ЛІКУВАННЯ УЛЬТРАЗВУКОМ

Характеристика ультразвуку. Для лікування використовують механічні
коливання пружного середовища, котрі не відчуваються на слух, і
частотою, вищою за 16 кГц. У фізіотерапії переважно використовують
діапазон від 800 до 3000 кГц.

Маючи властивості звуку і світла, ультразвукові хвилі поширюються в
тканинах переважно поздовжньо в напрямку ультразвукового пучка.
Відбувається процес поперемінних стискань і «розріджень» речовини. Цей
процес становить один цикл коливань, а їх кількість за 1 с —частоту
коливань у герцах.

В ультразвуковому полі в напрямку біжучих хвиль чергування зон стискання
і «розрідження» речовини викликає змінний акустичний тиск, амплітуда
якого залежить від інтенсивності коливань. Із цим пов’язана одна з ланок
механізму дії ультразвуку: перехід розчинів і речовин через біологічні
мембрани.

Під час поширення ультразвуку в неоднорідному середовищі частина енергії
відбивається, а інша переходить у наступне середовище. Відбивання
ультразвуку залежить від величини акустичного опору середовищ, кута
падіння і частоти коливань хвиль.

За умови незначної відмінності акустичного опору середовищ у зоні дії
відбивання ультразвуку на межі цих середовищ незначне. Якщо є велика
різниця акустичного опору, то падаюча хвиля повністю відбивається від
межі середовищ. Так,’на межі повітря і біологічних тканин ультразвук
відбивається на 99,7%. Цим продиктована основна умова методики
ультразвукової терапії — щільний контакт аплікатора з ділянкою тіла, на
яку впливають. З цією метою використовують так звані контактні
середовища (воду, вазелінову, рослинну олію, гліцерин, мазі), які
наносять на зону дії. Оскільки акустичні властивості цих середовищ і
біологічних тканин подібні між собою, відбивання ультразвукових хвиль
незначне (у межах від 0,1 До 1%).

Відбивання ультразвукових хвиль залежить і від кута їх падіння на зону
дії. У разі збільшення кута падіння коефіцієнт відбивання зростає. Чим
більше кут падіння відхиляється від перпендикуляра, проведеного до
поверхні середовища, тим більший коефіцієнт відбивання. Він може стати
таким, за якого поширення ультразвуку повністю припиняється. Саме тому
найліпшою передумовою

передачі енергії тканинам є накладання випромінювача до шкіри всією його
поверхнею.

Тканини поглинають ультразвук нерівномірно. Слабке поглинання
відбувається в підшкірній жировій клітковині, більше в м’язах, нервах і
особливо в кістках.ІТканини, що виконують функцію опори, і тканини, що
отримують і передають механічне напруження, мають вищі значення
поглинання, ніж тканини паренхіматозних органів. Коефіцієнт поглинання
ультразвуку для кісткової тканини у 12—15 разів вищий, ніж для м’язової
тканини. Глибина проникнення ультразвуку у кістку мінімальна і становить
близько 0,3 см. Максимально енергія ультразвуку поглинається на межі
поділу різних тканин: шкіра — підшкірна жирова клітковина, фасція—м’яз,
окістя — кістка. При патологічних процесах поглинання ультразвуку
змінюється. Якщо патологічний процес супроводжується набряком тканин, то
коефіцієнт поглинання ультразвукових хвиль зменшується. Інфільтрація
тканин клітинними елементами веде до підвищення коефіцієнта поглинання.

Вважається, що в умовах цілісного організму ультразвук частотою 800—1000
кГц поширюється на глибину 5—6 см, а частотою 2500—3000 кГц — на 1,5—2
см. Оскільки амплітуда ультразвукових коливань поступово зменшується, то
для оцінки глибини їх проникнення користуються величиною
напівпоглинаючого шару. Вона вказує, на якій глибині інтенсивність
коливань унаслідок поглинання тканинами зменшується вдвоє. Величина
напівпоглинаючого шару тим менша, чим більша в’язкість тканини і чим
вища частота коливань. Так, при частоті 800 кГц величина цього шару для
м’яких тканин (жирова і м’язова) дорівнює 4,9 см, а при частоті — 2400
кГц — 1,5 см. З урахуванням цього для лікування хвороб внутрішніх
органів використовують частоту 880 кГц, а в дерматологічній практиці
частіше застосовують ультразвук із частотою коливань 2000—3000 кГц. І
Основними дозиметричними параметрами ультразвукової терапії є
потужність, інтенсивність, режим і тривалість дії.-‘Потужність — це
кількість енергії, що випромінюється всією поверхнею ультразвукової
головки. У фізіотерапії частіше послуговуються поняттям «інтенсивність».
Інтенсивність — це кількість ультразвукової енергії, що проходить через
1 см2 площі випромінювача протя-гдм 1 с. Вона представлена у ватах на 1
см2 (Вт/см2). Утвердився поділ інтенсивності ультразвуку на малу
(0,05—0,4 Вт/см2), середню (0,6—0,8 Вт/см2) і велику (1,0—1,2 Вт/см2).

І Режим генерації ультразвуку може бути постійним (неперервний
ультразвук) і імпульсним, коли коливання подаються окремими імпульсами з
інтервалами (імпульсний ультразвук). При цьому частота імпульсів
дорівнює 50 Гц, тривалість— 10,4 і 2 мс, а скважність (відношення
тривалості всього періоду до тривалості проходження імпульсу) відповідно
дорівнює 2,5 і 10. В імпульсному режимі при одній і тій самій
інтенсивності коливань за один і той самий проміжок часу енергії
випромінюється в середньому менше, ніж при неперервному.

У механізмі ції ультразвуку на організм головне значення мають
механічний, тепловий і фізико-хімічний фактори. Механічний фактор, який
спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним
«мікромаса-жем» на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому
відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних
бар’єрів та посилення проникнення речовин через шкіру; має значення і
деполімеризуюча дія ультразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає
активація електрокінетичних (електрокапілярних) явищ, що спостерігаються
на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при
фонофорезі. З’являються акустичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення
внутрішньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що
викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов’язаний із поглинанням енергії
ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше у разі
використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне
підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у
механізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і
лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не
спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним
не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку
можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій,
виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в
життєдіяльності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних
реакцій і біофізичних процесів; у гене-

Физико-химическое действие ультразвука связано с пространственной
перестройкой внутриклеточньїх молекулярних комплексов. Повьішается
активность ряда ферментов, интенсивность тканевьіх
окисли-тельно-восстановительньїх процессов, увеличивается митотическая
активность клеток, в тканях происходит образование биологически активних
веществ — гепа-рина, гистамина, серотонина й др.

Механизм терапевтического действия ультразвука многообразен. Он
складнвается из местньїх й общих реакций, реализуемьіх
нейрорефлекторньїм й гуморальним путями. Зти реакций развиваются пофазно
й отли-чаются длительньш последействием.-

При правильних дозировках ультразвук оказьюает болеутоляющее,
рассасьшающее, противовоспалитель-ное, спазмолитическое,
фибринолитическое действие. Под его воздействием ускоряются
регенеративнне й репаративнне процессьі, повншается возбудимость
нервно-мьішечного аппарата, усиливается проводи-мость импульсов по
периферическому нервному волокну, активируется передача нервннх
импульсов в сим-патических ганглиях, улучшается трофическая функция
тканей.

Апарати. Для лікування ультразвуком використовують ультразвуковий
терапевтичний портативний УТП-1-апарат (мал. 82); ультразвуковий
терапевтичний стаціонарний УТС-1-апарат; апарати для дерматологічної
практики УТП-3, УТП-3 М та ультразвукові апарати вдосконаленої
конструкції менших габаритних розмірів УТ-5, УЗТ-101 та ін. До всіх
апаратів додаються різні комплекти аплікаторів.

Аппаратура

В настоящее время в физиотерапевтической прак-тике применяют несколько
видов ультразвукових аппаратов: ультразвуковьіе терапевтические
стацио-нарньїе (УТС-1, УТС-1М) й портативнне (УТП-1, УТП-ЗМ, УЗ-Т5,
УЗТ-101, УЗТ-102, УЗТ-103, УЗТ-104, УЗТ-31, ЛОР-1А, ЛОР-2, ЛОР-3).

Ультразвуковьіе аппаратьі серии УЗТ имеют раз-нообразньїе по форме й
площади излучатели (ИУТ —

излучатель ультразвуковой терапевтический), приме-няемьіе в зависимости
от предназначения. Из моделей зтой серии аппарат УЗТ-101 применяют для
лечения заболеваний внутренних органов, костно-мьішечнои й нервной
системьі, УЗТ-102 — для лечения стоматоло-гических заболеваний,
УЗТ-103—для лечения уро-логических заболеваний, УЗТ-104 — для лечения
глаз-ньіх заболеваний, УЗТ-31 — в гинекологии.

«\ Техніка і методика проведення процедур. Періодично

слід контролювати потужність ультразвуку вимірювачем потужності ВПУ-3.
Положення пацієнта під час процедури залежить від захворювання та
ділянки, на яку спрямовується дія.

Розрізняють такі методики впливу ультразвуком: контактну, коли вібратор
безпосередньо торкається поверхні, та підводну. Кожну з них можна
проводити з використанням рухомої (лабільної) або нерухомої (стабільної)
методики.

Оскільки повітря створює перешкоду для поширення звукових коливань, то
для хорошого їх проникнення при контактній методиці шкіру всієї ділянки
впливу змащують’ гліцерином з водою, вазеліновою або парафіновою олією.

???????$??$??????нійні рухи, а потім колові. Поверхня аплікатора має
щільно прилягати до шкіри.

У разі застосування нерухомої методики аплікатор під час процедури
перебуває весь час в одній ділянці. Тривалість та інтенсивність впливу
мають бути меншими, ніж у разі застосування рухомої методики. Нерухомою
методикою користуються рідко, щоб уникнути перегрівання тканин та появи
болю. •

Використовуючи підводну методику, відповідну кінцівку та вібратор
занурюють у ванночку з підігрітою до +32.„4-36° С прісною водою (така
вода містить менше бульбашок газу). Вібратор установлюють нерухомо або
переміщують його під водою вздовж ділянки впливу на відстані 1—2 см від
неї |(мал. 83).

•^Вплив може бути прямий або непрямий. У першому випадку впливають
безпосередньо на відповідні органи і тканини (м’язи, суглоби тощо), в
другому— на уражений орган через відповідні рефлекторні зони (корінці
спинного мозку та симпатичні вузли — сегментарний вплив).

Для дії на окремі ділянки тіла (око, верхньощелепна пазуха, ніс тощо)
застосовують додаткові насадки, або тубуси, прикріплені до вібратора і
наповнені водою.

Процедури ультразвуку виконують на обмежених ділянках тіла, що мають
площу в середньому 150—200 см2. Якщо виникає необхідність впливу на
велику поверхню, її поділяють на окремі поля, впливаючи по черзі на 2—3
поля.

Процедури дозують за інтенсивністю ультразвуку та їх тривалістю.
Інтенсивність вимірюють у ватах на 1 см2 поверхні аплікатора (Вт/см2).
Слабкою звичайно вважають інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см2, середньою — 0,6
— 0,8 Вт/см2, сильною — 0,9—1,2 Вт/см2. Тривалість ультразвукової
процедури, як правило, залежить від площі по-

ля: вона становить 5—17 хв, але не більше як 10—15 хв на всі поля.
Процедури призначають через день, на курс 10—15 процедур. При стабільній
методиці інтенсивність ультразвуку знижують до 0,05—0,02 Вт/см2, а
тривалість процедури зменшують.

Після закінчення процедури з аплікатора видаляють контактну речовину,
витирають його насухо і закріплюють на бічній стінці апарата.

Щоб уникнути інтенсивної теплової дії ультразвуку, особливо під час
використання нерухомої методики, ультразвук посилають окремими
імпульсами через певні проміжки часу (імпульсний режим).

Великого поширення набуло застосування ультразвуку в поєднанні з деякими
лікарськими речовинами у вигляді емульсії, що одночасно є контактним
середовищем — уль-трафонофорез. У цих методиках замість вазелінової олії
контактним середовищем можуть бути відповідні розчини та мазі
(гідрокортизон, преднізолон, анальгін, біцилін тощо). Дія ультразвуку
посилюється фармакологічним впливом відповідного лікарського препарату.

Ультрафонофорез з гідрокортизоном застосовують у хворих із вираженим
алергічним компонентом.

Залежно від загального стану організму, інтенсивності та характеру
патологічного процесу ультразвук призначають щоденно, рідше — через
день. Під час лікування ультразвуком слід утриматися від застосування
рентгенорадіотерапії. Ультразвукові процедури можна поєднувати з
лікувальною фізкультурою, а у вільні дні — з ваннами.

Враховуючи те, що післядія ультразвукових процедур є тривалою, не
рекомендується повторювати курс процедур раніше ніж через 3—5 міс.Г

\Цоказання. Деформуючий артроз, міжхребцевий остеохондроз, радикуліт,
плечелопатковий періартрит, хвороба Бехтерєва, бурсит, контрактура
Дюпюітрена (початкова стадія), невралгія, неврит, травми суглобів,
периферичних нервів, рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин,
виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (за винятком
перфоруючих і кальозних виразок), астматичний бронхіт, нейродерміт,
мастит, деякі гінекологічні та хвороби очей.

Протипоказання. Злоякісні пухлини, хвороби4 крові, схильність до
кровотеч, вагітність, гіпертонічна хвороба III стадії, виражений
атеросклероз, коронаросклероз, артеріальна гіпотонія, діенцефальний
синдром, різко виражені психоневрози, захворювання центральної нервової

системи, в тому числі порушення мозкового кровообігу, сифіліс, цукровий
діабет, тромбоз, застій у венах таза.

Ультразвуком не слід діяти на ділянку голови, серця, виразку шлунка, яка
кровоточить, вагітну маткуЛ

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ

Дія на хворі суглоби. Процедуру призначають на уражений суглоб і на
паравертебральні зони хребта. Хворий має перебувати у положенні сидячи
(мал. 84). Опроміню-вач переміщують коловими рухами в ділянці суглоба,
п’яткової кістки,, підошовної поверхні стопи і т. д. Методика лабільна.
Контактним середовищем може бути вазелінова олія, анальгін або
гідрокортизонова мазь. Режим безперервний. Інтенсивність ультразвуку в
разі дії на ділянку плечового суглоба становить 0,2—0,4 Вт/см2,
ліктьового суглоба і кисті — 0,2—0,6 Вт/см2, на коліно — 0,4—0,6 Вт/см2,
на ділянку тазових кісток і стегна — 0,4—0,6 Вт/см2,- п’яткових кісток —
0,4—0,6—0,8 Вт/см2. Тривалість процедури 3—5 хв на кожну зону, щоденно
або через день. На курс лікування 8—10—15 процедур. На дрібні суглоби
можна діяти безпосередньо через воду (мал. 85).

Дія на ділянку хребта (мал. 86). Хворий може сидіти або лежати. Дія
ультразвуком на паравертебральні зони виконується на 2—3 см вправо і
вліво від остистих відростків хребта. Інтенсивність має бути 0,2—0,4
Вт/см2, тривалість процедури 3—5 хв на поле, якщо режим безперервний, і
6—8 хв, якщо імпульсний.

Дія при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (мал. 87).
Перед процедурою хворий випиває 1 — 2 склянки рідини (кип’яченої води,
чаю) для витиснення газового міхура у верхні відділи шлунка. Діють
ультра-

звуком на епігастральну ділянку і паравертебральні на рівні Тп —Тпхп.
Хворий лежить спочатку на спині, потім на животі. Режим роботи на
епігастральну ділянку — безперервний, паравертебрально — імпульсний:
Контактним середовищем має бути вазелін або вазелінова олія.
Інтенсивність складає 0,2—0,4 Вт/см2. Методика лабільна. Тривалість
процедури 3—5 хв на поле, 4—5 процедур проводять через день, потім
щоденно. На курс лікування 10— 12—15 процедур.

Ультрафонофорез гідрокортизону при хворобах статевих органів (мал. 88).
Шкіру проекції внутрішніх статевих органів змащують гідрокортизоновою
маззю. Озвучування проводять коловими рухами головки ультразвукового
опромінювача при інтенсивності 0,6—0,8 Вт/см2. Час процедур поступово
збільшується від 5 до 10 хв. Сегментарне (паравертебральне) озвучування
триває 3—5 хв при інтенсивності 0,2—0,4 Вт/см2. На курс лікування 15—20
процедур.

Лікування аденоми простати (мал. 89). Після випорожнення кишок у пряму
кишку через катетер уводять 2 мл олійної емульсії, в якій міститься 0,25
г 12,5% розчину оксипроге-

стерону капронату. Ультразвукову головку розташовують над проекцією
простати. Режим Імпульсний, інтенсивність 0,4 Вт/см2, тривалість 5—8 хв,
щоденно. На курс 8—10 процедур.

Лікування псоріазу. Місце локалізації псоріатичних бляшок змащують
гідрокортизоном і лабільно озвучують у безперервному режимі,
інтенсивність 0,6—0,8 Вт/см2, тривалість 6—10 хв. За цей час озвучують
2—3 поля, залежно від зони ураження. Потім проводять паравертебра-льне
озвучування відповідних вогнищу ураження сегментів спинного мозку: якщо
псоріатичний процес локалізується на верхніх кінцівках, то діють на
С||(—Ои, на нижніх — на Ц—С Інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см2, тривалість 3—5
хв на поле. Контактне’середовище — вазелінова олія (в разі дії на
сегменти спинного мозку). На курс лікування 10—15 процедур.

^У механізмі ції ультразвуку на організм головне значення мають
механічний, тепловий і фізико-хімічний фактори. Механічний фактор, який
спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним
«мшромаса-жем» на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому
відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних
бар’єрів та посилення проникнення речовин через шкіру; має значення і
деполімеризуюча дія ультразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає
активація електрокінетичних (електрокапілярних) явищ, що спостерігаються
на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при
фонофорезі. З’являються акустичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення
внутрішньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що
викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов’язаний із поглинанням енергії
ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше у разі
використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне
підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у
механізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і
лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не
спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним
не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку
можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій,
виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в
життєдіяльності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних
реакцій і біофізичних процесів; у гене-

рації вільних радикалів, активації окисно-відновних процесів, утворенні
біологічно активних речовин, зміні рН, підвищенні колоїдів клітини.
Різні аспекти біологічної дії ультразвуку взаємопов’язані. Вплив
ультразвукових коливань на фізико-хімічні і біофізичні процеси тісно
переплітається з механічним і тепловим компонентами його дії.

Похожие записи