировинними товарами характеризується рядом особливостей [74,
с.76-77]: попит та пропозиція на сировинні товари залежать від
кліматичних умов, природних запасів, політико-еко-номічних криз,
особливо в найважливіших сировинних регіонах. Тому в цілому міжнародна
торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку;
спостерігається довгострокове перевищення пропозиції сировинних товарів
над попитом. Це призводить у ряді випадків до сировинної кризи в
країнах, що розвиваються, з вузькою сировинною спеціалізацією, оскільки
експорт сировинних ресурсів забезпечує їм 50-100% експортних доходів;
партнери прагнуть установити досить тривалі відносини на основі
довгострокових міжнародних контрактів, в яких експортеру забезпечується
стабільний збут, а імпортеру — гарантоване регулярне постачання. На
довгострокові контракти припадає близько 30% світового сировинного
експорту, при цьому на природний газ — 100%, мідні, олов’яні,
свинцево-цинкові концентрати — 90, кам’яне вугілля — 5, залізну руду —
60, марганцеву руду — 30%; купівля-продаж сировинних товарів тісно
пов’язана з постачанням інших видів товарів, є частиною комерційних
операцій, складних видів зовнішньоекономічного співробітництва
(техніко-економічного, науково-технічного), великомасштабних угод на
компенсаційній основі; знижуються темпи зростання експорту сировинних
товарів при абсолютному збільшенні розмірів торгівлі даної товарної
групи; темпи зростання торгівлі паливом і сировиною мінерального
походження випереджають темпи зростання торгівлі продовольством і
сільськогосподарською сировиною;зростає торгівля напівфабрикатами,
виготовленими на основі мінеральної і рослинної сировини, а також
сировиною глибокого оброблення перероблення і спеціально підготовленими
матеріалами підвищеної якості; підвищуються вимоги імпортерів до
екологічної безпеки товарів, що поставляються; високий ступінь
монополізації. Найбільші торговельні і промислові компанії прагнуть
встановлювати монопольно-високі ціни на сировинних ринках. При цьому
внутрішньокорпораційні постачання сировини ведуться за зниженими
трансфертними цінами; зростає державне втручання у визначення обсягів,
напрямків, форм і методів торгівлі сировинними і продовольчими товарами.
[10,ст.26-28].

Торгівля промисловими товарами включає торгівлю:

а) товарами широкого вжитку. Наприклад, одяг, взуття, миючі засоби,
меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфуми і
косметика, аксесуари, ювелірні прикраси,хутряні вироби, автомобілі;

б) машинно-технічною продукцією, у тому числі: готовою продукцією. Це —
постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді.
Наприклад, транспортні засоби, продукція верстатобудування, технічні
товари культурно-побутового призначення; тпродукцією в розібраному
вигляді. Наприклад, ця форма торгівлі особливо розвинута в автомобільній
промисловості (частка автомобілів у розібраному вигляді і комплектуючих
виробів на даному ринку становить 40-50%), у виробництві тракторів,
мотоциклів, електропобутових приладів, радіо- та електронної апаратури,
сільськогосподарських машин; комплектним устаткуванням. Під комплектними
об’єктами розуміють промислові чи інші підприємства в цілому, окремі
цехи, установки, агрегати, що утворюють готовий технологічний комплекс
чи його самостійну частину. При цьому комплектним устаткуванням
вважається набір органічно пов’язаних єдиним технологічним процесом
машин і устаткування, що за

безпечують випуск готової продукції чи завершують технологічну стадію. В
обсяг постачання в контрактах. На комплектне устаткування входять:
проектна, технологічна документація (інженерно-консультаційні послуги);
устаткування визначеної продуктивності із зазначенням витрат сировини,
палива і виходу готової продукції, технічні послуги (монтаж,
налагодження, пуск устаткування в експлуатацію, навчання фахівців);
Вітчизняні підприємці, які здійснюють зовнішню торгівлю
промисловими товарами, повинні враховувати такі її особливості, які
зумовлені новими вимогами ринку [4, с. 62-64]: зниження життєвого циклу
більшості видів товарів; зростання виробництва високотехнологічних
виробів, що забезпечує неухильну диференціацію напівпро-дукції і
кінцевої продукції; спостерігається процес постійної диверсифікованості
виробництва на якомога дрібніші галузі і підгалузі, відгалужування яких
автоматично породжують потребу в обміні продукцією таких виробництв, що
дедалі більш вузько спеціалізується. Відбувається постійне відновлення
номенклатури й асортименту продукції; міжнародна торгівля готовими
виробами однієї й тієї самої товарної номенклатури, торгівля продукцією
в розібраному вигляді (вузлами, деталями, компонентами готових виробів)
породжує новий тип міжнародного обміну — внутрішньогалузеву торгівлю, що
витісняє традиційну міжгалузеву. Внутрішньогалузевий обмін багаторазово
збільшує товаропотоки між країнами.

Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні
операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов’язань щодо
постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна
торгівля є якісно новою формою організації комерційних операцій,
розвиток якої відзначається швидкими темпами. Вона сприяє встановленню
ефективного, довгострокового, взаємовигідного співробітництва учасників
безпосередньо в сфері виробництва. У міжнародному товарообігу її
частка становить близько 50% [7, с.148-153].

Зустрічна торгівля характеризується такими рисами: є важливим
інструментом регулювання міжнародного товарообміну, оскільки укладання
міжурядових угод про товарообмінні операції, а також угод про економічне
і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дає можливість на
кілька років уперед визначити види й обсяги товарів взаємного
постачання, їх загальну вартість і порядок розрахунків, характер і
вартість супутніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних
знань; гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що
змінюються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам
цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні
ринки збуту, на важкодоступні ринки розвинутих країн, обгороджені
тарифними і нетарифними бар’єрами; створює умови для економії валюти,
прискорення процесу міжнародного товарообміну; пов’язування експорту із
зустрічними закупівлями товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, і
навпаки.

Видами міжнародної зустрічної торгівлі є: бартерні операції;зустрічні
закупівлі; викуп техніки, що була у вживанні;операції з давальницькою
сировиною;прості компенсаційні операції;складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода — це один з видів експортно-імпортних
операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною
формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково
передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає
збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в
будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи
безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний
безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей
обмінюваних товарів за світовими цінами. Бартерний контракт за своєю
структурою являє собою ніби здвоєний контракт купівлі-продажу. Кожна зі
сторін є і продавцем і покупцем. Загальна сума бартерного контракту
визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень,
зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги
постачань товарів з кожної сторони коригуються так, щоб загальна
вартість постачань з кожної сторони була однаковою. Митні збори, мита,
податки кожна сторона контракту сплачує у своїй країні самостійно без
взаєморозрахунків.

Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на
ринок з метою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі
валютних коштів. [13,ст. 3-26].

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам
гнучко виконувати свої зобов’язання з урахуванням повної чи часткової
оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без
переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Залежно від обсягу зобов’язань розрізняють три варіанти зустрічних
закупівель.

Перший варіант. Він допускає, що зобов’язання зустрічної закупівлі
містить контракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер
сплачує повну вартість товарів згідно з документами, що підтверджують
поставку, а експортер приймає на себе зобов’язання купити не пізніше від
установленого терміну зустрічні товари на всю суму експортного
контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного постачання, їх
основні характеристики, ціни і вимагає від експортера представлення в
комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного
виконання зобов’язань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового
забезпечення угоди.

Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких вони
обмінюються ролями продавця і покупця.

Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер
оплачує одну частину суми коштами, а іншу — зустрічними поставками
товару. На суму зустрічних поставок укладається додатковий контракт, що
відображає основні зобов’язання імпортера по постачанню зустрічних
товарів погодженої номенклатури, певної якості і рівня цін. У випадку
невиконання зустрічних зобов’язань за додатковим контрактом імпортер
основного контракту зобов’язаний оплатити експортеру всю суму, що
залишилася, грошима.

Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько
половини вартості поставленого товару імпортер оплачує коштами, а
частину, що залишилася, — зустрічними поставками товарів. Але в цьому
випадку він здійснює зустрічні поставки авансом, тобто до основної
поставки. Такі зустрічні закупівлі називаються авансовими, чи
попередніми. Контракти на основну поставку і на авансову поставку
пов’язані між собою таким чином, що закінчення виконання зобов’язань по
зустрічному авансовому постачанню товарів є початком виконання
зобов’язань за основною поставкою.

Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає
обов’язки імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних
поставок.

Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за
додатковим контрактом здійснюються тільки за наявності банківської
гарантії належного виконання зобов’язань на всю суму авансових поставок.
[9,ст.99-123].

Викуп техніки, що була у використанні, при збуті більш нових моделей і
модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість
продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер — можливість
звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за
залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної
техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і
становить залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов
приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція — це
постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих
деталей для їх наступного перероблення, складання в країні торговельного
партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого
експорту.

Економічний зміст таких операцій полягає в тому, що власник сировини, не
маючи потужностей для її перероблення, передає її переробному
підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для
забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття
витрат, пов’язаних з переробленням, а також для забезпечення визначеної
норми прибутку переробному підприємству.

Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в
основному в товарній, а не грошовій формі. [13,ст.34-38].

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер
поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а
імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає,
компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції,
виготовлеі^01 на Цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою
платежу.

Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової продукції,
насичення сучасним устаткування і технологією енергоємних галузей
промисловості, що потребують реконструкції.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років)
компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн дол. і
більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам
використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах.
Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в
міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і
кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода має тристоронній характер.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного
устаткування і на постачання компенсуючої продукції, третій стороні, яка
володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною
укладається договір про умови погашення суми устаткування і вартості
кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.

При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай
звертаються до міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих
міжнародних торгів, організації тендерних комітетів.

Наступною складовою зовнішньоторговельної діяльності є торгівля
послугами.

Послуга — це виконання згідно з договором однією стороною (виконавцем)
за завданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної
діяльності, що споживаються у процесі їх реалізації. Послуги у ЗЕД — це
економічні відносини між двома сторонами — резидентами та нерезидентами.
Послуги і торгівля ними якісно відрізняються від товарів і торгівлі
товарами. Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна на
відміну від товарів, побачити і відчути на дотик; вони не піддаються
збереженню; торгівля послугами пов’язана з їх виробництвом; експорт
послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо
він знаходиться на митній території країни. Однак вищенаведений опис
характеристик «має обмеження. Деякі послуги можна побачити (наприклад,
звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад,
система телефонного автовідповідача). [5,ст.35-39].

Різниця між товарами і послугами полягає також у тому, як, яким чином
уряд надає захист власному виробникові. Якщо виробничі галузі
промисловості відгороджуються через встановлення тарифів, кількісних
обмежень тощо, то сфера послуг відгороджується головним чином
національними нормативами і правилами відносно прямих іноземних
інвестицій і участі іноземних постачальників послуг у діяльності
національних підприємств.

Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким здійснюються
міжнародні операції. Якщо міжнародні операції з товарами передбачають їх
фізичне переміщення з однієї країни до іншої, то тільки деякі види
операцій з послугами передбачають рух через кордони. Однак для більшості
операцій у сфері послуг час і місце споживання не можна відокремити,
тому постачальника послуг слід наблизити до споживача. [5,ст.17-26].

Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням чотирьох
способів, зокрема:

транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон.
Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його
перетинає тільки послуга. Прикладами транскордонних операцій можуть бути
послуги, що передаються через засоби телекомунікації (консультації по
телефону або по факсу, постачання послуг поштою, переказ грошей через
банки), послуги, вкладені в товари (технічний звіт консультанта,
програмне забезпечення на дискеті), транспортні послуги;

споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту.
Постачальник не переміщується (туризм, освіта, медичні послуги в лікарні
іншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно однієї країни
відправляється до іншої для ремонту);

комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності в
країні, у якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої
компанії). Постачальник послуг переміщується, а споживач не
переміщується (наприклад, прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова
міграція, банківська послуга, що надається через філію чи відділення
іноземного банку);

присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до
іншої країни заради надання там послуг (наприклад, гастролі театрів,
артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів,
юристів, подорожування іноземного консультанта до країни для надання
консультаційних послуг) [68, с.100-101].

Cутність ефективності зовнішньоекономічних операцій

Головною умовою проведення зовнішньоекономічної операції є її
ефективність.

Підприємства нерідко зазнають значних збитків унаслідок недостатнього
техніко-економічного обґрунтування ефективності зовнішньоекономічної
операції, відсутності в ньому оцінок вибору валюти ціни, валюти платежу
та інших валютно-фінансових умов угоди.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення
досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на
отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошове, вартісне
оцінювання отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за
відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого
товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошове вартісне
оцінювання виробничих ресурсів, які залучилися у господарський обіг:
вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг
сторонніх організацій, обов’язкові відрахування в різноманітні державні
фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.
Економічні результати та витрати ресурсів мають кількісний вимір. А тому
й економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати
критерій ефективності.

Критерій — це головна ознака, що відрізняє його від інших
класифікаційних одиниць.

Критерій економічної ефективності неоднаковий для різних рівнів
зовнішньоекономічної діяльності. Кожному рівню оцінювання відповідає
свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності.

Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною
ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної
праці, що досягається країною її участю в міжнародному поділі праці та
зовнішньоторговельному обміні.

У цьому випадку критерієм економічної ефективності є економія
національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього
продукту та інших економічних і соціальних макропоказників.

На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних
операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм
економічної ефективності є прибуток як основна міра ефективності.
[6,ст.123-126].

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь
зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу
обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів.
Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та
імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямів
зовнішньоторговельного обігу.

Система аналітичних показників ЗЕД

Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності
підприємства, організації, фірми можна поділити на чотири:

1 група. Абсолютні показники:

обсяг експорту; обсяг імпорту; обсяг накладних витрат на
експорт/імпорт;середній залишок коштів;кількість отриманих
рекламацій;сума рекламацій;кількість задоволених рекламацій;обсяг
використання торговельної марки фірми;обсяг експорту нових товарів.

2 група. Відносні показники:

а) індекси динаміки:індекс вартості;індекс фізичного обсягу;індекс ціни;
індекс кількості (наприклад, динаміка частки світового, європейського
ринків, частка нових товарів в експорті, які з’явилися на ринках за
останні 5 років, частка зниження витрат, яка одержана за рахунок
використання нових технологій тощо);

б) коефіцієнти виконання зобов’язань з експорту та імпор

ту:за вартістю;за фактичним обсягом;за ціною;

в) середня тривалість обороту експортної (імпортної) опе

рації;

г) коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

3 група. Показники структури: товарна структура експорту або імпорту;
географічна структура експорту або імпорту; структура накладних витрат
на експорт або імпорт.

4 група. Показники ефективності (ефекту): валютна ефективність
експорту/імпорту; ефективність експорту /імпорту; рентабельність
експорту/імпорту; економічний ефект експорту /імпорту; інтегральний
економічний ефект від експортно-імпортної діяльності; ефективність
реалізації експортної продукції на внутрішньому ринку; ефективність
придбання і використання імпортного обладнання;ефективність придбання та
продажу ліцензій.

Розрахунок показників економічної ефекності здійснюється за такими
принципами: найповніший облік усіх складових вит рат і результатів.
Неповний облік витрат та отриманих результатів може спотворити висновки
про оцінку ефективності того чи іншго рішення; необхідність порівняння з
базовим варіантом. За базовий варіант може бути прийнятий стан справ до
прийняття рішення. Неправильний вибір бази порівняння може призвести до
спотворення оцінок; приведення витрат і результатів до однієї бази
зіставлення; приведення різних за часом витрат і результатів до одного
моменту часу; наявність достовірності інформації, системи збору та
аналізу інформації.Конкретний розрахунок показників ефективності
залежатиме значною мірою від виду зовнішньоекономічної операції, її
мети, умов та інших особливостей і конкретної угоди. [6,ст. 23-32].

Оцінювання виконання зобов’язань з експортних та імпортних операцій

Для визначення ефективних напрямів діяльності підприємства у сфері
зовнішньоекономічної діяльності потрібен ретельний аналіз її стану.

Проведення аналізу експортних та імпортних операцій включає:

визначення виконання зобов’язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною
експортованих (імпортованих) товарів; визначення виконання зобов’язань
за термінами їх поставок та якістю; установлення факторів і величин їх
впливу на економічні показники; з’ясування причин недовиконання
зобов’язань за тими чи іншими позиціями.

Процес проведення аналізу має чотири етапи. На першому етапі
аналізується виконання зобов’язань за товарами та товарними групами, на
другому — виконання зобов’язань за країнами експорту (імпорту), на
третьому — виконання зобов’язань за країнами ближнього зарубіжжя, на
четвертому — узагальнюються результати аналізу.

У ході аналізу виконання зобов’язань за торговими угодами з’ясовується:
кількість та загальна сума укладених угод; кількість та сума виконаних
торгових год; кількість, види та сума прострочених контрактів; причини
неповної реалізації угод і порушень термінів поставок товарів.

Для аналізу ЗЕД підприємства використовують систему аналітичних
показників.Для повнішої характеристики роботи підприємства на
зовнішньому ринку можна розрахувати такі показники [7, с 43-45]:

а) частка сум контрактів, прострочених у звітному періоді

(І):

— сума контрактів, що підлягають виконанню у звітному періоді;

б) коефіцієнт виконання зобов’язань за вартістю (Квзв). Він
розраховується і для окремих товарів, і для їх сукупності:

— планові ціни і кількість і-того товару; п — кількість товарів;

в) коефіцієнт виконання зобов’язань по експорту товарів

за ціною (Квзц):

— вартість експорту г-того товару у звітному періоді перерахована за
плановими цінами; п — кількість товарів

Для визначення ефективності ЗЕД підприємства важливо знати валютну
ефективність експорту та імпорту.

Показник валютної ефективності будь-якої зовнішньоекономічної операції
насамперед характеризує купівельну силу валюти, її курс [7, с 82-83].

Валютна ефективність експорту (Ев.е) розраховується за формулою

де Цве — валютна ціна і-того експортного товару (послуги), вал.од/од;

Qe — обсяг експорту i-того товару (послуги), натур.од.;

ae

\

? J

L

F

:

J

X

Z

\

a

H

L

?

E

?

th

&

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

h…]

*

,

¬

®

?

t

v

z

?

E

E

v

h…]

$a$gdWae

!витрати на виробництво та реалізацію одиниці i-того товару (послуги),
грн/од.,

m — кількість назв експортних товарів (послуг)

Валютна ефективність імпорту (Еві) розраховується за формулою

де Црв — ціна i-того товару (послуги) на внутрішньому ринку, грн/од.;

Qi — обсяг імпорту у-того товару, натур.од.;

Цi- — валютна ціна (ціна придбання) одиниці i-того товару (послуг),
вал.од./од.;

п — кількість назв імпортованих товарів (послуг). Для оцінювання
вигідності експортної (імпортної) операції необхідно порівняти дані
показники (коефіцієнти) з певною базою, оскільки самі по собі вони про
це не свідчать. Базою порівняння, як правило, є валютний курс. Якщо
коефіцієнт валютної ефективності перевищує значення курсу валюти, то
зовнішньоторговельна діяльність вважається ефективною. При цьому базою
порівняння для валютної ефективності експорту слід використовувати
обернений курс обміну (непряме котирування), а для валютної ефективності
імпорту — звичайний обмінний курс (пряме котирування).

Для загальної характеристики експортної діяльності підприємства
використовують такі показники: ефективність експорту, рентабельність
експорту, економічний ефект експорту.

Ефективність експорту підприємства (Еефе) розраховується за формулою

де ЧВ — чистий виторг в іноземній валюті за реалізований товар,
переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної
виручки;

ЧВ = (ВВхКр)-Дв-МП,

де ВВ — валютний виторг за експортований товар;

Кр діючий ринковий курс іноземної валюти до гривні;

Дв — додаткові витрати всередині країни, пов’язані з експортом товару
(можливі витрати на оплату ліцензії, комісійні посереднику, транспортні,
складські та інші витрати);

МП — митні платежі; ОП — обсяг продажу за експортом, грн. ^Показник
ефективності експорту свідчить, наскільки ефективно підприємство
проводить свою ЗЕД, а також частку виторгу в загальному обсязі експорту
підприємства. Якщо цей показник більший за одиницю, тоді реалізація
товарів на зовнішньому ринку буде вигідніша, ніж в середині країни.

Рентабельність експорту (Ре) розраховується за формулою:

де ПВ — повні витрати підприємства на експорт продукції, грн.

Цей показник демонструє суму інвалютного доходу від реалізації
експортних товарів, що припадає на кожну витрачену фірмою гривню.

Наведені показники ефективності експорту необхідно порівняти з
аналогічними показниками за минулий періодщоб установити, як змінилася
ефективність реалізації товарів у звітному періоді порівняно з минулим.

Економічний ефект експорту (Ес) розраховується за формулою

Ее = ЧВ + Воп — ПВ,

де Воп — виторг у гривнях від обов’язкового продажу частки валюти
держави.

Для визначення економічної ефективності експортної діяльності на рівні
підприємства широко використовують методику, згідно з якою визначаються
такі три показники економічної ефективності:

де Qе — обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах; Се — виробнича
собівартість експортних товарів.

де Ке — середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів,
що використовуються у виробництві експортної продукції.

Показник Е3еф.с свідчить про ефективність використання виробничих фондів
при експорті.

Показники Е1 еф.с, Е2еф.с, Е3еф.с доцільно використовувати при укладенні
угоди з метою вибору найбільш оптимального за критерієм максимуму
економічного ефекту та за умови, що Е1 еф.e > 1, а Е1 еф.e >Е2 еф.e.
Якщо виконуються ці дві умови, то екс порт відповідних товарів для
підприємства є економічно вигідним. Звідси слід шукати шляхи збільшення
експорту даних товарів. Показник Е3сфе вказує на рівень ефективності
відповідних товарів, причому перша частина формули вказує, який саме
відсоток від результатів експорту підприємства становить доход від
експорту, а друга частина формули визначає, скільки разів за
досліджуваний період зміг обернутись авансований на експорт капітал.
Таким чином, чим більші обидві частини формули, а значить і Е3сф е, тим
вигідніший експорт цих товарів. [6,ст. 23-26].

Для характеристики імпортної діяльності підприємства використовуються
показники: економічної (абсолютної) ефективності імпорту, економіний
ефект імпорту, рентабельність імпорту.

Показник економічної (абсолютної) ефективності імпорту (Есфі) товарів
розраховується за формулою:

де Ц1вр — вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку, грн;

Bj — витрати на придбання імпортної продукції, грн;

В, = Вм + М + А + ПДВ + М3 + Ді + ПДВЛ,

де Вм — митна вартість товару, перерахована у гривні за офіційним курсом
(К) на дату подання митної декларації, яка включає валютні витрати
імпортера (BBj) до місця ввезення товару на митну територію України,
тобто:

Вм = ВВ; х К;

М — імпортне мито; А — сума акцизного збору з підакцизних товарів;

ПДВ — податок на додану вартість; М3 — митні збори; Ді — додаткові
витрати імпортера; ПДВД — податки на додану вартість щодо додаткових
витрат імпортера.

Чим більший цей показник за одиницю, тим ефективнішою буде імпортна
діяльність для підприємства.

Рентабельність імпорту (Pі) розраховується за формулою:

Для визначення економічної ефективності імпорту можуть
використовуватися різні методики залежно від мети здійснення імпорту: 1)
імпорт товару здійснюється для виробничого споживання імпортером з метою
зниження витрат виробництва як альтернатива його закупівлі на
внутрішньому ринку; 2) імпорт товарів здійснюється для його реалізації
на внутрішньому ринку з метою одержання прибутку (це імпорт товарів
народного споживання) [11,ст.11-14].

Для товарів виробничого призначення економічна ефективність імпорту
визначається за двома формулами:

де Цк — купівельна ціна імпортного устаткування;

ЦП — повна ціна споживання імпортного устаткування;

ЦП = ЦК+ЕВ, де Ев — експлуатаційні витрати при використанні
устаткування;

Ев — Вс + Ве + Вр + В3 + ЗП,

де Вс — вартість сировини, матеріалів, що споживаються, на одиницю
виготовленої на даному устаткуванні продукції; Ве — вартість палива та
енергії на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції; Вр —
вартість ремонту устаткування; В3 — вартість запчастин для устаткування;
ЗП — заробітна плата робітників, які обслуговують устаткування.

Чим більше Е1ефі наближається до 1, тим ефективніший імпорт відповідних
товарів.

Використовуючи цей показник, підприємство може придбати устаткування не
тільки виходячи із найнижчої ціни, але й майбутніх експлуатаційних
витрат.

Де On — обсяг продукції, яка випускається на даному устаткуванні, у
внутрішніх середньорічних цінах;

Ву — витрати на імпорт даного устаткування.

Показник Е2ефі повинен бути більший за 1. Він показує кількість
продукції, яка випускається, на даному устаткуванні на 1 грн витрат щодо
його придбання для підприємства.

На показник ефективності зовнішньоекономічної діяльності можуть впливати
умови кредитування. Експортні операції, як правило, здійснюються на
умовах кредиту. Тому важливо знати, наскільки вигідно підприємству
реалізувати товар з відстрочкою платежу.

Для врахування умов кредитування в розрахунках ефективності
зовнішньоекономічних операцій використовується коефіцієнт кредитного
впливу (Ккр), який є відношенням сумарного значення валютних надходжень,
зведеного до року поставки товару, до номінальної зовнішньоторговельної
ціни цього товару.

Формули для розрахунку Ккр складні, тому на практиці користуються
спеціальними таблицями, в яких наведено числові значення цього
коефіцієнта.

Формули розрахунків ефективності зовнішньоекономічних операцій, які
передбачають кредитування, такі:

а) ефект експорту:

Ес=(ВкхКвіхКкр)-Ве,

де Вк — сума виторгу від контракту; Кві — коефіцієнт переводу
національної валюти в іноземну; Ве — витрати на виробництво експортної
продукції.

б) ефект імпорту:

;

де Zj- вартісна оцінка придбаної продукції; Bі — витрати на імпорт
продукції;

Кве — коефіцієнт переводу іноземної валюти в національну;

в) економічна (абсолютна) ефективність експорту:

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ТАЛАНПРОМ»

2.1 Аналіз основних показників діяльності підприємства «ТаланПром»

За допомогою коефіцієнтного аналізу ми розрахували наступні показники:

=9302,80/67000,00=0,14

= 5027,34/64500,00=0,08

Норма прибутку на власний капітал (рентабельність ВК)

Показник 0 1 абсол.в. Індекс Т росту %

ЧП 9302,80 5027,34 -4275,46 0,540 -45,959

ВК 67000,00 64500,00 -2500,00 0,963 -3,731

НПвк 0,14 0,08 -0,061 0,561 -43,864

Норма прибутку на власний капітал знизилася на 0,061 грн. або на 43,86
відсотки порівняно з минулим періодом. Це говорить про негативну
тенденцію. Кожна гривня вкладених коштів приносила 14 коп. в
попередньому періоді, а приносить 8 коп. прибутку за рахунок зменшення
чистого прибутку на 45,95% та зменшення власного капіталу на 3,73 %.

Для того щоб визначити фактори впливу на динаміку рентабельності, а
також вплив кожного структурного елемента на сукупний результат власного
капіталу необхідно зробити фінансове розкладання:

, де

— коефіцієнт прибутковості продукції, відображає рівень ефективності
виробництва ?> max;

— коефіцієнт оборотності активів, який характеризує інтенсивність
використання активів ?> max;

– коефіцієнт заборгованості, який характеризує перевищення активів над
власним капіталом, є характеристикою фінансової стійкості і незалежності
(даний показник повинен знаходитися між 1 та 2).

Для розрахунків використовуємо дані з наступних форм:

В — ф.2 р.010, А – ф.1 р. 280,

ВК – ф.1 р. 380, ЧП — ф.2 р.220.

max

А/ВК 1,466 1,373 -0,09 0,94 -6,35 1-2

НПвк 0,14 0,08 -0,061 0,56 -43,86

Для визначення максимального впливу показників на результуючий,
необхідно застосувати прийом абсолютних різниць, де показники
розраховуються наступним чином:

;

.

Висновок: рівень рентабельності власного капіталу зменшився на 43,86 %
або на 0,061 одиниць. Для підприємства це спадання є негативним
результатом, тому що рентабельність власного капіталу вважається
найважливішим підсумковим показником, тут фокусуються всі результати
всіх напрямків діяльності підприємства, в даному варіанті функціонування
підприємства показники мають негативну тенденцію, тобто тенденцію до
зменшення. З вищенаведених розрахунків можна дізнатися як впливають
деякі чинники на зміну прибутковості власного капіталу. Найбільш вплинув
показник рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком і
складає 0,059 в абсолютному відношенні та 96,42% в відносному. Його
зміна на 42,29 % спричинила зменшення НПвк на 0,059.Аналізуючи складові
дюпонівського розкладання слід відзначити, що показник рентабельності
зменшився на 0,02 пункти, що в порівнянні з відносно невеликою
рентабельністю взагалі за попередній період, складає зменшення на 42,29
% . Оборотність збільшується на 3,87 %, що свідчить про позитивну
тенденцію, але це не є визначальним показником, так як величина
показника не велика і не є визначальною. Коефіцієнт заборгованості
зменшився на 3,87 %, що є позитивним для підприємства так, як залежність
від зовнішніх джерел зменшується. Також необхідно зазначити що кредит
взятий підприємством є невигідним і має негативний вплив на загальну
картину, так як відсоток під який ми залучаємо кошти на підприємство
дорівнюють 20 %, тобто з кожних 100 одиниць отриманого маємо повернути
20 одиниць (з 1 гривні потрібно повернути 20 копійок). На підприємстві
норма прибутку складає 0,14 та 0,08 за попередній та звітній період
відповідно, тобто 1 грн. приносить 14 та 8 копійок, а повертати потрібно
20 коп. Отож, кредит є невигідним так як ставка зависока. Ці зміни
наглядно можна зобразити на графіку:

1) Оборотність активів характеризує ефективність їх використання,
показує, скільки разів за період відбувається повний цикл виробництва і
обігу, що приносить прибуток. Даний показник розраховуємо за наступною
формулою:

Показник 0 1 Абсол.в. Індекс Темп росту %

В 148000,00 138600,00 -9400,00 0,94 -6,35 ф.2 р.010

А 98230,00 88560,00 -9670,00 0,90 -9,84 ф.1 р.280

Коб 1,507 1,565 0,058 1,039 3,87 В/А

Зі зменшенням за звітний період активів підприємства 9670,00 грн.,
оборотність активів збільшилось 0,058 пункти або на 3,87 % . Це говорить
про те, що кожна одиниця вкладених коштів приносить більше прибутку та
відбувається зростання ефективності використання активів, необхідно
звернути увагу на структуру запасів, їх раціональність використання,
відбувається збільшення коефіцієнта оборотності, вірогідно політика яка
була впроваджена на підприємстві за звітній період є ефективною, і
слідує її притримуватися . Даний коефіцієнт відображає що всі активи
підприємства обертається тобто переходять в продукцію і повертаються в
грошову форму і становить 1,565 пунктів, тобто це кількість повних
циклів виробництва та реалізації продукції, що здійснилось за звітний
період.

2) Період оборотності запасів характеризується періодом часу, на протязі
якого запаси перетворюються у виручку.

= 28761,00*360/100120,00=103

=24992,00*360/98886,00=91

Показник 0 1 Абсол.в. Індекс Темп росту %

Запаси 28761,00 24992,00 -3769,00 0,87 -13,10 ф.1 р.100

Св 100120,00 98886,00 -1234,00 0,99 -1,23 ф.2 р.040

ПОЗ 103 91 -12 0,88 -12,02 (Запаси*360)/Св

На підприємстві період оборотності запасів зменшився на 12 дні. Даний
показник вказує на позитивну тенденцію , тому що зменшення терміну
оборотності запасів призводить до прискорення руху коштів підприємства,
які можна б було знову вкласти у виробництво, або на інші потреби.

Розрахуємо термін оборотності активів в попередньому та звітному
періоді.

/28761,00=3,48

98886,00 -1234,00 0,99 -1,23 ф.2 р.040

Запаси 28761,00 24992,00 -3769,00 0,87 -13,10 ф.1 р.100

Коб.зап 3,48 3,96 0,48 1,14 13,66 С/Зап.

Проаналізувавши дані можна зробити наступні висновки:

запаси протягом операційного циклу переходять в продукцію і повертаються
в грошову форму в попередньому році 3,48 рази, в поточному 3,96,
спостерігається зростання на 13,66%, що свідчить про позитивну
тенденцію, це свідчить про налагоджене виробництво в контексті запасів,
виробництва та збуту. Можна з певною вирогідністю сказати, що можливо
відбулася зміна специфіки та тривалості технологічного процесу,
характеристики продукції та можливо деяких інших показників. Порахувавши
термін оборотності активів отримуємо наступні результати:

/3,48=103

Показник 0 1 абсол.в. Індекс Темп росту %

Коб.зап 3,48 3,96 0,48 1,14 13,66

Т об.а. 103 91 -12 0,88 -12,02

Розрахунок терміну оборотності активів показує що за звітній період
відбулося зменшення терміну обертання на приблизно 12 днів, що є
позитивним для виробництва, так як збільшення швидкості обертання
активів дає можливість отримати більше через отримані можливості
внаслідок зменшення обертає мості активів.

Протягом операційного циклу переходять в продукцію і повертаються в
грошову форму в попередньому році 3,48 рази, в поточному 3,96,
спостерігається зростання на 13,66%, що свідчить про позитивну
тенденцію.

Аналіз ефективного товарного кредиту показав, що підприємство раніше
віддає заборгованості кредиторські, але дебіторські заборгованості
повертають собі невчасно.

Величина власного оборотного капіталу.

Основна вимога до показника ВОК – позитивне значення, а також зростання
відповідно до обсягів виробництва. Показник ВОК показує, яка сума
оборотних коштів залишається в розпорядження підприємства після
розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями.

ВОК= IП + IIП + IIIП — IА = IIА+ IIIA – IVП + VП

Показник 0 1 Абсол.в. Індекс Темп росту %

ВОК 51531,00 47932,00 -3599,00 0,930 -6,984

Величина власного оборотного капіталу у звітному періоді зменшився на
6,98%, це вказує на зниження операційної діяльності. Коштів на нашому
підприємстві на кінець року залишилося на 3599 грн. менше ніж на
початку.

Визначення рівня забезпеченості матеріальних оборотних засобів

До матеріальних оборотних коштів відносяться виробничі запаси,
незавершене виробництво, готова продукція, запаси. Даний показник дає
можливість порівняння цього показника з ВОК і визначити, яке положення
даного підприємства з фінансової точки зору.

Показник 0 1 абсол.в. Індекс Темп росту %

Вир.Зап. 28761,00 24992,00 -3769,00 0,87 -13,10 ф.1 р.100

Гот.Прод. 15000,00 13500,00 -1500,00 0,90 -10,00 ф.1 р.130

Товари 15000,00 14000,00 -1000,00 0,93 -6,67 ф.1 р.140

МОК 58761,00 52492,00 -6269,00 0,89 -10,67 ?(ВЗ,ГП,Т)

Порівняємо прорахований показник з ВОК, ВОКо<МОКо, та ВОК1 < МОК1, дані результати вказують про нестійке фінансове положення даного підприємства. Необхідно зазначити що досить значними є показники готової продукції та товарів, що не реалізуються, тому досить високі показники МОЗ, підприємству необхідно звернути увагу на збиткову політику та політуку зберігання виробничих запасів. Особливу увагу з точки зору фінансового менеджменту необхідно звернути на частину експортно-імпортних товарів, тому є нагальна потреба проаналізувати підприємство в розрізі здійснення ЗЕД. [18]. 2.2 Аналіз ефективності ЗЕД ЗАТ «ТаланПром» Аналізуєме підприємство неспрямоване повністю на ЗЕД, тому беремо дані тільки в розрізі ЗЕД даного підприємства Оцінку ефективності ЗАТ «ТаланПром» основі бухгалтерських звітів за 2004 - 2005 pp. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 1. Таблиця 1 Показники експортно-імпортної діяльності ЗАТ «ТаланПром» протягом 2004 - 2005рр. № п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства Звітний період 2004р. 2005р. 1 Контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн. 19621,77 17037,96 2 Акцизні збори, тис. грн. 42,04648 42,59493 3 Мито і митні збори, тис. грн. 91,10182 99,38871 4 Транспортні витрати, тис. грн. 1331,476 1561,814 5 Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. 700,7775 709,915 6 Складські витрати, тис. грн. 350,3879 141,9836 7 Експедиторські витрати, тис. грн. 336,3735 227,1735 8 Страхові витрати, тис. грн. 84,09296 56,79378 9 Інші витрати на ЗЕД, тис. грн. 70,07691 141,9836 10 Виробнича собівартість продукції, тис. грн. 46326,39 40569,65 11 Поза виробничі витрати, тис. грн. 7007,775 7099,151 12 Ціна імпорту, тис. грн. 14,01605 14,90782 13 Кількість імпорту, т. 3083,421 2839,66 14 Коефіцієнт кредитного впливу 1,433251 1,452008 15 Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн. 88374,66 91691,08 Оцінку ефективності ЗАТ «ТаланПром» здійснюємо в такій послідовності: Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році. CН= CТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД +ССТР + СІН (1), де СТ - транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн. СЗР - вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. ССКЛ - складські витрати, тис. грн. СЕКСПЕД - експедиторські витрати, тис. грн. ССТР - страхові витрати, тис. грн.. СІН – інші витрати на ЗЕД, тис. грн. СН 2005 = 1561,814+709,915+141,9836+227,1735+56,79378+141,9836 = = 2839,663 тис. грн. СН 2004 = 1331,476+700,7775+350,3879+336,3735+84,09296+70,07691 = = 2873,185 тис. грн. Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році. СЗТ ІМП = CК + CН + СА + СМ (2), де СК – контрактна вартість імпортної сировини, тис. грн. СН – накладні витрати, тис. грн. СА – акцизні збори, тис. грн. CМ – мито і митні збори, тис. грн. СЗТ ІМП 2005 = 17037,96+2839,663+42,59493+99,38871 = 20019,60 тис. грн. СЗТ ІМП 2004 = 19621,77+2873,185+42,04648+91,10182 = 22628,10 тис. грн. 3. Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році. ВРЕКС Г = ВРЕКС К (3), ККВ де ВРЕКС К - виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту, тис. грн. ККВ - коефіцієнт кредитного впливу, част.од. ВРЕКС Г 2005 = 91691,08 = 63147,78 тис. грн. 1,452008 ВРЕКС Г 2004 = 88374,66 = 61660,28 тис. грн. 1,433251 4. Виручка від імпорту в аналізованому та базовому році. ВРІМП = ЦІМП х NІМП (4), де ЦІМП - середня ціна імпорту, тис. грн. NІМП - кількість імпорту, т. ВРІМП 2005 = 14,90782 x 2839,66 = 42333,14 тис. грн. ВРІМП 2004 = 14,01605 x 3083,421 = 43217,38 тис. грн. 5. Витрати на експорт в аналізованому та базовому році. СЗТ ЕКС = СВИР+ СПВ (5), де СВИР - виробнича собівартість, тис. грн. СПВ - позавиробничі витрати, тис. грн. СЗТ ЕКС 2005 = 40569,65 + 7099,151 = 47668,80 тис. грн. СЗТ ЕКС 2004 = 46326,39 + 7007,775 = 53334,16 тис. грн. 6. Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році. ПІМП = ВРІМП – СЗТ ІМП (6), де ВРІМП - виручка від імпорту, тис. грн. СЗТ ІМП - витрати на імпорт, тис. грн. ПІМП 2005 = 42333,14 – 20019,60 = 22313,54 тис. грн. ПІМП 2004 = 43217,38 – 22628,10 = 20589,28 тис. грн. 7. Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році. ПЕКС = ВРЕКС Г – СЗТ ЕКС (7), де ВРЕКС Г - виручка від експорту за готівку, тис. грн. СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн. ПЕКС 2005 = 63147,78 – 47668,80 = 15478,98 тис. грн. ПЕКС 2004 = 61660,28 – 53334,16 = 8326,12 тис. грн. 8. Експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році. ВЕКС-ІМП = СЗТ ЕКС + СЗТ ІМП (8), де СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн. СЗТ ІМП - витрати на імпорт, тис. грн. ВЕКС-ІМП 2005 = 47668,80 + 20019,60 = 67688,4 тис. грн. ВЕКС-ІМП 2004 = 53334,16 + 22628,10 = 75962,26 тис. грн. 9. Прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базове році. ПЕКС-ІМП = ПЕКС + ПІМП (9), де ПЕКС - прибуток від експорту, тис. грн. ПІМП - прибуток від імпорту, тис. грн. ПЕКС-ІМП 2005 = 15478,98 + 22313,54 = 37792,52 тис. грн. ПЕКС-ІМП 2004 = 8326,12 + 20589,28 = 28915,4 тис. грн.. 10. Ефективність ЗЕД в аналізованому та базовому році. ЕЗЕД = ПЕКС-ІМП х 100% (10), ВЕКС-ІМП де ПЕКС-ІМП - прибуток від експортно-імпортних операцій, тис. грн. ВЕКС-ІМП - експортно-імпортні витрати, тис. грн. Е ЗЕД 2005 = 37792,52 Х 100% = 56% 67688,4 Е ЗЕД 2004 = 28915,4 Х 100% = 38% 75962,26 [15,ст.44-46]. Отримані результати зводимо в табл 2. Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 156%, саме зросла на 56%, що має позитивний ефект для фірми і свідчить про збільшення ЗЕД більше ніж в двічі Ефективність ЗЕД зросла за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій зріс в порівнянні з базовим періодом на 8877,12 грн. і 131%, а витрати експортно-імпортні знизились на 8273,86 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%. Прибуток від експортно-імпортних операцій зріс за рахунок того, що прибуток від експорту зріс в порівнянні з базовим періодом на 7152,86 грн. і 186% та прибутку від імпорту, який теж збільшився на 1724,26 грн. та 108%. Зменшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зменшення витрат на експорт, які становлять менше на 5665,36 грн. та 89 % в порівнянні з базовим роком та зменшення витрат на імпорт 2608,5 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 88%. Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за готівку збільшилась на 1487,5 грн. і 102%, а також витрат на експорт, які зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%. Прибуток від імпорту зріс на 1724,26 грн. та 108%. Це зумовлено тим, що виручка від імпорту знизилась на 884,24 грн. та 98% і зниженням витрат на імпорт на 2608,5 грн. та 88% в порівнянні з базовим роком. Витрати на експорт зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком складає 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 5756,74 грн. та 88% виробничої собівартості і збільшення позавиробничих витрат на 91,376 грн. та 101% в порівнянні з базовим роком. Витрати на імпорт теж зменшились на 2608,5 грн., що становить в порівнянні з базовим роком 88%. Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що підприємство має стійке становище на ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на взаємозв’язок між ЗЕД і діяльність підприємства вцілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової політики, можливо існує необхідність саме зменшити запаси продукції через зростання ефективності ЗЕД. Таблиця 2 Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ «ТаланПром» Показники Індекс Одиниця виміру Велечина Відхилення Аналізована Базова Абсолютне Відносне % 1 2 3 4 5 6 7 Ефективність ЗЕД ЕЗЕД % 56 36 20 156 Прибуток від експортно-імпортних операцій ПЕКС-ІМП тис. грн. 37792,52 28915,4 8877,12 131 Експортно-імпортні витрати ВЕКС-ІМП тис. грн. 67688,4 75962,26 - 8273,86 89 Прибуток від експорту ПЕКС тис. грн. 15478,98 8326,12 7152,86 186 Прибуток від імпорту ПІМП тис. грн. 22313,54 20589,28 1724,26 108 Витрати на експорт СЗТ ЕКС тис. грн. 47668,80 53334,16 - 5665,36 89 Витрати на імпорт СЗТ ІМП тис. грн. 20019,60 22628,10 - 2608,5 88 Виручка від експорту за готівку ВРВКС Г тис. грн. 63147,78 61660,28 1487,5 102 Виручка від імпорту ВРІМП тис. грн. 42333,14 43217,38 - 884,24 98 Коефіцієнт кредитного впливу KКВ част. од. 1,452008 1,433251 0,018757 101 Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту ВРНКС К тис. грн. 91691,08 88374,66 3316,42 104 Виробнича собівартість СВИР тис. грн. 40569,65 46326,39 - 5756,74 88 Позавиробничі витрати СПВ тис. грн. 7099,151 7007,775 91,376 101 Середня ціна імпорту ЦІМП тис. грн. 14,90782 14,01605 0,89177 106 Кількість імпорту NІМП тис. грн. 2839,66 3083,421 - 243,761 92 Контрактна вартість сировини СК тис. грн. 17037,96 19621,77 - 2583,81 87 Накладні витрати СН тис. грн. 2839,663 2873,185 - 33,522 99 Акцизні збори СА тис. грн. 42,59493 42,04648 0,54845 101 Мито і митні збори CМ тис. грн. 99,38871 91,10182 8,28689 109 Транспортні витрати за базисом постачання CТ тис. грн. 1561,814 1331,476 230,338 117 Вантажно-розвантажувальні витрати СЗР тис. грн. 709,915 7007,775 9,1375 101 Складські витрати ССКЛ тис. грн. 141,9836 350,3879 - 208,4043 41 Експедиторські витрати СЕКСПЕД тис. грн. 227,1735 336,3735 - 109,2 68 Страхові витрати CСТР тис. грн. 56,79368 84,09296 - 27,29918 68 Інші витрати СІН тис. грн. 141,9836 70,07691 71,90669 203 РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕД У данному виробництві існують певні труднощі, пов'язані з використанням запасів та готової продукції. Одним з виходів із ситуації, що створилася, може бути збільшення обсягів реалізації як нга внутрішньому так і на зовнішньому рівні. На зазначеній сировинній базі в окремих регіонах (областях) можна створити невеликі і середні підприємства, розвивати підприємництво у формі так званого малого бізнесу. Доцільно створити малі лісозаготівельні підприємства. Ефективність виробництва показує як його результативність за певних витрат праці, так і ступінь використання всіх наявних ресурсів (природних, матеріальних, трудових). Чим більший випуск продукції на одиницю витрат, тим вища ефективність виробництва. У літературі і методичних рекомендаціях для оцінки рівня ефективності виробництва то розрізу ЗЕД підприємства пропонується також набір інших показників, що, на наш погляд, надмірно ускладнює оцінку. Тому доцільно застосовувати класичний підхід, що обмежує кількість показників. Необхідно враховувати, що застосовувані нині оціночні показники через відсутність розвиненого ринку, недосконалість системи ціноутворення, монопольне становище багатьох підприємств не завжди об'єктивно характеризують ефективність їхньої роботи. Взаємозв'язок основних груп показників визначає послідовність проведення їхньої комплексної економічної оцінки як сукупності окремих аналізів. Для вибору критеріїв оцінки ефективності виробництва рекомендується використовувати таку послідовність. На першому етапі визначається безліч окремих критеріїв для вирішення економічного завдання; на другому — особа, що приймає рішення, повинна розглянути безліч критеріїв і одержати сукупний критерій оцінки різних варіантів вирішення завдання. [16,ст.144-146]. Особливого значення набуває вплив та управлінсько-фінансове дослідження факторів зовнішнього середовища на ЗЕД підприємства,як : стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв’язки, конкуренти, економіка, демографічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів. Стан ринкової ситуації – аналіз ринку-це комплекс дій, спрямованих на дослідження процесів,що відбуваються у сфері товарного обігу та факторів, які впливають на формування попиту та пропозиції, визначають економічні відносини між виробниками та покупцями. Тому існує чітка необхідність постійного сканування та дослідження ринку збуту даної продукції. Тим самим підприємство буде виявляти альтернативи у сфері збуту. Аналіз умов торгівлі на ринку – Для забезпечення збуту продукції підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерційної практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Вивчення комерційної практики передбачає з’ясування таких питань: використання договорів куплі- продажу товарів; біржових контрактів; торгових правил; розрахунок продажної ціни і порівняння її з закупівельною. Дане підприємство кожного року має більш ніж 250 ЗЕ контрактів, які повністю виконуються,відбувається співпраця з 28 країнами світу, в перспективі відбувається обговорення з країнами арабської Аравії. Потрібно обов’язково проводити постійну калькуляцію собівартості продукції особливо в сфері ЗЕД. Важливе значення має аналіз та чітке вивчення сфери «умов поставки» продукції тим самим зменшити базу оподаткування. Всі поставки відбуваються на умовах DDU (Інкотермс 2000), що означає перенесення всіх витрат на виробника (стосовно поставки, страхування, навантаження, вивантаження транспортування). В даній сфері доцільніше не завжди використовувати тільки одну умови поставки з усіма замовниками. Господарські зв’язки – Підприємство має проводити аналіз відносин з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, які і є елементами зовнішнього оточення. На ЗАТ «ТаланПром» склалася тенденція до тривалих та стійких, але недешевих відносин з вищеназваними суб’єктами, ці відносини необхідно переглянути, так, як аналогічну сировину можливо придбати в інших постачальників за цінами нижчими та вигіднішими умовами, що призведе до зменшення собівартості продукції, що мультиплікативно призведе до збільшення ефективності ЗЕД підприємства. Конкуренти – Для аналізу дій конкурентів подається така інформація: позиція конкуруючих фірм на ринку; характер продукції, що випускається; види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурентами; практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту; практика товаропросування; маркетингова діяльність ; фінансовий стан фірми-конкурента; кількісні показники діяльності; комерційні умови угод, які укладаються конкурентами. Наука і техніка- є тією силою, що може призвести до згорання неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не відповідає прогресивним напрямкам розвитку НТП. За останній звітний період було отримано кредит на впровадження найновішого обладнання для виробництва продукції та переробки залишків. Введенно в експлуатацію комплекс турбінного пресування, що збільшує ефективність виробництва на 135%. Але існує необхідність ввести аналогічний комплекс в інші сфери діяльності підприємства, так як дане устаткування окупиться чи не за 4-5 циклів виробництва. Податкова система- це сукупність передбачених податковим законодавством загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати.ЗЕ збори мають чинемалий вплив на формування ЗЕ ціни продукції закордоном, а саме збільшують вартість продукції. Тому існує нагальна потреба знизити ЗЕ збори та податки. Шляхом вдосконалення та спрощення даної сфери є не повністю цільне транспортування продукції а експортування продукції частками, як складових компонентів, а вже збір, склеювання виконувати в країні призначення. Необхідно звернути увагу на чітке управління витрат на комісійні винагороди, брокерські послуги, страхові витрати та інше. Існує чітка нагальна потреба потреба створення особистого брокерського центре, що зменшить собівартість продукції в ЗЕД. Також можливо доставка продукції кожному замовнику не окремим транспортним засобом кожному, а одним ТЗ декільком замовникам. [17,ст.414-416]. ВИСНОВОК Організація ЗЕД, а тим паче фінансовий менеджмент ЗЕД - дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи. Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем. Таким чином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД. Апарат управління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі) і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління - це структурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функції управління. Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище - стратегія - структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми. Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними. Перед підприємствами - суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання: 1. Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління? 2. Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори: - розмір фірми; - значення і характер зарубіжної діяльності; - ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається; - характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції; - специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін. Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси. Отож, фінансовий менеджмент ЗЕД на даному підприємстві знаходиться на високому рівні, так, як постійно відбувається пролонгація зовнішнього та внутрішнього середовища, відбуваються постійні контакти з альтернативними замовниками продукції, чітко аналізується ЗЕД, ЗЕК, прослідковується тенденція до нарощування ЗЕ потужності Використана література Закон України “Про власність”. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. За заг.ред. А.І. Кредісова. - К.,2007 - 448с. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності .К. Фінансист, 2006 - 634с. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства:" Навч.посібник. - Київ: ЦУЛ, 2004. - 172с. Герчикова И.Н. Международное комерческое дело. - Учеб. для узов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2008. - 671 с. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності . Підручник. - Житомир: ПП «Рута», 2007. - 544с. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 448с. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. - К.: Лібра, 2007. - 304с. Н.Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 392с. Кириченко О.А. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. - 1997. - № 7. Внешнеторговые сделки / Сост.: И.С. Гринько. - Сумы, 1994. Потапув В.М. Проблемні перспективи розвитку ЗЕД України // Економічні новини. -2008 - №4. Виробленко О.О. ЗЕД України та її лобіювання в ЄС // Вісник України.-2007-№5. Добродух П. С. Альтернативні моделі розвитку України в ЗЕ середовищі // Факти. -2007.-№12 Вілімець А.М. Конспект лекцій / Фінансовий аналіз. -2008. 43с.

Похожие записи