Реферат на тему:

Відтворення на рівні макроекономіки. Інтенсивний тип економічного
зростання. Суть і багатогранність процесу відтворення. Суть відтворення

На всіх етапах економічного розвитку об’єктивна необхідність
відтворення зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ —
економічної основи життя людського суспільства. Щоб жити, треба
споживати матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти
суспільний продукт.

Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво в його постійному
зв’язку повинно безперервно відновлюватися, тобто відтворюватися. Іншими
словами, відтворення є не що інше, як безперервність, повторюваність
виробництва.

Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли
безперервність, повторюваність виробництва відбувається в межах окремого
підприємства, господарства. Відтворення здійснюється і на рівні
макроекономіки. Тут безперервний процес виробництва відображає
взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими
показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва
і виробництвом предметів споживання, які охоплюють усі галузі
національної економіки. В даній главі йдеться про відтворення на рівні
макроекономіки.

Процес розширеного відтворення в умовах ринкової економіки має свої
особливості:

по-перше, він відбувається на основі різноманітних форм власності;

по-друге, визначається дією всієї системи об’єктивних економічних
законів, передусім законів ринкової економіки;

по-третє, підпорядкований економічним інтересам товаровиробників;

по-четверте, базується на органічному поєднанні ринкових відносин і
планомірного розвитку господарства.

Сьогодні, коли здійснюється перехід до ринкових відносин, дехто вважає,
що планування непотрібне. Так, воно непотрібне у тому вигляді, в якому
існувало в умовах адміністративно-командної економіки. Старий порядок
планування в показниках конкретної продукції без урахування реальних
потреб часто-густо створював дефіцит багатьох видів продукції. Попит
населення фактично не враховувався при складанні плану. Багато
показників залежало від суб’єктивної думки керівників міністерств,
відомств. Особливо негативним було планування «від досягнутого», тобто у
плані намічалося зростання виробництва, виходячи з його обсягу,
досягнутого наприкінці року. За таких умов керівники підприємств були
заінтересовані в приховуванні резервів виробництва, прийнятті занижених
планів.

Ринкова економіка не заперечує планового господарства. Про це
переконливо свідчить досвід західних країн, де стратегічне планування є
невід’ємною складовою менеджменту. Воно створює для підприємств основу
для всіх управлінських рішень щодо організації виробництва, розподілу
ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації
тощо.

Процес відтворення включає розширене відтворення: а) сукупного
суспільного продукту; б) робочої сили; в) виробничих відносин; г)
природних ресурсів. У процесі відтворення сукупного суспільного продукту
і робочої сили відбувається відтворення продуктивних сил.

Відтворення сукупного суспільного продукту

Матеріальною основою безперервного відновлення і розвитку виробництва
виступає відтворення сукупного суспільного продукту, яке включає чотири
стадії його руху (власне виробництво, розподіл, обмін і кінцеве
споживання). Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення
сукупного суспільного продукту, що означає його зростання за обсягом,
поліпшення структури та якості. Суть відтворення сукупного суспільного
продукту полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і за
натуральною формою. При використанні сукупного суспільного продукту
ринок регулює пропорції його складових частин, забезпечує оптимальне
поєднання нагромадження і споживання. Держава бере участь у реалізації
народногосподарських пріоритетів, принципів соціальної справедливості.
Суспільне виробництво складається з двох підрозділів виробництва засобів
виробництва (І) і виробництва предметів споживання (II). За вартістю
сукупний суспільний продукт включає перенесену вартість (Пв), необхідний
продукт (Нп) і додатковий продукт (Дп).

У процесі реалізації сукупного суспільного продукту частина продукції І
підрозділу використовується на відновлення спожитих засобів виробництва
і на збільшення основних і оборотних фондів у І підрозділі (Вф), а також
на утворення резервного фонду (Рф). Це здійснюється за рахунок
додаткового продукту І підрозділу.

У II підрозділі частина його продукції використовується на забезпечення
необхідного продукту (життєвих засобів для працівників цього підрозділу)
і на необхідний продукт для щойно залучених працівників.

Далі відбувається обмін продукцією між І і II підрозділами.

І підрозділ реалізує II підрозділу засоби виробництва для відновлення
спожитих (Пв) і для розширення виробництва, а також для створення
резервного фонду (Рф). II підрозділ реалізує І підрозділу предмети
споживання для працівників, які брали участь у виробництві (Нп), і для
додатково залучених працівників (Рф).

Частина продукції І і II підрозділів використовується на утримання сфери
нематеріального виробництва. Умовою розширеного відтворення є таке
співвідношення:

І (Нп + Дп) > II Пв

Ця формула показує, що в І підрозділі створені додаткові засоби
виробництва, які необхідні для розширеного відтворення.

Практика довела, що в реалізації суспільного продукту в умовах
адміністративно-командної системи відбувалися значні порушення.
Продукція І підрозділу, що повинна була використовуватися на відновлення
спожитих засобів виробництва, часто-густо спрямовувалася на створення
нового виробництва. Це призвело до того, що наприкінці 90-х років на
багатьох підприємствах засоби праці досягли майже повного зношення.

Відтворення робочої сили

Суть відтворення робочої сили полягає у безперервному відновленні й
підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. При цьому
відбувається постійне відновлення і підвищення трудової кваліфікації
людей, зростання їх загальноосвітнього і професійного рівня.

У процесі відтворення головної продуктивної сили суспільства виникає ряд
проблем, які вимагають постійної уваги. Це — природний рух населення як
основи відтворення робочої сили; залучення працівників до виробництва;
розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями, підприємствами,
регіонами; досягнення високої зайнятості населення.

Природний рух населення відображає передусім його приріст на основі
обліку народжуваності й смертності. Це — по суті демографічна проблема,
але економічна теорія повинна враховувати її при вивченні відтворення
робочої сили.

H t

< тку й урбанізації, соціальні умови, традиції культури й побуту, конкретно-історичні фактори, тривалість життя та ін. В Україні спостерігається тенденція зниження природного приросту населення. Основною причиною цього є скорочення народжуваності. До того ж, збільшилася дитяча смертність. Демографічні процеси за своєю природою не є об'єктами прямого регулювання. Але існують непрямі методи їх регулювання. В країнах, де має місце тенденція зниження природного приросту населення, повинна здійснюватися активна демографічна політика як складова частина загальної соціально-економічної політики суспільства. Вона включає сукупність соціально-економічних, правових, морально-психологічних і медико-демографічних заходів, які впливають на демографічний процес. Відтворення виробничих відносин Відтворення виробничих відносин охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників; організаційно-економічні зв'язки. Відтворення виробничих відносин не слід розглядати як просте, звичайне їх відновлення. На сучасному етапі воно має забезпечити перехід до ринкових відносин. Це передбачає вдосконалення виробничих відносин, що виявляється у таких напрямах: поглиблення розвитку товарно-грошових відносин за умов існування різноманітних форм власності, їх рівноправності й змагальності; зміцнення первинної економічної ланки народного господарства, формування управлінських структур на міжгалузевому, регіональному й локальному рівнях; розгортання товарно-грошових відносин, перехід підприємств (об'єднань) на самоуправління й повне самофінансування, розвиток оренди, акціонерних та інших товариств; упровадження економічних методів управління, основаних на пізнанні та використанні економічних законів; розвиток кооперації не тільки в аграрному секторі, а й в інших сферах господарської діяльності; створення умов для розвитку трудових селянських господарств, особистого підсобного господарства, індивідуальної трудової діяльності; подолання відчуження працівників і трудових колективів від засобів виробництва. У процесі відтворення виробничих відносин зберігаються важливі, елементи державного регулювання (розробка й реалізація державних цільових комплексних програм, регулювання формування коштів, які призначені на соціальний захист громадян, а також податків, грошової маси, використання державних товарних резервів для стабілізації ринку тощо). Поряд з державою на виробничі відносини впливатимуть недержавні економічні структури й демократичні суспільні інститути: асоціації виробників, товариства споживачів, економічні, науково-технічні та інші суспільні організації. Відтворення природних ресурсів У процесі розвитку економіки здійснюється відтворення природних ресурсів, тобто відновлення їх у попередньому або кращому стані. Відтворення природних ресурсів передбачає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів та ін.), збереження й облагороджування середовища проживання людини. Це і становить еколого-економічний процес відтворення. Актуальність даної проблеми обумовлена тим, що обсяги споживання сировинних і природних ресурсів народним господарством досягли сьогодні величезних масштабів і істотно впливають на навколишнє середовище. Охорона, раціональне використання природних ресурсів, їхнє відтворення є обов'язковою умовою розвитку ринкової економіки. Процес відтворення природних ресурсів потребує централізованого регулювання. Держава щорічно виділяє для цього значні кошти. Особлива увага звертається на відтворення земельних, водних і лісових ресурсів. Здійснюється велика робота щодо збереження сільськогосподарських угідь, боротьби з ерозією ґрунту, підвищення темпів робіт з рекультивації земель. Збільшуються потужності систем зворотного і повторного використання вод, розробляються і впроваджуються на підприємствах безстічні системи водокористування. У лісовому господарстві забезпечується поступовий перехід до безперервного і раціонального лісокористування, поліпшення якісного складу лісів. В Україні важливу роль у процесі відтворення відіграє довгострокова державна програма охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Вона охоплює широке коло заходів технологічного, економічного й соціального характеру. В основу природоохоронної діяльності покладено якісно новий господарський механізм захисту навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, котрий передбачає систему спеціальних пільг і санкцій, спрямованих на поліпшення становища у цій галузі. Впроваджуються багатоканальні форми фінансування природоохоронної діяльності, включаючи ресурси державного бюджету, місцевих бюджетів, регіональних екологічних фондів і коштів підприємств. Продовжується здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії з виділенням для цього відповідних фінансових і матеріальних ресурсів. Використовується принципово новий підхід до поліпшення екологічної обстановки в країні як до проблеми, що має величезне міжнародне значення і тому вимагає тісного співробітництва із зарубіжними країнами і повного використання світового досвіду у цій галузі. Література: Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.

Похожие записи