.

Цукровий діабет у вагітних (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4583
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Цукровий діабет у вагітних

ПЛАН

Вступ

1. Вагітність – діабетогенний стан

2. Діагностика гестаційного діабету

3. Ведення хворих на гестаційний діабет

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У клініці екстрагенітальної патології вагітних, окрім усього
різноманіття хронічних захворювань, на які жінки страждали до
вагітності, зустрічається низка станів, що виникають безпосередньо під
час вагітності, етіологічно з нею зв’язані і здебільшого минають після
її закінчення, але при цьому не є класичними акушерськими ускладненнями.
У назві таких станів, як правило, фігурує слово “вагітність” (гестація),
чим підкреслюється причинно-наслідковий зв’язок цієї патології з
короткочасним, 40-тижневим фізіологічним станом жінки. У МКХ-10 ці види
патології включено до розділу XV “Вагітність, пологи і післяпологовий
період”. До них належить і гестаційний діабет (шифр О24.4).

Гестаційний діабет (ГД) – це порушення толерантності до глюкози
будь-якого ступеня, що виникає під час вагітності і зникає після
пологів. Зазвичай повна нормалізація вуглеводного метаболізму настає
протягом перших 2 тижнів післяпологового періоду, але зрідка затягується
до 6 тижнів. Лише після закінчення цього періоду можна з упевненістю
стверджувати, що в жінки був гестаційний діабет, а не маніфестація під
час вагітності цукрового діабету типу 1 чи 2. Можливо також, що
порушення толерантності до глюкози мало місце й до вагітності, однак
було вперше виявлене під час вагітності. У будь-якому випадку порушення
вуглеводного метаболізму, що виникло чи вперше виявлене під час
вагітності, має позначатися як гестаційний діабет (ГД), і лише після
пологів цей діагноз може бути ретроспективно переглянутий.

Поширеність ГД у популяції вагітних, за даними різних авторів,
коливається від 1,5 до 12%. Однак дуже рідко, особливо у випадках
активного скринінгу цієї патології, наводяться цифри менші ніж 3%. Таку
ж частоту ГД – 3% – названо Всесвітньою організацією охорони здоров’я в
1995 році, вона ж найчастіше фігурує у великих акушерських посібниках та
інструктивних документах. Тому можна вважати доведеним, що не менш ніж
троє жінок з кожних 100 вагітних переносять ГД, і якщо його поширеність
у країні (регіоні) є нижчою, це свідчить про недостатнє виявлення
захворювання.

1. Вагітність – діабетогенний стан

Вагітності притаманні значні зміни вуглеводного метаболізму. З одного
боку, вони носять фізіологічно-адаптаційний характер і спрямовані на
забезпечення потреб плода, з іншого – “імітують” порушення, характерні
для цукрового діабету (більшою мірою 2 типу).

Які ж фізіологічні особливості вуглеводного обміну у вагітних?

Енергетичні потреби плода, що розвивається, і плаценти забезпечуються в
основному глюкозою матері. Глюкоза проникає крізь плаценту до плода
шляхом полегшеної дифузії. У нормі глікемія у плода на 0,55-1,1 ммоль/л
нижче, ніж у матері, тому глюкоза до нього надходить постійно.
Материнський інсулін через плаценту не проходить, а з 10-го тижня
вагітності (за деякими даними, з 8-9-го тижня) підшлункова залоза плода
починає інкретувати інсулін і глюкагон.

Амінокислоти, зокрема аланін, проходять крізь плаценту шляхом активного
переносу. Це призводить до того, що в печінці вагітної знижується
інтенсивність глюконеогенезу (через зменшення кількості субстрату).
Отже, два чинники – посилене поглинання глюкози плодом і гальмування
глюконеогенезу – ведуть до помірної гіпоглікемії натще.

Гіпоглікемія, зв’язане з нею зниження рівня інсуліну, а також
плацентарний лактоген призводять до активації ліполізу. Власне цей
процес має пристосувальний характер, тому що через гіпоглікемію виникає
потреба в альтернативних джерелах енергії. Внаслідок ліполізу
утворюються вільні жирні кислоти, тригліцериди та кетонові тіла. Таким
чином, для нормальної вагітності характерною є схильність до кетозу.

Інша причина посилення кетогенезу – дія плацентарних гормонів на
гепатоцити матері. Кетонові тіла, що утворюються, – ?-оксимасляна та
ацетооцтова кислоти – вільно проходять крізь плаценту і використовуються
печінкою і мозком плода як джерело енергії, що, до речі, може мати
негативні наслідки у вигляді порушення психомоторного розвитку
новонародженої дитини.

Поряд з тенденцією до гіпоглікемії натще, при вагітності спостерігається
більш високий рівень глікемії після їжі й уповільнена його нормалізація
(повернення до вихідного). Це явище також носить адаптаційний характер і
спрямоване на задоволення постійно зростаючих з терміном вагітності
потреб плода. Воно зумовлене не дефіцитом інсуліну, а
інсулінорезистентністю, викликаною такими причинами.

У ІІ і ІІІ триместрах вагітності повною мірою виявляється контрінсулярна
дія плацентарних гормонів – естрогенів, прогестерону, пролактину і,
особливо, плацентарного лактогену, що пригнічують утилізацію глюкози
тканинами матері. Постійна, легка постпрандіальна гіперглікемія, а також
підвищена концентрація циркулюючих у крові вільних жирних кислот
знижують чутливість рецепторів до інсуліну, що додатково сприяє
інсулінорезистентності.

Певне значення має активація в ІІ половині вагітності механізмів
природного метаболізму інсуліну в нирках і поява інсулінази плаценти.
Зазначимо, що наприкінці вагітності саме плацента в основному бере на
себе функцію гідролізу інсуліну. Крім того, значно зростає концентрація
глюкокортикоїдів, що також робить деякий внесок у формування
інсулінорезистентності за вагітності.

Зазначені вище “фізіологічна постпрандіальна гіперглікемія” і
“фізіологічна інсулінорезистентність” призводять до гиперінсулінемії,
яка також є характерною для вагітних жінок. Як наслідок, знижується
інкреція глюкагону, у результаті чого частина глюкози перетворюється на
тригліцериди.

Певне значення в змінах вуглеводного метаболізму за вагітності мають
деяке уповільнення всмоктування їжі та зниження моторики
шлунково-кишкового тракту.

Таким чином, неважко помітити, що під час вагітності в нормі настають
зрушення обміну речовин, дуже схожі з багатьма ключовими проявами
цукрового діабету. Проте, у здорових жінок рівень глікемії підтримується
досить жорстко і становить у плазмі натще менше ніж 5,0 ммоль/л, через
годину після прийому їжі – менше ніж 7,8 ммоль/л.

2. Діагностика гестаційного діабету

Американська діабетична асоціація рекомендує проводити скринінг ГД,
тобто обстежувати в терміні 24-28 тижнів усіх вагітних жінок. В Україні
згідно з наказом N503 від 28.12.2002 р. обов’язковому обстеженню на ГД
підлягають жінки групи ризику. До неї відносять вагітних, що мають один
чи більше факторів ризику.

Фактори ризику ГД:

– діабет у батьків чи найближчих родичів;

– ГД за попередньої вагітності;

– ожиріння;

– народження в минулому дитини з масою тіла понад 4000 г;

– мертвонародження в анамнезі;

– багатоводдя;

– глюкозурія, виявлена двічі.

Показанням для обстеження на ГД є також показник глікемії натще в плазмі
?5,83 ммоль/л чи в капілярній крові ? 5,0 ммоль/л.

Діагностику ГД проводять у два етапи. На першому використовують годинний
тест толерантності до глюкози (ТТГ) з навантаженням 50 г (скринінговий
тест). У випадку, якщо результат виявляється позитивним, діагноз
підтверджують за допомогою тригодинного ТТГ зі 100 г глюкози.

Годинний ТТГ можна проводити у будь-який час дня, необов’язково натще.
Вагітній дають 50 г глюкози, розведеної в 200 мл води, можна з
додаванням соку лимона. Через годину визначають глікемію в плазмі
венозної крові.

Якщо глікемія 4000 г);

– тазове передлежання;

– рубець на матці;

– хронічна гіпоксія плода;

– прееклампсія тяжкого ступеня.

В інших випадках пологи у хворих на ГД починають вести через природні
родові шляхи з постійним моніторним спостереженням за станом плода. Під
час пологів глікемію контролюють не рідше, ніж через кожні 2 години, і
продовжують інсулінотерапію підшкірними ін’єкціями інсуліну короткої
дії. Зазвичай потреба в інсуліні в цей період значно знижується.
Глікемію слід підтримувати в межах 4,5-7,5 ммоль/л. Зниження
концентрації глюкози нижче зазначеного рівня, як правило, призводить до
розвитку слабкості родової діяльності, перевищення – до гіпоксії плода й
асфіксії немовляти. Профілактику гіпоглікемії проводять постійною
інфузією 5% розчину глюкози (якщо здійснюється родозбудження) чи шляхом
уживання 5-10% розчину глюкози досередини.

Немовлята від матерів з ГД потребують дуже ретельного кваліфікованого
спостереження. Найчастішим ускладненням у перші години після народження
є гіпоглікемія, зумовлена гіперінсулінізмом.

Висновок

Отже, гестаційний цукровий діабет є дуже важливою акушерською проблемою
через значну поширеність цієї патології та її несприятливий вплив на
перебіг вагітності і стан плода. Однак є й інший дуже важливий
неакушерський аспект цієї проблеми. ГД є предиктором хронічного
цукрового діабету, частіше 2 типу. Як мінімум, половина жінок, що
перенесли під час вагітності минуще порушення вуглеводного метаболізму,
протягом наступних 10-20 років стають хворими на діабет. Саме тому
активне виявлення ГД у вагітних відкриває реальний шлях формування групи
ризику з діабету серед жіночого населення і дає можливість проведення
цілеспрямованих профілактичних заходів.

Міністерство охорони здоров’я України докладає сьогодні багато зусиль
для впровадження принципів доказової медицини у практику роботи
лікувально-профілактичних закладів і, зрештою, кожного
лікаря-клініциста. Одним зі шляхів реалізації цієї мети є розробка і
якнайширше використання клінічних протоколів, що базуються на
результатах останніх міжнародних досліджень. У першу чергу такі
протоколи створюються з найважливіших, найпоширеніших і найскладніших
видів патології. Гестаційний діабет “удостоєний честі” стати предметом
одного з перших затверджених міністром охорони здоров’я України
протоколів у царині акушерства (наказ N582 від 15.12.2003 р.). Відтепер
усі лікарі мають змогу користуватися цим документом і мають керуватися
ним.

Список використаної літератури

Балаболкин М. И. Диабетология. — М.: Медицина, 2000. — 512 с.

Ефимов А. С., Скробонская Н. А. Клиническая диабетология. — К.:
Здоров’я, 1998. — 320 с.

Ендокринологія / За ред. проф. П. М. Боднара. — К.: Здоров’я, 2002. —
512 с.

Болезни органов эндокринной системы / Под ред. акад. РАМН И. И. Дедова.
— М.: Медицина, 2000. — 568 с.

Медвідь B.I. Цукровий діабет у вагітних: особливості проблеми в Україні
// Ендокринологія. – 2003. – №1. – С.4-9.

Медвідь В.І., Викова Л.М. Цукровий діабет і вагітність. – Київ: ЗАТ
“Індар”, 2004. – 8 с.

Паньків В.І. Цукровий діабет у практиці терапевта. – К., 2000.

PAGE

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019