РЕФЕРАТ з міжнародних відносин

на тему: » Економічні організації системи ООН »

Економічні організації системи ООН

(ЮНІДО, ФАО)

ЮНІДО

Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку ( наймолодше із
спеціалізованих установ системи ООН. Була заснована 1975р., а у 1986
набула статуту СУ.

Генеральним напрямом діяльності ЮНІДО є допомога країнам, що
розвиваються, у їх промисловому розвитку. В ході свого функціонування
організація надає послуги експертів-консультантів, технічних експертів,
у поставках устаткування, проводить семінари, сприяє підготовці кадрів.

Починаючи з 1986 року в практиці ЮНІДО нові підходи в курсі на
співробітництво через уряди, а на рівні підприємств, державних та
приватних, на заохочення безпосередніх інвестицій у країни, що
розвиваються, і створення спільних підприємств, на збільшення обсягу
технічної допомоги. Так у 1990 році ЮНІДО сприяє здійсненню 170 проектів
промислового інвестування. Загальна сума інвестицій становила 599 млн.
доларів.

У 1991 році подібних проектів нараховувалося 166 вартістю 890 млн.
доларів, а 1992р. ( 194 проекти вартістю 1478 млн. доларів.1 Все це
сприяє дальшому зростанню міжнародного авторитету ЮНІДО.

29 жовтня 1993 року Рада з промислового розвитку на своєму засіданні у
Відні ухвалила крупномасштабну реформу ЮНІДО. Головними об’єктами ЮНІДО
визначено:

розвиток і конкурентоспроможність промисловості і технології; розвиток
людських ресурсів, стабільне економічне зростання за допомогою
індустріалізації, екологічно-раціональний промисловий розвиток і
міжнародне співробітництво в галузі промислового інвестування і
технології.

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ УСТАНОВИ СИСТЕМИ ООН

Спеціалізовані установи (СУ) ( це міжурядові самостійні, автономні
організації, пов’язані з ООН спеціальною угодою через ЕКОСОР.
Спеціалізованою установою вважається лише та, що відповідає таким
вимогам:

організація має бути утворена урядами (тобто виключаються всі неурядові
організації);

вона повинна мати глобальний, універсальний характер (тобто виключається
навіть регіональні міжурядові організації);

організація має діяти в певній сфері міжнародного співробітництва:
економічній, соціальній, культурній, освіти, охорони здоров’я тощо;

вона повинна підписати угоду з ООН про співробітництво, координацію і
взаємодію з нею та іншими спеціалізованими установами, що координуються
ЕКОСОР.

Спеціалізованих установ є 17. Хоча всі вони функціонують в певних
сферах, діапазон деяких з них достатньо широкий і багатоплановий, що
ускладнює завдання їх чіткої класифікації. І все ж щодо сфер діяльності
можна виділити такі групи установ:

Фінансові: МФВ, МБРР, МФК, МАТ, БАГІ, МФСР;

Економічні: ФАО, ЮНІДО;

Технічні: ІКАО, МСЕ, ІНО, ВПС, ВМО;

Соціальні: МОП, ВООВ;

Гуманітарні: ЮНЕСКО, ВОІВ;

Взаємовідносини між ООН та спеціалізованими установами базуються на
основі укладених угод, які підписує Економічна і Соціальна Рада. У
кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Однак,
спеціалізовані установи ніякою мірою не є підконтрольними ЕКОСОР. Це
цілком незалежні і автономні організації, які мають свої статути,
структури, бюджети.

Валютно-фінансові організації системи ООН (МВФ, МБРР, МФК, МАР, МФСР)

Нинішній стан валютно-фінансової кредитної галузі та її перспективу
неможливо уявити без урахування важливої ролі валютно-фінансових
організацій системи ООН. Їх членами є більше ніж 170 країн світу, а їх
фінансова база перевищує сумарні ресурси всіх інших спеціалізованих
установ ООН та регіональних банків розвитку.

Перші валютно-фінансові організації Об’єднаних Націй з’явилися на
заключному етапі другої світової війни. Це були Міжнародний валютний
фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Угоди між
ними і ООН були ратифіковані 1947 року.

За 50 років МВФ та МБРР зазнали певної еволюції. 1956р. від Банку
відокремилася Міжнародна Фінансова корпорація (МФК), у 1960р. (
Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Вони є філіями Банку, але отримали
певну автономію і стали спеціалізованими установами ООН. 1988 року була
створена ще одна філія, яка набула статусу СУ ООН. Це багатостороннє
агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ). МБРР разом з названими
установами складає групу Всесвітнього банку (ВБ). Світовий банк
відіграє дуже важливу роль в економіці розвитку держав. Літом 1997 року
СБ опублікував наступний доклад присвячений ролі держави в світовому
розвитку. Навіть МБРР, який на протязі не одного десятиліття докладав
великих зусиль, щоб переконати всіх в необхідності і навіть шкідливості
втручання держави в економічний розвиток, відступив перед напором
неопровергнутих факторів, але не здав своїх позицій повністю.

В наш час МВФ є одночасно кредитором, “натхненником” політичного курсу і
“жандармом екологічного відновлення”. Як зазначає французький щотижневик
“Євснмон дю жоді”, МВФ ( це правляче регентство, влада якого особливо
велика, якщо зважати, що він втручається передусім у випадках
найгострішої кризи.1

Сила фонду в тому, що він може діяти у всесвітньому масштабі, а також у
його велетенських аналітичних можливостях. Сьогодні це, по суті,
гігантський банк даних і потужний центр глобального економічного
аналізу, необхідного для контролю взаємної відповідності національних
господарсько-політичних цілей, а також здійснення макроекономічних
прогнозів щодо розвитку всіх країн-членів, виявлення наслідків та
сумарних ефектів економічних заходів, що ними вживаються.

Про вихід Фонду за межі валютного регулювання і розширення його функцій
як аналітичної й регулюючої інстанції свідчить його ключова роль разом з
МБРР у розв’язанні кризи зовнішьної заборгованості. По-перше, ці
організації стали виконувати роль всесвітнього форуму для обговорення
проблеми на міжурядовому рівні і для прийняття рішень, що спиралися б на
солідну фінансову базу. По-друге, вони підтримують іноземне
фінансування країн-боржників. По-третє, вони сприяють урядам цих країн у
пошуку шляхів стабілізації й структурної перебудови для виходу з кризи і
прискорення розвитку.2

МБРР

Загальні завдання, сформульовані в Статуті МБРР, такі: створення
сприятливих умов для продуктивних виробничих капіталовкладень,
заохочення приватних іноземних довгострокових інвестицій і регулювання
їх міжнародного потоку, сприяння реконструкції й розвитку територій
країн-членів, сприяння проведенню конверсії військової економіки в
цивільному. У системі фінансових інститутів для забезпечення економічної
стабільності банк був задуманий і як міст, за допомогою якого можна буде
полегшити переміщення приватних капіталів. Але із самого початку
діяльності Банку функція гаранта приватних капіталовкладень поступилася
місцем активній функції кредитора, бо всі головні ринки приватного
капіталу були тоді фактично паралізовані.

В останнє десятиліття діапазон компетенції Банку значною мірою
розширився. Поступово він разом із МВФ перетворився із здебільшого
фінансової установи в головний світовий центр опрацювання та апробації
стратегії розвитку. Посередницька роль Банку в прибутковому та
надійному розміщенні капіталів відступила, а на перше місце вийшла
участь Банку в забезпеченні економічної та політичної стабільності
світі. А вона значною мірою залежить від стабільності внутрішнього
розвитку в країнах “третього світу”1

Деякі аспекти діяльності МБРР майже із самого початку не відповідали
потребам і країн-кредиторів і країн-позичальників. Це, насамперед те, що
Банк не міг здійснювати прямі капіталовкладення в економіку країн, що
розвиваються. Для цього була створена нова організаційна структура,
діяльність якої пов’язана лише з приватним капіталом. Це міжнародна
фінансова корпорація (розпочала свою діяльність 1956 р.).

Головними цілями МФК є:

надання допомоги у фінансуванні приватних підприємств без гарантій
відшкодування з боку урядів відповідних країн-членів; поєднання
можливостей інвестицій місцевого і зовнішнього капіталу з передовими
методами управління; стимулювання потоку приватного капіталу у виробничі
підприємства країн-членів.

На відміну від МБРР, МФК надає позики і здійснює капіталовкладення
головним чином у промисловість країн, що розвиваються. Вона також бере
участь у створенні та розширенні діяльності компаній з фінансування
промислового розвитку. Якщо МБРР головним чином надає таким компаніям
позики, то МФК інвестує в них капітал і є їх акціонером. Головне
завдання таких компаній ( мобілізація місцевих та зарубіжних капіталів з
метою промислового розвитку.2

МАР

Створення МАР як філії МБРР було зумовлено зростання заборгованості
країн, що розвиваються, їх вимогами пом’якшити умови допомоги, яку
надають західні країни. Створена 1960 року, МАР стала компромісом між
промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.

На відміну від МБРР, позики надаються на пільгових умовах. Більшість
кредитів ( на строк від 35 до 50 років без процентів (сплачується лише
незначний збір для покриття адміністративних витрат). Погашення основної
суми боргу починається лише після 10-річного пільгового періоду.

Діяльність МАР неоднозначно оцінюється представниками ділових кіл та
урядів західних країн. Деякі з них розглядають Асоціацію як благодійних
заклад, що розбазарює бюджетні кошти західних держав через надання
капіталів тим країнам, які не можуть забезпечити їх ефективне
використання. Інші підтримують МАР, зважаючи на довгострокову користь,
яку вона приносить для зарубіжних операцій фірм і всієї економіки
західних країн.1

МФСР

Метою організації є мобілізація додаткових коштів для допомоги країнам,
що розвиваються, у збільшення виробництва продовольства та підвищенні
рівня харчування. Фонд надає кошти для розвитку сільського господарства
і зосереджує увагу на сільських районах, де живе і працює переважна
більшість населення країн, що розвиваються.

Головна оперативна діяльність МФСР полягає в наданні кредитів (на досить
пільгових умовах) для реалізації проектів, які матимуть значний вплив на
збільшення виробництва продуктів харчування в країнах, що розвиваються,
а також на зайнятість, розподіл прибутків тощо.2

ФАО

Продовольче та сільськогосподарська організація ООН була утворена 16
жовтня 1945 року в Квебеку, має статус спеціалізованої установи.

За оцінками ФАО, загальна чисельність людей, які страждають від голоду,
на поч. 70 років складала 400 млн. чоловік, в 1980р. вони вже
наблизилася до 500 млн. чол., а в подальшому (на поч. 90-х років) в
зв’язку з кризою у продовольчій сфері коливається від 600 до 700 млн.
чоловік. При чому за критерій оцінювання була взята крайня межа потреб,
достатня лише для виживання.2

Ці проблеми можна вирішити лише за допомогою розвинутого і ефективного
механізму відповідного міжнародного співробітництва, лише шляхом
спільної розробки і практичного втілення у життя універсальної концепції
розв’язання продовольчої проблеми. Потрібну роботу неможливо виконати
поза органами ООН, поза межами ФАО.

Цілями якої є постійне підвищення реальних стандартів харчування, а
через це і відповідне підвищення життєвого рівня країн усього світу;
поліпшення виробничих циклів та маркетингу , підвищення ефективності
сільськогосподарського виробництва; вдосконалення механізмів розподілу
харчових та агрохімічних продуктів; сприяння розвитку на місцях та
підвищення рівня інфраструктурного забезпечення сільського господарства;
поліпшення умов життя на селі.

Спеціальні організації системи ООН (МОП)

Міжнародна організація праці була створена 1919 року згідно з
Версальською угодою. Коли у 1945р. була створена ООН, між нею і МОП було
укладено угоду про встановлення зв’язків. Таким чином МОП стали першою
спеціалізованою установою ООН.

Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому
світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на
це спрямована національна і міжнародна політика та програми, що
розробляються організацією. Вони покликані сприяти створенню умов, за
яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б
реалізувати право на забезпечення його матеріального добробуту і
духовного розвитку в умовах свободи і гідності, екологічної стабільності
та рівних можливостей.

Організація намагається найбільшою мірою сприяти вирішенню таких
завдань:

повна зайнятість і підвищення життєвого рівня;

розширення системи соціального забезпечення з тим, щоб надати його всім,
хто потребує такого захисту, і повне медичне обслуговування;

необхідний захист життя і здоров’я трудящих всіх професій;

захист добробуту матері і дитини;

забезпечення необхідного харчування, житла, можливостей у галузі
загальної і професійної освіти.

Важливим напрямом діяльності МОП є допомога країнам-членам у розробці
ефективної політики в галузі трудових ресурсів, спрямовану на боротьбу з
безробіттям; у підготовці кадрів, передусім кадрів керівників
підприємств; у зміцненні інфраструктури безпеки праці та з питань
всезначення і проведення політики соціального забезпечення.

Переваги участі України в міжнародних організаціях системи ООН

Організація Об’єднаних Націй виникла в 1945 році, незалежна держава
Україна ( в 1991-му, проте Україна є одним з членів-фундаторів ООН. Бо
як у ООН є попередник ( Ліга націй, так попередницею України була
Радянська РСР ( де – юре одна з держав, які “добровільно” об’єднались в
Радянський союз, де-факто “складова” і “невід’ємна” частина радянської
імперії.

Чому Україна стала первісним членом ООН? Формально тому, що зробила
значний внесок у повалення гітлеризму, фактично ж тому, що Сталін в
період обговорення між США, СРСР та Англією обрисів майбутнього ООН в
1943 – 1945рр. вже активно готувався до післявоєнної світобудови.1

В наш час з’явилися принципово нові можливості економічного розвитку
світу і, відповідно, розвитку зв’язків між Україною та світовим
співтовариством, зумовленого вступом України та інших держав колишнього
СРСР до складу цього товариства. Поширення та поглиблення міжнародних
світових зв’язків між Україною та світовим співтовариством є економічно
і політично вигідним для України.

Розвиток економіки нашої країни все більшою мірою визначається не
тільки її внутрішніми можливостями, але й ступенем її участі у світовому
розподілі праці. Тому на сучасному етапі економічного розвитку для
України дуже важливою є активізація міжнародної економічної діяльності,
яка неможлива без участі міжнародних організаціях системи ООН чи
співпраці з ними. Нині Україна є членом більш як 40 міжнародних
організацій, на користь української дипломатії промовляють такі факти,
як членство України в ЕКОСОР ООН, Комітеті ООН по внескам, Комітеті ООН
по правам людини, Ради керівників ПРООН, Виконавчій Раді Дитячого фонду
тощо.1Усе це та обрання Міністра закордонних справ України Г. Удовенка
головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї свідчить про те, що Україну
визнають у світі як впливову державу, яка бере активну участь у
вирішенні актуальних міжнародних проблем. Посада голови ГА надала
додаткові можливості для активізації двосторонніх контактів України на
різних рівнях. Адже, за існуючою традицією, голова ГА мав зустрічатися
практично з усіма учасниками загальних дебатів високого рівня, а в цих
рамках виступили 18 глав держав, 14 глав урядів, 16
віце-прем’єр-міністрів та 111 міністрів закордонних справ.2

Література

Батюк В. І. Повний голос // Політика і час; № 3, 1995.

Дробот Г. А. Роль международной организации в мире политики: Осн. теор.
подходы // Вести МГУ сер. 18. Соц. и пол. — № 1, 1996

Игнатов В. А., Титарекно А. А., Организация Объедененных Наций:
Справочник. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Международные отношения.
1980.

Коптюг В. А. Конференции ООН по окружающей среде. Информационный обзор.
– Новосибирск, 1992.

Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А.
Титаренко, М.: Международные отношения, 1985.

Морозов Г. ООН: первый доклад Кофи Аннана // Мировая экономика и
международные отношения — № 5, 1998.

Овчников К. Что может ООН в економике // Международная жизнь – № 9 –
1991.

Организация Объедененных Наций: Справочник / под. ред. В. Ф. Петровского
4-е изд. – М.: Международные отношения, 1990.

Основные сведенья об ООН: справочник: перев. с анг. – М.: Международные
отношения, 1991.

Спеціалізовані установи системи ООН: (Навч. посібник( / В. С. Бруза. –
К.: Либідь, 1995.

Спиродонов И. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА – М.,
1998.

Сьомін С. На ідеях християнської єдності // Політика і час — № 9, 1998.

Тощин А. Так начиналась жизнь ООН // Международная жизнь — № 7, 1992.

Удовекно П. Під знаком реформквання ООН // Політика і час — № 2, 1998.

Шевченко В. К. Международнаня экономическая деятельность – Учеб.
пособие, Харьков: Хар. ГАХСТ, 1996.

1 Спеціалізовані установи системи ООН / під. ред. В. С. Бруза / — К.,
1995 – ст. 71

2 Организация Объедененных Наций: Справочник – 3-е изд., перераб. и доп.
/ Сост. В. Н. Игнатов, А. А. Титаренко – М., Междунар. отношения, 1980,
ст. 121

1 Основные сведения об Организации Объедененных Наций: Справочник: Пер.
с. анг. – М.: Междунар. отношения, 1991 – ст. 203.

2 ООН: Справочник ( 3-е изд., перераб. и доп. / Сост. А. А. Титаренко –
М.; Междунар. отношения, 1980 – ст. 120.

1 Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А.
Ритаренко, М.: Междунар. отношения, 1990 – ст. 118.

2 Основные сведенья об Организации Объедененных Наций: Справочник:
Перев. с анг. ( М.: Междунар. отношения. 1991 – ст. 216.

2 Спиридонов И. А. Мировая экономика: Уч. пособие. – М; 1998

1 Батюк В. У повний голос // Політика і час, № 3, 1995.

1 Сьомін С. На ідеях християнської єдності // Політика і час. № 9, 1998
– ст. 30.

2 Удовенко Г. Під знаком реформування ООН // Політика і час. № 2, 1998 –
ст. 3 – 4.

Похожие записи