Біоритми
З незапам’ятних часів люди спостерігали зміну дня і ночі, літа й зими,
але не розуміли, що ці зміни зовнішнього середовища так чи інакше
впливають на їхній організм. Мабуть, і ви помічали: пізньої осені,
навіть коли сухо й сонячно, почуваєтеся не зовсім комфортно. Чому?
Причиною цього явища є так званий фотоперіодизм – реакція організму на
тривалість світлового дня. Чим він коротший, тим більшою є вразливість
істоти щодо зовнішніх подразників. У свою чергу фотоперіодизм лежить в
основі процесу біологічних ритмів. (Яких, до речі, в організмі людини
налічується понад триста!) Наука, що досліджує біоритми, називається
хронобіологією. У дослівному перекладі це означає “часова біологія”,
вона вивчає реакцію організму на часові зміни в довкіллі. Знання
закономірностей функціонування біоритмів людини може суттєво допомогти
лікарям-практикам полегшити процес одужання хворих.
Під біоритмами слід розуміти регулярні кількісні та якісні зміни
життєвих процесів у організмі (на всіх рівнях життя). Приміром, коли ми
впродовж дев’яти годин здійснюємо переліт із Чернівців до Нью-Йорка, то
перетинаємо стільки ж часових поясів. Це несприятливо впливає на
людський організм: він не може швидко пристосуватися до часових (та й
кліматичних) змін. З’являються розбитість, апатія, порушення сну. Але
минає кілька днів – і поступово людина, як кажуть, входить у свою колію.
А чому із настанням осені загострюються ревматизм, артрит, виразкова
хвороба шлунка? Скажете – через низькі температури. Та головна причина –
у зміні, а точніше послабленні функції імунної системи. Ще одна цікава
деталь: у різні дні народжується неоднакова кількість хлопчиків чи
дівчаток. І це не випадково, а знову ж таки пов’язано з природними та
індивідуальними біологічними ритмами. До речі, досліджено, якщо під час
зачаття подружжя орієнтовано головами на північ, то в 70 відсотках
випадків народжуються хлопчики і в 30 % – дівчатка, на південь –
навпаки, а на схід або захід – 50 х 50.
– Згідно з біоритмами на планеті існує все живе. При цьому вищі ссавці
мають особливу біоструктуру, так званий внутрішній годинник, який
складається із залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, епіфіза,
гіпоталамуса та наднирників) і підлаштовує організм під зміни.
Надзвичайно важливу роль відіграє епіфіз, який ще називають
шишкоподібним тілом. Вночі він виробляє одні речовини, а вдень – інші. І
це не залежить від світлофону. Так, під час експерименту епіфіз
помістили в абсолютну темряву, і протягом 17 діб він зберігав свої
властивості продукувати певні речовини згідно із 24-годинним біологічним
ритмом. Це – своєрідне реле, що регулює біоритми всередині організму. З
їх розладом пов’язані різноманітні патологічні процеси, в тому числі у
сфері психіки. (Йдеться про так званий десинхроноз.) У нижчих тварин, а
також рослин внутрішнього годинника немає. Натомість у них є особлива
речовина – мелатонін.
Спочатку мелатонін виділили як речовину, котра змінює пігментацію шкіри,
тож він використовувався у косметологічній практиці для відбілювання. І
лише згодом виявилося, що ця речовина є синхронізатором, тобто зумовлює
пристосування організму до часових і просторових змін навколишнього
середовища. А згідно з дослідженнями американського вченого Халберга від
рівня мелатоніну в організмі залежить його статевий розвиток.
знаючи біологічні ритми конкретної людини, можна домогтися найвищої
ефективності в її лікуванні. Тобто призначати фармакологічні препарати
слід обов’язково з урахуванням тих біологічних коливань, які
відбуваються в організмі. Кожний біологічний ритм має вигляд синусоїди.
При ритмі в нижньому положенні слід вводити в організм препарати, які
підвищують відповідні показники організму, у верхньому – ті, що їх
понижують. У високорозвинених країнах вже давно це практикується.
знання індивідуальних біоритмів пацієнтів дозволяє лікарям передбачати
настання негативних процесів у організмі й застосовувати препарати, що
запобігають цьому явищу чи принаймні зменшують його силу. А щоби
попередити у пацієнтів психіатричної лікарні фазу депресії, що настає з
початком осінньо-зимового періоду, чи хоча би полегшити цей стан,
необхідно всього лише у присмерковий час на 2 години ввімкнути у
приміщенні світло, подовживши таким чином світловий день до меж звичної
норми. Цей нюанс варто врахувати й людям психічно здоровим, які бажають
поліпшити свій настрій та продовжити працездатність протягом дня. А
взагалі, кожна людина повинна знати свій біоритм.
Незважаючи на те, що вчення про біологічні ритми відносно молоде, на
сьогодні воно стало однією з центральних галузей теоретичної біології.
Остання міжнародна науково-практична конференція з питань хронобіології
та хрономедицини, що відбувалася, до речі, в Чернівцях, засвідчила: ця
галузь вийшла з рівня теоретичних напрацювань на рівень їх практичного
застосування у клініках. На жаль, в Україні кожен із хронобіологів
працює окремо, наразі не існує відповідного товариства, і це певною
мірою шкодить справі. Тому ми плануємо звернутися до Національної
академії наук із проханням про створення при ній наукової комісії з
питань хронобіології та хрономедицини – центру, який би керував роботою
фахівців цієї галузі по всій Україні.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. С-Пб.,
МГП (Петрополис), 1992 – 123 с.
2. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Валеология – стратегия здравоохранения
будущего /журнал Акад. Мед. наук Украины. – 1997, № 3, с. 426-436
3. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – Киев:
Здоровье, 1998. – 244 с.
4. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на граны нормы и патологии.-
М., Медицина, 1979 – 298 с.
5. Брэгг Поль С., Нордемар Н. Позвоночник – ключ к здоровью. – С-Пб.,
ТОО (Лейла), 1995. – 336 с.
6. Брехман И.И. Введение в валеологию – науку в здоровье. – Л.: Наука,
1987 – 125 с.
7. Белов В.И. Энциклопедия здоровья. Молодость до ста лет. – Г.: Химия,
1994. – 399 с.
8. Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья.
Вып.3. – Владивосток: Дальнаука, 1996. – 212 с.
9. Войтенко В.П. Здоровье здоровых /введение в санологию/. – К.:
Здоровье, 1991 – 245 с.
10. Гербер Р. Вибрационная медицина: пер. с англ. – М., 1997. – 320 с.
11. Гроф С. За пределами мозга: Пер. с англ. – М.: Соцветие, 1992. –
336с.
12. Иванченко В.А. Как быть здоровым. – С-Пб.: АО (Комплект), 1994.-
30с.
13. Казначеев В. П. Очерки теории и практики экологии человека. – М.:
Наука, 1982. – 264 с.
14. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия. Г.: Фис, 1989. – 224 с.
15. Неумывакин И.П., Неумывакина Л.С. Здоровье в ваших руках. – Г.: ИПО
(Полигран), 1994. – 252 с. 16. Рейд Даннел. Защита трех сокровищ.- кн. I
/пер. с англ./ – К.: София, 1996. – 416 с.
17. Ужегов Г.Н. Биоритмы. – Смоленск: Русич, 1997. – 400 с.
18. Шаталова Г.С. Философия здоровья. – М.: Елен и К0 , 1997. – 224 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
