Реферат

на тему:

Визначення потреби в лікарських засобах

Проблема вивчення потреби в лікарських засобах була однією з
найактуальніших в умовах централізовано-розподільчої системи Зараз,
незважаючи на радикальні зміни в структурі лікарського забезпечення
населення, постачання, зв’язку з виробником, для кожної ланки
торгово-виробничого ланцюга має практичне значення визначення потреби в
лікарських засобах

Методики, які пропонуються і використовуються в даному напрямку, можна
умовно згрупувати таким чином

1. За тривалістю планового періоду методи, що використовуються для
поточного, короткострокового, перспективного планування і
довгострокового прогнозування

2. За специфікою групи лікарських засобів методи для планування потреби
в препаратах широкого спектру-дії, специфічних препаратах і препаратах,
споживання яких обмежено спеціальними нормами

3. За сутністю метода, що використовується при аналізі споживання і
визначенні потреби нормативний (нормативи на 1000 жителів, на один
ліжко-день або на 1 ліжко на рік, на 1 хворого та ін.), моделювання —
трендове (вирівнювання рядів динаміки з екстраполяцією за рівнянням
тенденції, експоненційне згладжування), багатофакторне (динамічне,
статистичне), метод експертних оцінок та ін.

Зупинимось на характеристиці найбільш часто використовуваних методик
визначення потреби в медикаментах

Визначення потреби в лікарських засобах специфічної дії До цієї групи
належать лікарські засоби, ефективні стосовно окремих збудників хвороб
(протитуберкульозні, протималярійні, антигельмінтні, протигрибкові та
ін.) або такі, що вибірково діють на окремі функціональні системи
організму (використовуються для лікування діабету, гастроентерологічних
захворювань, жовчогінні, стимулюючі мускулатуру матки та ін.).

Споживання цих препаратів повністю залежить від захворюваності населення
даними хворобами і досягнутого рівня медичної допомоги при цих видах
захворювань.

Розрахунки потреби в препаратах специфічної дії слід виконувати для
кожного окремо. При цьому враховується кількість хворих, для лікування
яких застосовується даний препарат, витрати ліків на курс лікування і
приблизна кількість курсів лікування протягом року з розрахунку на 1
хворого.

Розрахунки виконуються за формулою:

П = Р * К * Х, де

П — загальна потреба в специфічному препараті на рік;

Р — витрати препарату на курс лікування для 1 хворого;

К — кількість курсів лікування на рік, що проводиться 1 хворому;

X — кількість хворих, для лікування яких використовується даний
препарат.

З багатьох видів захворювань були затверджені і розробляються зараз
методичні рекомендації, в яких передбачаються найбільш оптимальні методи
лікування з використанням певного переліку медикаментів, з зазначенням
їх кількості, термінів приймання і т.п. Останнім часом в Україні такі
методики розроблені для визначення потреби в лікарських засобах для
лікування гастроентерологічних, пульмонологічних, дерматологічних,
психоневрологічних, серцево-судинних та інших захворювань.

Як правило, при визначенні потреби в препаратах специфічної дії повинні
використовуватись дані про рівень захворюваності населення певними
хворобами, методики лікування і кількість медикаментів, що
використовуються для цього, тобто найбільш прийнятним є нормативний
метод. Крім того, нерідко застосовуються методи економіко-математичного
моделювання, які дозволяють враховувати різні фактори, що впливають на
потребу в препаратах.

Визначення потреби в лікарських засобах, застосування яких обмежено
відповідними нормами. До цієї групи належать наркотичні, психотропні
лікарські засоби і етиловий спирт.

Для визначення потреби в препаратах даної групи використовуються норми
споживання наркотичних і психотропних лікарських засобів на 1000
населення на рік у перерахунку на діючу речовину, затверджені
Міністерством охорони здоров’я. До цього часу використовуються такі
нормативи: морфіну гідрохлориду — 0,3, промедолу — 5,0, омнопону — 0,3,
кокаїну гідрохлориду — 0,2, етилморфину гідрохлориду — 0,1,
етаміналу-натрію (барбамілу) — 20,0, циклобарбіталу — 0,5, естоцину
гідрохлориду — 0,3. У вихідних даних цих нормативів ураховано багато
факторів, що впливають на потребу в цій групі препаратів:
захворюваність, структура і спеціалізація ліжкового фонду, доступність
стаціонарної і амбулаторно-поліклінічної допомоги та ін.

Розрахунок потреби виконується за такою формулою:

, де

П — максимально допустимий розмір потреби в даному лікарському засобі на
рік;

Н — норматив потреби для даного лікарського препарату на 1000 осіб на
рік;

Ч — чисельність населення.

При визначенні річної потреби в наркотичних і психотропних лікарських
засобах беруться до уваги наявні запаси препаратів на аптечних складах і
в аптечній мережі з перерахуванням на чисту речовину.

Потреба в етиловому спирті також визначається на підставі встановлених
нормативів: на 1 ліжко на рік залежно від виду спеціалізованої медичної
допомоги; на 1000 амбулаторно-поліклінічних відвідувань; на 1000 виїздів
швидкої допомоги; на 1 місце в дитячих закладах; на 1000 учнів шкіл.

Річна норма споживання етилового спирту розраховується множенням
кількості відповідних показників на встановлений норматив.

Розрахунок потреби в препаратах широкого спектру дії. До цієї групи
належать препарати, які використовуються при багатьох захворюваннях. Це
антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану, окислювачі,
солі важких металів, феноли та ін. Сюди ж відносяться симптоматичні
препарати, що застосовуються для лікування різних розладів
функціональних систем організму, які мають однакові прояви або різну
етіологію. До таких лікарських засобів належать анальгезуючі і
жарознижуючі, збуджуючі центральну нервову систему, снодійні, седативні
і нейролептичні, місцевоанестезуючі, обволікаючі і адсорбуючі, в’яжучі,
блювотні і відхаркуючі, послаблюючі, серцево-судинні, вітаміни,
гормональні препарати та ін.

Розрахунки потреби в препаратах даної групи базуються на відомостях про
фактичне їх використання з урахуванням повноти задоволення попиту.

У зв’язку з розширенням асортименту лікарських засобів на ринку України,
появою різноманітних лікарських форм одного препарату доцільно проводити
аналіз динаміки споживання в перерахунку на діючу речовину. У ході
аналізу слід установлювати можливі зміни в попиті на препарати даних
фармакотерапевтичних груп, а також ураховувати тенденції заміни окремих
препаратів.

Робота з визначення потреби в препаратах широкого спектру дії має два
етапи:

1) збір необхідних вихідних даних і їх аналіз;

2) проведення розрахунків для визначення розмірів потреби в окремих
лікарських засобах.

З метою наукової обгрунтованості даних потреби в лікарських засобах
широкого спектру дії використовуються сучасні методичні підходи:
визначення річної і квартальної потреби з урахуванням квартальних
індексів, з використанням економіко-математичних методів, за допомогою
методу колективних експертних оцінок.

Обгрунтування потреби в лікарських засобах на рівні закладів охорони
здоров’я. Під впливом розвитку децентралізованих зв’язків між
лікувально-профілактичними, аптечними закладами та
підприємствами-виробниками і оптовими фірмами все більшого значення
набуває визначення потреби в лікарських засобах на рівні організації
(підприємства). З цією метою найбільш доцільне застосування
нормативного, індексного і методу експертних оцінок. Здійснюється в
основному поточне планування на місяць, квартал і рік. У розрахунках усі
лікарські засоби поділяються на дві групи: а) тривалого застосування
(або споживання яких рівномірне); б) короткочасового застосування.

Потреба в лікарських засобах, споживання яких рівномірне, визначається
за середньою величиною споживання за попередній період

, де

П — потреба на місяць, квартал,

Р — сума витрат препарату за п місяців (кварталів),

п — час, за який аналізуються витрати (кількість місяців, кварталів)

D

F

J

L

F

L

??

?????Для лікарських засобів, споживання яких коливається в залежності
від періоду року, розрахунки здійснюються з використанням фактичних їх
витрат за досить великий період часу, який дозволяє встановити
закономірності змін у споживанні Для обліку сезонних коливань необхідно
взяти до уваги коефіцієнт сезонності

П = Р * С, де

П — потреба на місяць, квартал,

Р — середні витрати за місяць (квартал) за період аналізу,

С — коефіцієнт (індекс) сезоних коливань, який визначається за формулою

, де

Рф — фактичні витрати за місяць (квартал),

Рсер — середні витрати за період аналізу (місяць, квартал)

На рівні лікувально-профілактичного закладу основним показником, який
характеризує споживання лікарських засобів, є фактичне їх використання
за певний період Джерелом накопичення такої інформації є листи
призначень із історій хвороб, проте безпосереднє узагальнення даних з
листів призначень за рік ускладнено у зв’язку з різноманітністю і
великим обсягом такої інформації 3 метою оперативного і достовірного
збору інформації про витрати лікарських засобів (стосовно специфічних
препаратів) доцільно щомісячно накопичувати в спеціальному журналі або
комп’ютерній базі відомості про призначення специфічних лікарських
засобів При складанні заявки на специфічні препарати накопичені дані
узагальнюються в таблиці з обліку цих засобів (табл 3.1.).

Таблиця 3.1. Узагальнюючі відомості з обліку витрат специфічних
лікарських засобів

____________________________________________________________________

(найменування лікувально-профілактичного закладу)

п/п Назва

лікар-

ського

засобу Одини-

ця вимі-

рюван-

ня Шифр Усього

витра-

чено Усього

хворих Усього

курсів

ліку-

вання Середня

кількість

препарату на

курс лікування Середня

кількість

курсів на

одного хворого

Середні дані в зведеній таблиці наводяться на основі розрахунків.
Середня кількість препарату, витраченого на один курс лікування (Рк),
визначається за формулою:

, де

Р — загальна кількість препарату, витраченого на всіх хворих;

К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих.

) визначається за формулою:

, де

К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих;

Хф — фактична кількість хворих, які приймали даний препарат у звітному
періоді. Потреба в будь-якому специфічному препараті, яка пов’язана в
основному з розрахунками фактичних витрат і прогнозу захворюваності,
визначається за формулою:

, де

Пс/ЛПЗ — потреба лікувально-профілактичного закладу в специфічному
препараті;

Хп — передбачувана кількість хворих, які потребують даний препарат;

— середня кількість курсів лікування на 1 хворого;

— середні витрати препарата на курс лікування.

Кількість хворих, яким показаний даний препарат, визначається як
відношення кількості хворих, що приймали даний препарат у минулому році,
до загальної кількості хворих, які лікувались протягом року.

Визначення потреби в специфічних лікарських засобах на рівні аптеки
базується на встановленні питомої ваги медичної допомоги на різних
етапах лікування: амбулаторному, стаціонарному і санаторно-курортному.
При цьому виявляється кількість хворих, котрі вживали певний специфічний
препарат у стаціонарі лікувально-профілактичного та санаторно-курортного
закладу, і розраховується кількість осіб, котрі вживають препарат в
амбулаторних умовах.

Визначення потреби в нових лікарських засобах. Під кутом зору ринкової
новизни виділяють три групи лікарських препаратів: принципово нові
препарати, за допомогою яких можуть виліковуватись раніше невиліковувані
хвороби; препарати, які по-новому задовольняють існуючі потреби
(розширення спектру дії, скорочення протипоказань і т.ін.); нові
модифікації відомих ліків (нова лікарська форма, дозування тощо).
Принципово нові лікарські препарати на фармацевтичному ринку з’являються
дуже рідко, значно рідше, ніж на інших товарних ринках.

Процес створення нового лікарського препарату невід’ємно пов’язаний з
визначенням можливих обсягів його споживання, тобто встановленням
розмірів потенційного ринку.

Кафедрою менеджменту та маркетингу у фармації Української фармацевтичної
академії розроблені методичні підходи до визначення потреби в нових
лікарських засобах. Методика опробована на прикладі нових препаратів для
лікування шлунково-кишкових, дерматологічних, алергічних і грибкових
захворювань та інфекцій різного походження.

Вихідними даними для визначення потреби в новому лікарському препараті є
показання для його використання, доза разового прийому та тривалість
курсу лікування ним, препарати-аналоги за призначенням та рівнем
терапевтичної ефективності, наявність чи відсутність протипоказань та
побічної дії.

Запропонована методика передбачає розрахування максимальної, оптимальної
та мінімальної потреби в новому лікарському препараті.

Максимально можлива потреба визначається з урахуванням кількості
препарату на курс лікування і прогнозного числа хворих того чи іншого
профілю в Україні. Прогнозування числа хворих проводиться за допомогою
методу екстраполяції тренду динамічного ряду, визначеного за минулий
період (5 років).

Для препаратів, які не мають препаратів-аналогів на ринку, визначається
тільки величина максимальної потреби.

Для розрахунку оптимальної потреби в препаратах, що мають аналоги,
проводиться аналіз листів призначення хворим певного профілю, яким були
прописані існуючі аналоги. Установлюється показник частоти призначення
аналогу. З урахуванням даного показника і величини максимальної потреби
визначається оптимальна потреба в новому препараті. Значення оптимальної
потреби може бути відкоректовано відповідно до числа випадків супутніх
патологій та протипоказань.

Мінімальну потребу в нових ліках розраховують, виходячи з того, що не
всі споживачі відмовляться від уже існуючого препарату і віддадуть
перевагу новому. Тому попередньо необхідне анкетування
лікарів-спеціалістів з метою диференціації їх на тих, хто з моменту
впровадження нового препарату буде користуватись тільки ним, і хто буде
призначати і новий, і існуючі препарати-аналоги.

Відповідно і маркетинг нових ліків повинен проводитись по-різному,
залежно від ступеня новизни лікарського засобу. Найбільших витрат на
маркетингові заходи вимагає виведення на ринок принципово нового
лікарського препарату.

Здійснення робіт з визначення потреби в нових лікарських засобах та
впровадження їх на фармацевтичному ринку повинно виконуватись
висококваліфікованими фахівцями.

Список використаної літератури

1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины.
-1996. — 7 мая.

2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: «Студ-центр», 1998.-200с.

3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и
практика.- М.: Изд-во «Финпрес», 1998.-416с.

4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного
фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П.

5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фармацевтичному ринку
//Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32.

6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац.
журн.-1993.-М5.-С.25-27.

7. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,
1997.-156с.

8. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации:
Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с.

9. Тууре Лахті, Каракай І. О. Деякі питання зарубіжного досвіду
управління збутом, оптової і роздрібної торгівлі фармацевтичними
препаратами // Фармац. журн.-1994.-№2.-С.96-100.

10. Цаиулин А.Н. Рынок, эластичность, цены: Учеб. пособие. Вып. 1,2-
СПб.: Изд-во ВАШ при мэрии Санкт-Петербурга, 1992/1993.-С. 88-96.

Похожие записи