Реферат на тему: “Загальні питання анатомії та фізіології сенсорних
систем”
Сенсорна система – органи чуття, забезпечують сприйняття дії факторів,
як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.
Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що
дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а
й пізнавати закони природи, а й пізнавати закони природи та активно
змінювати це середовище.
Цій складній системі видатний фізіолог І.П.Павлов дав назву аналізатора.
Кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів,
що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки
головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження
і формування наших відчуттів.
Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, шок,
смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у просторі.
Дотик – це прийняття форми, розміру, щільності, температури різник
предметів. У слизових оболонок шкіри містяться дотикові рефлектори.
Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні.
Користуючись дотиком, людина може: визначити фізичні властивості
предметів такі, як форма, твердість, м’якість, характер поверхні,
тепло-холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на
загрозливу небезпеку.
Нюх – це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових
рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових
рецепторів у проміжний мозок і потім у лобову частку кори де проходить
аналіз речовин, що вдихаються.
За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі
шкідливих для її здоров’я домішок.
Смак – сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в
ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах
виростів слизової оболонки язика – сосочків на стінках глотки і м’якого
піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового
нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується
сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині
визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і прохолодження
процесу травлення в цілому.
Орган слуху – забезпечує сприйняття слухових коливань. Завдяки слуху
розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити
напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому
середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів
людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З
слухом пов’язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в
отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з 3-х
основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Перші
два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій
містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
b
oe
† b
oe
Oe
`„Y
жуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у
середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору
контроль рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату.
Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і
складається з трьох оболонок: зовнішньої – щільної білкової, яка захищає
очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду
вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку); до неї
прикріплюються м’язи, які рухають око; середньої – судинної (пронизаною
густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої – сітчастої (в ній розміщені рецептори ока – палички і
колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по
зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку. Передня
частина судинної оболонки очного яблука утворює райдужну оболонку, яка
має забарвлення від світло-блакитного до темно-коричневого завдяки
пігментним речовинам. У центрі райдужної оболонки знаходиться зіниця –
круглий отвір, здатний за допомогою м’язів змінювати свій діаметр в
залежності від інтенсивності світла. За зіницею міститься прозорий
двоопуклий кришталик, оточений війковим м’язом. Судинна оболонка утворює
рідину, що міститься в камерах ока – між рогівкою та райдужною
оболонкою, а також у внутрішній частині очного яблука, заповненого скло
видним тілом – прозорою драглистою речовиною. Зоровий нерв виходить із
сіткової оболонки, його закінчення підходить до паличок і колбочок збоку
скло видного тіла. Місце його виходу позбавлене світло сприймаючих
клітин (колбочок і паличок) – це сліпа пляма. Збоку неї розміщена жовта
пляма, де знаходяться в основному колбочки. Навколо жовтої плями є як
колбочки, так і палички, а на периферії – лише палички.
Палички є рецепторами присмеркового зору; вони збуджуються слабким
світлом і при цьому не розрізняють королів і бачать нечітко. Колбочки є
рецепторами денного зору; вони сприймають яскраве світло і здатні
розрізняти кольори.
Допоміжний апарат органа зору людини складається з брови (захищає око
від поту); повіки та вій (прикривають око від пилу та інших сторонніх
тіл; задню поверхню повік вкриває оболонка – кон’юнктива, яка частково
переходить на очне яблуко); м’язів, які рухають око; слізного апарату.
Слізна залоза виділяє рідину, яка зволожує око, змиває з нього сторонні
тіла, виконує терморегуляторну функцію, містить речовину, що вбиває
мікроорганізми, – лізоцим.
Завдяки зору відбуваються сприйняття форми, розмірів та кольорів
оточуючих предметів, орієнтування серед них, визначаються відстань до
предметів та їх об’ємність. Завдяки йому отримується зорова інформація,
сприймається навколишнє середовище і забезпечується виконання складної
роботи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
