.

Сечовидільна система, її функціональне значення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
382 11437
Скачать документ

Сечовидільна система, її функціональне значення

Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад
внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих
клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої
фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій –
це одна найважливіших особливостей живої матерії.

Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього
середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз
приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня.
Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища
організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу
відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також
печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих
продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено,
ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.

Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін,
розвивати своє клінічне мислення.

Органи виділення (видільна система), або сечові органи.

В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній
кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються
організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.

Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються
екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають
екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені,
шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.

ЛЕГЕНІ – сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу
(СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).

ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ – виділяє незначну кількість води, жовчних
кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені
залишки їжі в вигляді калових мас.

ШКІРА – виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і
сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода,
солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з’єднання.

Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику
кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот
(сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з
організму називається ДІУРЕЗОМ.

До сечових органів відносяться:

1. Нирки – функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи – функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур – сечонакопичення.

4. Сечівник (жіночий, чоловічий) – сечовідведення сечі назовні.

НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ

1. Головна функція нирки – видільна (екскреторна). Бони виділяють з
організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і
деякі лікарські препарати.

2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постійному рівні
внутрішнього середовища (гомеостаза).

А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;

Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад
є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня
артеріального тиску.

4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції органічних
кислот і основ іонів К+ і Na+.

5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному)
обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпідному,
білковому і вуглеводному обміні.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.

Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і
ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня
гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.

ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.

Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного
стовпа.

Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового
хребців.

Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.

Межують нирки з такими органами:

ззаду – з поперековою частиною діафрагми, поперековим м’язом.

спереду правої нирки – знаходяться такі органи: права доля печінки,
правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.

спереду лівої нирки – знаходяться такі органи: шлунок, хвіст
підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.

Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.

На нирці розрізняють: 1. Поверхні: 1) передню, 2) задню, ІІ. два краї:
1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний ІІІ
Два кінця (або полюси)

1) верхній

2) нижній.

Всі елементи; ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини,
сечовід утворюють ниркову ніжку.

На медіальному краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку
називають воротами нирки hilus renalis) через які проходять ниркова
артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід. Ворота нирки
продовжуються в ниркову пазуху, яка зайнята

1. малими (8-12) нирковими чашками

2. великими (2-3)

3. нирковою мискою, яка звужується і переходить в сечовід.

Малі ниркові чашки мають форму трубочок, які одним кінцем охоплюють
нирковий сосочок, а другим кінцем продовжуються в великі ниркові чашки.

ОБОЛОНКИ НИРКИ:

1. Ниркова фасція – зовнішня

2. Жирова капсула – середня оболонка

3. Фіброзні капсула – внутрішня, (сполучнотканинна, яка безпосередньо
прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.

Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат
нирки.

Стінка ниркових чашок і ниркової миски складається з слизової оболонки,
шару гладких м’язових клітин і сполучнотканинного шару.

Макроскопічна будова нирки:

внутрішня.

Нирки – це паренхіматозний орган, що складається з речовини або
паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів:

1. Коркова речовинна – світлого кольору, розміщується суцільним шаром і
дає відростки а мозкову речовину – ниркової стовпи.

2. Мозкова речовина – темного кольору знаходиться всередині,
представлена 12-15 нирковими пірамідами, верхівки яких направлені в
ниркову пазуху, основа напрямлена до поверхні нирки..

Верхівки 2-3 пірамід з’єднуються і утворюють – нирковий сосочок, який
виступає в малу ниркову чашку. Є 12 ниркових сосочків, які мають дрібні
отвори, ч/з які сеча виділяється в малі чашки.

Мікроскопічна будова нирок.

Нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої називають
нирковими (сечовими) канальцями. Вони являються складовою частиною
структурно-функціональної одиниці нирки – нефрона.

У людини загальна кількість нефронів в нирці досягає в середньому 1млн.
– (коркові і юкстамедулярні).

Нефрон представляє собою каналець, початковий відділ якого у вигляді
двохстінної чаші, що оточує артеріальний капілярний клубочок, а кінцевий
– впадає в збирну трубку.

В нефроні виділяють такі відділи: 1 ниркове (мальпігієве) тільце
складається з судинного клубочка і капсули ниркового клубочка
(Шумлянського-Боумена), що оточує його (її називають ще сліпим кінцем).

2) Проксимальний сегмент включає прокручений каналець І порядку, і пряму
частину (нисхідний відділ петлі нефрона), петля включає такі частини:

1. Нисхідна частина

2. Власне петля або коліно петлі

3. Висхідна частина

4. Дистальний сегмент, що складаються з висхідної частини петлі і
покрученої частини (покручений каналець ІІ порядку).

Дистальні покручені канальці відкриваються в збирні трубочки, які
зливаються утворюють загальні вивідні протоки (сосочковий канал)
проходять через мозковий шар до верхівок сосочків і відкриваються на
верхівках сосочків пірамід, а вони виступають в порожнину пазухи.
Ниркові пазухи відкриваються в сечоводи.

КРОВОПОСТАЧАННЯ НИРОК

1. Нирки одержують кров з ниркової артерії яка відходить від aorta
abdominalis яка має в порівнянні з величиною нирки великий діаметр, бо
по ній доставляється кров в нирку не тільки для кровопостачання нирки,
як органа, але й для утворення сечі через нирку за добу протікає 2000 л
крові.

2. Артерія в нирці розпадається два рази на приносні судини (артеріоли
приносні, які в свою чергу розпадаються на капіляри (перша сітка
капілярів). Капіляри судинного клубочка зливаючись, утворюють виносну
артеріолу діаметр якої в два рази менший, ніж діаметр приносної.

Виносні артеріоли знову розпадаються на сітку капілярів, які обплітають
канальці (друга сітка капілярів).

Таким чином, для нирок характерно наявність 2-х сіток капілярів
(„чудесна сітка”).

1. капіляри судинного клубочка, які входять в склад ниркових тілець, в
них тече артеріальна кров.

?

?

A

*

TH

a

a

gdI 1

gd™Zth

gd™Zth

gd?Ru

gd}A‚

h

h

h

h

h8

ph2 де проходять обмін речовин, і кров з артеріальної стає венозною.
Через те артеріальні капіляри переходять у венозні.

Тиск крові у капілярах судинного клубочка вище, ніж у всіх капілярах
тіла. Він дорівнює 70-90 мл. рі. ст. Через нирки вся кров (5-6) літрів
переходять за п’ять хвилин, на протязі доби через нирки протікає
приблизно 1000 – 1500 л крові.

Механізм утворення сечі

Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є складним
продуктом діяльності нефронів.

Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):

Фільтрація (ультрафільтирації) клубочкової.

Реабсорбції (зворотнє всмоктування).

Секреція (канальцева).

1. В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми
крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і
органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу – це первинна
сеча.

По хімічному складу подібна з плазмою крові, в ній майже не міститься
білків, форментних елементів крові. Утворений клубочковий фільтр одержав
назву первинної сечі. Процесу фільтрації сприяє високий тиск крові
(гідростатичний) в капілярах клубочків: 70-90 мл.рі.ст. (через те, що
діаметр приносної артеріоли більший у два три рази ніж виносної).

Фільтрація сечі припиняється, якщо артеріальний тиск нижче 30 мл.рт.ст.

2. Канальцева реабсорбція проходить в ниркових канальцях, де з первинної
сечі в кров повертається вода, глюкоза, частина солей і невелика
кількість сечовини, амінокислоти.

Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот
деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини. За добу
утворюється 150-180 л. первинної сечі, а вторинної 1-1,5 л.

Зворотнє всмоктування води проходить активно або пасивно. Активна
реабсорбція здійснюється завдяки діяльності епітелію ниркових канальців,
при участі спеціальних ферментних систем з затратою енергії.

Пасивна реабсорбція проходить без затрат енергії за рахунок дифузії і
осмосу. Велика роль в цьому процесі належить різниці онкотичного та
гідростатичного тиску в капілярах канальців.

Активно всмоктується глюкоза, амінокислоти, фосфати, солі натрію.
Пасивно всмоктується вода, хлориди, сечовина. Особливе значення в
механізмі реабсорбції води і іонів натрію займає петля нефрона за
рахунок так званої поворотно-противотічної системи.

Дистальні відділи покручених канальців регулюють і підтримають
постійність солей Натрію і Калію в організмі.

3. Канальцева секреція. При участі спеціальних ферментних систем
проходить активний транспорт деяких речовин з крові в просвіт канальців,
а також за рахунок екскреторної функції ниркового епітелію сечових
канальців.

Функція збирних трубок – проходить всмоктування води.

Регуляція діяльності нирок:

1. Нервова регуляція

вегетативна нервова система регулює процесами механізму сечоутворення.

2. Гуморальна регуляція – здійснюється за рахунок гормонів – вазопресину
і альдостерону.

Кількість, склад, властивості сечі.

За добу людина виділяє в середньому приблизно 1,5 сечі, але ця кількість
непостійна. Діурез зростає після надмірного пиття, вживання білка;
продукти розпаду, якого стимулюють сечоутворення.

Вдень сечі утворюється більше ніж вночі. Зменшення сечоутворення вночі
зв’язано з зниженням д-сті організму під час сну, з деяким падінням
величини артеріального тиску. Нічна сеча темна і більш концентрована.

Колір. Сеча прозора рідина світло-жовтого кольору, При відстоювання в
сечі випадає осадок, який складається з солей і слизі, з легким запахом
аміаку.

Реакція. Сеча здорової людини переважно слабко кисла. рН її коливається
від 5,0 до 7,0. Вона може змінюватися в залежності від харчових
продуктів.

Відносна густина. Дорівнює 1,015-1,020. Залежить від кількості прийнятої
рідини або від наявності в сечі твердих речовин. В ній міститься 95%
води і п’ять процентів твердих речовин.

Склад. Нирки є основним органом виділення з організму азотистих
продуктів розпаду білка, сечовини, сечової кислоти, аміаку, пуринових
основ, креатиніну, індикану. В нормальній сечі білок відсутній або
визначаються тільки його сліди (не більше 0,03%). Поява білка в сечі
(протеїнурія) свідчить про захворювання нирок. Серед органічних з’єднань
небілкового походження в сечі зустрічаються: солі щавлевої кислоти. Які
поступають в організм з їжею, молочна кислота, яка може виділятися після
м’язової роботи, кетонові тіла, які утворюються при перетворенні в
організмі жирів в цукор.

Глюкоза появляється в сечі тільки в тих випадках коли її вміст в крові
різко збільшується (гіперглікемія). Виведення цукру з сечою називається
глюкозурією. Поява еритроцитів в сечі (гематурія) спостерігається при
захворюваннях нирок і сечовивідних органів.

В сечі здорової людини містить пігменти (уробілін, урохром, які
визначають її жовтий колір). Ці пігменти утворюються з білірубіна жовчі
в кишечнику, нирках і виділяються ними.

З сечею виводяться білки, певна кількість неорганічних солей, (біля
15-25 г за добу), з організму ексретується хлорид натрію, хлорид калію,
сульфати, фосфати.

Зміна фізико-хімічних властивостей сечі свідчить про якість порушення в
організмі.

Напр., виділення темно-жовтої або зеленуватої сечі говорить про
порушення функції печінки.

Сеча „м’ясних помиїв” – про серйозні захворювання сечових органів. Поява
білка в сечі свідчить про запальні захворювання нирок. поява цукру в
сечі свідчить про цукровий діабет.

Різкі зсуви в кислотно-лужній рівновазі можуть сприяти утворенню каменів
(сечо-камяна хвороба).

Під впливом деяких ліків і харчових продуктів може змінюватися колір
сечі. Вона стає червона від буряка і амідопіріна, яскраво-жовтою від
акрі хіна, біоміцину.

Тому дослідження (аналіз) сечі має велике значення в розпізнанні
багатьох захворювань, а саме встановити порушення функції нирок, деякі
зміни в обміні речовин, які пов’язані з порушенням функцій різних
органів.

Аналіз включає таке вивчення і дослідження мікроскопічного осаду
(наявність формених елементів крові – лейкоцитів, еритроцитів і інших
клітин).

Питання, які виносяться на заняття по темі: „Сечовидільна система.
Нирки, сечовидільні шляхи”.

Значення сечових органів. Перерахувати сечові органи.

Участь інших органів в виділенні.

Значення нирок.

Латинська і грецька назва нирок.

Місце розміщення нирок.

Оболонки нирок. як покриті нирок черевиною?

Форма нирки, її поверхні, краї і кінці.

Ворота нирки: дати визначення, що проходить через нирку?

Ниркова пазуха; дати визначення, що знаходиться в ній?

Будова стінки ниркових чашок і миски.

Що знаходиться позаду нирок?

Які органи лежать спереду правої і лівої нирок?

Що являється фіксуючим апаратом нирок?

Дві речовини нирок: назва, взаємне розміщення.

Яка тканина утворює нирки? Що входить в склад паренхіми нирок?

З чого побудовані стінки сечових канальців?

Складові частини нефрона.

Скільки в нирці нефронів? Значення нефронів.

Два види нефронів: назва речовини, в якій найбільше знаходиться
нефронів?

Ниркове тільце: з чого складається, яке його значення?

Значення збирних трубок і соскових каналів.

Головні особливості кровоносної системи нирок.

Яка кров тече по приносних судинах, клубочках і венозних судинах?

Значення різниці діаметрів виносних і приносних судин.

Які дві системи кровоносних капілярів є в нирках? Їх значення.

Значення сечоводів, їх латинська назва.

Довжина, розміщення і частини сечоводів.

Будова стінки сечовода. Значення м’язової оболонки.

Що знаходиться позаду черевної частини сечовода?

Які органи знаходяться медіально і латерально правого і лівого
сечоводів?

Значення сечового міхура і його вміст.

Латинська і грецька назва сечового міхура.

Розміщення сечового міхура.

Що знаходиться спереду, позаду і внизу від сечового міхура?

Частини сечового міхура.

Будова стінки сечового міхура (оболонки), значення мязевої оболонки.

Сечоміхурний трикутник: де знаходиться і які отвори на його вершинах?

Чим оточений внутрішній отвір сечовипускного каналу?

Куди зміщується і до чого прилягає верхівка міхура при його наповненні?

Значення і латинська назва сечовипускного каналу?

Довжина, розміщення жіночого сечовипускного каналу. Куди відкривається
його зовнішній отвір?

Будова стінки жіночого сечовипускного каналу.

Де знаходиться сфінктер жіночого сечевипускного каналу?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020