Реферат

на тему:

СНІД

СНІД – дуже старий вірус. Надміру екзальтована частина людства
стверджує, що це кара Божа. Скоріше за все, Бог тут, як і в інших
випадках людського життя, ні до чого. Вчені вважають, що СНІД – просто
нова хвороба, результат змін, що відбулися в суспільстві. Професор
Шерманн, один з ключових вчених, які мали відношення до відкриття СНІДу,
пропонує теорію подорожей. Перші випадки СНІДу виявили у 1981 році. Якщо
припустити, що повинно пройти 10 років від проникнення вірусу в людський
організм до початку хвороби, виходить, що перші випадки інфікування
відбулися у 70-ті роки. Що відбувалося у 70-х роках? Людство почало
активно мандрувати. За версією професора Шерманна, могло трапитися таке:
наприклад, поїхали французи займатися екзотичним коханням до якоїсь
африканської країни… І вірус, що був безпечним для африканців, став
смертельним для європейців. А потім, видозмінений, і для жителів Африки.
Аналоги існують – досить безпечні у Європі кір та скарлатина, стали
смертельними для індіанців.

До початку епохи подорожей у жителів різних континентів був досить
стійкий імунітет до місцевих вірусів. Але активні мандри людства
порушили імунний баланс.

Засобу вилікувати СНІД не існує. Вірус виявився складним. Він постійно
змінюється, потрапляючи від однієї людини до іншої, змінюється навіть у
процесі лікування. Щоб створити вакцину, необхідно знайти загальну рису
серед різноманітних вірусів СНІДу.

Боротьба зі СНІДом та пошуки вакцини тривають 15 років. Є певні
досягнення. Витрачені астрономічні суми. Більш-менш обнадійливих даних
поки немає. Найдешевший курс лікування коштує 2000 доларів. У зв’язку з
цим людей не лікують в Африці, Азії. І майже не лікують на Україні.

Якщо у найближчі 10 років не знайдуть ефективний та недорогий засіб
лікування СНІДу, половина населення України середнього віку (30-50
років) вимре. Така думка деяких експертів. За даними Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна за темпами розповсюдження
СНІДу випереджає всі країни колишньої Східної Європи, у тому числі і
СНД. Кількість ВІЛ-інфікованих в Україні зростає у геометричній
прогресії. І міжнародні, і вітчизняні експерти називають, найчастіше,
три причини: наркотики, Чорнобиль, зубожіння нації. Головне — наркотики.
В Україні СНІД — “шприцевий”, тобто поширюється він ін’єкційними
наркоманами. Нам страшенно не пощастило — транзитний маршрут, яким
переправляли наркотики із країн Золотого Трикутника (Бірма, Таїланд,
Пакістан) до Європи проходить тепер через Україну. Раніше весь транзит
йшов через Югославію, але там війна. Ми виявилися абсолютно
непідготовленими до такого повороту подій. Неможливо за два-три роки
створити життєздатну систему боротьби з наркомафією. Ми і не створили. У
країну вільно прийшов наркобізнес, почалася епідемія наркоманії. А за
наркотиками прийшов СНІД. Саме на наркоманів припадає 70% випадків
зараження СНІДом. 29% — це зараження під час статевих контактів, і 1% —
у процесі проведення медичних маніпуляцій.

Крім наркотиків, у поширенні епідемії СНІДу відіграє серйозну роль
Чорнобиль. Постійна радіація дає взнаки. Імунітет нації катастрофічно
падає. Українці стають беззахисними перед хворобами. Зрозуміло, на цьому
фоні СНІД косить значно більше жертв, ніж у розвинутих європейських
країнах. Адже СНІД — це синдром імунодефіциту. За даними ВООЗ в Україні
за 1998 рік зареєстровано 110000 ВІЛ-інфікованих. У 1988 хворих на СНІД
в Україні було всього два, обидва померли у 1988-му.

Міжнародні організації надають Україні певну допомогу у боротьбі зі
СНІДом. В країні постійно працюють емісари ВООЗ, протягом 4 років тут
перебувають координатори ООН, які забезпечують поставки шприців та
медичних препаратів у рамках програми ООН по боротьбі зі СНІДом. Певні
кроки робить і уряд. Але український народ ставиться до проблеми досить
байдуже, з фаталізмом, притаманним народам слаборозвинутих країн.

На щастя, в Кременчуці хворих на СНІД ще немає. Зате є ВІЛ-інфіковані,
тобто носії вірусу, люди, які захворіють на СНІД через рік, два, десять.
Якщо за цей час не будуть знайдені ліки, всі вони помруть. Вважається
надзвичайно некоректним говорити про смерть відверто. Але це насправді
так — всі вони помруть. Ось у чому справа. Сифіліс — бридка хвороба, але
її можна вилікувати. Але, коли ти ВІЛ-інфікований — це значить, що всі
твої мости спалені, і серед живих ти тепер тільки тимчасово. Людина
завжди залишається сам на сам зі смертю. Можуть втішати лікарі,
божеволіти від розпачу рідні, але помираєш завжди на самоті.

За офіційними даними, в Кременчуці 70 ВІЛ-інфікованих, причому за 10
місяців 1998 року на облік потрапили 29 осіб. У попередні роки їхня
кількість зростала значно повільніше. 42 особи із 70 — наркомани. Інші,
у переважній більшості, повії та чоловіки, які користуються їхніми
послугами. Міські лікарі стверджують, що 70 осіб — це тільки верхівка
айсбергу. Насправді ця цифра більша, як мінімум, у 10 разів, тобто
лікарі вважають, що у Кременчуці живе 500-800 ВІЛ-інфікованих осіб. І
тільки десята частина з них потрапляє на диспансерний облік. Як і по
всій Україні, СНІД у Кременчуці “шприцевий”. А це значить, що епідемія
поширюватиметься — адже число наркоманів у місті швидко зростає. Як
стверджує головний лікар наркодиспансеру В.В.Пащенко: “Наркотики прийшли
до Кременчука, щоб залишитися тут назавжди”. До недавнього часу ми
говорили просто про продаж наркотиків. На сьогодні можна стверджувати,
що цей продаж централізований. В місті діє циганська наркомафія і
бандитське угрупування, яке складається з осіб із кримінальним минулим,
профіль угрупування — наркобізнес. Наркомафія орієнтована на
надприбутки, на збільшення обігу і розширення ринку. Відповідно
збільшуватиметься і кількість наркоманів. А наркоман — істота байдужа.
Коли “кумарить”, йому все одно, чиїм шприцем колотися.

Серйозна небезпека чатує на кременчужан і з боку повій, особливо
“трасовичок” — дівчат, які обслуговують клієнтів на трасі (“Телеграф”
про них писав у №9). На відміну від своїх колег по профсоюзу, валютних
повій, трасовички ніколи не приділяли уваги своєму здоров’ю. І здоров’ю
клієнта також. Абсолютна більшість трасовичок — системні наркоманки.
Отже, всі вони належать до групи подвійного ризику.

Всі ці асоціальні типи, наркомани та повії, були б не такими
небезпечними для нормальних, законослухняних кременчужан, якби не одна
деталь. Вся ця публіка проходить під кодом 105 — “асоціальні особи, які
мають велику кількість непевних статевих контактів”. Непевні статеві
контакти з цими непевними особами може мати, у принципі, хто завгодно:
студент, боєць ППС, водій трейлеру, торговець. А результатом контакту
може бути не тільки триппер, а й ВІЛ-інфекція. І контактер-невдаха
житиме, навіть не здогадуючись певний час, що він ВІЛ-інфікований. Один
з останніх клієнтів шкірно-венеричного диспансеру з’ясував це випадково
— прийшов здати аналізи, необхідні для працевлаштування, і раптом
дізнався — ВІЛ. Причиною інфекції став саме такий випадковий контакт.
Отже, як рекомендує відома туристична фірма: “Вибирай САМ!”.

Можливості врятуватися є, і їх кілька. По-перше, в Кременчуці на станції
переливання крові завжди можна зробити необхідні аналізи. Бажано, до
того, як вступати в контакт, а не після. Там же, на станції
перевіряється вся без виключення донорська кров. Отже ризик зараження
таким шляхом відчутно зменшується. Хоча станція переливання крові має
проблеми з придбанням Т-систем, необхідних для тестування на СНІД. І
фінансова допомога їй не завадила б (тел. 3-71-12).

По-друге, в місті, на базі третьої лікарні, працює кабінет довіри, де
можна анонімно здати аналізи на СНІД (тел. 5-36-25). Знову-таки, бажано
до статевого контакту, а не після.

По-третє, лікарі рекомендують: не наполягайте на переливанні крові, якщо
воно не конче необхідне. Наприклад, при анемії та деяких нетяжких
захворюваннях крові (порушення згортання крові) варто спробувати медичні
препарати, у тому числі вітаміни з мінералами (типу Вітрум). Ефективним
засобом для лікування залізодефіцитної анемії визнаний препарат Тотема.
Варто також уникати проведення медичних маніпуляцій у немедичних
закладах (наприклад, підпільне лікування венеричних захворювань, які
потребують ін’єкцій). Ви маєте право з’ясувати, якими шприцами та
інструментами буде користуватися спеціаліст. Необхідно пересвідчитися,
що одноразові шприци виймають з герметичної упаковки, а інструментарій
пройшов обробку кип’ятінням або антисептиками. У стоматологічних
кабінетах особливо.

Тим, хто більш за все любить займатися коханням, лікарі всіх країн і
народів рекомендують, перш за все, надійні презервативи. В Україні
непогано зарекомендували себе вироби фірми INNOTECH. До того ж, фірма
має офіційного представника в Україні, а це певна гарантія якості.
Лікарі-перестраховники наполягають на використанні відразу двох-трьох
презервативів. У шкірно-венеричному диспансері мені розповідали про
ентузіастку, яка віртуозно виконує це розпорядження. На жаль,
ентузіастка ця – професіоналка, отже стикатися з нею небезпечно за
будь-якої кількості запобіжних засобів.

Позитивні результати дає застосування у якості контрацептивів
сперміцидів з антисептичними якостями, таких, як PHARMATEX, діючу
речовину якого – хлорид бензалконія, професор Шерманн запропонував для
створення профілактичного препарату з антисептичними та антивірусними
якостями.

І, нарешті, нас врятує вірне кохання! Як запевняє кременчуцький
священник пан Єжов, стійкі моральні принципи нам допоможуть. У зв’язку з
епідемією СНІДу, сентиментальні спогади бабусі про першого і єдиного
чоловіка її життя, нарешті, привернуть увагу онучок. Можливо, один
чоловік на все життя – це і не надто весело, зате безпечно! В усякому
разі, так стверджують лікарі. А їм видніше.

Отже, варто сподіватися, що вірне кохання та надійні презервативи
врятують нас від СНІДу.

Література:

Доповідь професора Шерманна (Франція) на Третій Міжнародній конференції
з сучасної вакцинології (Київ, 1998);

Доповідь пана Стівена Брауна, координатора ООН в Україні;

Статистичні дані ВООЗ (1997-1998);

Статистичні дані Кременчуцької міськСЕС (1998).

PAGE 7

Похожие записи

Газета “Монд” повідомляє, що СНІД – це не лише трагедія, пов’язана зі
здоров’ям населення, СНІД – це щораз більша економічна катастрофа для
Африки. Там живе біля 23 мільйонів ВІЛ-позитивних осіб, а щороку від
цього вірусу помирає 2 мільйони, отже “епідемія СНІДу невдовзі задушить
розвиток Африки”. Африканські компанії боряться з проблемою щораз
більшої кількості прогулів або смертей своїх працівників через СНІД.
Одна державна залізнична компанія втрутила понад 10 відсотків персоналу.
В іншій великій фірмі 3400 працівників з 11500 є ВІЛ-позитивними. Від
СНІДу вмирають фермери, і через це западає сільське господарство. Крім
того страждає система освіти і зростає неписьменність, бо від СНІДу
померли сотні вчителів, а родини не мають ні грошей, ні часу на те, щоб
діти вчились у школі.

По всьому світі Від/СНІДом заражено майже 22 мільйони людей і більше 90
відсотків з них живуть в країнах, що розвиваються. “У країнах, що
розвиваються. ДО 10 відсотків заражень ВІЛ-інфекцією спричинено
переливанням крові” – повідомляє “Панос”, інформаційна організація з
центром в Лондоні. В багатьох країнах кров, що призначена для
переливання, небезпечна, оскільки лабораторні тести на ВІЛ-інфекцію не
зовсім надійні.

Наприклад у Пакистані обладнанням для перевірки на ВІЛ-інфекцію
устатковано менше половини станцій переливання крові. В наслідок цього
12 відсотків заражень ВІЛ-інфекцію устатковано менше половини станцій
переливання крові. Відтоді як більше 15 років тому стало відомо про
перший випадок СНІДу, близько 30 мільйонів чоловік по всьому світі
заразилися ВІЛ-інфекцією, вірусом, що спричиняє цю хворобу.

У 80-х роках з’ясувалося, що кров може бути заражена ВІЛ-інфекцією, яка
спричинює СНІД. Спочатку працівники сховищ крові та плазми не хотіли й
припускати, що їхні кров’яні запаси можуть бут заражені. Багато з них до
загрози ВІЛ-інфекції на перших порах ставилися скептично. За словами
доктора Брюса Еветта, “це нагадувало ситуацію, ніби хтось прийшов з
пустелі й сказав, що бачив інопланетянина. Вони слухали, але просто, не
вірили”.

Однак тоді в країні за країною почали вибухати скандали, причиною яких
була заражена ВІЛ-інфекцією кров. Згідно з підрахунками, у Франції
внаслідок переливань крові за 1982-1985 рр. ВІЛ-інфекцією заразилося 6-8
тисяч чоловік. Крім того, вважається, що 10% ВІЛ-інфікованих в Африці та
40 відсотків хворих на СНІД в Пакистані заразилося цим смертоносним
вірусом саме через переливання крові. Сьогодні в розвинених країнах
завдяки вдосконаленим методам перевірки передача ВІЛ-інфекції через кров
рідко трапляється. Але ситуація все ще залишається небезпечною в
країнах, що розвиваються, оскільки вони не мають необхідної для
перевірки техніки.

В ООЗ стверджує, що протягом останніх 20 років виникло принаймні 30
хвороб, які загрожують здоров’ю сотень мільйонів людей. Багато з цих
захворювань не виліковні, проти них немає ані медикаментів, ані вакцин,
а можливість запобігати їм або примати їхнє поширення під контролем
обмежена.

СНІД – це одне із цих захворювань, і він завдає страждань людям на всіх
континентах. Тепер вірусом імунодефіциту людини заражено біля 20
мільйонів дорослих, а п понад 4,5 мільйона чоловік розвивається СНІД.
Згідно зі “Звітом про розвиток людства за 1996 р. в Європі та Північній
Америці СНІД сьогодні є головною причиною смерті серед дорослих віком до
45 років. По цілому світі цією хворобою щодня заражається приблизно 6000
чоловік – кожних 15 секунд нова людина.

Демографічні і економічні наслідки СНІДу вже зараз створюють проблеми в
багатьох країнах світу. Базуючись на досвіді минулих років вчені
вважають, що на протязі найближчих 5-10 років можливість захворювання
СНІДом людей в яких виявлено позитивна реакція н ВІЛ, ставить від 30 до
50%. Боротьба з СНІДом лягає нелегко на державний бюджет. В 1985 р. в
США було затрачено близько 60 млн. доларів на перевірку банків
донорської крові. У1991 р. загальні затрати в США на утримання хворих
СНІДом становлять від 8 до 16 млрд. доларів. Епідемія СНІДу вже носить
замітний моральний і економічний ущерб багатьом країнам “третього
світу”. До травня 1988 року 18 країн ввели в практику перевірки
іноземців на ВІЛ. Це в Бельгії, Болгарії, Китаї, Індії, африканський
студентів. В разі виявлення вірусу вони повертаються на батьківщину. В
міжнародному масштабі боротьба про СНІДу координується Всесвітньою
організацією здравохорони. В січні 1987 р. вона розробила свою
спеціальну програму боротьби з СНІДом, що проіснувала рівно 1 рік. В
січні 1988 року ця програма була об’єднана з Програмою ООН по розвитку і
отримала назву Глобальна програма по СНІДу. В 1988 р. національні
комісії боротьби з СНІДом були утворені більше чим в 150 країнах.
Близько 40 країн отримали технічну і фінансову допомогу від ВОЗ для
розробки національних планів боротьби з СНІДом, розрахованих на термін
від 3 до 5 років Глобальна програма по СНІДу проводиться в країнах
Африки. Одна із труднощів пов’язаних з реалізацією національних програм
в країнах Африки, — це відсутність недорогого, надійного і нескладного
обладнання для проведення лабораторних досліджень. Пробірка крові на ВІЛ
обходиться близько в 20 доларів, а це набагато більше, чим щорічні
душові затрати на здравохорону в багатьох африканських країнах.
Відсутність недорогих тест-систем для аналізу крові ведуть до того, що в
сільських місцевостях хворим переливають неперевірену на СНІД кров.

В країнах СНД розроблена в впроваджена Державна програма по
попередженню поширення захворювань СНІДом на 1987-1995 роки. Вона
включає широкий комплекс міроприємств: діагностику, лікування,
профілактику захворювань і пропаганду здорового образу життя. В 1989 р.
було відкрито 242 нові лабораторії, а їх загальне число становило 600.

На кінець 1989 року в країнах СНД було обстежено на ВІЛ 45 148 тис.
людей, включаючи 13600 тисяч донорів. Виявлено інфікованих 896 людей із
них іноземців – 469, і 427 – жителів. Із цих жителів інфікованих
донорів – 10 чоловік, хворих СНІДом – 19, 12 – закінчили смертю. В першу
чергу обстежують донорів, а потім – вагітних жінок, щоб попередити
передачу вірусу народженим дітям. Вся донорська кров в обов’язковому
порядку проходить обстеження на СНІД. При виявленні антитіл до ВІЛ кров
бракується. Даними ВОЗ відомо, що в теперішній час на планеті заражено
ВІЛ 5-6 млн. людей. Із них близько 2.% млн. – в Африці, 2,0 млн. в
Америці 500 тис. в Європі і 100 тис. в Азії і Оксанії.

Генеральний директор ВОЗ заявив в 1986 році: “Ми стоїмо беззбройними
перед обличчям серйозної пандемії, що є смертельно небезпечною, як і
будь-яка минувши пандемія. Всі ми недооцінюємо її”.

СНІД порівнюють з “чорною смертю”, що пронеслась по торговим шляхам
Європи від Італії до Швеції в 1347-1350 рр. і за 4 роки знищила 30 млн.
людей. Якщо прийняти за істину сьогоднішній прогноз до 1991 р. на земній
кулі буде 100 млн. заражених вірусом, та загальне число померших в 90-х
роках становитиме 50 млн. людей.

В квітні 1987 р. Болгарія заявила в ВОЗ що в країні немає хворих СНІДом
або вірусоносіїв. З тих часів тестуванню на ВІЛ піддалося більше 2 млн.
людей (включаючи гомосексуалістів, проституток). На січень 1989 р. в
країні зареєстровано інфікованих 77 болгарських жителів і 72 іноземці –
студенти із країни Африки. Всі іноземці вислані на батьківщину.

В КНР до травня 1989 року не було зареєстровано ні одного випадку
захворювання СНІДом, хоча виявлено 19 вірусоносій, із яких 15 – іноземці
і 4 – хворих гемофілією, що отримали інфекцію через імпортні
кровозамінники.

Пора легко мислячого відношення до СНІДу пройшла.

Якщо хочете, бажаєте жити – дійте!

Похожие записи