Реферат на тему:
Мережі пошуку ресурсів і партнерів
Лібералізація торгівлі та зростання іноземних прямих інвестицій
прискорюватимуть ділову активність у країнах-лід ерах, розвинених
економіках і тих, що розвиваються, великих і малих компаніях. У той час,
як великий бізнес спроможний самостійно засновувати різні форми дво- і
багатосторонніх відносин з іноземними партнерами, малий бізнес відчуває
складності в отриманні локальної інформації про фінансові ринки,
державне регулювання, ринкові умови, характеристики робочої сили,
релігійні та соціальні особливості. Центри продуктивності мають діяти як
посередники, допомагаючи малому бізнесу в пошуку партнерів на
внутрішньому та зовнішньому ринках, підрядників і споживачів. Як
навчальні установи НОП будуть спроможні розвивати необхідні загальні та
спеціальні навчальні програми з пошуку і залучення інвесторів і
клієнтів.
Мережі стандартизації, сертифікації та професійної підготовки
Із поширенням глобалізації країни стають взаємозалежними. У сфері
виробництва комп’ютерів, незважаючи на те, що архітектура,
мікропроцесори і програмне забезпечення конструюються та виробляються у
США, Східно-Азіатські країни виробляють мікросхеми оперативної пам’яті,
материнські плати, монітори, тверді диски, плоскі панелі. В Японії
відбувається складання частин, компонентів і виготовлення готової
продукції. Наявність кваліфікованої робочої сили визначає, де може бути
одержана найбільша додана вартість.
Для укладання угоди інвестору життєво важливо знати професійний рівень
місцевої робочої сили. Багато країн, і серед них Німеччина, Франція та
Японія, мають програми професійної стандартизації і сертифікації. НОП
повинна встановлювати мережеві відносини з НОП країн-інвесторів для
отримання інформації про потрібний рівень знань і навичок робітників і
розроблення програм професійної підготовки у відповідності з вимогами
інвесторів. Такі програми можуть розроблятися за участю
компаній-клієнтів, навчальних установ або НОП країн-інвесторів.
Програми розвитку промисловості
НОП країн, що розвиваються, можуть ініціювати розроблення програм
розвитку промисловості у співпраці з відповідними агенціями, державними
установами, фахівцями в галузі навчання, діловими колами, виробниками
механізмів і офісного устаткування. Програма може бути розроблена за
зразком, наприклад, американської програми розвитку разом з НІСТ
(Національний інститут стандартів і технології) або іншими подібними
організаціями в інших країнах, діючих як установа — ядро за підтримки
різних технологічних центрів. НОП можуть грати роль НІСТ в підготовці
зайнятих у малому бізнесі та їх класифікації за кваліфікаційними шкалами
для ефективного використання механізмів, устаткування, технологій.
Програма повинна забезпечити широке розповсюдження інформації та
відсіювання фальсифікованих даних для швидкої індустріалізації країн.
Перспективи на майбутнє
Глобальні економічні та соціальні зміни впливають на основи руху за
продуктивність. За винятком регіонів та країн, де відчуваються реальні
результати руху за продуктивність, стає дедалі важчим для обтяжених
боргами урядів продовжувати фінансову підтримку національних організацій
продуктивності. Вони мають шукати компроміси між економічною
ефективністю, соціальною вагою та ринковим ефектом, залучаючи молодь,
жінок, споживачів та екологів, а не тільки традиційних соціальних
партнерів, до розроблення політики і впровадження програм розвитку.
Організаційні структури НОП також потребують змін, переходу від
традиційного пірамідального формату до гнучкої, мережної організації. Ці
зміни дають нові можливості для НОП щодо поширення їх послуг на
національному і міжнародному рівнях. Вони можуть включати аналітичні
дослідження соціальних проблем з метою розроблення рекомендацій щодо
політики розвитку: екологічно чиста продуктивність, реальне зростання,
адміністративна реформа, програми ефективного використання енергії та
сировини, розвиток системи освіти, соціального забезпечення, підвищення
якості
трудового життя тощо. Іншим новим видом послуг є дослідження
громадського сектору, створення глобальних баз даних, каталітична роль у
створенні локальних, регіональних та глобальних мереж, розроблення
професійних стандартів, аналіз ефективності освітніх організацій тощо.
Країни, що розвиваються, поширюють інвестування у підприємства та
устаткування, а також підвищення кваліфікації персоналу з метою
індустріалізації економіки. НОП мають відігравати роль каталізаторів, що
сприяють передаванню техніки та технологій, новітніх ноу-хау з
розвинених країн.
Поширення міжнародної конкуренції, зменшення ролі профспілок, зниження
заощаджень та уповільнення зростання продуктивності стримуватимуть
рівень заробітної плати у розвинених країнах. У той же час зростання
виробничого потенціалу та рівня кваліфікації працівників приведе до
швидкого підвищення рівня заробітної плати та поліпшення життєвих
стандартів у країнах, що розвиваються.
Економічний розвиток уповільнюватиметься через невідповідність
кількісних та якісних характеристик капіталу і трудових ресурсів в
інтелектуальній інфраструктурі. Країни, що зазнають швидкої
індустріалізації, втратять можливість легкого запозичення новітніх
технологічних досягнень Заходу. Це зумовлює необхідність розширення
інвестицій у систему освіти як джерело довгострокового зростання
продуктивності в країнах, що розвиваються.
Поширення конкуренції, необхідність рентабельності та гнучкості в роботі
спонукає національні організації продуктивності займатися технічною
освітою працівників, оскільки система освіти зазвичай відстає у своєму
розвитку. Саме національні організації продуктивності є ефективними
каталізаторами у наданні освітніх послуг, які практично орієнтовані та
відповідають вимогам часу. Оскільки рівень знань та вмінь населення
заміщує собою традиційні кількісні фактори підвищення продуктивності,
єдиним напрямом для розвинених країн на шляху підвищення продуктивності
буде постійне зростання якості освіти та знань людей.
Саме через це більшість національних організацій продуктивності в
розвинених країнах почнуть займатися проблемами якості освіти через
створення баз даних та мереж між навчальними закладами з метою
здійснення вимірювання та підвищення якості їх роботи. Роль НОП як
каталізаторів у підвищенні продуктивності посилюватиметься .
Можна виокремити три різні моделі майбутніх національних організацій
продуктивності.
1. Модель зростання
Такі НОП мають повноваження на вирішення на національному рівні проблем
економічного зростання та організації національного руху за
продуктивність. Такого типу організації знайшли поширення у країнах
Східної та Південно-Східної Азії. Ці організації під тристороннім
керівництвом організовують та реалізують навчальні програми, які
недосяжні через традиційні академічні та приватні організації. Такі
програми охоплюють основні питання розвитку людських ресурсів,
стратегічного менеджменту, маркетингу та організації виробництва,
підготовку у специфічних галузях, включаючи інформаційні технології. НОП
виступають в ролі постачальників інформації, організовують кампанії
продуктивності, застосовують систему нагород або призів для передових
підприємств та організацій, надають консалтингові послуги, беруть участь
у програмах сертифікації та акредитації. З метою забезпечення швидкого
переходу економіки від аграрної до індустріальної НОП беруть участь у
розробленні програм продуктивності в аграрному секторі, наприклад
програм збереження ґрунтів, фермерських технологій тощо. Розширення
регіонального співробітництва між НОП на дво- та багатосторонній основі
забезпечить широкий та ефективний трансфер технологій.
Орієнтація цього регіону на соціальне орієнтований капіталізм дає
можливість НОП проводити як коротко-, так і довгострокові програми.
Швидке зростання економіки забезпечуватиме громадську підтримку. Ці НОП
знаходяться в ідеальній ситуації для вивчення передового досвіду
розвинених країн із збереженням старих цінностей та культури.
2. Модель стабільності
Прикладом такої моделі можуть бути Франція, Канада та скандинавські
країни, де залишається стабільною роль профспілок, є налагоджена система
соціального захисту та участі працівників у політичних процесах і
прийнятті економічних рішень. Центри продуктивності в таких країнах не
можуть більше виживати за традиційною схемою передавання інформації,
оскільки мають сильну конкуренцію з боку приватного сектору. Все
важливе, що можна було запозичити від ідей продуктивності, стало
звичайною практикою ведення бізнесу. Співпраця між персоналом і
адміністрацією
стала нормою, звичайною частиною соціальної та економічної системи. Тому
НОП мають шукати нових сфер для докладання зусиль. У пошуках нових
напрямів та орієнтацій центри зміщують свої зусилля на дослідження
людських ресурсів, програми поліпшення трудового життя та соціальні
аспекти продуктивності. Вони перебувають під сильним тиском з боку
профспілок та інших соціальних груп і зосереджуються на підвищенні
якості трудового життя.
3. Сегментована модель
Третім типом є американська модель. Основним завданням центру є сприяння
підприємствам у підвищенні ефективності їх роботи через різні
техніко-технологічні засоби та способи: загальне управління якістю,
система попереджувальних ремонтів, гнучкі системи виробництва, створення
мереж, формування баз даних тощо. Центр орієнтований на специфічні
дослідження та створення програм зі спеціалізованих технологій
підвищення продуктивності та якості праці його клієнтів. Для виживання
НОП потребує подальшого розвитку власного досвіду та кваліфікації по
створенню та реалізації програм розвитку, що матимуть попит на ринку.
В усіх трьох моделях національні організації продуктивності мають
працювати як ефективні каталізатори підвищення продуктивності всієї
економіки або окремих підприємств через створення системи оптимального
використання всіх наявних ресурсів. Водночас вони повинні забезпечувати
розуміння як менеджментом, так і персоналом того, що економічні
результати від підвищення продуктивності мають справедливо розподілятися
між сторонами і забезпечувати зростання якості життя. Важливість різних
ресурсів може змінюватися.
Існує висока вірогідність того, що всі національні організації
продуктивності в своєму розвитку проходитимуть через ті самі фази руху,
що матимуть певні відмінності, зважаючи на специфіку економіки, культури
та соціальної структури.
Прикладом НОП в Україні є Центр продуктивності, який буде розглянуто в
наступному розділі.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Кардашевский В’., Бондаренко А. Повышение производительности:
европейский подход//Вопр. экономики. — 2000. — № 11. — С. 35—40.
2. Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к
росту // Человек и труд. — 1996. — № 8. — С. 70-73; № 9. — C. 67-69.
3. Фильев В. Управление ростом производительности труда // Экономист. –
1997. – № 3. – С. 60-66.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
