.

Арт-терапія в соціальній сфері (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
385 4346
Скачать документ

Реферат на тему:

Арт-терапія в соціальній сфері

ПЛАН

1. Арт-терапевтична робота з людьми похилого віку.

2. Арт-терапія в роботі з правопорушниками.

3. Використання арт-терапії в роботі з бездомними.

Література

1. Арт-терапевтична робота з людьми похилого віку

Взаємодія арт-терапевта з людьми похилого віку вимагає врахування цілого
ряду психологічних, соціальних і фізіологічних факторів. Специфічними
завданнями арт-терапевтичної роботи при цьому є подолання соціальної
ізоляції, підвищення самооцінки людини похилого віку, створення умов для
актуалізації її життєвого досвіду, визнання цінностей, реалізація нею
свого творчого потенціалу. Безсумнівну, значимість має соціальний
контекст, у якому реалізується робота такого роду, зокрема, нерідка
самітність і ізольованість людей похилого віку, їхня безпорадність,
відносна обмеженість матеріальних ресурсів суспільства для допомоги їм.
У нашій країні до цього додається вкрай слабкий розвиток системи
геріатричних і психогеріатричних послуг, а також існуючі
соціально-психологічні стереотипи сприйняття старих людей як «баласту»
суспільства.

Арт-терапевтична робота з особами цієї групи може проводитися в
соціальних центрах, центрах психічного здоров’я чи стаціонарах денного
перебування, лікарнях, інтернатах та ін. медичних і соціальних
установах.

Арт-терапевтична робота з ними може проводитися по-різному, але, як
правило, перевага віддається її груповим формам. Допускається участь
осіб похилого віку у змішаних групах, однак, у ряді випадків доцільно
формувати групи винятково з людей похилого віку — так можна зосередитися
на їхніх специфічних потребах чи проблемах і врахувати вікові вимоги.
Особливістю старих клієнтів є, зокрема, їхня швидка стомлюваність. Тому
групові заняття повинні бути нетривалими, проводитися, по можливості, по
ранках і мати тривалі перерви. Необхідно враховувати і такі ймовірні
фактори, як слабість зору і слуху, тугорухливість суглобів і т.п.
Компенсувати ці недоліки якоюсь мірою можуть додаткове освітлення,
великі пензлі чи крейди. Варто брати до уваги і виражене в різній
ступені зниження пам’яті й інтелекту, можливе порушення мови.

Методи роботи з людьми похилого віку

Як на індивідуальних, так і на групових заняттях можна використовувати
вправи для підготовки пацієнтів до роботи, щоб мобілізувати їхню увагу,
а в групі – зблизити її членів спільними діями. А саме, вправа «передача
листа» цінна тим, що малюнок не має одного автора, а тому не може стати
предметом для критики. Арт-терапевт просить учасників групи що-небудь
намалювати (це може бути композиція чи знайомий усім образ). Через
десять хвилин кожний повинен передати свій малюнок сусіду праворуч. Той
що-небудь додає до зображення і передає його далі по колу до тих пір,
поки воно не повернеться до свого першого автора.

Техніка «завершення карлючок» зручна тим, що дозволяє людям почати
роботу не з білого листа. На окремих аркушах арт-терапевт малює різні
звивисті лінії, серед яких немає повторюваних, а потім передає
зображення учасникам групи і просить їх перетворити лінію в образ. Потім
пацієнти показують один одному свої малюнки й обговорюють їх.

Приступати до роботи краще з простого завдання, наприклад, «напиши своє
ім’я» – клієнтам пропонується зобразити свої імена в довільно обраних
стилі і формі. Більшість людей не напружується при цьому і може виявити
себе творчо вже на самому початку заняття.

Для стимуляції спілкування можна використовувати техніку колажу з
кольорового паперу і тканини.

В індивідуальній роботі арт-терапевт просить відобразити на малюнку той
чи інший сюжет з їхнього життя. Можна використовувати техніку спільного
малювання. Багато людей похилого віку мають певні труднощі при
малюванні: воно нагадує їм про дитячі роки і здається «несерйозним
заняттям». Іноді вони думають, що таким витонченим образом арт-терапевт
перевіряє ступінь їх «дурості» оскільки знають про слабість своєї
пам’яті. Однак, багато-хто все-таки знаходять образотворчу роботу дуже
важливою для себе, тому що вона надає їм можливість реалізувати те, що
вони довго в собі «заглушали», все життя займаючись «практично значимими
справами», не даючи виходу своїм почуттям і не надаваючи значення такому
поняттю як «особистісний ріст». Люди цієї вікової групи мають потребу в
поверненні до минулого для того, щоб побачити зміст у власному житті.

Деякі арт-терапевти, що працюють зі старими, хотіли б спостерігати
очевидні прикмети поліпшення стану своїх пацієнтів. Тобто арт-терапія
представляється їм як процес створення красивих картинок для прикраси
стін. Якщо їхні пацієнти, займаючись арт-терапією, не виявляють ознак
наснаги і щастя, то вони виявляють явну незадоволеність і роздратування.
Незадоволеність поступово призводить до ворожості. Старих людей потрібно
сприймати такими, які вони є, і не очікувати від них обов’язкового
відображення в малюнках щасливих спогадів і почуттів. Люди похилого віку
не завжди будуть готові показувати свої роботи іншим: вони, можливо,
захочуть сховати їх від навколишніх чи навіть знищити, оскільки в цих
роботах відбивається їхня безпорадність.

Сентиментальне розчулення і прагнення опікувати – ще одна глибоко
деструктивна форма відношення до старих. Вона принижує їхню гідність і
підсилює залежність від навколишніх.

2. Арт-терапія в роботі з правопорушниками

Насамперед важливо підкреслити, що в реальному житті правопорушники
далеко не завжди відповідають тому образу, що створений засобами масової
інформації; серед них багато «звичайних» людей – чоловіків, жінок,
підлітків і дорослих, людей веселих і добродушних, роздратованих і
агресивних. Вони скоюють злочини з самих різних причин, і часом дуже
важко зрозуміти, що ж насправді підштовхнуло їх до криміналу.

Досвід свідчить: заключення людини під варту мало сприяє змінам у її
поводженні і не призводить до її реабілітації.

Більшість центрів денного перебування для правопорушників використовує
різні форми роботи, серед яких є й образотворче мистецтво. У деяких
центрах усвідомлюють, що заняття образотворчою діяльністю може стати
важливим інструментом комунікації і роботи з особистістю правопорушника.

Використання арт-терапії засноване на таких же принципах, що і з іншими
групами клієнтів. Правопорушники можуть займатися арт-терапією як
індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що
використовують теми, значимі для всіх учасників. В таких групах
образотворча діяльність доповнюється коментарями, на основі яких потім
розвертається дискусія.

Техніка «розповіді в картинках» допомагає людині відтворити ланцюжок
обставин і вчинків, що скінчилися злочином, представити свій погляд на
неї. Це сприяє усвідомленню альтернативних варіантів розвитку подій, що
не мали б таких важких наслідків. Крім того, стають очевидними деякі
стереотипи криміногенного поводження, усвідомити які дуже складно, якщо
використовувати лише вербальні засоби комунікації. Дана техніка має
особливу цінність у роботі з особами, що мають певні труднощі у
вербальному описі подій чи своїх почуттів.

Після отримання згоди займатися арт-терапією, кілька занять, як правило,
використовуються для оцінки особистості правопорушника. Необхідно
побудувати індивідуальний план роботи і виділити пріоритетні завдання.
Оскільки правопорушення є причиною призначення покарання, воно стає
першочерговою темою обговорення. Саме на цій стадії необхідно
використовувати образотворчі методи. Клієнту пропонується скористатися
технікою «розповіді в картинках», щоб розповісти арт-терапевту про те,
що трапилося, і про те, як він сам це сприймає.

На початку роботи клієнт потребує допомоги – або через невпевненість у
своїх художніх можливостях, або через те, що йому важко згадати і
пояснити те, що сталося. Створення серії малюнків припускає діалог між
арт-терапевтом і клієнтом, спрямований на отримання якомога більше
інформації про правопорушення.

Коли серія малюнків закінчена, арт-терапевт і клієнт разом її
обговорюють. Клієнт нерідко починає відчувати себе діючим персонажем, що
знаходиться в центрі подій, а не тільки «жертвою обставин».

Завдання арт-терапевтичної роботи – «розкрити» і довести логіку тих чи
інших раніше неусвідомлених учинків. Чим краще клієнт-правопорушник
стане зрозумілим для самого себе, зрозуміє вплив власної особистості на
навколишніх, тим більше він буде здатний до усвідомлення своєї соціально
небезпечної поведінки.

3. Використання арт-терапії в роботі з бездомними

Бездомність означає відсутність у людини надійного, постійного,
приналежного їй житла. Такі люди можуть жити в приміщеннях, що не
відповідають встановленим стандартам. До категорії бездомних відносять
також мігрантів, а також тих, хто проживає в притулках досить тривалий
час.

Існує багато причин, що призводять до такого життя: розпад сім’ї,
фізичне чи психічне захворювання, тривале перебування в якій-небудь
установі (наприклад, у дитячому будинку, лікарні чи в’язниці).

Відсутність житла – трагедія для будь-якої людини, особливо для жінок.
Серед причин, що призводять жінок до бездомності, можна назвати побиття
і знущання з боку батьків чи партнера, вагітність, зґвалтування. Багато
бездомних жінок мають різного роду психічні розлади.

Бездомних розрізняють за типом наявних у них психічних чи особистісних
розладів. Можна виділити 5 основних категорій:

психози (шизофренія);

поведінкові порушення (неадекватна чи незрозуміла для навколишніх
поведінка);

алкогольна чи наркотична залежність;

органічні поразки головного мозку (травма);

порушення психіки, викликані бездомністю.

Суспільство вважає бездомних марними і навіть шкідливими своїми членами.
Повна відсутність перспектив працевлаштування і знаходження надійного
даху над головою викликає почуття безпорадності, призводить до розпачу,
апатії і зниження мотивації.

Життя бездомних важке не тільки в матеріальному відношенні.
Арт-терапевтичні заняття здатні допомогти їм: в особистому плані,
наприклад, завдяки арт-терапії ці люди отримують можливість
самовираження в досить безпечних для себе умовах, що особливо значимо,
якщо мати на увазі почуття гніву. У притулках агресивне поводження є
великою проблемою, а його наслідки можуть бути серйозними. Крім того, у
бездомних дуже високий рівень тривожності. Займаючись в
арт-терапевтичній групі, вони можуть відчути себе більш вільними. Тут
вони можуть розкрити свої творчі можливості і поводитися більш природно
і спонтанно. У них формується більше довіри до себе, підвищується
самооцінка і розвивається здатність кращого розуміння самих себе.

У соціальному плані завдяки арт-терапевтичній групі бездомні вчаться
краще розуміти інших і цінувати їхні людські якості, у них розвивається
здатність до спілкування і продуктивної взаємодії. У групі вони
відчувають підтримку і довіру, причому не тільки з боку ведучого, але й
інших учасників.

Література:

Практикум по арт-терапии//Под ред. А.И.Копытина. – СПб: Питер, 2000. –
448 с.

Копытин А.И. Основы арт-терапии. – СПб.: Гиппократ, 1999.- 360 с.

Оклендер В. Окна в мир ребенка. – М, 1997.- 89 с.

Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М., 2000.- 289 с.

Островская Л. Детские страхи// Дошк. воспитание. – 1997. – № 10. – С.
17-19.

Практикум по арт-терапии// Под ред. А.И.Копытина. – СПб: Питер, 2000.–
448 с.

Психотерапия. Под ред. Б.Д. Карвасарского; СПб, 2000. – 294 с.

Рудестам К. Групповая психотерапия. – СПб.: Минск, 1998.- 456 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020