Реферат на тему:

Робота неонатолога в родопомічному закладі I,II,III-ого рівнів
перинатальної допомоги. Організація роботи відділення інтенсивної
терапії новонароджених пологового будинку Прогнозування стану плода і
новонародженого. Фетальний моніторинг. Визначення перинатального ризику.
Оцінка стану дитини при народженні

Сучасна організація перинатальної допомоги, куди входить і неонатальна
допомога, має 3 рівня.

Перший рівень – надання простих форм допомоги матерям та дітям. Відносно
новонароджених-це первинна неонатальна допомога, виявлення станів
ризику, рання діагностика захворювань та, при необхідності – направлення
пацієнтів в інші лікувальні установи.

Другий рівень – забезпечення всієї необхідної медичної допомоги при
ускладненнях, а також при нормальному перебігу пологів. станови такого
рівня повинні мати висококваліфікований персоналта спеціальне
кстаткування.Вони вирішують задачі, які забезпечують короткий курс
штучної вентиляції легенів, клінічну стабілізацію стану важкохворих та
глибоконедоношених дітей та направлення їх в стаціонари 3 рівня.

Третій рівень – надання медичної допомоги будь-якого ступеня важкості.
Такі

установи потребують спеціального цілеспрямованого забезпечення кадрами
високої кваліфікації, лабораторіями та сучасним устаткуванням.
Принципова відмінність між 2 та 3 рівнем допомоги є різниця контингенту.

Оптимальною організаційною формою установи ІІІ-го рівня є регіональний
перинатальний центр. В даних установах найбільш тісно працюють за
основними питаннями акушери та неонатологи. Тут концентруються вагітні
високого ризику, а інтенсивна терапія починається на рівні плоду та
продовжується безпосередньо після народження у відділенні інтенсивної
терапії.

При цьому транспортування пацієнта відбувається in utero, що дозволяє
найбільш успішно реалізувати основний принцип – ефективність надання
інтенсивно-реанімаційної допомоги новонародженим зростає, якщо вона
висококваліфікована, надається без запізнення та не потребує
транспортування пацієнта.

Розрахунки вказують, що на 1000 вагітностей, що завершилися пологами,
інтенсивної допомоги потребують в середньому 100 новонароджених.
Необхідність в реанімаційних ліжках при умові зайнятості ліжкового фонду
на 80-85% та терміну перебування на ліжку від 7 до 10 днів складає 4
ліжка на кожну 1000 народжених дітей.

При організації відділення реанімації та інтенсивної терапії
новонароджених мають бути наступні приміщення: реанімаційно-інтесивні
зали, ізолятори, експер-лабораторрія, кімнати для лікувального
персоналу, для батьків та медичної апаратури. Обов’язково виділення
санітарної зони, зони для обробки та перевірки працездатності апаратури.

Повинні бути розроблені “грязний” та “чистий” маршрути для пересування
парартури та відвідувачів.

Сучасні нормативи площі на одне реанімаційно-інтенсивне місце складає
від 7,5 до 11 м2. В оптимальному варіанті слід мати ще 11 м2 площі на
кожне реанімаційне місце для збереження апаратури та матеріалу.

Основою лікувального місця є інкубатор. Комплект лікувальної апаратури
на кожне місце:

-респіратор для штучної вентиляції легенів;

-відсмоктувач для аспірації слизу;

-2 інфузійних насоси;

-лампа для фототерапії;

-набори для реанімації;

-набори для дренування плевральної порожнини;

-набори для ОЗПК;

-катетери (шлункові, пупкові);

-набори голок-“метеликів”;

-набори підключичних катетерів.

Крім того, у відділенні повинен бути реанімаційний стіл із джерелом
променевого тепла та сервоконтролем, компресори для забезпечення
повітрям та кисневі установки.

В комплекс діагностичної апаратури на кожне робоче місце входять:

-монітор ЧСС та ЧД;

-монітор для АТ;

-монітор для транскутанного визначення тиску кисню та вуглекислого газу
у крові;

-пульсоксиметр для моніторигну насичення гемоглобіну киснем;

-температурний монітор.

Необхідно також мати загальний на відділення набор діагностичних
устаткувань, який включає транкутанний білірубінометр, для визначення
рівня білірубіну, апарати для визначення кислотно-лужного стану,
електролітів, глюкози, гематокритна центрифуга, портативний
рентгенівський аппарат, ультрасонографічний аппарат, трансілюмінатор.

На сучасному етапі найбільш раціональним і фізіологічним режимом
акушерського стаціонару є спільне перебування матері і дитини. Воно
починається з часу народження дитини (викладання дитини на живіт матері,
здійснення контакту “шкіра до шкіри”, “очі в очі”, раннє прикладання до
грудей матері 30 хвилин життя), продовжується цілодобовим спільним
перебуванням матері і дитини в післяпологовому відділенні, виключно
грудним вигодовуванням на вимогу дитини. Це забезпечує становлення
лактації у матері, фізіологічну колонізацію новонародженого мікрофлорою
матері, сприяє формуванню так званого «біологічного кувезу», тобто зони
комфорту для новонародженої дитини. Материнське тепло має заспокійливу
дію на організм дитини. Дитина відчуває матір, що формує у неї почуття
захисту. Результати виходжування недоношених дітей значною мірою
визначаються залученням матерів до догляду, годування своїх немовлят. З
пологового залу новонароджений разом із матір’ю переводиться у
відділення спільного перебування матері і новонародженого.

У разі спільного перебування матерів і новонароджених забезпечується
фізіологічне становлення лактації, ефективне грудне вигодовування,
зниження рівня післяпологових ускладнень у жінок, зниження рівня
нозокоміальних інфекцій у новонароджених, формування психоемоційної
єдності матері та дитини, зменшення матеріальних витрати пологового
будинку на молочні суміші, соски, пляшечки для харчування дітей, дає
змогу залучати батька до контакту з дитиною

Протипоказання для спільного перебування з боку матері: тяжкі форми
пізніх гестозів, екстрагенітальні захворювання в стадії декомпенсації,
гострі інфекційні захворювання, операційні втручання з тяжкими
порушеннями гемостазу, розриви промежини ІІІ ступеня. Абсолютні
протипокази: відкрита форма туберкульозу, гострі психічні захворювання.
При стабілізації стану матері вона знаходиться разом з дитиною. Медичний
персонал має надати необхідну допомогу матері для забезпечення
ефективного вигодовування груддю.

Протипоказання для спільного перебування з боку новонароджених:
недоношеність ІІІ-ІV ступеня, внутрішньоутробна гіпотрофія плоду ІІІ
ступеня, важка асфіксія при народжені, пологова травма із порушеннями
функцій життєвоважливих систем, важкі вроджені вади, гемолітична хвороба
важкого ступеня, синдром дихальних розладів ІІ-ІІІ ступеня. Матері, діти
яких знаходяться у відділенні інтенсивної терапії новонароджених
пологового будинку /перинатального центру/, протягом дня повинні
знаходитися біля своєї дитини, брати участь в її виходжуванні,
вигодовуванні.

При спільному перебуванні матері та дитини іх розміщують в палатах на
два ліжка, бажана наявність туалетної кімнати, умивальника. Палата
оснащується зручним ліжком для жінки, ліжком для дитини, стільцем для
матері, сповивальним столом з ємкістю для дезінфікуючих розчинів,
індивідуальною тумбочкою. В палатах має бути інформація про переваги
грудного вигодовування для здоров’я жінки та дитини, правильне
прикладання дитини до грудей, гігієни та харчування жінки, групи
підтримки грудного вигодовування.

Лікар-неонатолог в палаті спільного перебування:

Щоденно оглядає дитину,

Дає поради та рекомендації щодо виключно грудного вигодовування,
годування на вимогу,

Роз’яснює матері переваги виключно грудного вигодовування, повідомляє
матір про з-міни кількості молока протягом доби та можливості
прикладання дитини за одне годування до обох молочних залоз,

Проводить спостереження за годуванням грудьми, положенням дитини біля
грудей матері, дає поради,

Контролює динаміку фізичного розвитку новонародженого,здійснює контроль
за тим, щоб дитині не давали ніяких замінників грудного молока, напоїв,

Повідомляє матір про можливість лактаційних кризів,

Інформує матір, про методи, спрямовані на стимуляцію лактації.

Дитяча медсестра в палаті спільного перебування:

Навчає матір правильного прикладання дитини до грудей,

Здійснює контроль за тим, щоб годування дитини відбувалося у зручному
для матері положенні,

Надає рекомендації з вибору оптимального положення дитини під час
годування,

Надає допомогу матері з догляду за дитиною,

Слідкує, щоб мати не догодовувала та не допоювала, дитину з власною
ініціатівою,

Інформує матір про можливі негативні наслідки штучного вигодовування, у
разі потреби навчає матір техніці догодовування немовляти з горнятка.

Лікар-акушер-гінеколог в палаті спільного перебування:

Щоденно контролює стан молочних залоз,

Дає рекомендації щодо догляду за грудьми, профілактики тріщин сосків,
нагрубання молочних залоз,

У разі тимчасового окремого перебування матері та дитинипояснює
необхідність зціджування грудного молока,

Контролює роботу акушерки з навчання жінки основних прийомів
зціджування, пояснює важливість грудного вигодовування для її здоров’я.

Впровадження заходів, які спрямовані на попередження та усунення
спалахів внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) у акушерських стаціонарах
здійснюється згідно положенням Наказу МОЗ України №234 від 10.05.2007
„Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в
акушерських стаціонарах”.

Внутрішньолікарняна інфекція (далі — ВЛІ) – будь-яке клінічно виражене
інфекційне захворювання, яке виникло в пацієнта протягом перебування в
акушерському стаціонарі або протягом 7 діб після виписки з нього, а
також у медичного персоналу, яке виникло внаслідок його роботи в
акушерському стаціонарі. Більшість бактеріальних внутрішньолікарняних
інфекцій виникають через 48 годин і більше після госпіталізації
(народження дитини). Проте кожен випадок інфекції слід оцінювати
індивідуально в залежності від інкубаційного періоду та нозологічної
форми інфекції.

Інфекція не вважається внутрішньолікарняною за умови:

— наявності в пацієнтки інфекції в інкубаційному періоді до надходження
в стаціонар;

— ускладнення або продовження інфекції, яка мала місце у пацієнтки на
момент госпіталізації;

— трансплацентарної трансмісії інфекції у новонародженого які
викликаються: Toxoplasma gondii, Treponema pallidum, Listeria
monocytogenes, стрептококами групи В, вірусами: краснухи, гепатитів В і
С, ВІЛ, цитомегаловірусами, папіломовірусами, Herpes simplex, Varicella
zoster тощо.

Інфекція вважається внутрішньолікарняною у разі:

— набуття її у лікувальному закладі;

— інтранатального інфікування.

Груповим захворюванням або спалахом ВЛІ вважається виникнення 3 і більше
випадків внутрішньолікарняних захворювань, якщо доведено, що збудником
інфекцій є вид мікроорганізму з ідентичними біологічними властивостями,
у тому числі профілями антибіотикорезистентності, або виникнення 3 і
більше випадків внутрішньолікарняних захворювань, які сталися в межах
коливань одного інкубаційного періоду та пов’язані з одним джерелом
інфекції і спільними факторами передачі.

Інфекційний контроль (далі — ІК) – комплекс організаційних,
профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження
виникнення та розповсюдження ВЛІ, що базується на результатах
епідеміологічної діагностики.

Алгоритми – обґрунтовані і задокументовані способи виконання відповідних
завдань з позицій епідемічної безпеки. При розробці алгоритмів
визначають мету конкретної процедури (маніпуляції), виконавця(ів), місце
проведення, конкретний поетапний опис виконання або здійснення процедури
(маніпуляції), перелік обладнання. Алгоритми затверджуються головним
лікарем стаціонару.

Фоновий рівень захворюваності – мінімальний рівень захворюваності на
ВЛІ, який притаманний певному стаціонару. Фоновий рівень установлюється
на підставі епідеміологічного спостереження та епідеміологічного
аналізу. Перевищення фонового рівня захворюваності свідчить про
епідемічне неблагополуччя в стаціонарі або можливе виникнення спалаху
ВЛІ, що потребує ретельного аналізу та перегляду протиепідемічних
заходів.

Універсальні заходи безпеки – комплекс правил поведінки медичного
персоналу під час виконання функціональних обов’язків, спрямованих на
захист від можливого інфікування, розглядаючи кожного пацієнта як
потенційне джерело інфекцій, у тому числі тих, що передаються через
кров.

Аварією вважають уколи, порізи та інші ситуації, які спричинили
попадання на слизові оболонки та шкіру співробітника крові або інших
біологічних рідин пацієнта.

Внутрішньоутробна інфекція — це захворювання плода, що виникло
внаслідок гематогенної (трансплацентарної) переважно вірусної або тохо-
інфекції з ураженням плода або клінічними проявами інфекції після
народження дитини. До гнійно-запальних внутрішньоутробних інфекцій
відносять захворювання новонароджених, що виявляються у перші три доби
життя.

Ураження плода відбувається переважно протягом раннього фетального
періоду (9-22-й тиждень гестації) з формуванням уроджених аномалій
розвитку або специфічного симптомокомплексу (затримка
внутрішньоутробного розвитку плоду, гідроцефалія, кальцифікати мозку,
гепатоспленомегалія, важка жовтяниця). До гнійно-запальних
внутрішньоутробних інфекцій належать захворювання, що виявляються у
перші три доби життя.

Індивідуальний пологовий зал – це обладнане спеціальною апаратурою
приміщення для проведення пологів в однієї роділлі з ускладненим
перебігом вагітності, після чого мати разом з новонародженим
переводяться до індивідуальної післяпологової палати для їх спільного
перебування до виписки із стаціонару.

Індивідуальний пологовий зал оснащується функціональним ліжком або
ліжком-трансформером для приймання пологів, вакуум-екстрактором,
акушерськими щипцями, тонометром для дорослих, акушерським стетоскопом,
монорефлекторною мобільною лампою, пеленальним столиком з підігрівом,
масляним обігрівачем (у разі потреби підвищити температуру), візком для
інструментів, двома стільцями, настінним термометром, мішком та маскою
Амбу, а також засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська
стінка, спеціальний килимок). На 3-4 індивідуальних пологових зали
необхідно мати 2 ларингоскопи з мішком Амбу, 2 одноразових
вакуум-екстрактора, 2 набори для проведення епізіотомії та накладання
швів, 2 акушерських щипці.

Індивідуальна пологова палата – це обладнане приміщення із санвузлом
(урахувати при перебудові акушерських стаціонарів) для проведення лише
фізіологічних пологів за сучасними перинатальними технологіями в однієї
роділлі, після чого мати разом з дитиною перебувають у ній до виписки із
стаціонару.

Індивідуальні пологові палати оснащуються функціональним ліжком або
ліжком-трансформером для приймання пологів та перебування на ньому
породіллі під час усього періоду госпіталізації, засобами для ведення
пологів (м’ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок),
сповивальним столиком. Обладнання для первинної реанімації
новонародженого використовується у разі потреби з індивідуального
пологового залу. Після пологів мати й дитина спільно перебувають до
виписки із стаціонару.

Сімейна пологова палата – це обладнане приміщення з окремим входом і зі
санвузлом, де відбуваються пологи та перебуває матір з новонародженим і
членами родини (цілодобово за умови необхідності догляду за матір’ю та
новонародженим) до виписки зі стаціонару.

Приміщення для організації сімейної пологової палати повинне бути
просторим (не менше 14 кв.м) з наявністю індивідуального санітарного
блока. Сімейна пологова палата оснащується функціональним ліжком або
ліжком-трансформером для приймання пологів та перебування на ньому
породіллі під час усього періоду госпіталізації, необхідним медичним
обладнанням та засобами для ведення пологів (м’ячі, стілець, шведська
стінка, спеціальний килимок), масляним обігрівачем (у разі необхідності
підвищити температуру), настінним термометром, зручними меблями та
предметами для цілодобового перебування членів родини, холодильником та
місцем для прийому їжі. Матеріали, із яких виготовлені вищевказані
предмети оснащення, повинні піддаватися дезінфекції.

Індивідуальна післяпологова палата – це приміщення із санвузлом
(урахувати при перебудові акушерських стаціонарів), де може перебувати
лише одна породілля з новонародженим після переведення з індивідуального
пологового залу до виписки їх із стаціонару.

Палата для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними
захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів. Ці палати повинні
бути із санвузлом, з окремим входом, обладнані припливно-витяжною
вентиляцією з негативним тиском (урахувати при перебудові акушерських
стаціонарів). Пересування пацієнтів з палати до палати, а також до інших
відділень стаціонару забороняється. У цій палаті роділля народжує та
перебуває в ній до виписки із стаціонару. До цієї палати можуть
госпіталізуватися породіллі, у яких пологи відбулися поза лікувальним
закладом. Медичний персонал при вході до палати для госпіталізації
вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії
гострих клінічних проявів одягає одноразовий халат, шапочку, гумові
рукавички. Після закінчення роботи цей одяг знімається, здійснюється
оброблення рук, лише після цього виходить персонал із цієї палати. Якщо
відсутні умови окремого входу до палати для госпіталізації вагітних,
роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих
клінічних проявів, необхідно здійснити заходи з максимальної ізоляції
пацієнтки із дотриманням умов профілактики поширення інфекції.

Палата для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними
захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів оснащується
функціональним ліжком або ліжком-трансформером для приймання пологів та
перебування на ньому породіллі під час всього періоду госпіталізації,
необхідним медичним обладнанням та засобами для ведення пологів (м’ячі,
стілець, шведська стінка, спеціальний килимок)

Медичний персонал акушерського стаціонару дозволяє присутність партнера
не більше 2 осіб (чоловіка, членів родини, близьких) на пологах
відповідно до порядку, затвердженого головним лікарем ЗОЗ з урахуванням
бажання роділлі. Додаткове медичне обстеження родичів не проводиться.
Присутність членів родини за наявності в них туберкульозу або гострих
проявів інфекційного захворювання в акушерському стаціонарі не
допускається. Особи, присутні при пологах, повинні бути в чистому
домашньому одязі та змінному взутті. Придатність чистого одягу для
близьких, роділлі та домашньої постільної білизни визначається
підпунктом 5.1.3 Інструкції з організації та упровадження інфекційного
контролю в акушерських стаціонарах, затвердженої наказом МОЗ від
10.05.2007 № 234. Дозволяються відвідування матері (з урахуванням її
бажання) і дитини в акушерському стаціонарі близькими родичами (не
більше 2 осіб одночасно) та їх допомога в догляді за новонародженим і
породіллею. Можливість відвідування породіллі членами родини до 14 років
вирішується головним лікарем стаціонару. Виписка з акушерського
стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів та післяпологового
періоду здійснюється на 3-тю добу після пологів.

До факторів ризику виникнення ВЛІ в стаціонарі належать ендогенні та
екзогенні фактори. Для новонароджених найбільш вагомими в розвитку ВЛІ є
екзогенні фактори ризику.

Перинатальні фактори ризику: обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез
матері (тривале безпліддя, екстрагенітальна патологія, самовільне
переривання вагітності); ускладнений перебіг вагітності (загроза
переривання вагітності, запальні урогенітальні захворювання, гострі
респіраторні захворювання, екстрагенітальна патологія); перинатальна
персистенція цитомегаловірусу, вірусу гепатиту В, герпес-вірусу,
ентеровірусів, ротавірусів в організмі матері, плода та новонародженого;
інтра- та рання постнатальна колонізація новонародженого госпітальними
штамами бактерій, що циркулюють у пологовому закладі.

Інтранатальні фактори ризику: ускладнення пологів (патологічні пологи,
прееклампсія, еклампсія, акушерські втручання, кесарів розтин, гостра
інтранатальна гіпоксія).

Постнатальні фактори ризику: температура в пологовому залі або в палаті
спільного перебування матері та дитини нижче ніж 25оС; недотримання
техніки миття та антисептики рук медичного персоналу; заходи реанімації
та інтенсивної терапії у новонароджених (інтубація, штучна вентиляція
легень, інфузійна терапія, катетеризація магістральних судин,
харчування через зонд); передчасне народження; перинатальна асфіксія;
перебування новонародженого в акушерському стаціонарі окремо від матері;
штучне вигодовування; застосування катетерів, зондів, шприців
багаторазового використання тощо; інфекційні ускладнення у породіль,
післяопераційні інфекції, сепсис; порушення санітарно-гігієнічних вимог
до режиму годування хворих і недоношених новонароджених; недотримання
правил асептики та антисептики; порушення режимів дезінфекції та
стерилізації; порушення санітарно-протиепідемічного режиму.

l

`

z

l

`

!?!o!(«h»?#8$`$‚$$%?%I%d(iiiaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa

&

&

&

F

gdC(Ue

gdC(Ue

gdC(Ue

-них об’єктів внутрішнього середовища стаціонару.

Обліку та реєстрації підлягають наступні гнійно-запальні захворювання
(ГЗЗ) у новонароджених: кон’юнктивіт і дакріоцистит; піодермія; флебіт
пуповинної вени; панарицій, пароніхій; омфаліт; отит; імпетіго
(пухирчатка), пемфігус, везикулопустульоз; псевдофурункульоз; мастит;
ентероколіт; пневмонія; абсцес; флегмона; менінгіт, менінгоенцефаліт;
остеомієліт; сепсис, септицемія; постін’єкційні інфекції; сальмонельоз;
вірусні гепатити В, С; інші інфекційні захворювання; грип, ОРЗ.;

За умови виявлення випадку ГЗЗ у новонародженого чи породіллі протягом 7
днів після виписки із стаціонару заклади охорони здоров’я (гінекологічні
стаціонари, дитячі поліклініки та стаціонари, жіночі консультації,
хірургічні кабінети та відділення, прозектура та ін.) повідомляють про
встановлений діагноз за телефоном до акушерського стаціонару за місцем
пологів та подають екстрене повідомлення до територіальної СЕС протягом
12 годин з моменту його встановлення. Госпітальний епідеміолог виявляє
причини виникнення ВЛІ та розробляє заходи з метою попередження
подальшого розповсюдження інфекції. Результати аналізу та пропозиції
щодо поліпшення епідситуації в стаціонарі розглядаються на засіданні КІК
і доводяться до відома всіх співробітників стаціонару.

У відділеннях інтенсивної терапії новонароджені можуть колонізуватися
госпітальними штамами УПМ. В цьому випадку діти є джерелом інфекції для
інших пацієнтів, а також контамінації об’єктів внутрішнього середовища
стаціонару. Тому у новонароджених без ознак інфекції, які перебувають у
палатах інтенсивної терапії проводиться дослідження біологічного
матеріалу з метою стеження за видовим складом та
антибіотикорезистентністю мікроорганізмів, які колонізують різні біотопи
новонароджених.

Для бактеріологічного дослідження відбираються фекалії, матеріал із
зіву, шлункового вмісту (у разі зондового харчування), вмісту трахеї та
змив із внутрішньої поверхні інтубаційної трубки (у разі проведення
штучної вентиляції легень) в першу добу при поступленні, на 3, 7 добу
життя і далі щотижнево.

Профілактика ВЛІ у новонароджених та породіль включає впровадження
ефективних акушерських технологій, заснованих на даних науково-доказової
медицини, ведення пологів і післяпологового періоду, грудного
вигодовування новонароджених, принципів інфекційного контролю,
використання епідемічно безпечних алгоритмів виконання медичних
маніпуляцій.

Нормальні пологи визначаються як чиста (не стерильна) процедура:

— перед прийомом пологів акушерка миє руки, надягає на чистий робочий
одяг продезінфікований гумовий фартух, чистий халат, маску, окуляри
(щиток), шапочку, проводить гігієнічну антисептику рук, надягає
стерильні гумові рукавички;

— рекомендується присутність на пологах партнера або родичів за
бажанням жінки;

— для роділлі, а також для партнера у пологах, присутнього на пологах,
дозволяється використання чистого домашнього одягу, домашньої постільної
білизни;

— до профілактичних та протиепідемічних заходів належить дотримання
вимог ведення пологів, післяпологового періоду та догляду за
новонародженим клінічних протоколів, затверджених наказами МОЗ;

— використання стерильного інструментарію та перев’язувального матеріалу
для пологів.

Профілактика гіпотермії новонароджених є найважливішою умовою
профілактики інфекційних ускладнень у них. Для дотримання теплового
ланцюжка необхідно забезпечення таких вимог:

— в індивідуальному пологовому залі, пологових, сімейних
пологових палатах, операційній повітря повинно бути чистим і теплим, без
протягів. Оптимальна температура навколишнього середовища 25о С, при
передчасних пологах — 28 о С;

— за умови задовільного стану плода при народженні, відразу
після пологів (до перетинання пуповини) акушерка викладає дитину на
живіт матері, обсушує тіло та голову новонародженого стерильною, сухою
або чистою випрасуваною домашньою, попередньо підігрітою пелюшкою;

— з метою колонізації новонародженого материнською
мікрофлорою контакт «шкіра до шкіри» проводиться у пологовій/сімейній
палаті (залі) не менше 2 годин за умови задовільного стану матері і
дитини, після висушування акушерка одягає на дитину чисті шапочку і
шкарпетки та вкриває дитину сухою, попередньо підігрітою чистою пелюшкою
і ковдрою;

— вимірювання температури тіла новонародженого в акселярній
ділянці продезінфікованим електронним термометром через 30 хвилин після
народження;

— профілактику офтальмії проводять із застосуванням
рекомендованих препаратів із антибіотиками з дотриманням правил асептики
та антисептики. Перевага надається використанню індивідуальних туб;

— накладання виключно одноразової стерильної клеми (при цьому
обробка культі пуповини антисептиками або антибіотиками не проводиться),
вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування дитини,
первинний лікарський огляд проводять у пологовій/сімейній палаті (залі)
на зігрітому сповивальному столі через 2 години;

— у разі ведення пологів в індивідуальному пологовому залі
новонародженого разом з матір’ю переводять до індивідуальної
післяпологової палати спільного перебування матері і дитини з
дотриманням теплового ланцюжка;

— при переведенні дитини до іншого відділення (палати)
необхідно забезпечити умови транспортування, які виключають виникнення
гіпотермії;

— при проведенні операції кесаревого розтину новонароджений
може викладатися на груди до батька (за умови його згоди та
підготовленості до пологів, що сприяє колонізації новонародженого
мікрофлорою родини і профілактиці колонізації новонародженого
внутрішньолікарняною мікрофлорою) з наступною обробкою за загальними
правилами. Транспортується новонароджений вкритим теплою ковдрою у
кувезі або дитячому ліжечку разом з мамою до відділення інтенсивної
терапії для їх спільного перебування (реанімаційного відділення за
наявності умов перебування однієї пари мати-дитина, наявності
умивальника для підмивання дитини, сповивального столу) або, якщо немає
протипоказань, — до палати спільного перебування матері і дитини;

— грудне вигодовування новонароджених за виключенням випадків
протипоказань, встановлених діючими нормативними актами. Дитину,
народжену шляхом операції кесаревого розтину, на її вимогу прикладає до
грудей матері акушерка або медична сестра, що сприяє профілактиці
інфекційних ускладнень післяпологового періоду, а також прискоренню
періоду одужання та адаптації породіллі після операції. Такий підхід
сприяє колонізації новонародженого мікрофлорою матері і профілактиці
ВЛІ;

— проведення реанімації новонародженого в теплих умовах.

Мінімізація методів інвазивного втручання дозволяє значно знизити ризик
внутрішньолікарняного інфікування як пацієнтів, так і медперсоналу. З
цією метою дотримуються таких вимог:

— слиз з ротової порожнини новонародженого відразу після народження
видаляється лише за необхідності одноразовими стерильною грушею або
катетером з електровідсмоктувачем;

— перевірка прохідності стравоходу у здорових новонароджених рутинно не
проводиться;

Одним з найважливіших факторів попередження виникнення ВЛІ є
індивідуально спільне перебування матері і дитини (мати-дитина в окремій
палаті), а також мінімальне втручання медперсоналу в процес догляду за
новонародженим. Якщо жінка не може самостійно доглядати дитину, їй
можуть допомагати члени родини, медичний персонал. Дотримання правил
гігієни рук є обов’язковим.

Профілактика ВЛІ новонароджених у відділенні інтенсивної терапії
включає:

— залучення матері або членів родини до догляду та годування дитини;

— дотримання епідемічно безпечних алгоритмів проведення медичних
маніпуляцій;

— адекватна дезінфекція і стерилізація інструментарію;

— адекватна згідно з рекомендаціями виробника дезінфекція обладнання для
інтенсивної терапії новонароджених;

— дотримання методики обробки рук медичного персоналу та пацієнтів,
використання медичних рукавичок;

— оптимізація показань до застосування штучної вентиляції легень,
внутрішньосудинних, сечових, шлункових катетерів та інших методів
інвазивного втручання;

— своєчасна постановка епідеміологічного та клінічного діагнозів;

— адекватна терапія основного захворювання;

— раціональне застосування антибіотиків;

— належний сестринський догляд;

— дотримання рекомендованих клінічних протоколів проведення
лікувально-діагностичних процедур;

— використання одноразових стерильних інтубаційних трубок, пуповинних і
сечових катетерів та катетерів для відсмоктування слизу;

— своєчасність переведення хворих дітей до спеціалізованих стаціонарів.
Новонароджені з інфекційними, гнійно-запальними захворюваннями, з
підозрою на хірургічну патологію, що потребує невідкладної допомоги,
переводяться до спеціалізованих дитячих стаціонарів відразу після
встановлення діагнозу.

Методика обробки рук медичного персоналу та пацієнтів, використання
медичних рукавичок:

Деконтамінація рук медичного персоналу досягається шляхом миття рук,
обробки шкіри рук антисептиками, хірургічної антисептики.

З метою профілактики передачі інфекції через руки, важливим заходом є
забезпечення акушерських стаціонарів водопровідними кранами з
механізмом ліктьового способу приведення в дію. Для миття рук
використовують рідке мило в дозаторах. При застосуванні рідкого мила,
дозатори багаторазового використання ретельно промити після закінчення в
них мила, висушити і потім заповнити новою порцією мила. Не допускається
додавати рідке мило в частково заповнений дозатор.

Показання для гігієнічного миття рук:

— перед і після фізичного контакту з пацієнтом;

— після відвідування туалету;

— перед приготуванням і роздачею їжі;

— у всіх випадках, коли руки явно забруднені.

Техніка миття рук (рис.1):

1. Зняти всі прикраси, у тому числі годинники та браслети;

2. Відкрити кран і струменевим потоком комфортно теплої води змочити
руки;

3. Нанести порцію рідкого мила;

4. Енергійно терти руки протягом не менше 30 секунд за такою технікою:

— терти долоня об долоню;

— зовнішню сторону долонь спочатку правою рукою, а потім лівою;

— схрестивши пальці однієї руки з іншою, терти між пальцями;

— далі однією рукою накривають іншу руку „замком” і необхідно терти в
п’ясно-фаланговій зоні, спочатку однієї руки, потім іншої;

— енергійно терти круговими рухами великі пальці обох рук;

— кінчиками пальців правої руки терти долоню лівої руки і навпаки.

5. Ретельно змити мило під проточною водою.

6. Насухо витерти руки одноразовим паперовим рушником (серветкою).

7. Якщо крани без ліктьового способу приведення в дію, їх закривають
сухим рушником (серветкою), який викидають у смітник, призначений для
збору паперових рушників, який має бути розташований поруч.

8. Якщо після миття рук застосовують їх обробку антисептиком, то
антисептик наносять лише на ретельно висушені руки.

Якщо в процесі роботи руки не забруднені біологічним матеріалом або
брудом, миття рук можна замінити гігієнічною антисептикою.

Показання для гігієнічної антисептики рук:

— перед та після будь-якої маніпуляції з новонародженим, роділлями та
породіллями;

— перед та після проведення маніпуляцій, пов’язаних з можливим та явним
пошкодженням шкіри та слизових оболонок пацієнта (обробка пуповинної
рани, ін’єкції, установлення катетерів та зондів тощо);

— перед та після контакту з рановими поверхнями, інфікованими ранами;

— при контакті з стерильним матеріалом та інструментарієм;

— після контактів з біосубстратами хворого (кров, ліквор, сеча та ін.);

— після контакту з абіогенними об’єктами, потенційно контамінованими
госпітальною мікрофлорою (прилади, катетери, зонди та ін. після їх
використання);

— після контактів з інфекційними хворими;

— при догляді за пацієнтами, коли необхідно після обробки забруднених
місць перейти до чистих;

— перед і після надягання медичних рукавичок;

— перед виходом з палати.

Для антисептики шкіри рук використовують антисептики, зареєстровані в
Україні. Можливе застосування суміші 70° етилового спирту з 1-2 %
вмістом гліцерину.

Техніка гігієнічної антисептики рук:

— на долоню нанести 3-5 мл антисептика або ту кількість, що зазначена в
інструкції щодо застосування антисептика;

— енергійно втирати до повного висихання антисептик за технікою,
представленою в пункті 4 цього додатка, але не менше 15 секунд;

— витирання або висушування рук не допускається.

Показаннями для хірургічної антисептики рук є всі хірургічні операції.

Техніка хірургічної антисептики рук:

— вимити руки з використанням рідкого мила. Спочатку миють від
зап’ястя до ліктя, потім кисті рук з дотриманням техніки (пункт 4 цього
додатка);

— витерти руки насухо паперовим рушником (серветкою);

— нанести на долоню кількість антисептика, відповідно до інструкції
щодо застосування при хірургічній антисептиці, що затверджується МОЗ,
але не менше 3 мл і енергійно втирати його в шкіру передпліччя уключно з
ліктьовими суглобами до повного висихання. Другою порцією антисептика
обробляють руки до середини передпліччя. Третьою – тільки кисті рук за
технікою, указаною в пункті 4 цього додатка;

— витирання рук або їх висушування після обробки антисептиком
забороняється;

— на сухі руки надягають 2 пари стерильних гумових рукавичок;

— при хірургічній обробці рук щітки використовувати не обов’язково. У
разі використання щіток вони мають бути одноразовими. Щітки можна
використовувати для обробки навколонігтьових ділянок і тільки 1 раз
протягом робочої зміни.

У медичній практиці використовують три типи рукавичок:

— хірургічні – використовуються при проведенні інвазивних медичних
втручань та при хірургічних процедурах;

— оглядові – забезпечують захист медперсоналу при виконанні багатьох
медичних маніпуляцій;

— побутові – забезпечують захист медперсоналу при обробці обладнання,
забруднених поверхонь, інструментарію, при роботі з відходами медичних
закладів.

Використання рукавичок:

— для операцій : латексні, неопренові;

— для оглядів: латексні, тактилонові;

— при догляді за пацієнтом: латексні, полиетиленові, полівінілхлоридні;

— при проведенні очистки та дезінфекції: нітрилові, неопренові;

— допускається використання рукавичок з тканини під гумовими.

Стерильні рукавички обов’язково використовують при:

— усіх хірургічних оперативних втручаннях;

— інвазивних маніпуляціях;

— уведенні стерильною голкою в глибокі тканини або рідини організму
лікарських форм (внутрішньовенні інфузії, отримання біопроб для
досліджень);

— установленні катетера або провідника через шкіру;

— маніпуляціях, пов’язаних з контактом стерильного інструментарію з
інтактними слизовими оболонками (цистоскопія, катетеризація сечового
міхура);

— первинному огляді новонародженого;

— вагінальному обстеженні;

— бронхоскопії, ендоскопії шлунково-кишкового тракту, санації трахеї;

— уведенні периферійної внутрішньовенної або артеріальної канюлі.

Нестерильні чисті рукавички використовують:

— при рутинному огляді новонародженого, роділлі, породіллі, окрім
випадків, зазначених у пункті 15 цього додатка;

— при роботі з біологічним матеріалом від хворих;

— при заборі крові;

— при проведенні внутрішньом’язових , внутрішньовенних ін’єкцій;

— при проведенні очистки та дезінфекції;

Одразу після використання медичні рукавички знімаються і занурюються в
розчин дезінфектанту безпосередньо у місці використання рукавичок.

Техніка миття рук:

Поради лікарю (орієнтовна карта для роботи з літературою):

Завдання Вказівки до завдання (джерело інформації)

1.Організаційнии заходи щодо надання первинної допомоги новонародженим у
пологовому будинку.

2.Особливості організації роботи відділень спільного перебування матері
і новонародженого.

3.Протипокази до спільного перебування матері та дитини.

4.Оцінка загального стану новонародженого.

5.Догляд за здоровими новонародженими у пологовому будинку.

6.Організація санітарно-гігієнічного режиму у пологових будинках.

7.Правила виписки новонародженого до дому.

Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання
стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в
Україні”.

Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”.

Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного
вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”.

Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з
визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та
мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і
мертвонароджених”.

Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення
профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних
імунобіологічних препаратів”.

Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного
протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця
новонароджених”.

Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при
народженні”.

Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного
Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги
новонародженим”.

Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”.

Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с.

Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища
школа, 2004.-807с.:іл.

Література:

Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання
стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в
Україні”.

Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”.

Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного
вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”.

Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з
визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та
мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і
мертвонароджених”.

Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення
профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних
імунобіологічних препаратів”.

Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного
протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця
новонароджених”.

Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при
народженні”.

Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного
Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги
новонародженим”.

Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”.

Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с.

Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища
школа, 2004.-807с.:іл.

Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с.

Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и
Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с.

Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик,
Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и
доп.-256с.:ил.

Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник /
пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД,
2004.-960с.

В помощь неонатологу / Знаменская Т.К., Сулима Е.Г., Ципку А.Г.,
Жданович А.И.-К.: Изд-во „Агентство „Стандарт”, 2006.-130с.

Современная терапия в неонатологии / под ред. Н.П.Шабалова.-М.:МЕДпресс,
2000.- 258с.

Клиническая патофизиология детского возраста / Климанов В.В., Садыков
Ф.Г.-СПб. Сотис-лань, 1997.-155с.

Анестезия и интенсивная терапия в акушерстве и неонатологии/ Куликов
А.В., Казаков Д.П., Егоров В.М., Кузнецов Н.Н.- М.: Медицинская книга,
Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2001.-264с.

Додаткова:

Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов,
И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с.

Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения
ООО.-2001.-63с.

Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск
кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил.

Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ
очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с.

Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у
новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001.

Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та
Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с.

Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного /
Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт»,
2005.-262с.

терти долонею об долоню

права долоня по тильній стороні лівої руки і навпаки

терти внутрішні поверхні пальців рухами вгору і вниз

терти тильною стороною пальців по долоні іншої руки

терти пальці круговими рухами

по черзі, круговими рухами терти долоню

Похожие записи