Реферат на тему:

Ентеросгель: застосування у комплексній терапії пацієнтів з гострим
вірусним гепатитом В з супутнім дисбактеріозом кишківника

Вірусні гепатити належать до числа найбільш поширених в Україні
інфекційних захворювань, характеризуються несприятливим перебігом та
наявністю імунологічних порушень. При даних захворюваннях реєструються
істотні зміни з боку Т-системи імунітету у вигляді дефіциту загального
числа Т-лімфоцитів, дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій, а також
порушення функціонального стану макрофагів.

Патологія шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що виникає на фоні вірусних
гепатитів, також відіграє важливу роль у механізмах розвитку
захворювання та впливає на його клінічний перебіг. Як відомо, в
організмі людини є два основні органи детоксикації: печінка, яка
здійснює захист організму шляхом окисних реакцій, та мікрофлора ШКТ — за
допомогою гідролітичних відновних процесів. Порушення взаємодії цих
систем призводить до взаємних функціональних та структурних змін у них
самих та організмі в цілому. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори
ШКТ при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи
печінки та за певних умов сприяє і поглиблює метаболічні і структурні
зміни [4, 5].

Гострі та хронічні вірусні гепатити супроводжуються вираженими
патологічними змінами у складі мікрофлори кишківника, а саме —
виникненням дефіциту облігатних мікроорганізмів і зростанням
контамінації товстого кишківника [2, 5–7].

Метою дослідження було визначення особливостей перебігу вірусних
гепатитів у поєднанні з дисбіотичними порушеннями, а також можливість
корекції цих порушень ентеросорбентом Ентеросгель та вивчення його
впливу на імунологічні показники.

Матеріали та методи

В ході дослідження було обстежено 144 хворих на гострий вірусний гепатит
В (ГВГВ) середньої тяжкості, віком від 19 до 57 років (середній вік —
42,01 ё 2,59 роки). Діагноз підтверджувався виявленням в сироватці крові
HBsAg та АbНВсІgМ методом ІФА, у 20 хворих (13,8 %) була проведена
пункційна біопсія печінки (ПБП).Хворих було рандомізовано на 3 групи,
співставні за віком, статтю та тяжкістю перебігу захворювання:

І група (контрольна) — 24 хворих без порушень мікробіоценозу кишківника;

II група — 59 хворих на вірусний гепатит В з супутнім дисбактеріозом
кишківника, які отримували лише базисну терапію;

ІІІ група (основна) — 61 хворий на вірусний гепатит В з супутнім
дисбактеріозом кишківника, яким паралельно з базисною терапією
призначався препарат Ентеросгель (по 15 г 3 рази/добу протягом 15 днів).

Клінічну ефективність препарату Ентеросгель визначали за такими
показниками:

суб’єктивні дані (слабкість, втомлюваність, зниження апетиту, нудота,
метеоризм, розлади випорожнень, важкість у правому підребер’ї, свербіж
шкіри);

дані об’єктивного обстеження (колір шкіри та слизових оболонок, перкусія
та пальпація живота, зміна кольору сечі);

лабораторні показники (загальний аналіз крові та сечі, загальний білок,
АЛТ, АСТ, білірубін, протромбіновий індекс, мікробіологічне дослідження
фекалій);

імунологічні показники — визначення кількості Т-лімфоцитів методом
комбінованого розеткоутворення.

Динаміка клініко-лабораторних даних у групах оцінювалась на 5-й, 10-й та
20-й день від початку терапії. Вплив препарату на імунологічні показники
оцінювався за коефіцієнтами імуностимулюючої дії (КІД) та
імуномодулюючої дії (КМ).

Результати та їх обговорення

Для визначення особливостей перебігу гепатиту В з супутнім
дисбактеріозом порівнювали наявність та швидкість еволюції основних
клінічних симптомів у І та II групах хворих.

Під час аналізу тривалості об’єктивних проявів хвороби (жовтяниці та
зміни кольору сечі) було відзначено, що у хворих на гепатит В з
дисбактеріозом кишківника, порівняно з пацієнтами контрольної групи,
збільшувалася тривалість жовтяниці (26,1 ё 1,17 проти 22,5 ё 0,92) та
пізніше наставала “сечова” криза. В жовтяничному періоді у хворих на
гепатит В з дисбактеріозом збільшувалася частота майже всіх симптомів,
але достовірно — лише розладів випорожнень: 47,5 ё 10,8 % проти 25,0 ё
8,83 % (t = 2,06 при р < 0,05). Значно більшою, хоча й без достовірної різниці, виявилися частота здуття живота (66,1 ё 10,2 % проти 37,5 ё 9,87 %) та шлункового дискомфорту (76,2 ё 9,25 % проти 62,5 ё 9,87 %), що пов’язано з дисбіозом кишківника у цих хворих. Заслуговує на увагу і тривалість проявів хвороби в жовтяничному періоді. Основними симптомами, що найдовше зберігалися в обох групах, були слабкість, важкість у правому підребер’ї та нудота. Проте тривалість шлункового дискомфорту (33,3 ё 10,2 % проти 12,6 ё 6,74 %) та здуття живота (14,3 ё 7,62 % проти 4,16 ё 4,07 %) виявилася більшою, хоча й без достовірної різниці, у хворих на гепатит з дисбактеріозом. Зміни мікробіоценозу товстої кишки у 120 хворих на ГВГВ характеризувалися порушенням кількісного та якісного складу мікрофлори. Компенсований дисбактеріоз було виявлено у 48 хворих (40 %), субкомпенсований — у 72 (60 %). При аналізі еволюції клінічних проявів у ІІ та ІІІ групах хворих виявлено, що застосування Ентеросгелю зумовило більш швидку регресію симптомів жовтяничного періоду гепатиту (табл. 1). Серед хворих ІІІ групи здуття живота зберігалося до 5-го дня терапії у 42 % пацієнтів, до 10-го дня — у 21 %, до 20-го дня — у 5%; розлади випорожнень спостерігалися відповідно у 37 %, 21 % та 10 % хворих. У пацієнтів ІІ групи тривалість цих порушень була більшою: здуття живота зберігалося відповідно у 57 %, 33 % та 14 % хворих; розлади випорожнень — відповідно у 43 %, 28 % та 14 % пацієнтів. Тобто, диспептичні порушення зберігались до 20-ї доби у 1/3 хворих ІІ групи та 1/5 пацієнтів ІІІ групи. Відсутність будь-яких скарг до 20-ї доби від початку терапії відзначали 1/2 хворих ІІ групи та 1/4 пацієнтів контрольної групи. У хворих III групи, що отримували Ентеросгель, спостерігалася також більш швидка динаміка змін загального білірубіну сироватки крові: до 5-го дня лікування рівень загального білірубіну становив 255 ё 14,35; до 10-го дня — 162,3 ё 13,01; до 20-го дня — 49,5 ё 3,85. У пацієнтів II групи цей показник становив відповідно 258,0 ё 12,66; 193,5 ё 12,4; 80,9 ё 3,71. Рівні АлАТ та АсАТ суттєво не відрізнялися у порівнюваних групах. Після терапії препаратом Ентеросгель у більшості хворих (51 особа, 83,6 %) спостерігалася нормалізація мікробіоценозу кишківника, на відміну від контрольної групи, в якій позитивні зрушення відбулися лише у 25 (42,3 %) пацієнтів (різниця достовірна). Аналіз впливу Ентеросгелю на імунологічні показники (за станом Т-клітинної ланки імунітету) свідчить про покращення, хоча й недостовірне, імунного гомеостазу у обстежених хворих (табл. 2). Так, у пацієнтів ІІІ групи КІД становив 1,0, а у хворих ІІ групи — 0,89. Проте слід відзначити значну позитивну динаміку рівня циркулюючих імунних комплексів (зменшення ЦІК до 136 ё 23 в ІІІ групі, при 245 ё 20 у ІІ групі, р < 0,05). Щодо імуномодулюючої дії, то хоча цей показник при застосуванні Ентеросгелю був кращим, різниця з ІІ групою (з базисним лікуванням) теж була недостовірною: КМ у ІІІ групі становив 0,58, у ІІ групі — 0,5. Отже, застосування ентеросорбенту Ентеросгель у хворих на вірусний гепатит В із середньотяжким перебігом та супутнім дисбіозом кишківника є обррунтованим, оскільки покращує суб’єктивний стан пацієнтів (усуває диспептичний та інтоксикаційний синдроми), прискорює позитивну динаміку біохімічних показників і нормалізацію мікробіоценозу кишківника та певною мірою впливає на відновлення імунологічного гомеостазу. В ході лікування ускладнень та побічних ефектів препарату виявлено не було. Висновки 1. Перебіг вірусного гепатиту В з супутнім дисбактеріозом кишківника характеризується посиленням ендогенної інтоксикації та більшою тривалістю диспептичних порушень, що потребує застосування засобів детоксикації. 2. Включення у комплексну терапію хворих на вірусний гепатит В з дисбіотичними порушеннями ентеросорбенту Ентеросгель не тільки усуває токсикоз, а й сприяє швидкій регресії основних клінічних симптомів захворювання та нормалізації мікробіоценозу кишківника. 3. Використання Ентеросгелю сприяє покращенню деяких імунологічних показників у хворих на вірусні гепатити В з дисбактеріозом кишківника, але найбільш вираженим ефектом застосування препарату є значне зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів. 4. Терапія препаратом Ентеросгель є безпечною для пацієнтів, що пов’язано з його доброю переносимістю та відсутністю побічних ефектів. 5. Результати дослідження доводять необхідність включення ентеросорбенту Ентеросгель до комплексної терапії хворих на гострий вірусний гепатит В, який перебігає з дисбіотичними порушеннями, що дозволяє покращити результати лікування хворих і скоротити його тривалість. Література [1] Андрейчин М. А., Іщук І. С., Господарський І. Я.Клінічні та імунологічні критерії ефективності ентеросорбції у лікуванні хворих на вірусний гепатит В// Інфекційні хвороби. 1995. – № 2. – С. 17–21. [2] Ардатская М. Д., Дубинин А. В., Минушкин О. Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и лечения// Терапевт. архив. – 2001. – № 2. – С. 67–72. [3] Береза Н. Н. Проблемы дисбактериоза кишечника и его коррекции// Гастроэнтерология. – 2000. – Вып. 31. – С. 432–435. [4] Бондаренко В. М., Боев Б. В., Лыкова Е. А. и др. Дисбактериоз желудочно-кишечного тракта// Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. – 1998. – Т. 7, № 1. – С. 66–70. [5] Григорьев П., Яковенко Э. Нарушение нормального состава кишечной микрофлоры, клиническое значение и вопросы терапии. Методическое пособие. – М., 2000. [6] Кучеренко Н. П., Бобровицька А. І., Верещагін І. О. Мікробіоценоз товстої кишки у хворих на вірусний гепатит// Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. – Тернопіль, 2004. – С. 115–116.

Похожие записи