Реферат

на тему:

Ціни в умовах ринку

Закон попиту. Попит — платоспроможна потреба, тобто сума грошей, яку
покупці можуть та мають намір заплатити за потрібні їм товари (послуги).
Природно, що попит не можна ототожнювати з потребою як такою: якщо
людина відчуває потребу в чому-небудь, але у неї немає грошей, то вона
не володіє купівельним попитом. Величина попиту на товар визначається
впливом таких факторів:

Стх =f(Птx; Д; Цтх; Цтy; Цтg; Пс; Пм, де

Стх — попит на товари;

Птх — потреби покупця в даному товарі;

Д — прибуток споживача;

Цтх — ціна на цей товар;

Цту — ціна товару-аналогу;

Цтg — ціна на товар, що доповнює;

Пс — купівельна спроможність споживача;

Пм — думка споживача відносно перспектив його економічного добробуту.

Закон попиту демонструє зв’язок між цінами та кількістю товарів, які
можуть бути придбані за кожною даною ціною. Він свідчить про те, що при
інших рівних умовах за низькою ціною реально продати більше товарів, ніж
за високою. Цей взаємозв’язок можна навести у вигляді кривої попиту,
наведеної на рисунку 1.

Крива попиту показує, що :

? за низькою ціною товар зможе придбати більша кількість покупців, бо
низькі ціни спонукають багатьох покупців віддати перевагу цьому-товару
перед іншими;

? якщо ціни на товар будуть високими, певна кількість покупців
відмовиться від купівлі, тобто чим нижча ціна, тим більший попит.

Рис. 1. Крива попиту (за ціною)

Таким чином, закон попиту відбиває таку функціональну залежність попиту
(С) від ціни (Ц):

с =f(Ц)

Вона означає, що між ціною та кількістю товару встановлюється
зворотнопропорційна залежність, тобто чим вища ціна, тим менше буде
куплено товарів за даною ціною. Збільшення кількості товарів у продажу
викликає у свою чергу зниження ціни на нього.

На фармацевтичному ринку дуже часто виникає ситуація, коли за певних
умов попит на окремі ліки може змінюватися, у той час, як ціна
залишається постійною. Подібна ситуація має місце в таких випадках:

? коли на ринок виходять аналоги лікарських засобів. Коливання цін на
окремі препарати викликає зміни у попиті на них або їх аналоги;

? коли є реальне підвищення прибутків споживачів, яке відразу впливає на
попит на ті медикаменти, які користуються «повагою» у лікарів або
«модою» у споживачів;

? коли медикаменти рекламуються засобами масової інформації, особливо
під час сезонних захворювань;

? коли збільшення цін на ліки, що потребують додаткового вживання інших
лікарських засобів, окрім зниження попиту безпосередньо на цю
фар-макотерапевтичну групу, викликає зниження попиту на додаткові
лікарські засоби (наприклад, збільшення ціни на лікарські засоби, які
посилюють видільну функцію нирок — група салуретиків — викликає зниження
попиту на додаткові лікарські засоби, що містять натрій або калій, хоч
ціни на них залишилися постійними).

Ступінь кількісної зміни попиту у відповідь на зміненім цін
характеризується еластичністю або нееластичністю попиту. Під
еластичністю попиту слід розуміти ступінь зміни попиту залежно від
динаміки цін. Мірою такої зміни служить коефіцієнт еластичності попиту
(?), який можна розрахувати за формулами:

, де

С1 — величина попиту при старих цінах;

С2 — величина попиту при нових цінах;

Ц1 — попередня ціна;

Ц2 — нова ціна.

, де

%?Оп — зростання обсягу попиту в процентах;

%?Ц — зниження цін у процентах.

Безпосередньо обсяг попиту визначається як:

Оп = Ц х К, де

Ц — ціна за одиницю товару;

К — кількість проданих товарів.

Якщо при зростанні цін показник «обсяг попиту» (Оп) падає, то попит на
товар Прийнято вважати еластичним (?>1).

Нееластичний попит (?<1)виявляється, якщо платоспроможна потреба покупців не чутлива до змін цін. Як правило, до товарів нееластичного попиту належать: ? товари першої необхідності; ? товари, які зовсім або майже не мають замін; ? відносно недорогі. Попит, коефіцієнт еластичності якого дорівнює одиниці (?=1), називається унітарним. На рисунку 6. наведені графіки, що демонструють розглянуті види еластичності попиту. Д1 - попит еластичний; Д2 - абсолютно еластичний попит; Д3 - не еластичний попит; Д4 - абсолютно не еластичний попит; Д5 - унітарний попит. Рис. 1. Види кривих попиту Споживачі фармацевтичної продукції, як правило, співіснують з ринком медикаментів через усі види еластичності попиту. Так, наприклад, еластичний попит на ліки має місце в тих випадках, коли невеликі зміни в ціні призводять до великих змін у рамках попиту. Як правило, цей закон попиту спрацьовує для тих фармакотерапевтичних груп, які мають достатню глибину та ширину асортименту, тобто наявність препаратів-аналогів. Нееластичний попит — основний вид попиту на фармацевтичну продукцію з огляду на важливість та унікальність лікарських засобів як товару та існуючу гостру необхідність хворої людини у здійсненні купівлі. На окремі фармакотерапевтичні групи як широкого спектру дії (анальгетики, серцево-судинні препарати, препарати для лікування ШКТ, вітаміни, ферменти та ін.), так і специфічної дії (нейротропні, гормональні, снодійні, хіміо- та рентгенопрепарати тощо) ціни не матимуть суттєвого впливу на попит. Попит на предмети санітарії та гігієни, предмети для догляду за хворими, памперси для дітей та дорослих, перев'язувальні засоби найчастіше формується як унітарний, тому що будь-які зміни в цінах на ці групи товару, як правило, компенсуються змінами в розмірі попиту, так що загальний обсяг реалізації залишається постійним. Закон пропозиції. У механізмі ринкової рівноваги не менш важливу роль відіграє пропозиція. Пропозиція — це сумарний обсяг товарів, які продавці готові запропонувати у конкретний час, у конкретному місці, за альтернативними цінами. Закон пропозиції характеризує таку функціональну залежність пропозиції (77) від ціни (Ц) : П=f(Ц) Чим вища ціна, тим у більшій мірі зростає пропозиція товарів з боку продавців. І навпаки, чим нижча ціна, тим нижча пропозиція. Даний взаємозв'язок наочно представлено на графіку (рис. 2.) Крива пропозиції показує, як із зростанням ціни виробники збільшують обсяги виробництва, і, навпаки, пропозиція з їх боку зменшується при зниженні ціни. Ступінь зміни обсягу пропозиції у відповідь на збільшення ціни характеризується еластичністю пропозиції. Мірою цієї зміни є коефіцієнт еластичності пропозиції (Ке.пр.) , який може бути розрахований за формулою: , де %?ОПР — зростання обсягу пропозиції у процентах; %?Ц — зростання цін у процентах. Рис. 2. Крива пропозиції (за ціною) Еластичною пропозиція стає тоді, коли її величина змінюється на більший процент, ніж ціна. На величину пропозиції товарів впливає ряд факторів: ? витрати та їх похідні (собівартість, науково-технічний прогрес); ? монополізація ринку; ? динаміка цін на інші, у тому числі й взаємозамінні товари тощо. На фармацевтичному ринку України кожний із вищеперерахованих факторів має свій вплив на величину та еластичність пропозиції. Так, наприклад, існуючий ще сьогодні низький рівень технічного оснащення фармацевтичних підприємств, недостатні обсяги виробничих потужностей, необхідність сучасних наукових розроблень у фармацевтичній промисловості, стан вітчизняного фармацевтичного ринку, який знаходиться на стадії переходу від ринку монополістичної конкуренції до олігополістичного, ставлять українських виробників у невигідне положення, порівняно з зарубіжними фірмами. Спеціалізація вітчизняної фармацевтичної промисловості, яка існувала до 1991 р., з розпадом економічних зв'язків також поставила виробника у невигідне становище. І тільки в останні роки завдяки збільшенню номенклатури виробництва та розширенню глибини та ширини асортименту фармацевтичних товарів, що випускаються, підприємства отримали додаткові джерела прибутку. Ще у XIX столітті в економічній теорії виникла дискусія: що визначає рівень ринкової ціни — попит чи пропозиція; при якому рівні ціни може бути досягнено рівнозначності попиту та пропозиції, тобто, стану ринкової рівноваги. Тут доцільно згадати про дві прямо протилежні концепції ринкової ціни. Одна із них висловлена англійськими класиками (А.Сміт, Д.Рікардо) та К.Марксом і обумовлює пріоритет пропозиції: ціна — це грошове вираження вартості товару, створеного працею. Інше вчення, розвинуте австрійською школою політичної економії (К.Менгер, Є. Бем-Баверк, Ф. Фон Візер), відстоює пріоритет попиту: потреби людини та цінність благ, а, отже, попит покупця, диктують рівень роздрібної ціни. Вихід із суперечностей, що склалися, дає висновок керівника кафедри політичної економії Кембріджського університету професора Альфреда Маршалла про те, що однаково неправильно віддавати перевагу у процесі формування ринкової ціни або пропозиції, або попиту, бо справедливо вважати, що ринкова ціна відображає вплив як пропозиції, так і попиту. Цей двосторонній вплив видно на графіку (рис. 3.). Точка перетину кривих попиту та пропозиції характеризує рівень рівноважної ціни. Рис. 3. Установлення рівноважної ціни Точка Цр на графіку — рівноважна ціна, свідчить, що ціна продавців (за якою їм вигідно продавати) збігається з ціною покупців (яка задовольняє останніх). Якщо спроектувати рівноважну точку на вісь абсцис, то ми виявимо рівноважну кількість (Кр), яка характеризує кількісний збіг попиту та пропозиції. Рівноважна ціна та рівноважна кількість мають такі властивості: ? товарів представлено на ринку оптимальну кількість, тобто потрібну для споживання. Усі витрати на виробництво окупаються продажем за рівноважною ціною. Таким чином, досягнута рівновага свідчить про найбільшу економічну ефективність ринкової ситуації, що склалася; ? у точках рівноваги виражено й найбільший соціальний ефект. За рівноважною ціною споживач придбає граничну (для його доходу) кількість товару; ? на ринку не виявляється ні надлишку товарів, ні дефіциту. Проте за межами рівноважної ціни та рівноважної кількості на ринку чітко простежуються дві зони, які свідчать про певне неблагополуччя у відношенні економічного становища або продавців, або покупців (рис. 3.). Зона С2 - Цр - П2 — характеризується надлишком товарів: тут пропозиція перевищує попит. Такий відносний товарний достаток може бути результатом: ? надлишкового виробництва товару; ? непомірного "підіймання" цін; ? невисокої якості товару; ? нестачі коштів у населення. Виходом із несприятливої ситуації може бути, зокрема, зниження цін (уцінка товарів, їх сезонний розпродаж). Зона П1 - Цр – С1 — зона дефіциту товарів: тут попит перевищує пропозицію. Така нестача товарів утворюється внаслідок того, що: ? випускається мало товарів високої якості, що користуються підвищеним попитом; ? ціни штучно знижуються (нижче вартості або рівноважної ціни), що призводить до розширення купівельного попиту; ? грошові доходи населення зростають швидше, ніж розширюється виробництво. Підходом до регулювання такої ситуації може служити деяке зменшення зростання грошових доходів населення, збільшення виробництва товарів, які користуються попитом, або підвищення роздрібних цін на ці товари. Фактори, які впливають на рівень цін. Щоб правильно визначити ціну, необхідно розглянути вплив певних факторів, від яких вона залежить. На рисунку 4. наведено основні фактори, які впливають на ціну. Рис. 4. Фактори, які впливають на встановлення ціни Перший фактор — споживачі товарів суттєво впливають на прийняття рішень щодо цін. При цьому взаємозв'язок між цінами та кількістю покупок, зроблених за цими цінами, можна пояснити двома економічними принципами: ? законом попиту та цінової еластичності попиту; ? сегментацією ринків, коли реакція покупців на ціну різних сегментів ринку не однакова. Важливість цін для різних сегментів ринку очевидна, оскільки не всі споживачі однаково сприймають їх. Прийнято розрізняти чотири категорії покупців за їх ціносприйняттям та орієнтацією у купівлі: ? економні покупці — основний інтерес при виборі покупки виявляють до цін, якості та асортименту товарів. На цю групу споживачів дуже впливає реклама, яка розкриває додаткові корисні властивості та переваги товару. Споживачі фармацевтичної продукції, як правило, належать до даної категорії покупців через особливі споживацькі властивості ліків, наявність вибору препарату-аналогу, а також через існуючий сьогодні у споживачів дефіцит платоспроможності. ? персоніфіковані покупці, які чутливо реагують на образ товару, основну увагу приділяють обслуговуванню та ставленню до себе продавця, менше уваги звертають на ціни; ? етичні покупці — підтримують своєю купівлею невеликі фірми та готові заради них заплатити більш високу ціну за товар; B D F H J N P T V X D – Ae B t ? i >

I

X

d

f

h

n

p

r

x

z

|

?

?

?

?

?

?

A

Ae

AE

E

E

E

I

@ B D F H r t v x z ? ? ¬ ® ° i i ? o < >

@

B

E

I

ae

jU

покупці — в першу чергу віддають перевагу зручності та комфорту,
незважаючи на ціни.

Другий фактор, що впливає на рівень цін — державне регулювання може бути
поділено на п’ять основних напрямків (рис. 5.) і стосується таких сфер:

? практика фіксування цін;

? цінова дискримінація;

? нечесні методи ціноутворення.

Уряд законодавчим шляхом обмежує спроби зговору про ціни та встановлення
фіксованих цін між виробниками товару та між оптовою і роздрібною
торгівлею. Незалежно від того, наскільки ці фіксовані ціни обгрунтовані,
вони визнаються незаконними: підприємці, які їх установили, суворо
караються, а на компанії накладаються значні штрафи. Такі порушення
отримали назву горизонтального фіксування цін.

Рис. 5. Вплив держави на прийняття рішення щодо цін

З метою уникнення підозри у подібних порушеннях підприємці повинні
уникати таких дій:

? консультуватися або обмінюватися інформацією з конкурентами з питань
цін, знижок, умов реалізації та кредиту;

? піддавати засудженню ціни, надбавки та витрати будь-яких фірм на
професійних зборах;

? домовлятися з конкурентами про тимчасове скорочення виробництва з
метою підтримки високих цін.

Іншим порушенням є вертикальне фіксування цін. Воно полягає в тому, що
виробники або оптова торгівля вимагають продажу свого товару за
конкретними цінами, контролюючи таким чином роздрібні ціни.

Загальні напрями цінової реклами встановлюють стандарти допустимої
поведінки у п’яти областях:

? компанія не може претендувати або створювати враження, що ціна
знижена, якщо початкова ціна останнім часом не пропонувалася споживачам
на регулярній основі;

? фірма не може претендувати на те, що її ціна нижче ціни конкурентів
або довідкової ціни виробника, без підтвердження через порівняння цін на
досить значні обсяги продукції, що ціна в інших точках на даний товар у
цьому ж регіоні дійсно вища;

? практика «вигідних» пропозицій, таких, як «безкоштовно», «купуйте
один, другий — безкоштовно», «продаж двох за однією ціною», вважається
нечесною, якщо:

? умови даної пропозиції не описуються на початку збутової презентації
або в рекламному оголошенні;

? якість продукції знижена без повідомлення про це споживача;

? фірма не може проводити рекламу за принципом «заманювання та
переключення», при якій споживачів приваблюють в торгівельну організацію
за допомогою реклами товарів за низькими цінами, а потім, імітуючи
засмучення з приводу відсутності цього товару, продавець намагається
«переключити» покупця на замінники, які коштують набагато дорожче;

? запропонована раніше вказана ціна не може рекламуватися як порівняння
при продажу або співставлення з іншими товарами, якщо продукція, котра
рекламується, за цими цінами не продавалася.

Держава забороняє законом цінову дискримінацію, якщо вона приносить
збитки конкуренції. Так, виробники та продавці зобов’язані пропонувати
свій товар різним покупцям — учасникам каналів збуту на одних і тих
самих умовах.

Крім того, законом карається здійснення хижацького ціноутворення, а
також заборонено продавати продукцію за цінами нижче собівартості з
метою залучення покупців та усунення конкурентів.

Третій ціноутворюючий фактор — учасники каналів збуту. Усі учасники
каналів товаропросування — від виробника до оптової та роздрібної
торгівлі відіграють важливу роль при встановленні ціни, переслідуючи при
цьому такі цілі:

? збільшення обсягу реалізації;

? отримання достатньої частки прибутку;

? створення відповідного образу;

? забезпечення повторних купівель;

? досягнення спеціально поставлених цілей.

Виробник впливає на ціни товару, використовуючи систему монопольного
товаропросування або мінімізуючи збут через роздрібну торгівлю, яка
продає товари за зниженими цінами. Виробник відкриває власні роздрібні
магазини, постачає товари на умовах консигнації, забезпечує достатню
частку прибутку для учасників каналів товаропросування. Як правило це
здійснюється за допомогою розроблення добре відомих у рамках усієї
країни торгових марок, до яких покупці відчувають прихильність і. за які
готові платити будь-яку ціну.

Оптова або роздрібна торгівля домагається більшого впливу в
ціноутворенні, підкреслюючи виробнику свою важливість як споживача
(покупця) товару; асоціює зростання прибутку з найбільш вдалою сучасною
формою продажу; відмовляється від реалізації невигідної продукції;
реалізує товари фірм-конкурентів, тим самим схиляючи покупця до
продавця, а не до виробника.

Щоб забезпечити згоду учасників каналів збуту з рішеннями щодо цін,
виробник повинен враховувати чотири фактори:

? частка прибутку учасників каналу. Оптовій та роздрібній торгівлі
необхідна певна частка прибутку, щоб покрити свої витрати, а також
отримати розумний доход. Ціни, які з них беруть виробники, повинні це
враховувати;

? цінові гарантії — необхідні оптовій та роздрібній торгівлі для
підтримання вартості запасів та прибутку, вони забезпечують їм отримання
продукції за самими низькими цінами. Гарантії найбільш часто надаються
новими фірмами-виробниками або на нові товари, які вони хочуть
запровадити в існуючі канали збуту;

? особливі угоди, які пропонуються виробником оптовій і роздрібній
торгівлі та передбачають знижки з ціни на певний період або безкоштовну
партію товарів для стимулювання закупівель;

? вплив підвищення цін — один із факторів забезпечення згоди учасників
каналів збуту з рішеннями щодо цін, який слід оцінювати всім ланкам
каналів товаропросування. Звичайно, якщо виробники підвищують для
оптової та роздрібної мережі ціни, це зростання передається кінцевим
споживачам. У такому випадку співробітництво залежить від справедливого
розподілу витрат та прибутку між учасниками каналів збуту.

Четвертий фактор, що певною мірою впливає на рівень ціни, — конкуренція.
Як правило, вивчаючи вплив даного фактора, маркетологи аналізують
конкурентне середовище, в якому фірма здійснює свою діяльність. Його
види наочно показані на рисунку 6.

Конкурентне середовище, в якому ціна контролюється ринком,
характеризується дуже високим ступенем конкуренції, схожістю товарів та
послуг.

Рис. 6. Види конкурентного середовища

На фармацевтичному ринку України такий вид конкурентного середовища
представлений достатньо широко. Фармацевтичні фірми Німеччини, США,
Франції, Словенії, Польщі, Бельгії, Ізраїлю постачають свою продукцію як
через мережу фірмових аптек та аптечних магазинів, так і дрібнооптовій
ланці, досить широко сьогодні розгалуженій та міцно тримаючій позиції
посередницької ланки каналу товаропросування. При цьому фірми, що
намагаються встановити ціни вищі, ніж існуюча конкурентна ціна,
втрачають свого споживача, який у пошуках допустимої для нього ціни
переключається на конкурентів. Повернути покупця зниженням цін дуже
важко, оскільки конкуренти миттєво реагують на це зниження та
відповідають тим же, бо засекретити цінову стратегію практично
неможливо. Тому фірмам, точніше, їх маркетинговим службам, необхідно
працювати за цінами на перспективу і в жодному випадку не доводити
ситуацію до «цінової війни».

Конкурентне середовище, ціни в якому контролюються фірмою,
характеризується, невисоким рівнем конкуренції при різниці в товарах та
послугах. Звичайно, в таких умовах, коли продукція не має конкуренції,
фірмам простіше працювати та отримувати при цьому високі прибутки. У
даному випадку вибір ціни буде залежати тільки від стратегії
ціноутворення, прийнятої на фірмі, та цільового ринку.

Конкурентне середовище, ціни в якому контролюються державою, як правило,
розповсюджується на транспорт, енергоносії, зв’язок, комунальні послуги,
на певні продовольчі товари. Слід підкреслити, що в кожному випадку
урядові організації тільки тоді визначають ціну, коли отримують
достовірну інформацію, з одного боку, від організації, компанії або
галузі, на які це рішення буде мати вплив, а з другого боку — від
зацікавлених сторін, якими, як правило, виступають споживацькі групи та
групи виробників.

В умовах конкурентного середовища може виникати необхідність відміни
контролю держави над цінами (транспорт — авіалінії, залізничні та
автодорожні перевезення, телекомунікації, фінансові ринки), і тоді ціни,
які контролюються державою, змінюються на ціни, контрольовані ринком.

Надлишкова конкурентність у цінах може призвести до довготривалих та
руйнівних «цінових війн». Причому, на виграш у такій «війні» може
розраховувати тільки та фірма, яка має дійсно сильне положення на ринку
порівняно з конкурентами.

У будь-якому випадку маркетологу слід знати, що ціна може бути закладена
в основу конкурентоспроможності товару, або може взагалі не
враховуватися.

При ціновій конкуренції фірма тим чи іншим способом намагається
підкреслити свої низькі ціни. Цінова конкуренція вимагає від керівництва
фірмою швидкої реакції на зміни цін конкурентів. Слабка сторона цінової
конкуренції очевидна: конкуренти можуть установити свої ціни на рівні
ваших або навіть нижче. Такий вид конкуренції особливо небезпечний, коли
невелика компанія працює в оточенні крупних фірм, які можуть легко
«збити» її ціни, виробляючи товари у більших обсягах та з меншими
витратами, і, що найважливіше, — триваліше утримувати ціни без змін.

При неціновій конкуренції фірма використовує інші можливості виграти
конкурентну боротьбу, а саме: робить ставку на відмінні особливості
своїх товарів (товарну марку, упаковку, супутні послуги та інші засоби,
не пов’язані з ціною).

У цьому випадку завдання фірми — повідомити клієнтів про переваги її
товару та переконати споживачів у необхідності їх придбання.

Незалежно від вибраного способу конкурентної боротьби необхідно завжди
знати конкурентні ціни. Зібрати інформацію про ціни конкурентів можна
декількома методами:

? перевірками, які провадяться торгівельними представниками;

? відвідуванням торгових точок;

? опитуванням споживачів;

? груповим інтерв’юванням клієнтів;

? придбанням товарів конкурентів та проведенням аналізу витрат на його
виробництво.

Важливо, щоб вивчення цінової політики конкурентів здійснювалось не від
випадку до випадку, а стало постійним напрямом дослідницької діяльності
фірми.

І, нарешті, останній із запропонованих до розгляду факторів, які
впливають на величину ціни,— витрати.

Витрати на сировину, компоненти, робочу силу, рекламу, транспорт та інше
часто не можуть контролюватися фірмою, однак повинні враховуватись при
ціноутворенні. Це може бути досягнено кількома способами. Так фірма:

? із зростанням витрат підвищує ціни на свою продукцію, перекладаючи всі
незаплановані витрати на споживачів;

? частково компенсує зростання витрат за рахунок своїх внутрішніх
резервів, не міняючи асортименту продукції;

? змінює безпосередньо сам товар (незначно знижує якість за рахунок
використання більш дешевої сировини), але зберігає незмінним рівень цін.
Це, як правило, використовується стосовно товарів масового попиту, на
які розповсюджуються довгострокові ціни;

? удосконалює продукцію на такому рівні, що зростання цін не буде для
споживачів надмірним, а буде асоціюватись з високою якістю та престижем
його придбання;

? при зменшенні витрат знижує ціни або залишає їх на попередньому рівні,
збільшивши при цьому частку прибутку.

Список використаної літератури

1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины.
-1996. — 7 мая.

2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: «Студ-центр», 1998.-200с.

3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и
практика.- М.: Изд-во «Финпрес», 1998.-416с.

4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного
фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П.

5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фармацевтичному ринку
//Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32.

6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац.
журн.-1993.-М5.-С.25-27.

7. Каракай І.О., Каракай Ю.В. Деякі аспекти аналізу світового
фармацевтичного ринку // Фармац. журн.-1996.-№2.-С.47-53.

8. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,
1997.-156с.

9. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации:
Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с.

10. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлюгов, С.А.Красильников и
др.; Под ред. А.Н.Романова.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-560с.

11. Мнушко З.М., Ткаченко О.М., Страшний В.В. Методичні рекомендації по
прогнозуванню збуту фармацевтичної продукції- X.: УкрФА, 1997.-20с.

12. Створення фармацевтичної маркетингової системи / З.М.Мнушко, В.П.
Польщикова, І.А.Шевченко та ін. // Вісник фармації. -1996. -№1-2. — С.
96-101.

Похожие записи