Реферат з маркетингу

Сегментація ринку і позиціонування товару

Вивчення попиту на товар та аналіз ринкових можливостей виробника цього
товару тісно пов’язані з дослідженням ринкової сегментації. Через
політику сегментації ринку, що її проводить підприємство чи фірма,
втілюється у життя найважливіший принцип маркетингу — орієнтація на
споживача.

Сегментація ринку — це розподіл споживачів на групи на основі різниці в
потребах, характеристиках чи поведінці і розроблення для кожної з груп
окремого комплексу маркетингу.

Сегмент ринку складається із споживачів, що однаково реагують на один і
той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.

Маркетологи вважають, що правильне виділення ринкового сегмента —
половина комерційного успіху, і постійно згадують модифікацію відомого
принципу Парето: 20-процентний сегмент певного ринку забезпечує, як
звичайно, 80% доходів та прибутку фірми.

Принципи сегментації ринку

Сегментацію ринку можна здійснювати за різними змінними параметрами.
Далі наведено найпоширеніші принципи сегментації ринку.

• Сегментація за географічним принципом передбачає розподіл світового
ринку на різні географічні одиниці:

а) зовнішній і внутрішній;

б) регіональні ринки (європейський, африканський тощо);

в) ринки окремих країн (китайський, італійський тощо);

г) внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські).

Це дає змогу врахувати особливості окремих країн світового ринку, а на
внутрішньому — оцінювати чисельність населення, особливості транспортної
мережі району, структуру промисловості району, ступінь насиченості ринку
в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні
особливості окремих регіонів світу.

• Сегментація за демографічним принципом передбачає розподіл ринку на
сегменти на основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір
сім’ї, етап життєвого циклу сім’ї, раса, національність, релігія.

Демографічні характеристики — найпопулярніші фактори сегментації
споживчого ринку, їх легше, ніж більшість інших змінних, виміряти.
Сегментація ринку може здійснюватись за одною демографічною
характеристикою або за їх комбінацією.

• Сегментація за соціальна-економічними характеристиками враховує рівень
доходів споживачів, приналежність до певного класу, професію, освіту
тощо.

• Сегментація за психологічним принципом передбачає урахування типу
особистості та стилю життя. Наприклад, споживачі-інтроверти більш
консервативні й систематичні у своїй поведінці при здійсненні покупок,
ніж екстраверти. Потребують різних маркетингових підходів
споживачі-традиціоналісти, новатори, естети, життєлюби, ділові лідери,
любителі втіх.

• Сегментація за споживчими мотивами передбачає класифікацію споживачів
залежно від ступеня їх прихильності до товарних марок, інтенсивності
споживання, а також за пріоритетністю мотивів придбання (ціна, якість,
добротність, зручність, післяпродажне обслуговування тощо).

Можуть бути використані й інші принципи сегментації ринку. Це є творчий
процес, який потребує високої кваліфікації маркетолога. Дуже часто ринок
сегментують за декількома змінними параметрами.

На рис. 1 показано, як вирішила сегментувати ринок фірма, що виробляє
жіночий одяг. В основу сегментації покладено дві характеристики:
демографічна (вікові категорії) і соціально-економічна (рівень доходів).

Унаслідок проведеної сегментації фірма може прийняти рішення, що вона
вироблятиме продукцію для молодих жінок із середнім рівнем доходу.
Можливі й інші варіанти відбору сегментів.

Сегментацію ринку товарів промислового призначення можна проводити за
такими принципами:

• сегментація за географічним принципом (аналогічно до сегментації
споживчого ринку);

• сегментація за галузевим принципом. Особливо поширена серед малих і
середніх фірм. Дає змогу розширити й вигідно сформувати асортимент;

• сегментація за функціональним призначенням продукції ґрунтується на
класифікації функцій виробів даного виду. Наприклад, ринок
сільськогосподарської техніки за функціональним призначенням можна
сегментувати на ринок машин і обладнання для обробітку землі, заготівлі
кормів, збирання зернових тощо.

• сегментація за вагомістю споживачів передбачає розподіл ринку на
сегменти, де здійснюються великі торговельні операції, і на сегменти з
дрібними й навіть одиничними покупками товарів. Останні не варто
ігнорувати, оскільки на таких сегментах, як звичайно, нижчий рівень
конкуренції;

• сегментація за формою власності враховує специфіку роботи з державними
та приватними фірмами.

Можна використовувати й інші «принципи сегментації ринку ТПП.

Вибір цільових сегментів ринку. Приймаючи рішення щодо виходу на ринок,
можливостей його сегментації, фірма може застосувати три стратегії
охоплення ринку: масовий маркетинг, цільовий маркетинг та
диференційований маркетинг (рис. 2).

• Масовий маркетинг орієнтується на широкий споживчий ринок з
використанням одного базового плану маркетингу, сегментацію ринку не
проводять. Цю стратегію доцільно застосовувати на однорідному ринку, де
всі споживачі виявляють інтерес до одного товару й однаково реагують на
запропоновані маркетингові заходи.

Головна мета масового маркетингу — максимізувати збут, завдяки чому
суттєво зменшаться питомі втрати на виробництво і збут одиниці
продукції. Це дає змогу фірмі знижувати ціну на товар і гнучко вести
цінову конкуренцію. Але потреби деяких сегментів ринку при тому можуть
залишитись незадоволеними.

• Цільовий, чи концентрований маркетинг орієнтований на вузьку
специфічну групу споживачів (сегмент ринку) через спеціалізований
комплекс маркетингу, спрямований на задоволення потреб саме цього
сегмента.

Стратегія цільового маркетингу ефективна насамперед для невеликих чи
спеціалізованих підприємств, які виробляють продукцію конкретного
призначення в обмеженій кількості.

Для досягнення ринкового успіху важливо, щоб фірма краще, ніж
конкуренти, задовольняла потреби обраного сегмента ринку.

Водночас ця стратегія пов’язана з підвищеним рівнем ризику. Якщо обраний
сегмент не виправдає надій, компанія зазнає збитків. Тому багато фірм
надає перевагу диверсифікації виробництва і орієнтації на декілька
сегментів, тобто використовують третю стратегію.

• Диференційований маркетинг передбачає охоплення декількох сегментів
ринку і розроблення для кожного з них окремого комплексу маркетингу. Це
зменшує для фірми рівень ризику і негативні економічні наслідки в разі
невдачі на якомусь сегменті.

Диференційований маркетинг потребує ретельного аналізу. Ресурси і
можливості фірми мають бути достатні для виробництва та маркетингу двох
чи більше марок або товарів.

Компанія повинна ретельно підкреслювати відмінності товарів на кожному
сегменті й підтримувати їх образ. Це потребує додаткових витрат на
створення модифікацій виробів та освоєння виробництва нових товарів,
реалізацію їх численними каналами збуту, рекламу різних марок та моделей
продукції. Підприємство повинно зіставляти додаткові витрати й додаткові
доходи від реалізації продукції на різних сегментах ринку.

Фактори, які необхідно враховувати при виборі стратегії охоплення ринку

Наявність ресурсів. При обмежених ресурсах найдоцільнішою є стратегія
цільового маркетингу.

Ступінь однорідності продукції. Для однорідного товару (чавун,
цитрусові) більше підходить масовий маркетинг, для товарів широкого
асортименту прийнятніша стратегія диференційованого чи концентрованого
маркетингу.

Етап життєвого циклу товару. При виході фірми на ринок із новим товаром
доцільно пропонувати лише один варіант новинки. При тому краще
використовувати стратегії цільового чи масового маркетингу.

Ступінь однорідності ринку. Якщо споживачі мають схожі смаки, бажання,
купують майже однакову кількість товарів за певні періоди й однаково
реагують на певні маркетингові стимули, то, безперечно, треба
орієнтуватися на масовий маркетинг.

Маркетингові стратегії конкурентів. Якщо конкуренти сегментують ринок,
застосування стратегії масового маркетингу може бути згубне. Якщо
конкуренти орієнтуються на масового споживача, фірма може виграти від
використання диференційованого або цільового маркетингу.

Обравши стратегію диференційованого чи цільового маркетингу і здійснивши
сегментацію ринку, фірма повинна визначити, які сегменти є
найпривабливіші. При тому доцільно врахувати сильні сторони
підприємства, рівень конкуренції, розмір ринків, стосунки з
посередниками, „імідж» фірми.

Найвигідніші сегменти повинні мати високий рівень поточного збуту,
високі темпи зростання, високу норму прибутку, слабку конкуренцію. Як
звичайно, жоден із сегментів не відповідає бажаною мірою усім цим
характеристикам, тому доводиться йти на компроміси.

Після виявлення об’єктивно привабливих сегментів фірма повинна поставити
перед собою запитання, який з них найповніше відповідає її сильним
діловим сторонам. Тобто слід відібрати ті сегменти, для успішної роботи
на яких підприємство має усі необхідні ділові передумови.

Обравши конкретний сегмент, фірма повинна визначити для себе, як
проникнути на нього і здобути конкурентні переваги. Для того належить
дослідити позиції усіх наявних на ринку конкурентів і визначити своє
місце.

Позиціонування товару

Позиціонування на ринку — це забезпечення товарові чітко відокремленого
від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів.

Будь-який товар споживачі сприймають як набір певних його властивостей.
Для того, щоб зрозуміти, чому покупці надають перевагу цьому товарові, а
не іншому, треба порівняти ці властивості. Результати порівнянь можна
подати у вигляді схеми позиціонування товару. На цю схему наносять
позиції товарів основних конкурентів і шукають незадоволену споживчу
потребу.

На рис. 3 наведено схему позиціонування жіночого взуття за двома
характеристиками. Перша — якість — має інтегральний характер і враховує
якість шкіри, модельність взуття тощо. Друга характеристика враховує
повноту ноги споживача.

На схемі видно, що залишається незадоволеною потреба в якісному
модельному взутті великої повноти для забезпечених жінок здебільшого
середнього віку. Визначивши для свого товару саме цю позицію,
фірма-виробник може знайти своє місце на ринку.

Після проведення сегментації ринку і позиціонування товару фірмі
необхідно детально розробити для свого цільового споживача всі складові
комплексу маркетингу (товар, ціну, методи розповсюдження та маркетингові
комунікації).

Висновки

Комплексне дослідження ринку, з якого починається маркетингова
діяльність підприємства, охоплює багато напрямів. Серед них —
дослідження поведінки покупців, яка має свою специфіку і на споживчому
ринку, і на ринку організацій-споживачів.

Завдання маркетингу полягає у вивченні впливу різних факторів на
прийняття споживачем рішення про купівлю товару. До них належать:

• психологічні фактори;

• особистісні фактори;

• фактори ситуаційного впливу;

• вплив комплексу маркетингу.

Розробляючи комплекс маркетингу, маркетологи пристосовують його до
потреб цільової групи споживачів.

Якщо підприємство здійснює промисловий маркетинг, воно працює на ринку
організацій-споживачів, до яких належать виробничі підприємства,
підприємства-посередники, державні установи, безприбуткові організації.
Дослідження поведінки організацій-споживачів спрямоване на вивчення
таких факторів:

• зовнішні фактори;

• фактори особливостей організації;

• фактори міжособових відносин;

• фактори індивідуальних особливостей персоналу.

Важливе значення для розуміння поведінки споживачів має аналіз етапів
прийняття рішення про купівлю споживачами. На ринку
організацій-споживачів цей процес має складніший характер і залежить від
виду ситуації здійснення закупівлі.

Окрім вивчення поведінки споживачів, комплексне дослідження ринку
передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед
підприємством. У ході таких досліджень визначають місткість ринку,
частку підприємства на ньому, прогнозують попит на товар.

Далі аналізують кон’юнктуру ринку, що передбачає дослідження товару,
співвідношення попиту і пропозиції, динаміки цін. Значну увагу
приділяють вивченню діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.

Паралельно з аналізом ринку і макросередовища проводять аналіз власного
потенціалу підприємства, що дає можливість визначити привабливі напрями
маркетингової діяльності, а також окреслити зони підвищених ризиків і
небезпек.

Аналіз ринкових можливостей тісно пов’язаний з дослідженнями ринкової
сегментації, яка може здійснюватись за різними змінними параметрами.
Найчастіше сегментацію споживчого ринку проводять за географічним,
демографічним, психологічним принципами, за соціально-економічними
характеристиками, за споживчими мотивами. Часто ринок сегментують
відразу за декількома змінними параметрами.

Приймаючи рішення щодо виходу на ринок, можливостей його сегментації,
підприємство може застосовувати три базові стратегії охоплення ринку:
масовий маркетинг, цільовий маркетинг та диференційований маркетинг.

Ринкові дослідження завершуються позиціонуванням товару, після чого
можна переходити до детального розроблення комплексу маркетингу.

Похожие записи