Реферат на тему:

В’ялені і сушені рибні товари, рибні консерви

В’ялені і сушені рибні товари-це продукти, одержані шляхом
обезводнювання риби або її частин у природних чи штучних умовах. При
в’яленні і висушуванні припиняється життєдіяльність мікроорганізмів.
Однак за сприятливих умов (зволоженні, підвищеній температурі
зберігання) життєдіяльність мікрофлори, особливо пліснявих грибків,
активізується. В’ялені рибні товари використовуються в їжу
безпосередньо, а сушені є напівфабрикатом для приготування різних страв
після їх відмочування і теплової обробки.

В’ялені рибні товари

Для в’ялення використовують жирні і напівжирні риби: воблу, тарань,
плотву, скумбрію, оселедці, кефаль, ставриду, вусача, ляща, дріб’язок
(тюльку, мойву) та ін. У природних умовах рибу в’ялять на вішалах при
доброму омиванні її поверхні повітрям. Особливо сприятливі умови для
цього є ранньою весною при температурі 15—25° С і чистому повітрі .
Тривалість в’ялення залежить від виду і розміру риби, виду розбирання і
становить від 2 до ЗО діб і більше (дріб’язок 2—7, оселедці 3—5, вобла і
тарань 10—17, лящ 12—17, плотва 1—20, спинка осетрових 25—30).

В’ялення у штучних умовах проводять у спеціальних добре вентильованих
приміщеннях або установках тунельного типу при температурі від 20 до 28°
С. Споживні властивості готового продукту при цьому нижчі, ніж при
в’яленні у природних умовах. Для в’ялення велике значення мають
протеолітичні і ліполітичні ферменти, які сприяють дозріванню риби.
Внаслідок дозрівання продукт втрачає смак і запах сирої риби, набуває
приємного смаку та аромату. Консистенція риби та ікри стає щільною або
ніжною. Під час в’ялення м’язова тканина ущільнюється внаслідок чого жир
з місць накопичення переміщується (проникає) у м’язову тканину і
просочує її. М’язова тканина набуває янтарного кольору і м’ясо стає
напівпрозорим. У деяких рибах жир вихоДить на поверхню та утворює жирову
плівку. Цей жир швидко окислюється при зберіганні риби.

В’ялені рибні товари поділяються на «В’ялену рибу» і «В’ялені баликові
вироби». В’ялена риба, за винятком в’яленого дріб’язку, поділяється на
розмірні групи. Вона може бути нерозбираною, потрошеною з головою,
потрошеною без голови, обезголовленою, у вигляді пласта з головою і
пласта без голови, напівпласта, спинки, поздовжніх половинок, черевної
частини, шматків черевної частини. У нерозбираному вигляді випускають
воблу, тарань, плотву, мойву, кефаль. Залежно від якості в’ялену рибу,
крім вобли та дрібної азово-чорноморської тарані, поділяють на два
товарні сорти — 1-й і 2-й.

В’ялені баликові вироби одержують з добре вгодованих цінних видів риб:
осетрових, лососевих, товстолобика, вусача, нототенії мармурової,
оселедців атлантичних і тихоокеанських, пеламіди, скумбрії, палтуса,
умбріни, меч-риби та ін. За видами розбирання вироби бувають у вигляді
спинки (балика), нижньої частини черевця, поздовжніх половинок, пласта,
напівпласта, скибочок. Баликові вироби з осетрових риб поділяються на
три товарні сорти (вищий, 1-й і 2-й), з оселедця-чорноспинки, білорибиці
і нельми—на два сорти (1-й і 2-й). Крім в’ялених баликових виробів
випускають також підв’ялені баликові вироби, їх виготовляють з риб, які
здатні дозрівати протягом короткого строку — від 3 до 5 діб. До таких
риб належать нототенія мармурова, скумбрія та ставрида океанічні,
оселедці атлантичні і тихоокеанські.

Сушені рибні товари

Для виготовлення сушених рибних товарів використовують рибу з низьким
вмістом жиру, і насамперед тріскові (тріску, пікшу, минтай). Сушать рибу
холодним, гарячим і сублімаційним способами. Холодне висушування риби
проводять при температурі не вище 40° С у природних і штучних умовах.
Цим способом виготовляють прісно-сушену і солено-сушену рибу. Гаряче
висушування риби ведуть штучним способом — у печах різних конструкцій.
Цим способом також одержують прісно-сушену і солено-сушену рибу.
Сублімаційне висушування риби грунтується на перетворенні кристалів
льоду попередньозамороженої риби у пароподібний стан без утворення води.
Це дозволяє добре зберегти початкові властивості риби (хімічний склад,
засвоюваність, об’єм, колір, запах, смак тощо).

Показники якості, дефекти і зберігання в’ялених і сушених рибних
товарів. Риба в’ялена 1-го сорту повинна мати щільну консистенцію,
правильне розбирання, допускаються незначні відхилення. У порозбираній
рибі черевце ціле, поверхня чиста, без збитої луски, механічних
пошкоджень і нальоту солі. У камбали, скумбрії, ставриди, плотви,
минтая, путасу та деяких інших риб збитість луски не нормується.
Незначні механічні ушкодження (проколи, порізи, зриви шкіри та ін.)
допускаються в океанічній в’яленій рибі. В деяких видах в’яленої риби
(скумбрії, ставриди, сайри, пеламіди та ін.) можливе підшкірне
пожовтіння, яке властиве рибі даного виду і не пов’язане з процесом
окислення жиру. У рибі 2-го сорту допускається наявність збитої луски,
ослабле і пожовтіле черевце, наліт солі на поверхні, пошкоджені зяброві
кришки, більш значні відхилення у розбиранні риби, трохи ослабла
консистенція. У в’яленій рибі нормується вміст вологи і солі. Залежно
від виду риби, вміст вологи становить від 40 до 50%, солі — 6—12% (у
1-му сорті 6—12%, 2-му сорті — 8—12%).

Консистенція сушених рибних товарів крихка. Поверхня риби мусить бути
чистою, без потемніння. Вміст вологи не повинен перевищувати 38%, а солі
— 12% у 1-му сорті і 15% — у 2-му сорті.

До найбільш поширених дефектів в’ялених і сушених рибних товарів
належать затхлість, пліснявіння, ропа, окислення жиру, зволоження,
омилення (див. «Копчені рибні товари»).

В’ялені і сушені рибні товари зберігають у чистих, затемнених (захищених
від сонячних променів) і добре вентильованих приміщеннях. Відносна
вологість повітря при зберіганні риби не повинна перевищувати 70—80%.
Температура під час зберігання повинна бути у межах від 0 до -8° С. При
температурі від — 5 до -8° С строки зберігання в’яленої риби (вобли,
ляща, тарані) становлять 8—10 м-ців. При підвищеній температурі (+15
+18° С) ці строки не перевищують 1 м-ць. Баликові вироби зберігають
тільки при мінусових температурах (-2 -8° С). Максимальний строк
зберігання 1,5 м-ця. Підв’ялені провісні баликові вироби при такій же
температурі зберігають до 10 діб, а з скумбрії і ставриди —до 4 діб.
Солено-сушені рибні товари при температурі від+8 до +10° С і відносній
вологості повітря 70—75% зберігають до 8—9 місяців.

Рибні консерви

Споживні властивості консервів

Рибні консерви — це продукти з риби та іншої сировини, спеціально
оброблені, укладені в банки, герметично закупорені і стерилізовані.
Рибні консерви мають високі споживні властивості, що визначаються
насамперед хімічним складом риби, з якої вони виготовлені (табл. 10.3).

Таблиця 10.3. Хімічний склад та енергетична цінність рибних консервів

Назва консервів Хімічний склад, г/100г Енергетична

цінність,

ккал/100г

вода білки жири

Камбала смажена в олії 60,4 14,4 21,3 249

Лящ у томатному соусі 71,1 15,3 7,4 138

Сазан у томатному соусі 71,1 12,4 8,7 145

Сайра бланшована в олії 56,0 18,3 23,3 272

Скумбрія атлантична бланшована

в олії 56,8 13,1 25,1 278

Скумбрія атлантична натуральна 59,7 16,4 21,4 258

Сом у томатному соусі 72,9 12,9 6,3 126

Судак у томатному соусі 74,2 14,0 5,3 119

Тріска копчена в олії 52,9 20,7 22,9 289

Тунець натуральний 74,0 22,5 0,7 96

Тунець в олії 59,6 22,0 15,9 231

Консерви у томатному соусі і риборослинні мають у своєму складі від 1 до
4,5% цукрів та незначну кількість органічних кислот (до 0,5%).
Засвоюваність білків, жирів і цукрів у консервах дуже висока (94—96%).
їх енергетична цінність коливається від 100—120 ккал/100 г (тунець
натуральний, судак у томатному соусі) до 270—290 ккал/100 г (сайра
бланшована в олії, скумбрія бланшована в олії). У рибних консервах
міститься від 2 до 3,5% мінеральних речовин, з них 1—2% припадає на
кухонну сіль. Консерви з океанічних і морських риб є важливим джерелом
йоду для організму людини.

Ці продукти використовуються в їжу безпосередньо (без теплової обробки).
З деяких консервів готують перші та другі страви. Вміст банок повністю
споживають в їжу, що не відбувається під час споживання солених,
копчених, в’ялених та інших товарів.

На формування споживних властивостей рибних консервів впливають вид і
якість сировини, технологія виготовлення.

Для виготовлення рибних консервів використовують майже всі види риб, і
насамперед тріскові, ставридові, оселедцеві, скумбрієві, камбалові та
ін. Консерви з різних видів риб характеризуються неоднаковим хімічним
складом, засвоюваністю, консистенцією, кольором, смаковими та
ароматичними властивостями. Риба, яка використовується для виготовлення
консервів, повинна бути доброякісною. Дефекти риби-сирцю передаються у
готовий продукт. На формування споживних властивостей рибних консервів
впливають також вид заливки (соус, олія, желе, бульйон), добавки круп,
овочевих і крупо-овочевих гарнірів, грибів, прянощів та ін. Ці добавки і
кухонна сіль повинні бути доброякісними. Домішки солей магнію у кухонній
солі надають консервам гіркуватого присмаку, а солей кальцію — лужного.
На формування споживних властивостей рибних консервів впливають і
технологічні операції: сортування риби за якістю та розміром, її миття і
розбирання, порціонування і засолювання, приготування рибного
напівфабрикату, приготування заливок, підготовка тари, укладання риби та
добавок у банки, додавання заливки, вакуумування і закупорювання банок,
стерилізація при 107—125° С, охолодження.

Важливе значення для формування споживних властивостей консервів має
приготування рибного напівфабрикату. Ця операція впливає також на
формування асортименту консервів. Приготування напівфабрикатів проводять
декількома способами: бланшуванням, обсмажуванням, пропіканням,
підсушуванням, копченням. Кожний із цих способів теплової обробки
впливає на зовнішній вигляд консервів, консистенцію, смакові, ароматичні
та інші властивості.

Бланшування— найбільш простий спосіб теплової обробки риби. Для цього її
варять у воді, сольовому розчині або олії, інколи обробляють гострою
парою. Обсмажування риби (тушок, шматків) проводять в олії при
температурі 160—170° С. М’ясо при цьому стає придатним в їжу. При
бланшуванні і обсмажуванні розм’якшується шкіряний покрив риби, м’язова
тканина втрачає зв’язок з кістками і розпадається на міотоми. Рибу
пропікають або підсушують гарячим повітрям або інфрачервоними променями.
Внаслідок цього вона стає придатною у їжу. Відносна кількість сухих
речовин та енергетична цінність риби підвищується. Копчення риби
проводять гарячим способом (див. розділ «Копчена риба»). Риба при цьому
набуває золотистого забарвлення, запаху і смаку копченостей. Шкіра стає
зморщеною, щільно прилягає до м’яса. Відносна кількість сухих речовин та
енергетична цінність риби при цьому значно підвищуються.

Теплова обробка рибних напівфабрикатів має свої недоліки: частково
денатуруються білки, руйнуються вітаміни тощо. Для виготовлення рибних
консервів використовують також свіжу рибу.

Класифікація та асортимент рибних консервів

На формуванні асортименту рибних консервів позначаються вид риби, її
розбирання, вид заливки та теплової обробки напівфабрикату, якість
готового продукту (товарні сорти), призначення.

Асортимент рибних консервів об’єднують у такі групи: натуральні, в
соусах, в олії, риборослинні, паштети і пасти.

Консерви натуральні. Консерви цієї групи виготовляють з найбільш цінних
видів риб (оселедцевих, скумбрієвих, ставридових, осетрових, лососевих
та ін.). У цих консервах добре зберігається колір, смак і запах свіжої
риби; їх використовують для приготування закусок, перших і других страв,
салатів. Консерви натуральні поділяються на декілька підгруп: у власному
соку, з додаванням олії, у бульйоні, у желе, юшка і супи. Для
виготовлення консервів у власному соку використовують рибу-сирець або її
органи (печінку). До напівфабрикату додають 1,5 — 2% солі від маси риби,
прянощі (перець, лавровий лист). При виготовленні консервів з осетрових
і лососевих риб прянощі не використовують. Сік утворюється у процесі
стерилізації. Для приготування натуральних консервів з додаванням олії
використовують рибу-сирець, сіль, духмяний перець, гвоздику та незначну
кількість олії (одну чайну ложку на умовну банку). Консерви натуральні у
бульйоні виготовляють із сирого напівфабрикату. Для приготування
бульйону використовують голови, плавці, кістки, хрящі, моркву, петрушку,
цибулю, прянощі, сіль. Консерви у желе виготовляють з сирої, бланшованої
та обсмаженої риби. До напівфабрикату додають желе, яке готують з
концентрованого бульйону і желеутворюючих речовин (агару, желатину).
Бульйон при температурі 10—15°С набуває драглеподібної консистенції. Цю
масу називають желе. Желе зв’язує вміст банки і запобігає виникненню
механічних ушкоджень риби при транспортуванні та зберіганні. Консерви
«Юшка» і «Супи» близькі до консервів у бульйоні. Юшка готується з
двох-трьох і більше видів риб з додаванням цибулі, зеленої петрушки,
зеленого кропу, перцю чорного і духмяного, лаврового листа, солі. Супи
варять з одного або декількох видів риб. Заливку готують на бульйоні або
воді. До її складу входять прянощі, цибуля, морква, сіль. У рецептуру
деяких супів вводять крупи, часник та інші види сировини .

Консерви у соусах. Найбільш поширеними консервами цієї групи є консерви
у томатному соусі. Напівфабрикат укладують в банки в сирому,
бланшованому або обсмаженому виглядах. Здебільшого використовують
обсмажений напівфабрикат. Крім томатного соусу, використовують інші:
гострий, гірчичний, томатно-гірчичний, яблучний, білий, пікантний,
яблучно-томатний, яблучно-сливовий, яєчний, майонезний, крільовий та ін.
До деяких консервів додають заливки — пряну, гостру тощо.

Консерви в олії. Для виготовлення цих консервів використовують більшість
видів риб. Залежно від термічної обробки напівфабрикату консерви
поділяються на такі підгрупи: з риби бланшованої, обсмаженої, копченої,
пропеченої і підсушеної. Використовують також напівфабрикат у вигляді
риби-сирцю. Для виготовлення консервів використовують звичайну або
ароматизовану олію. З копченої риби виготовляють два типи консервів:
«Шпроти в олії» і «Риба копчена в олії». Консерви типу «Шпроти в олії»
виготовляють з кільки, салаки, хамси, оселедця дрібного атлантичного.
Кращою сировиною для консервів цього типу є балтійська кілька (шпрот).
Риби використовують у вигляді тушок, які укладають у банки рядами і
заливають соняшниковою і гірчичною олією у співвідношенні 3:1. Консерви
типу «Риба копчена в олії» виготовляють з різних видів риб (оселедцевих,
тріскових, камбалових, сайри та ін.). Консерви в олії з пропеченої та
підсушеної риби називають «Сардини в олії». Є декілька типів цих
консервів: «Чорноморські», які виготовляють з султанки; «Каспійські —з
каспійської кільки; «Балтійські»—з балтійської кільки і салаки;
«Атлантичні — з атлантичних сардин; «Далекосхідні» — з дрібної скумбрії.

Консерви риборослинні. Ці консерви використовують як закусочний продукт
і для приготування перших і других страв. Для їх виробництва, крім риб,
використовують печінку, ікру, молочко, рибні продукти (котлети,
фрикадельки, тюфтельки, фарш), добавки рослинного походження (крупи,
бобові, гриби, овочі та ін.). Сировина рослинного походження дозволяє
підвищити харчову і біологічну цінність консервів, покращити смакові та
ароматичні властивості, розширити асортимент. Рибні напівфабрикати
використовують сирими, бланшированими або смаженими. Консерви випускають
без заливок або з додаванням соусів, олії, маринаду, бульйону. .

Рибні паштети і пасти. Для виготовлення цих консервів використовують
шматки і крихти консервного виробництва; продукцію з деякими
відхиленнями від вимог стандартів, але придатну в їжу (риба з дефектами
розбирання, деформована, недокопчена, з механічними пошкодженнями,
дрібна); деякі органи риб (печінку, ікру). Паштети виготовляють чотирьох
різновидів: рибний, шпротний, з печінки тріскових, ікри. Рибу, печінку
або ікру подрібнюють на вовчку. До фаршу додають олію, томатний соус,
пасеровану цибулю, прянощі, цукор, сіль. Після перемішування суміш знову
пропускають через вовчок. Так роблять декілька разів, поки маса не стане
однорідною. Паштети рибні бувають з дрібної риби (кільки, тюльки) та
лососевих риб (із зрізів м’яса, прихвостової частини). Для шпротного
паштету використовують відходи, які виникають при виготовленні шпрот і
сардин. Паштети з печінки виготовляють з провареної і частково
знежиреної печінки тріски. Для паштетів з ікри використовують ястики і
печінку ляща, судака та інших риб. Пасти відрізняються від паштетів тим,
що мають більш ніжну, однорідну консистенцію. При їх виготовленні, крім
подрібнення, використовують протирання. Асортимент паст вузький .

Більшість рибних консервів на товарні сорти не поділяються. Сортовий
поділ мають «Шпроти» (Шпроти вищого сорту і Шпроти), «Сардини» (Сардини
вищого сорту і Сардини), консерви у томатному соусі і натуральні з
додаванням олії (вищий і перший сорти).

Показники якості і дефекти рибних консервів

Показники якості рибних консервів. Для визначення якості консервів
враховують стан транспортної (зовнішньої) тари, стан споживчої тари
(банок), стан маркування, органолептичні, фізико-хімічні та
мікробіологічні показники.Тара повинна бути непошкодженою, чистою,
сухою, з відповідними маркувальними даними (див. «Риба холодильної
обробки»). Споживча тара (банки) повинна бути герметично закупореною,
чистою, не іржавою, без різких деформацій і патьоків. Враховують також
стан полуди, лакового або інших видів покриття, художність оформлення,
стан маркування.

З органолептичних показників враховують зовнішній вигляд продукту,
укладку риби, кількість шматків риби, колір м’яса і заливки,
консистенцію, смак і запах. Зовнішній вигляд повинен бути властивим виду
риби і виду розбирання риби. Укладання риби відповідне для кожного виду
консервів. Шматки великих риб укладають у банки щільно, зрізом до дінця
і кришки, а малих риб-плазом. Тушки дрібних риб укладають у вигляді
паралельних рядів або рядів, які взаємно перехрещуються. Дрібну рибу
поміщають у банки насипом. Кількість шматків нормується для великих риб.
Колір м’яса — властивий виду риби з урахуванням способу теплової
обробки, бульйону — світлий, томатного соусу — від оранжево-червоного до
коричневого. Олія повинна бути прозорою. Консистенція м’яса — соковитою,
в міру щільною. Допускається легка розвареність або сухуватість м’яса.
Смак і запах приємний, властивий даному виду консервів.

З фізико-хімічних показників враховують відхилення від маси нетто,
співвідношення маси риби і заливки, довжину тушок, масову частку
кухонної солі, кислотність (в консервах у соусах і маринадах), масову
частку токсичних металів. Співвідношення маси риби і заливки залежить
від виду консервів і виражається у процентах. У консервах в олії це
співвідношення становить від 75:25 до 90:10. Довжина тушок нормується у
«Шпротах в олії». Для кільки вона у межах 50—110 мм, для салаки — 70—110
мм. Вміст кухонної солі у консервах становить від 1,2 до 2,5%.
Кислотність не повинна перевищувати 0,3—0,7% . У консервах не
допускається наявність ртуті, свинцю, миш’яку; нормується вміст олова і
міді.

З мікробіологічних показників органи санепідемслужби визначають у
консервах наявність збудників ботулізму, термофільних та деяких інших
бактерій.

Дефекти рибних консервів. Дефекти рибних консервів поділяються умовно на
такі: тари, органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні. Найбільш
поширеним дефектом металевих банок є іржавіння. Розрізняють три ступені
цього дефекту: перша — іржа легко видаляється при протиранні банок
ганчіркою; друга — іржа порушила шар полуди (після протирання
залишаються чорні плями); третя — іржа утворила раковини у жерсті. При
наявності на банках іржі другого і третього ступеня консерви можна
реалізувати тільки з дозволу органів санепідслужби. До дефектів тари
належать також забруднення банок та етикеток, неправильне наклеювання та
пошкодження етикеток, патьоки, деформація банок, потемніння внутрішньої
поверхні банок, бомбаж, сходження полуди. Відрізняють три види бомбажу:
фізичний, хімічний і мікробіологічний, фізичний бомбаж буває двох
різновидів: термічний і несправжній. Термічний бомбаж — це наслідок
заморожування консервів, недостатнього вакуумування, виділення
адсорбованих газів з напівфабрикату при стерилізації. Несправжній бомбаж
виникає при переповненні банок і неправильному їх закупорюванні.
Хімічний бомбаж виникає при тривалому зберіганні консервів, внаслідок
виділення водню при взаємодії речовин продукту, насамперед органічних
кислот, з поверхнею банок (металом). Мікробіологічний бомбаж утворюється
при життєдіяльності термофільних газоутворюючих мікроорганізмів, спори
яких збереглися при стерилізації. Консерви з мікробіологічним бомбажем
надзвичайно небезпечні у санітарному відношенні, вони можуть стати
причиною важких харчових отруєнь.

Торгувати консервами, які мають бомбаж категорично заборонено. Питання
про використання рибних консервів з фізичним бомбажем, сходом полуди, з
різкою деформацією банок вирішують органи санепідслужби. Консерви з
хімічним і мікробіологічним бомбажем, патьоками у реалізацію не
допускаються і повинні бути знищені.

Дефектом консервів є потемніння внутрішньої поверхні банок
(«мармуровість»). Це потемніння називається сульфідним. Воно виникає
внаслідок реакції між сірчистими сполуками, що утворилися при розкладі
білків у процесі стерилізації, з оловом. Консерви з таким дефектом у
реалізацію допускаються.

До дефектів органолептичних показників консервів належать: нехарактерний
колір продукту, зміна консистенції, наявність тріснутого черевця (у
консервах «Шпроти в олії» і «Сардини в олії»), зміна смаку і запаху,
неправильне укладання риби, більша кількість шматків і доважок у банці
та ін.

Дефектами фізико-хімічних показників є відхилення маси нетто від
встановлених норм, невідповідність співвідношення маси риби і заливки,
вмісту кухонної солі, оцтової кислоти. Консерви з названими дефектами
фізикохімічних показників у реалізацію не допускаються. Вони можуть бути
використані у громадському харчуванні.

Пакування, маркування і зберігання рибних консервів

Пакування і маркування консервів. Основним видом тари для пакування
рибних консервів е металеві (жерстяні, алюмінієві) банки. Вони
поділяються на збірні та суцільноштамповані. Для банок збірних
використовують луджену жерсть, а для суцільноштампованих, крім того,
алюмінієву стрічку. Збірні банки мають округлу форму. Залежно від
діаметра і висоти вони бувають десяти розмірів. Суцільноштамповані банки
складаються з двох частин: корпусу і кришки. Налічується вісім номерів
суцільноштампованих жерстяних банок. Їх вмістимість складає від 95 до
353 см3. Суцільноштампованих банок з алюмінієвої стрічки нараховується
12 номерів, з них 8 круглих і 4 фігурних (три прямокутних, один —
овальний). Вмістимість алюмінієвих банок від 86 до 353 см3. Крім цих
банок для упаковування рибних консервів використовують банки з
алюмінієвої лакованої і з алюмінієвої ламінованої фольги. Скляні банки
для рибних консервів використовують рідко. Вмістимість скляних банок
складає від 38 до 300 см3. Для паштетів і паст використовують також туби
(алюмінієві і з полімерних матеріалів).

Металеві банки повинні бути художньо оформлені шляхом літографування або
наклеювання етикеток. На етикетку наносяться такі маркувальні дані:
назва організації, у систему якої входить підприємство-виробник; назва
та місцезнаходження підприємства-виробника; товарний знак підприємства;
назва консервів, їх сорт (за наявності сортів); маса нетто; інформація
про харчову та енергетичну цінність консервів; позначення
нормативно-технічної документації. На етикетках деяких консервів
позначають рецептурний склад, спосіб споживання, умови і терміни
зберігання. На металевих банках наносять також маркування шляхом
виштамповування умовних позначень. Згідно з стандартом умовні позначення
повинні наноситися у три ряди. У першому ряді позначається число, місяць
і рік виготовлення продукції: число і місяць двома цифрами (до дев’ятого
включно спереду ставиться нуль), рік—двома цифрами. У другому ряді
позначається асортиментний номер і номер підприємства-виробника (від
одного до трьох знаків цифрами або буквами). У третьому ряді
позначається зміна (один знак) та індекс рибної промисловості (буква
«Р»).

Маркування рибних консервів шляхом виштамповування проводиться також у
три ряди по 4 знаки, два ряди по 7 знаків, два ряди по 6 знаків.

Банки з консервами повинні бути укладені в транспортну тару (ящики).
Використовують 49 варіантів дощаних і 53 варіанти картонних ящиків, що
пояснюється різноманітністю банок за розміром і конфігурацією. На торці
ящика, крім загальноприйнятих маркувальних знаків, наносять фарбою дані
про кількість банок у ящику і їх номер, масу нетто, дату виготовлення.
Ці дані можуть бути указані на етикетці, яку наклеюють на торець або бік
ящика.

На ящики з рибними консервами наносять деякі попереджувальні надписи:
«Верх», «Не кантувати», «Уважно, крихке» та ін.

Транспортування і зберігання рибних консервів. Рибні консерви після
виготовлення витримують деякий час на підприємстві з метою їх
дозрівання. При температурі від +10 до +15°С ці строки становлять для
консервів «Риба копчена в олії» від 14 днів до 1 м-ця, «Шпроти в олії» —
1—1,5 м-ця, «Сайра бланширована в олії» — 1—2 м-ці. При температурі від
+2 до +5° С строки витримки консервів збільшуються у два рази.

Під час транспортування і зберігання рибних консервів оптимальними є
температура від 0 до +2° С, відносна вологість повітря в межах 70—75%.
Мінімальна температура не повинна бути нижчою -1°С, а максимальна — +20°
С. Рибні консерви перевозять рефрижераторним транспортом. З травня по
вересень їх можна перевозити у звичайних бортових автомобілях і
залізничних вагонах. Рибні консерви зберігають у чистих, сухих,
прохолодних і добре вентильованих приміщеннях. Строки зберігання
коливаються від 1 до 3 років з дати виготовлення. Ці строки залежать від
виду консервів, тари, умов зберігання. Натуральні рибні консерви
зберігаються до 2 років, у томатному соусі від 1 до 2 років, в олії— 1—3
роки, риборослинні і в маринаді— 1 рік, паштети і пасти — 1.5 року.
Рибні консерви у жерстяних збірних банках зберігаються краще, ніж у
жерстяних суцільноштампованих. Консерви у жерстяних суцільноштампованих
банках зберігаються гірше, ніж в алюмінієвих суцільноштампованих.

У рибоконсервній промисловості та в торговельній практиці облік рибних
консервів ведуть в умовних банках. З цією метою фізичну кількість банок
з консервами перераховують в умовні банки (у.б.). За умовну банку
приймають банку № 8, маса нетто продукту в якій 350 г. Перерахунок
фізичної кількості банок рибних консервів в умовні банки такий як і
плодоовочевих консервів.

Похожие записи