РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ЗАСАДНІ ПОНЯТТЯ

ПРО КОМУНІКАЦІЮ

В МАРКЕТИНЗІ

Маркетинг має на меті забезпечити підприємства та організації
інформацією про доцільні напрями діяльності з погляду сьогоднішніх та
майбутніх потреб ринку. Одним із інструментів, який дає змогу
застосувати в єдності та взаємозв’язку стратегію і тактику активного
просування до потреб потенційних покупців, є маркетингова політика
комунікацій.

Так що маркетинг — це різновид людської діяльності, спрямованої на
задоволення потреб споживачів за допомогою обміну, то маркетингові
комунікації забезпечують взаємозв’язок між виробниками та споживачами
товарів у процесі обміну.

Це єдиний комплекс, який об’єднує учасників, канали розповсюдження та
прийоми комунікацій підприємств і організацій.

Маркетингова політика комунікацій — це наука, яка розглядає систему
загальних настанов, критеріїв та орієнтирів сфери взаємовідносин між
підприємствами та організаціями, з одного боку, та їхніми клієнтами, з
іншого, з метою досягнення маркетингових цілей. \

Поняття «маркетингова політика комунікацій» складається з таких
підпонять (термінів):

• маркетинг, що походить від англ, «market» і означає ринок, торгівля,
продаж;

• політика — у перекладі з гр. означає діяльність, спосіб дій,
спрямованих на досягнення чогось;

• комунікації — від лат. слова «communico», що означає: узагальнюю,
поєдную.

(Система маркетингових комунікацій є інструментом виробника в його
взаємозв’язках зі споживачем.

Комплекс маркетингових комунікацій (communication mix) включає такі
основні складові: рекламування, стимулювання продажу, роботу з
громадськістю (паблік рилейшнз) та персональний продаж. Деякі фахівці з
маркетингових комунікацій за кордоном додають до цих чотирьох іще такі:
прямий маркетинг, виставки та ярмарки, рекламу на місці продажу,
упаковку товару.

Комплекс маркетингових комунікацій показано на рисунку 1.1.

Рекламування — це будь-яка форма неособистого платного пред явлення й
просування продуктів, послуг та ідей від імені їхнього виробника або
власника (посередника тощо).

Стимулювання продажу товарів — короткотермінові заходи для заохочення
учасників маркетингових комунікацій до купівлі або дальшого перепродажу
цих товарів.

Робота з громадськістю — це стимулювання попиту на політичну, державну
або бізнесову фізичну чи організаційну одиницю (політичну особистість,
партію, державну установу, підприємство) через поширення про неї
важливих відомостей, які мають престижний характер, у засобах масової
інформації або зі сцени (арени, подіуму).

Особистий (персональний) продаж — це усне пред’явлення товару в процесі
бесіди з одним або кількома покупцями (фактичними чи потенційними) з
метою укладання угоди (контракту) щодо купівлі товару.

Реклама на місці продажу — це рекламування продуктів, послуг та ідей від
імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів (магазинах,
супермаркетах та інших торговельних закладах)

Прямий маркетинг — форма створення та використання прямих особистих
зв’язків між тими, хто пропонує товар, та споживачами (покупцями) цих
товарів, фактичними або потенційними.

Виставки та ярмарки — це форма організації взаємозв’язків

між виробниками та споживачами (покупцями) в місцях показу їхніх товарів
на спеціально організованих для цього демонстраціях. Ці покази, як
правило, не є постійними. Вони влаштовуються на певний час у певному
місці.

Упаковка — це «німий» продавець товару, засіб відображення його у
свідомості покупця, носій іміджу товару та його виробника. У системі
маркетингу використовується як носій інформації про товар, його
застосування, склад, час виготовлення, фірму-виробника тощо. Маркетинг
розглядає товари як інструменти або засіб задоволення потреб споживачів,
як своєрідну «послугу в упаковці».

Нині упаковка, на думку спеціалістів з маркетингу, змінюється зі зміною
способу життя, а спосіб життя змінюється зі зміною упаковки товарів.

Початок XXI ст. ознаменувався тим, що відбулась дальша диференціація
інструментів маркетингової політики комунікацій. Так, з паблік рилейшнз
виокремилися такі інструменти, як брендинг, спонсорування та престижна
реклама. Вони мають чи не найбільше значення в сучасному маркетингу,
особливо брендинг (розробка марки товару) та престижна реклама
(рекламування діяльності підприємства в цілому або якихось особливо
«престижних», «знакових» товарів неперевершеної якості).

Усі складові маркетингової політики комунікацій тісно зв’язані між собою
і мають спільну мету — прискорити просування товарів на цільових ринках,
спонукати покупців до активних дій (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Модель участі маркетингової політики комунікацій у процесі
взаємодії ринків споживачів і бізнесових структур

Але ці складові допомагають досягти спільної мети різними способами
(табл. 1.1). Крім того, вони відіграють неоднакову роль у здійсненні
завдань маркетингу. Так, за даними зарубіжних фахівців, щодо товарів
повсякденного попиту їхню значущість можна розподілити так: на першому
місці — рекламування товарів, на другому — стимулювання продажу, на
третьому — особистий (персональний) продаж цих товарів і тільки на
четвертому — робота з громадськістю (паблІк рилейшнз). Для товарів
промислового призначення ця картина є іншою: на першому місці —
особистий продаж та прямий маркетинг, на другому — стимулювання продажу,
на третьому — рекламування товарів і на четвертому — також робота з
громадськістю.

Таблиця 1.1.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ ІНСТРУМЕНТІВ
МАРКЕТИНГУ

Бажане ставлення споживача до товару або послуги Ефективний інструмент
маркетингу

Обізнаність Публік рилейшнз, рекламування, персональний продаж

Зацікавлення Рекламування

Бажання придбати Стимулювання продажу

Дія (купівля)
Персональний продаж

Але останнє десятиліття XX ст. внесло певні корективи у це ранжирування.
Так, у соціально-етичному маркетингу на одне з чільних місць поступово
виходить робота з громадськістю. Адже прихильне ставлення громадськості
до комерційних структур е так званим нематеріальним активом, котрий
навіть відображається в балансі цих підприємств. Відтак перед паблік
рилейшнз і постає завдання просування великих груп людей від стадії
формування певних нових бажань до свідомої та активної купівлі товарів
(послуг), що задовольнятимуть ці бажання.

Усе більшу роль починає відігравати прямий маркетинг, коли продаж товару
відбувається без посередників, тобто клієнт замовляє вибрану в каталозі
річ телефоном або за допомогою інших засобів масової інформації
(наприклад через Інтернет) і отримує її поштою.

Розглядаючи елементи маркетингових комунікацій в їхній єдності
(marketing communication mix), варто спинитися і на сучасних змінах у
класифікації цих елементів відповідно до їхньої ролі як могутньої зброї
для завоювання прихильності споживачів.

Згідно з легендою, поширеною серед практиків маркетингу, коли компанії
«Проктер енд Гембл» знадобилося проаналізувати свій рекламний бюджет,
винахідливий менеджер провів жирну лінію, яка поділила увесь перелік
витрат на дві нерівні частини. Зверху залишилось те, що було зв’язане з
пресою, радіо, телебаченням, і зовнішня реклама, а знизу — все інше.
Верхня частина отримала назву ATL (above the line — над лінією). Другу,
зрозуміло, назвали BTL, тобто below the line (під лінією).

Американські фахівці дуже швидко зрозуміли різницю між витратами above
the line і витратами below the line. Вони почали відносити витрати над
лінією до поточних, а під лінією — до капітальних операцій, тобто до
різних частин платіжного балансу. Ці дві частини використовувались для
порівнювання витрат на рекламу і на стимулювання продажу товарів. Проте
й досі ніхто так і не спромігся однозначно визначити, що залишилось під
лінією і як іще можна було б назвати BTL. Дехто вбачає в цьому просто
символ просування, а інші чомусь називають те, що опинилося під лінією,
паблік рилейшнз у широкому сенсі цього слова. Залежно від поглядів
конкретних дослідників з’являються або зникають деякі елементи BTL, але
сутність цієї класифікації на змінюється. Отже, визнається, що BTL — це
елемент реклами, який є часткою довготермінової стратегії виведення
марки на ринок. Він передбачає використання короткотермінових або
довготермінових маркетингових інструментів для досягнення специфічних
ринкових цілей протягом певного часу.

Традиційно до BTL фахівці відносять демонстрації та дегустації
продуктів, масові заходи у вигляді презентацій, семінарів,
прес-конференцій, вечірок тощо, а також лотереї, конкурси, стимулювання
продажу товарів, спонсоринг, сувенірну продукцію, дизайн упаковки,
мерчендайзинг, рекламу в інтерактивних засобах комунікації (Інтернет
тощо), використання нетрадиційних рекламних носіїв і практично всі дії,
які сприяють просуванню товарів на ринок.

Щоб ефективно провести BTL-акцію, необхідно оцінити цільову аудиторію,
характеристики товару, що його просувають на ринку продажу, визначити
час та терміни проведення акції, місце її проведення, вивчити систему
розподілу товару, ті канали отримання споживачами інформації про товар,
якими користуються потенційні споживачі даної цільової аудиторії,
з’ясувати, які нові канали поширення інформації про товар та акцію на
його підтримку можна урухомити, тощо. .Як показав досвід розвинутих
країн, наприкінці 80-х років на BTL припадало близько 70% загального
обсягу витрат виробників у сфері засобів масової інформації.

Проте в останні роки на Заході люди встигли пересититися BTL, її
спочатку незвичайні, нестандартні акції стали набридати. Ось чому знову
відбувся відплив капіталу в традиційну рекламну діяльність, а також
паралельне ускладнення та подорожчання BTL. У 90-ті роки
середньостатистичний рівень витрат західних компаній на BTL впав до
20—25% рекламного бюджету і лише в окремих випадках ця цифра доходить до
40%. Водночас вже відпрацьовані західним досвідом технології BTL можуть
стати живильним дощем на незораній цілині українського ринку, який ще
майже не почав розвиватися цивілізовано.

Маркетингові комунікації коштують недешево, їхню ефективність необхідно
розрахувати дуже ретельно, перш ніж починати планувати ту чи ту акцію.
Фахівці вважають, що для продовольчих товарів з високою швидкістю руху
на стадії виходу на ринок необхідно мати таку структуру витрат на
маркетингові комунікації: рекламування — 30%, персональний продаж — 30%,
стимулювання продажу — 30%, паблік рилейшнз — 10%. Для інших
продовольчих товарів, які перебувають у фазі розвитку, витрати можуть
мати таку структуру: рекламування та паблік рилейшнз — до 70%,
стимулювання продажу — 20%, персональний продаж — 10%. Але можуть бути й
зовсім інші пропорції, що залежить від конкретних умов конкретного
ринку.

Опрацьовуючи рішення щодо маркетингової політики комунікації, треба
пам’ятати про сучасні вимоги ринку до товарів. До таких вимог належить
використання етапів життєвого циклу товарів як індикатора дій. Відтак
найпростішим підходом до зміни поведінки підприємства на ринках продажу
товарів є використання етапів розвитку товарів цього підприємства від
моменту виникнення ідеї аж до припинення продажу через брак попиту на
них.

Кожному з етапів життєвого циклу товару притаманні відповідні значення
таких показників:

• ринок продавців (на першому етапі народження попиту його бракує, на
другому етапі зростання — він постійно збільшується, на третьому етапі
зрілості — досягає максимуму, на четвертому етапі занепаду — починає
зменшуватися майже до нуля);

• ринок споживачів (на першому етапі — окремі прихильники новизни, на
другому — масовий, на третьому — охоплено майже або понад 50%
потенційних споживачів і на четвертому — майже нульовий, залишаються
тільки люди консервативних поглядів, які спеціально шукають товари своєї
молодості);

• обсяг продажу (на першому етапі — слабкий, на другому — швидко
зростає, на третьому — повільно зростає або повільно починає спадати, на
четвертому — швидко спадає);

• прибуток (на першому етапі — дуже малий або його зовсім немає, на
другому — максимальний, на третьому — зменшується, на четвертому —
низький або нульовий);

‘ • товар (на першому етапі — основний варіант, на другому —
виготовлення нових типів, марок, розмірів, модернізація товарів, на
третьому — розробка максимального асортименту тих товарів, попит на які
зростає, на четвертому — розробка товарів тільки високої прибутковості);

• ціна (на першому етапі — висока чи низька залежно від стратегії
маркетингу, на другому — трохи нижча, на третьому — низька, на
четвертому — найнижча).

Для маркетологів, які працюють у галузі маркетингової політики
комунікацій, найважливіше визначитись, ураховуючи етапи життєвого циклу
товарів, стосовно дальших дій, тобто стратегії поведінки підприємства на
ринку продажу цих товарів.

Класична теорія маркетингу розробила такі стратегії дій на окремих
етапах життєвого циклу товарів:

• загальна стратегія підприємства:

на першому етапі — завоювання лідерства за показником товару,

на другому — завоювання лідерства за показником частки ринку,

на третьому — максимізація поточного прибутку,

на четвертому — забезпечення виживання;

• стратегія маркетингу підприємства: на першому — проникнення на ринок,
на другому — розвиток ринку, на третьому — захист своєї частки ринку, на
четвертому — перехід на нові ринки та відхід у іншу сферу діяльності;

• стратегія маркетингових комунікацій:

на першому — привертання уваги споживачів до товару, розробка заходів
щодо просування товарів на ринок через посередників,

на другому — залучення споживачів поліпшенням якості, упаковки товарів,

на третьому — активне просування товарів, поліпшення післяпродажних
послуг, звертання уваги споживачів на окремі оригінальні атрибути
товарів,

на четвертому — просування товарів через посередників;

• стратегія ціноутворення:

на першому — оптимізація ціни з урахуванням стратегії виведення товару
на ринок (за активної — максимальна, за пасивної — мінімальна),

на другому — стабілізація ціни,

на третьому — різке зниження цін,

на четвертому — стабільні низькі ціни;

• стратегія рекламування:

на першому — створення інформованості про товар та підприємство,

на другому — створення пріоритетності даної марки,

на третьому — створення прихильності до даної марки, яка

має максимальний попит,

на четвертому — створення інформованості про розпродаж

за зниженими цінами;

• стратегія змін витрат на комунікації:

на першому — значні витрати за інтенсивного маркетингу, мінімальні — за
пасивного,

на другому — зростання загальних витрат на товаропросування,

на третьому — зниження загальних витрат на товаропросування,

на четвертому — згортання витрат.

Ясна річ, що на практиці можливі відхилення від цих рекомендацій. Крім
того, рекомендації розроблено для умов, коли життєвий цикл товарів є
чітко визначеним і достатньо типовим. Але є товари з іншими
закономірностями життєвого циклу (бум, крива захоплення, крива
оновлення, крива моди, крива провалу тощо). Для таких товарів потрібні
інші методи та прийоми маркетингової політики комунікацій.

Похожие записи