.

Сечовидільна система, її функціональне значення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 11263
Скачать документ

Сечовидільна система, її функціональне значення

Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад
внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих
клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої
фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій –
це одна найважливіших особливостей живої матерії.

Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього
середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз
приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня.
Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища
організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу
відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також
печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих
продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено,
ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.

Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін,
розвивати своє клінічне мислення.

Органи виділення (видільна система), або сечові органи.

В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній
кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються
організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.

Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються
екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають
екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені,
шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.

ЛЕГЕНІ – сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу
(СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).

ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ – виділяє незначну кількість води, жовчних
кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені
залишки їжі в вигляді калових мас.

ШКІРА – виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і
сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода,
солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з’єднання.

Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику
кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот
(сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з
організму називається ДІУРЕЗОМ.

До сечових органів відносяться:

1. Нирки – функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи – функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур – сечонакопичення.

4. Сечівник (жіночий, чоловічий) – сечовідведення сечі назовні.

НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ

1. Головна функція нирки – видільна (екскреторна). Бони виділяють з
організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і
деякі лікарські препарати.

2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постійному рівні
внутрішнього середовища (гомеостаза).

А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;

Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад
є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня
артеріального тиску.

4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції органічних
кислот і основ іонів К+ і Na+.

5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному)
обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпідному,
білковому і вуглеводному обміні.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.

Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і
ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня
гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.

ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.

Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного
стовпа.

Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового
хребців.

Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.

Межують нирки з такими органами:

ззаду – з поперековою частиною діафрагми, поперековим м’язом.

спереду правої нирки – знаходяться такі органи: права доля печінки,
правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.

спереду лівої нирки – знаходяться такі органи: шлунок, хвіст
підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.

Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.

На нирці розрізняють: 1. Поверхні: 1) передню, 2) задню, ІІ. два краї:
1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний ІІІ
Два кінця (або полюси)

1) верхній

2) нижній.

Всі елементи; ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини,
сечовід утворюють ниркову ніжку.

На медіальному краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку
називають воротами нирки hilus renalis) через які проходять ниркова
артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід. Ворота нирки
продовжуються в ниркову пазуху, яка зайнята

1. малими (8-12) нирковими чашками

2. великими (2-3)

3. нирковою мискою, яка звужується і переходить в сечовід.

Малі ниркові чашки мають форму трубочок, які одним кінцем охоплюють
нирковий сосочок, а другим кінцем продовжуються в великі ниркові чашки.

ОБОЛОНКИ НИРКИ:

1. Ниркова фасція – зовнішня

2. Жирова капсула – середня оболонка

3. Фіброзні капсула – внутрішня, (сполучнотканинна, яка безпосередньо
прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.

Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат
нирки.

Стінка ниркових чашок і ниркової миски складається з слизової оболонки,
шару гладких м’язових клітин і сполучнотканинного шару.

Макроскопічна будова нирки:

внутрішня.

Нирки – це паренхіматозний орган, що складається з речовини або
паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів:

1. Коркова речовинна – світлого кольору, розміщується суцільним шаром і
дає відростки а мозкову речовину – ниркової стовпи.

2. Мозкова речовина – темного кольору знаходиться всередині,
представлена 12-15 нирковими пірамідами, верхівки яких направлені в
ниркову пазуху, основа напрямлена до поверхні нирки..

Верхівки 2-3 пірамід з’єднуються і утворюють – нирковий сосочок, який
виступає в малу ниркову чашку. Є 12 ниркових сосочків, які мають дрібні
отвори, ч/з які сеча виділяється в малі чашки.

Мікроскопічна будова нирок.

Нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої називають
нирковими (сечовими) канальцями. Вони являються складовою частиною
структурно-функціональної одиниці нирки – нефрона.

У людини загальна кількість нефронів в нирці досягає в середньому 1млн.
– (коркові і юкстамедулярні).

Нефрон представляє собою каналець, початковий відділ якого у вигляді
двохстінної чаші, що оточує артеріальний капілярний клубочок, а кінцевий
– впадає в збирну трубку.

В нефроні виділяють такі відділи: 1 ниркове (мальпігієве) тільце
складається з судинного клубочка і капсули ниркового клубочка
(Шумлянського-Боумена), що оточує його (її називають ще сліпим кінцем).

2) Проксимальний сегмент включає прокручений каналець І порядку, і пряму
частину (нисхідний відділ петлі нефрона), петля включає такі частини:

1. Нисхідна частина

2. Власне петля або коліно петлі

3. Висхідна частина

4. Дистальний сегмент, що складаються з висхідної частини петлі і
покрученої частини (покручений каналець ІІ порядку).

Дистальні покручені канальці відкриваються в збирні трубочки, які
зливаються утворюють загальні вивідні протоки (сосочковий канал)
проходять через мозковий шар до верхівок сосочків і відкриваються на
верхівках сосочків пірамід, а вони виступають в порожнину пазухи.
Ниркові пазухи відкриваються в сечоводи.

КРОВОПОСТАЧАННЯ НИРОК

1. Нирки одержують кров з ниркової артерії яка відходить від aorta
abdominalis яка має в порівнянні з величиною нирки великий діаметр, бо
по ній доставляється кров в нирку не тільки для кровопостачання нирки,
як органа, але й для утворення сечі через нирку за добу протікає 2000 л
крові.

2. Артерія в нирці розпадається два рази на приносні судини (артеріоли
приносні, які в свою чергу розпадаються на капіляри (перша сітка
капілярів). Капіляри судинного клубочка зливаючись, утворюють виносну
артеріолу діаметр якої в два рази менший, ніж діаметр приносної.

Виносні артеріоли знову розпадаються на сітку капілярів, які обплітають
канальці (друга сітка капілярів).

Таким чином, для нирок характерно наявність 2-х сіток капілярів
(„чудесна сітка”).

1. капіляри судинного клубочка, які входять в склад ниркових тілець, в
них тече артеріальна кров.

?

?

A

*

TH

a

a

gdI 1

gd™Zth

gd™Zth

gd?Ru

gd}A‚

h

h

h

h

h8

ph2 де проходять обмін речовин, і кров з артеріальної стає венозною.
Через те артеріальні капіляри переходять у венозні.

Тиск крові у капілярах судинного клубочка вище, ніж у всіх капілярах
тіла. Він дорівнює 70-90 мл. рі. ст. Через нирки вся кров (5-6) літрів
переходять за п’ять хвилин, на протязі доби через нирки протікає
приблизно 1000 – 1500 л крові.

Механізм утворення сечі

Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є складним
продуктом діяльності нефронів.

Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):

Фільтрація (ультрафільтирації) клубочкової.

Реабсорбції (зворотнє всмоктування).

Секреція (канальцева).

1. В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми
крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і
органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу – це первинна
сеча.

По хімічному складу подібна з плазмою крові, в ній майже не міститься
білків, форментних елементів крові. Утворений клубочковий фільтр одержав
назву первинної сечі. Процесу фільтрації сприяє високий тиск крові
(гідростатичний) в капілярах клубочків: 70-90 мл.рі.ст. (через те, що
діаметр приносної артеріоли більший у два три рази ніж виносної).

Фільтрація сечі припиняється, якщо артеріальний тиск нижче 30 мл.рт.ст.

2. Канальцева реабсорбція проходить в ниркових канальцях, де з первинної
сечі в кров повертається вода, глюкоза, частина солей і невелика
кількість сечовини, амінокислоти.

Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот
деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини. За добу
утворюється 150-180 л. первинної сечі, а вторинної 1-1,5 л.

Зворотнє всмоктування води проходить активно або пасивно. Активна
реабсорбція здійснюється завдяки діяльності епітелію ниркових канальців,
при участі спеціальних ферментних систем з затратою енергії.

Пасивна реабсорбція проходить без затрат енергії за рахунок дифузії і
осмосу. Велика роль в цьому процесі належить різниці онкотичного та
гідростатичного тиску в капілярах канальців.

Активно всмоктується глюкоза, амінокислоти, фосфати, солі натрію.
Пасивно всмоктується вода, хлориди, сечовина. Особливе значення в
механізмі реабсорбції води і іонів натрію займає петля нефрона за
рахунок так званої поворотно-противотічної системи.

Дистальні відділи покручених канальців регулюють і підтримають
постійність солей Натрію і Калію в організмі.

3. Канальцева секреція. При участі спеціальних ферментних систем
проходить активний транспорт деяких речовин з крові в просвіт канальців,
а також за рахунок екскреторної функції ниркового епітелію сечових
канальців.

Функція збирних трубок – проходить всмоктування води.

Регуляція діяльності нирок:

1. Нервова регуляція

вегетативна нервова система регулює процесами механізму сечоутворення.

2. Гуморальна регуляція – здійснюється за рахунок гормонів – вазопресину
і альдостерону.

Кількість, склад, властивості сечі.

За добу людина виділяє в середньому приблизно 1,5 сечі, але ця кількість
непостійна. Діурез зростає після надмірного пиття, вживання білка;
продукти розпаду, якого стимулюють сечоутворення.

Вдень сечі утворюється більше ніж вночі. Зменшення сечоутворення вночі
зв’язано з зниженням д-сті організму під час сну, з деяким падінням
величини артеріального тиску. Нічна сеча темна і більш концентрована.

Колір. Сеча прозора рідина світло-жовтого кольору, При відстоювання в
сечі випадає осадок, який складається з солей і слизі, з легким запахом
аміаку.

Реакція. Сеча здорової людини переважно слабко кисла. рН її коливається
від 5,0 до 7,0. Вона може змінюватися в залежності від харчових
продуктів.

Відносна густина. Дорівнює 1,015-1,020. Залежить від кількості прийнятої
рідини або від наявності в сечі твердих речовин. В ній міститься 95%
води і п’ять процентів твердих речовин.

Склад. Нирки є основним органом виділення з організму азотистих
продуктів розпаду білка, сечовини, сечової кислоти, аміаку, пуринових
основ, креатиніну, індикану. В нормальній сечі білок відсутній або
визначаються тільки його сліди (не більше 0,03%). Поява білка в сечі
(протеїнурія) свідчить про захворювання нирок. Серед органічних з’єднань
небілкового походження в сечі зустрічаються: солі щавлевої кислоти. Які
поступають в організм з їжею, молочна кислота, яка може виділятися після
м’язової роботи, кетонові тіла, які утворюються при перетворенні в
організмі жирів в цукор.

Глюкоза появляється в сечі тільки в тих випадках коли її вміст в крові
різко збільшується (гіперглікемія). Виведення цукру з сечою називається
глюкозурією. Поява еритроцитів в сечі (гематурія) спостерігається при
захворюваннях нирок і сечовивідних органів.

В сечі здорової людини містить пігменти (уробілін, урохром, які
визначають її жовтий колір). Ці пігменти утворюються з білірубіна жовчі
в кишечнику, нирках і виділяються ними.

З сечею виводяться білки, певна кількість неорганічних солей, (біля
15-25 г за добу), з організму ексретується хлорид натрію, хлорид калію,
сульфати, фосфати.

Зміна фізико-хімічних властивостей сечі свідчить про якість порушення в
організмі.

Напр., виділення темно-жовтої або зеленуватої сечі говорить про
порушення функції печінки.

Сеча „м’ясних помиїв” – про серйозні захворювання сечових органів. Поява
білка в сечі свідчить про запальні захворювання нирок. поява цукру в
сечі свідчить про цукровий діабет.

Різкі зсуви в кислотно-лужній рівновазі можуть сприяти утворенню каменів
(сечо-камяна хвороба).

Під впливом деяких ліків і харчових продуктів може змінюватися колір
сечі. Вона стає червона від буряка і амідопіріна, яскраво-жовтою від
акрі хіна, біоміцину.

Тому дослідження (аналіз) сечі має велике значення в розпізнанні
багатьох захворювань, а саме встановити порушення функції нирок, деякі
зміни в обміні речовин, які пов’язані з порушенням функцій різних
органів.

Аналіз включає таке вивчення і дослідження мікроскопічного осаду
(наявність формених елементів крові – лейкоцитів, еритроцитів і інших
клітин).

Питання, які виносяться на заняття по темі: „Сечовидільна система.
Нирки, сечовидільні шляхи”.

Значення сечових органів. Перерахувати сечові органи.

Участь інших органів в виділенні.

Значення нирок.

Латинська і грецька назва нирок.

Місце розміщення нирок.

Оболонки нирок. як покриті нирок черевиною?

Форма нирки, її поверхні, краї і кінці.

Ворота нирки: дати визначення, що проходить через нирку?

Ниркова пазуха; дати визначення, що знаходиться в ній?

Будова стінки ниркових чашок і миски.

Що знаходиться позаду нирок?

Які органи лежать спереду правої і лівої нирок?

Що являється фіксуючим апаратом нирок?

Дві речовини нирок: назва, взаємне розміщення.

Яка тканина утворює нирки? Що входить в склад паренхіми нирок?

З чого побудовані стінки сечових канальців?

Складові частини нефрона.

Скільки в нирці нефронів? Значення нефронів.

Два види нефронів: назва речовини, в якій найбільше знаходиться
нефронів?

Ниркове тільце: з чого складається, яке його значення?

Значення збирних трубок і соскових каналів.

Головні особливості кровоносної системи нирок.

Яка кров тече по приносних судинах, клубочках і венозних судинах?

Значення різниці діаметрів виносних і приносних судин.

Які дві системи кровоносних капілярів є в нирках? Їх значення.

Значення сечоводів, їх латинська назва.

Довжина, розміщення і частини сечоводів.

Будова стінки сечовода. Значення м’язової оболонки.

Що знаходиться позаду черевної частини сечовода?

Які органи знаходяться медіально і латерально правого і лівого
сечоводів?

Значення сечового міхура і його вміст.

Латинська і грецька назва сечового міхура.

Розміщення сечового міхура.

Що знаходиться спереду, позаду і внизу від сечового міхура?

Частини сечового міхура.

Будова стінки сечового міхура (оболонки), значення мязевої оболонки.

Сечоміхурний трикутник: де знаходиться і які отвори на його вершинах?

Чим оточений внутрішній отвір сечовипускного каналу?

Куди зміщується і до чого прилягає верхівка міхура при його наповненні?

Значення і латинська назва сечовипускного каналу?

Довжина, розміщення жіночого сечовипускного каналу. Куди відкривається
його зовнішній отвір?

Будова стінки жіночого сечовипускного каналу.

Де знаходиться сфінктер жіночого сечевипускного каналу?

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019