Сечовидільна система, її функціональне значення
Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад
внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих
клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої
фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій –
це одна найважливіших особливостей живої матерії.
Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього
середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз
приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня.
Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища
організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу
відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також
печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих
продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено,
ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.
Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін,
розвивати своє клінічне мислення.
Органи виділення (видільна система), або сечові органи.
В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній
кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються
організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.
Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються
екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають
екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені,
шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.
ЛЕГЕНІ – сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу
(СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).
ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ – виділяє незначну кількість води, жовчних
кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені
залишки їжі в вигляді калових мас.
ШКІРА – виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і
сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода,
солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з’єднання.
Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику
кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот
(сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з
організму називається ДІУРЕЗОМ.
До сечових органів відносяться:
1. Нирки – функція сечоутворення і сечовиділення.
2. Сечоводи – функція сечовиведення.
3. Сечовий міхур – сечонакопичення.
4. Сечівник (жіночий, чоловічий) – сечовідведення сечі назовні.
НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ
1. Головна функція нирки – видільна (екскреторна). Бони виділяють з
організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і
деякі лікарські препарати.
2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постійному рівні
внутрішнього середовища (гомеостаза).
А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;
Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.
3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад
є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня
артеріального тиску.
4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції органічних
кислот і основ іонів К+ і Na+.
5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному)
обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпідному,
білковому і вуглеводному обміні.
ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.
Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і
ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня
гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.
ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.
Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного
стовпа.
Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового
хребців.
Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.
Межують нирки з такими органами:
ззаду – з поперековою частиною діафрагми, поперековим м’язом.
спереду правої нирки – знаходяться такі органи: права доля печінки,
правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.
спереду лівої нирки – знаходяться такі органи: шлунок, хвіст
підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.
Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.
На нирці розрізняють: 1. Поверхні: 1) передню, 2) задню, ІІ. два краї:
1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний ІІІ
Два кінця (або полюси)
1) верхній
2) нижній.
Всі елементи; ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини,
сечовід утворюють ниркову ніжку.
На медіальному краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку
називають воротами нирки hilus renalis) через які проходять ниркова
артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід. Ворота нирки
продовжуються в ниркову пазуху, яка зайнята
1. малими (8-12) нирковими чашками
2. великими (2-3)
3. нирковою мискою, яка звужується і переходить в сечовід.
Малі ниркові чашки мають форму трубочок, які одним кінцем охоплюють
нирковий сосочок, а другим кінцем продовжуються в великі ниркові чашки.
ОБОЛОНКИ НИРКИ:
1. Ниркова фасція – зовнішня
2. Жирова капсула – середня оболонка
3. Фіброзні капсула – внутрішня, (сполучнотканинна, яка безпосередньо
прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.
Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат
нирки.
Стінка ниркових чашок і ниркової миски складається з слизової оболонки,
шару гладких м’язових клітин і сполучнотканинного шару.
Макроскопічна будова нирки:
внутрішня.
Нирки – це паренхіматозний орган, що складається з речовини або
паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів:
1. Коркова речовинна – світлого кольору, розміщується суцільним шаром і
дає відростки а мозкову речовину – ниркової стовпи.
2. Мозкова речовина – темного кольору знаходиться всередині,
представлена 12-15 нирковими пірамідами, верхівки яких направлені в
ниркову пазуху, основа напрямлена до поверхні нирки..
Верхівки 2-3 пірамід з’єднуються і утворюють – нирковий сосочок, який
виступає в малу ниркову чашку. Є 12 ниркових сосочків, які мають дрібні
отвори, ч/з які сеча виділяється в малі чашки.
Мікроскопічна будова нирок.
Нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої називають
нирковими (сечовими) канальцями. Вони являються складовою частиною
структурно-функціональної одиниці нирки – нефрона.
У людини загальна кількість нефронів в нирці досягає в середньому 1млн.
– (коркові і юкстамедулярні).
Нефрон представляє собою каналець, початковий відділ якого у вигляді
двохстінної чаші, що оточує артеріальний капілярний клубочок, а кінцевий
– впадає в збирну трубку.
В нефроні виділяють такі відділи: 1 ниркове (мальпігієве) тільце
складається з судинного клубочка і капсули ниркового клубочка
(Шумлянського-Боумена), що оточує його (її називають ще сліпим кінцем).
2) Проксимальний сегмент включає прокручений каналець І порядку, і пряму
частину (нисхідний відділ петлі нефрона), петля включає такі частини:
1. Нисхідна частина
2. Власне петля або коліно петлі
3. Висхідна частина
4. Дистальний сегмент, що складаються з висхідної частини петлі і
покрученої частини (покручений каналець ІІ порядку).
Дистальні покручені канальці відкриваються в збирні трубочки, які
зливаються утворюють загальні вивідні протоки (сосочковий канал)
проходять через мозковий шар до верхівок сосочків і відкриваються на
верхівках сосочків пірамід, а вони виступають в порожнину пазухи.
Ниркові пазухи відкриваються в сечоводи.
КРОВОПОСТАЧАННЯ НИРОК
1. Нирки одержують кров з ниркової артерії яка відходить від aorta
abdominalis яка має в порівнянні з величиною нирки великий діаметр, бо
по ній доставляється кров в нирку не тільки для кровопостачання нирки,
як органа, але й для утворення сечі через нирку за добу протікає 2000 л
крові.
2. Артерія в нирці розпадається два рази на приносні судини (артеріоли
приносні, які в свою чергу розпадаються на капіляри (перша сітка
капілярів). Капіляри судинного клубочка зливаючись, утворюють виносну
артеріолу діаметр якої в два рази менший, ніж діаметр приносної.
Виносні артеріоли знову розпадаються на сітку капілярів, які обплітають
канальці (друга сітка капілярів).
Таким чином, для нирок характерно наявність 2-х сіток капілярів
(„чудесна сітка”).
1. капіляри судинного клубочка, які входять в склад ниркових тілець, в
них тече артеріальна кров.
?
?
A
*
TH
a
a
gdI 1
gd™Zth
gd™Zth
gd?Ru
gd}A‚
h
h
h
h
h8
ph2 де проходять обмін речовин, і кров з артеріальної стає венозною.
Через те артеріальні капіляри переходять у венозні.
Тиск крові у капілярах судинного клубочка вище, ніж у всіх капілярах
тіла. Він дорівнює 70-90 мл. рі. ст. Через нирки вся кров (5-6) літрів
переходять за п’ять хвилин, на протязі доби через нирки протікає
приблизно 1000 – 1500 л крові.
Механізм утворення сечі
Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є складним
продуктом діяльності нефронів.
Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):
Фільтрація (ультрафільтирації) клубочкової.
Реабсорбції (зворотнє всмоктування).
Секреція (канальцева).
1. В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми
крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і
органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу – це первинна
сеча.
По хімічному складу подібна з плазмою крові, в ній майже не міститься
білків, форментних елементів крові. Утворений клубочковий фільтр одержав
назву первинної сечі. Процесу фільтрації сприяє високий тиск крові
(гідростатичний) в капілярах клубочків: 70-90 мл.рі.ст. (через те, що
діаметр приносної артеріоли більший у два три рази ніж виносної).
Фільтрація сечі припиняється, якщо артеріальний тиск нижче 30 мл.рт.ст.
2. Канальцева реабсорбція проходить в ниркових канальцях, де з первинної
сечі в кров повертається вода, глюкоза, частина солей і невелика
кількість сечовини, амінокислоти.
Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот
деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини. За добу
утворюється 150-180 л. первинної сечі, а вторинної 1-1,5 л.
Зворотнє всмоктування води проходить активно або пасивно. Активна
реабсорбція здійснюється завдяки діяльності епітелію ниркових канальців,
при участі спеціальних ферментних систем з затратою енергії.
Пасивна реабсорбція проходить без затрат енергії за рахунок дифузії і
осмосу. Велика роль в цьому процесі належить різниці онкотичного та
гідростатичного тиску в капілярах канальців.
Активно всмоктується глюкоза, амінокислоти, фосфати, солі натрію.
Пасивно всмоктується вода, хлориди, сечовина. Особливе значення в
механізмі реабсорбції води і іонів натрію займає петля нефрона за
рахунок так званої поворотно-противотічної системи.
Дистальні відділи покручених канальців регулюють і підтримають
постійність солей Натрію і Калію в організмі.
3. Канальцева секреція. При участі спеціальних ферментних систем
проходить активний транспорт деяких речовин з крові в просвіт канальців,
а також за рахунок екскреторної функції ниркового епітелію сечових
канальців.
Функція збирних трубок – проходить всмоктування води.
Регуляція діяльності нирок:
1. Нервова регуляція
вегетативна нервова система регулює процесами механізму сечоутворення.
2. Гуморальна регуляція – здійснюється за рахунок гормонів – вазопресину
і альдостерону.
Кількість, склад, властивості сечі.
За добу людина виділяє в середньому приблизно 1,5 сечі, але ця кількість
непостійна. Діурез зростає після надмірного пиття, вживання білка;
продукти розпаду, якого стимулюють сечоутворення.
Вдень сечі утворюється більше ніж вночі. Зменшення сечоутворення вночі
зв’язано з зниженням д-сті організму під час сну, з деяким падінням
величини артеріального тиску. Нічна сеча темна і більш концентрована.
Колір. Сеча прозора рідина світло-жовтого кольору, При відстоювання в
сечі випадає осадок, який складається з солей і слизі, з легким запахом
аміаку.
Реакція. Сеча здорової людини переважно слабко кисла. рН її коливається
від 5,0 до 7,0. Вона може змінюватися в залежності від харчових
продуктів.
Відносна густина. Дорівнює 1,015-1,020. Залежить від кількості прийнятої
рідини або від наявності в сечі твердих речовин. В ній міститься 95%
води і п’ять процентів твердих речовин.
Склад. Нирки є основним органом виділення з організму азотистих
продуктів розпаду білка, сечовини, сечової кислоти, аміаку, пуринових
основ, креатиніну, індикану. В нормальній сечі білок відсутній або
визначаються тільки його сліди (не більше 0,03%). Поява білка в сечі
(протеїнурія) свідчить про захворювання нирок. Серед органічних з’єднань
небілкового походження в сечі зустрічаються: солі щавлевої кислоти. Які
поступають в організм з їжею, молочна кислота, яка може виділятися після
м’язової роботи, кетонові тіла, які утворюються при перетворенні в
організмі жирів в цукор.
Глюкоза появляється в сечі тільки в тих випадках коли її вміст в крові
різко збільшується (гіперглікемія). Виведення цукру з сечою називається
глюкозурією. Поява еритроцитів в сечі (гематурія) спостерігається при
захворюваннях нирок і сечовивідних органів.
В сечі здорової людини містить пігменти (уробілін, урохром, які
визначають її жовтий колір). Ці пігменти утворюються з білірубіна жовчі
в кишечнику, нирках і виділяються ними.
З сечею виводяться білки, певна кількість неорганічних солей, (біля
15-25 г за добу), з організму ексретується хлорид натрію, хлорид калію,
сульфати, фосфати.
Зміна фізико-хімічних властивостей сечі свідчить про якість порушення в
організмі.
Напр., виділення темно-жовтої або зеленуватої сечі говорить про
порушення функції печінки.
Сеча „м’ясних помиїв” – про серйозні захворювання сечових органів. Поява
білка в сечі свідчить про запальні захворювання нирок. поява цукру в
сечі свідчить про цукровий діабет.
Різкі зсуви в кислотно-лужній рівновазі можуть сприяти утворенню каменів
(сечо-камяна хвороба).
Під впливом деяких ліків і харчових продуктів може змінюватися колір
сечі. Вона стає червона від буряка і амідопіріна, яскраво-жовтою від
акрі хіна, біоміцину.
Тому дослідження (аналіз) сечі має велике значення в розпізнанні
багатьох захворювань, а саме встановити порушення функції нирок, деякі
зміни в обміні речовин, які пов’язані з порушенням функцій різних
органів.
Аналіз включає таке вивчення і дослідження мікроскопічного осаду
(наявність формених елементів крові – лейкоцитів, еритроцитів і інших
клітин).
Питання, які виносяться на заняття по темі: „Сечовидільна система.
Нирки, сечовидільні шляхи”.
Значення сечових органів. Перерахувати сечові органи.
Участь інших органів в виділенні.
Значення нирок.
Латинська і грецька назва нирок.
Місце розміщення нирок.
Оболонки нирок. як покриті нирок черевиною?
Форма нирки, її поверхні, краї і кінці.
Ворота нирки: дати визначення, що проходить через нирку?
Ниркова пазуха; дати визначення, що знаходиться в ній?
Будова стінки ниркових чашок і миски.
Що знаходиться позаду нирок?
Які органи лежать спереду правої і лівої нирок?
Що являється фіксуючим апаратом нирок?
Дві речовини нирок: назва, взаємне розміщення.
Яка тканина утворює нирки? Що входить в склад паренхіми нирок?
З чого побудовані стінки сечових канальців?
Складові частини нефрона.
Скільки в нирці нефронів? Значення нефронів.
Два види нефронів: назва речовини, в якій найбільше знаходиться
нефронів?
Ниркове тільце: з чого складається, яке його значення?
Значення збирних трубок і соскових каналів.
Головні особливості кровоносної системи нирок.
Яка кров тече по приносних судинах, клубочках і венозних судинах?
Значення різниці діаметрів виносних і приносних судин.
Які дві системи кровоносних капілярів є в нирках? Їх значення.
Значення сечоводів, їх латинська назва.
Довжина, розміщення і частини сечоводів.
Будова стінки сечовода. Значення м’язової оболонки.
Що знаходиться позаду черевної частини сечовода?
Які органи знаходяться медіально і латерально правого і лівого
сечоводів?
Значення сечового міхура і його вміст.
Латинська і грецька назва сечового міхура.
Розміщення сечового міхура.
Що знаходиться спереду, позаду і внизу від сечового міхура?
Частини сечового міхура.
Будова стінки сечового міхура (оболонки), значення мязевої оболонки.
Сечоміхурний трикутник: де знаходиться і які отвори на його вершинах?
Чим оточений внутрішній отвір сечовипускного каналу?
Куди зміщується і до чого прилягає верхівка міхура при його наповненні?
Значення і латинська назва сечовипускного каналу?
Довжина, розміщення жіночого сечовипускного каналу. Куди відкривається
його зовнішній отвір?
Будова стінки жіночого сечовипускного каналу.
Де знаходиться сфінктер жіночого сечевипускного каналу?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter