Контрольна робота з менеджменту

1. Школи розвитку менеджменту та їх характеристики. 2. Структура
експортного потенціалу України.

Зміст

Вступ………………………………………………………….
……………………………………

1. Школи розвитку менеджменту та їх
характеристики……………………..

1.1. Екскурс в історію
менеджменту………………………………………………….

1.2. Школи розвитку та принципи
управління………………………………….. 2. Структура
експортного потенціалу України………………………………

Висновок……………………………………………………….
…………………………………

Список використаної
літератури……………………………………………………..
..

Вступ

У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу
діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній
мірі залежать і ефективність виробництва, і якість
обслуговування населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в
області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського
господарства і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в
управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ
науки управління, світових досягнень в практичній організації
економічних і соціальних процесів.

У Українi поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і
практичному освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади в
російській економіці, при цьому використовуються західні моделі
управління. Однак механічне перенесення концепції управління з
однієї соцiокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду
тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких
економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений
такими базисними чинниками, як тип власності, форма
державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому
розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до
ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників. 1.
Школи розвитку менеджменту та їх характеристики.

1.1. Екскурс в історію менеджменту.

Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин,
тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою
«торгівлі» між общинами був натуральний обмін, з’явилися
міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари,
що вимінювали з вигодою для собі. Це і можна вважати одним з перших
виявів духа підприємництва.

Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У
часи рабоволодіння процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і
процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи
поменшало, але з розвитком міст і ремесла вона знову придбала своє
первинне значення. У часи становлення капіталізму і первинного
накопичення капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше —
промислове. У середині Х1Х століття бізнес придбав нові форми. Якщо до
цього одноосібним управлінцем був господар, то у часи бурхливого
промислового зростання структура значно змінилася.

Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в
якому мі звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з’явився
раптово саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи
рабоволодіння були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю
виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, чим
управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства,
також існували керівники, помічники господаря, це, співуче, можна
вважати одним з перших виявів саме управління, а не тільки нагляду над
працюючими, оскільки у керівника була можливість маневру: він міг
замінити вигляд робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг
знизити податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших).
Це було убоге, але все ж вияв управління. Але по-справжньому менеджмент
почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді з’явилася
потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою стратегію
управління фірмою і розвитку бізнесу і привести фірму до Успіху, або в
крайньому випадку, врятувати її від банкрутства.

Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, працюючих в різних
областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім
президента (господаря) є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що
займається розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися
найбільш талановитими, досвідченими і грамотними вижили в морі дикої
конкуренції. Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд,
Рокфеллер і інші починали з малого, але швидко зорієнтувавшись в
ситуації, що склалася на ринку, сморіду змогли набрати команду і
зробити свою роботу максимально ефективної; працюючи швидше і краще
інших, сморіду змогли статі лідерами в своїй області.

Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми —
привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй
можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її
розвитку. Суть бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої
фірми, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в
прагненні до досконалості. Примноження капіталу, отримання прибутку і
розвиток фірми, надія на майбутнє — вісь ті складові, без яких бізнес
немислимий. Так саме він немислимий без талановитих менеджерів, які
можуть повісті за собою людей і реалізувати все задумане.

1.2. Школи розвитку та принципи управління.

Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу необхідний
системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент,
як система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в
якому сморіді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи
управління зі своїми принципами і тактикою управління, вісь деякі з них:

№ Школа Внесок в розвиток науки Відатні представники

1 Класична школа 1860-по нинішній годину 1. Наукове управління.

2. Хронометраж.

3. Функції управління.

4. Адміністратівне управління. Гант — 1900

Давіс — 1935

Тейлор — 1911

Гилберт -1911

Урвік — 1943

Черч — 1914

Файоль — 1916

Рейлі — 1931

2 Поведінчеська школа (біхевіотристська).

Японія 1940 — по н. година. 1. Прікладна мотивація.

2. Професійні менеджери.

3. Управління загалом. Мойо — 1945

Барнард- 1940

Пітер Друкер-1954

Макгренер — 1960

Чермен — 1957

Форрестор — 1961

3 Школа управлінської науки.

Європа. 1. Дослідження операцій.

2. Моделювання.

3. Теорія Грі.

4. Теорія рішень.

5. Математика моделей. Райфа — 1911

Маслоу — 1965

Тейлор — 1911

У кожній з вищеперелічених шкіл існують свої підходи до управління і
менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення
менеджменту і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи
управління.

Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля.

1. Розподіл праці або спеціалізація.

Є природним порядком мов. Метою розподілу праці є виконання роботи,
більшої по об’єму і кращої за якістю при тихий же умовах.

2. Повноваження і відповідальність.

Повноваження — правіше віддавати накази. Відповідальність — її складова
протилежність.

Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність.

3. Дісципліна.

Передбачає слухняність і повагу до досягнутих догоди між фірмою і її
співробітниками.

4. Єдиноначальність.

Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини.

5. Єдність напряму.

Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути
об’єднана єдиним планом і мати єдиного керівника.

6. Підлеглість особистих інтересів загальним.

Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати
над інтересами компанії або організації більшого масштабу.

7. Винагорода персоналу.

Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, сморіду повинні
отримувати гідну винагороду за свою роботу.

8. Централізація.

Як і розподіл праці, централізація є природним порядком мов, однак міра
централізації буде варіюватися в залежності від конкретних розумів
труда. З’являється необхідність визначення міри, що забезпечує кращі
можливі результати.

9. Скалярний ланцюг.

Скалярний ланцюг — ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи
від імені, що займає саме високе положення до керівника низової ланки.

10. Порядок.

Повинне бути місце для всього і все на своєму місці.

11. Справедлівість.

Поєднання доброти і правосуддя.

12. Стабільність робочого місця для персоналу.

13. Ініціатива.

Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це додає
Компанії силу і енергію.

14. Корпоративний дух.

Будь-яка команда повинна працювати разом. Кожний повинен вносити
стільки, скільки він може.

Для чого ж створював Файоль свої принципи, якій меті сморіду покликані
служити?

Як неважко помітити з коментарів, які я навмисно привів, сморіду
направлені на поліпшення взаємовідносин керуючого персоналу і
працівників. Для чого ж, в свою чергу, необхідна ефективна взаємодія
верхньої і нижньої частин Компанії, адже існує думка, що легше вигнати
неугодного працівника, оскільки незамінних людей не буває і на його
місце прийдуть інші. Праворуч в тому, що практика показує, що наявність
взаєморозуміння і стабільність колективу завжди позитивне позначається
на продуктивності труда, а наявність корпоративного духа і виплата
гідної винагороди персоналу запобігають промисловому шпигунству, що
приносити набагато великі збитки. Все це сприяє гармонійному розвитку
фірми і максимальній ефективності її роботи, а, отже, вона швидше за
інших позиці «нішу ринку і знайде своє місце під сонцем», вона прийде
до вершини успіху і зможе втримати утриматися на ній, що є мета
існування будь-якої фірми.

Існує також безліч інших принципів управління, я думаю, що не варто
перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту
управлінської діяльності. У принципах управління Анрі Файоля відображені
не тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи
впливу на персонал і взаємодії з ним. У цьому аспекті мені показалися
найбільш цікавими 6 основних заповідей Харві Мак Кея, що визначають
вимоги до самого управлінця, при наявності яких він може продуктивне
управляти фірмою.

1. Бізнесмен повинен завжди бути в формі.

2. Ділове життя не терпить зупинки.

3. Знання не стає силою, якщо його не застосовувати.

4. Вір в собі, і Успіх прийде до тобі.

5. Не вірте тому, хто скаже, що дрібниці для менеджера нічого не
означають. Дрібніці — це все.

Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботу про них.

2. Структура експортного потенціалу України

Розгляньмо географію зовнішньої торгівлі з країнами Західної та Східної
Європи за основними вантажопотоками. До країн Західної Європи, окрім руд
чорних металів та феросплавів, Україна постачає кокс, скло, штучні
алмази та алмазний інструмент, невелику кількість металообробних
верстатів, металургійне обладнання, а також олію.

Таблиця 2.1. Обсяг товарообігу України з деякими країнами

в 1996р., млн дол

Країна Товарообіг Експорт Імпорт Сальдо

Всього 33 080,3 14441,2 18639,1 -4197,9

Росія 14213,8 5527,7 8686,1 -3158,4

Туркмени стан 1876,5 271,6 1604,9 -1333,3

Німеччина 1573,9 418,7 1155,2 -7365

Білорусь 1115,1 732,7 382,4 +350.3

США 962,2 364,1 562,1 -198.0

Польща 868,4 362,5 505,9 -141,4

КНР 858,9 769,2 89,7 +697,5

Італія 686,3 344,7 341,6 +3,1

Угорщина 543,4 373,8 169,6 +20 2

Туреччина 520,3 410,8 109,5 +301,3

Одержує Україна верстати та обладнання, хімічні продукти, засоби
обчислювальної техніки, одяг, взуття, побутову електроніку.

Значно активізували торгівельні зв’язки з нами США, Канада, Японія та
інші неєвропейські економічно розвинуті країни (мал. 4.1). У групі
країн, що розвиваються, найбільше значення для України має Індія.
Українські підприємства брали участь в поставках у цю країну
комплектного обладнання для будівництва металургійних, енергетичних та
машинобудівних об’єктів. Окрім того, здійснювались поставки сучасного
озброєння. Україна одержує з Індії бавовняні тканини, одяг, чай, каву,
фрукти, соки.

В останні роки активізувалась торгівля з Туреччиною та Республікою
Корея.

Малюнок 2.1. Структура експорту України з країнами далекого зарубіжжя

Основними експортними товарами (таблиця 2.2) є: залізна та марганцева
руди, прокат чорних металів, чавун, кам’яне вугілля, — кокс,
кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове
обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози,
екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У
групі товарів народного споживання — цукор, м’ясо, соняшникова олія,
борошно, а також телевізори, побутові холодильники, мотоцикли.
Підприємства ВПК експортують зброю.

Таблиця 2.2. Товарна структура експорту України в 1996 р. (в %)

Групи товарів Експорт

Мінеральне паливо 5,6

Руди 3.8

Метали 32,3

Машини та устаткування 14,6

Продукція хімічної промисловості 14,4

Продукція сільського господарства 10,2

Продукція легкої промисловості 3.9

Деревина та папір 1.4

Інші товари 2,8

Найбільший показник експорту припадає на чорну металургію (залізна та
марганцева руди, ча-іун, прокат). У торгівлі з країнами СНД, окрім
чорної металургії, високий показник експорту утворилвся також за рахунок
підприємств харчової промисловості та сільського господарства (цукор,
м’ж о, олія, молоко, борошно), машинобудування. Найбільш негативний
показник припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні
потужності України у 10 разів перевищують власне видобування нафти.)

Таблия 2.3 Експортні поставки України в прикордонні країни в 1998 році

Експортні поставки України в прикордонні країни млн.$)

Країна Товарообіг Єкспорт

Болгарія 163,2 82,9

Турція 220,7 198,9

Румунія 96,8 72,0

Росія 10 856,3 5 027,3

Білорусія 662,7 426,7

Молдова 169,7 130,4

Угорщина 294,2 177,2

Словачинна 224,5 149,7

Польша 367,9 130,9

Грузія 16,5 11,2

Всього 13 072,5 6 407,2

Висновок

Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому
визначається формуванням сучасних управлінських відносин,
підвищенням керованості економіки. Саме менеджмент, управління
забезпечує зв’язаність, інтеграцію економічних процесів в
організації.

Менеджмент — найважливіше поняття в ринковій економіці. Його
вивчають економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і всі,
хто стосується бізнесу.

« Управляти — означати вести підприємство до його мети,
витягуючи максимум можливості з існуючих ресурсів». Список
використаної літератури

1. Веснін В.Р. «Основи менеджменту», М., — 1997, (с.412).

2. Герчикова И.Н. «Менеджмент: підручник для вузів», — М., ЮНІТІ «Банки
і біржі», 1994, (с.375).

3. Любінова Н.Г. «Менеджмент — шлях до успіху», — М., Агропроміздат,
1992, (с.189).

4. Майкл Меськон і інш., «Основи менеджменту», — М., 199516.
Фатхутдінов Р.А. «Система менеджменту», — М., 1996, (с.274).

5. Ховард До., Коротков Є. «Принципи менеджменту», — М., 1996,
(с.377).

PAGE 1

Похожие записи