Реферат на тему:

Типи магазинів

На раціональний розвиток роздрібної торговельної мережі, її побудову і
розміщення значно впливає типізація магазинів.

Під типізацією розуміють систему заходів, спрямованих на відбір технічно
вдосконалених і економічно ефективних типів магазинів. Вона дозволяє
усунути зайве різноманіття магазинів і сприяє більш раціональному
управлінню роздрібною торговельною мережею.

До основних ознак, що визначають тип магазину, належать:

• асортиментний профіль;

• розмір торговельної площі.

При організації мережі магазинів у містах і селищах міського типу можна
користуватися номенклатурою типів магазинів, впровадженою ще у 1981
році. Вона містить основні й додаткові типи магазинів.

Основні типи магазинів — це об’єкти роздрібної торгівлі, на основі яких
у перспективі повинна бути створена раціональна система торговельного
обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються шляхом нового
будівництва і реконструкції діючих об’єктів зі зміною в разі потреби
їхнього асортиментного профілю.

До основних типів належать:

• магазини з універсальним асортиментом товарів і комплексного попиту
(типу «Універмаг», «Універсам», «Дитячий світ», «Товари для дітей»,
«Товари для молоді», «Продукти» та ін.);

• спеціалізовані магазини (типу «Одяг», «Взуття», «Тканини», «Галантерея
— парфумерія», «Господарські товари», «Побутова хімія», «Меблі»,
«Радіотовари», «Ювелірні вироби і годинники», «Товари для спорту і
туризму» «Книги» та ін.);

• комісійні магазини (універсальні, спеціалізовані). Кожен із цих типів
поділяється на типорозміри залежно від

рекомендованих розмірів торговельної площі. Наприклад, універмаги можуть
мати розміри торговельної площі 3500, 4500, 6500, 8500, 11000, 15500 і
22000 м2. Спеціалізовані магазини теж рекомендується створювати з
відповідним розміром торговельної площі.

Додаткові типи магазинів призначені для поповнення, розширення і
поглиблення сфери діяльності основних типів магазинів. Вони
використовуються у випадках, коли в населеному пункті основні типи
відсутні або недостатньо розвинуті, тобто додаткові типи є альтернативою
основних типів магазинів. Прикладами магазинів додаткового типу можуть
бути магазини з назвою «Товари для жінок», «Товари для чоловіків»,
«Дитячий одяг», «Дитяче взуття», «Іграшки», «Подарунки», «Робочий одяг»,
«Сантехніка» та ін. Рекомендовані варіанти торговельної площі кожного з
додаткових типів магазинів значно менші, ніж торговельна площа
відповідного основного типу магазину.

Типи магазинів не є незмінними. Вони вдосконалюються під впливом
процесів, пов’язаних із переходом до ринкової економіки,
науково-технічного прогресу й інших чинників. Так, останніми роками в
містах з’явилися супермаркети — великі магазини самообслуговування з
широким асортиментом переважно продовольчих товарів і великими обсягами
товарообороту. У їх роботі застосовується прогресивна технологія.

Дедалі більшого визнання і поширення набувають гіпермаркети, де
застосовується самообслуговування і торгівля зі знижками, їх зручно
відвідувати усією родиною і здійснювати покупки на тривалий час.

Технологічне планування магазинів

Магазин повинен мати комплекс приміщень, необхідних для раціонального
здійснення торгово-технологічного процесу. Перелік і розміри приміщень
залежать від типу магазину і його загальної площі.

Сукупність приміщень становить технологічне планування магазину.

За функціональним призначенням приміщення поділяють на такі групи:

• торгові;

• для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу;

• допоміжні;

• адміністративно-побутові;

• технічні.

Торгові приміщення мають найважливіше значення в загальній сукупності
приміщень магазину. До них належать торговельні зали, приміщення для
прийому і видачі замовлень, зал кафетерію, зал демонстрації нових
товарів, приміщення (зони) для надання додаткових послуг покупцям
(розкрій тканин, припасування одягу по фігурі покупця, кімната матері й
дитини та ін.). Усі ці приміщення несуть основне функціональне
навантаження в магазині. Площі, форми і пропорції торгових приміщень
значною мірою обумовлюють рівень обслуговування покупців, впливають на
побудову торгово-технологічного процесу в магазині, на
соціально-економічні показники його роботи.

До приміщень для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу
належать приймальні, розвантажувальні приміщення, комори для зберігання
товарів, охолоджувальні камери для зберігання швидкопсувних продуктів,
приміщення для підготовки товарів до продажу, фасування, комплектування
й експедиції.

Допоміжні приміщення включають приміщення для зберігання тари і
контейнерів, експедиції з доставки товарів додому

покупцям, майстерні з ремонту устаткування й інвентарю,
рекламно-оформлювальні майстерні, приміщення для прийому посуду, мийні.

Розміщення приміщень та їх планування повинні бути спрямовані на
забезпечення максимальних зручностей для покупців при виборі та
придбанні товарів, раціональне здійснення всіх торгово-технологічних
операцій на основі широкого впровадження сучасного
торгово-технологічного устаткування. Планування приміщень магазину
повинно забезпечувати нормальні умови роботи персоналу, високий рівень
продуктивності праці. Будова і розміщення приміщень мають відповідати
вимогам збереження товарно-матеріальних цінностей у торговельних
підприємствах.

Основним торговим приміщенням є торговельний зал, що займає найбільшу
частину загальної площі магазину. Він призначений для розміщення
робочого і демонстраційного запасу товарів, тут відбувається вибір
товарів покупцями, розрахункові операції за відібрані товари, надаються
покупцям різні додаткові послуги. У торговельному залі організовано
робочі місця продавців, касирів, продавців-консультантів,
касирів-контролерів та інших працівників магазину. Ось чому будова і
планування торговельного залу повинні відповідати вимогам раціональної
організації торгово-технологічних операцій. Найважливішими з цих вимог
є: вільний рух потоку покупців, забезпечення найкоротпіих шляхів руху
товарів із зон зберігання і підготовки товарів до продажу, до місць
їхньої викладки і розміщення.

Раціональне вирішення планування торговельного залу найлегше
забезпечується при співвідношенні його сторін 1:1 при максимальному
кроці колон. Торговельний зал повинен мати якомога більший периметр
глухих стін і перегородок, що дуже важливо для розміщення торговельного
устаткування.

Торговельний зал можна розділити на такі зони чи площі: 1) установча; 2)
проходи для покупців; 3) робочі місця продавців; 4) розрахунковий вузол.

Установча площа — це площа для устаткування і для великогабаритних
товарів (піаніно, холодильники, пральні машини та ін.), що
розташовуються на підлозі. Як правило, установча площа становить ЗО %
площі торговельного залу.

Ефективність використання площі торговельного залу можна визначити за
допомогою коефіцієнта установчої площі за формулою:

де К — коефіцієнт установчої площі; Sv — установча площа, м2; ST з —
площа торговельного залу, м2.

Проте ефективність використання площі торговельного залу визначається не
лише ступенем використання її під устаткування. Важливо також те, щоб
установча площа ефективно використовувалась під викладку товарів, що
можна досягти при оснащенні торговельного залу устаткуванням з великою
площею викладки.

Площа викладки (демонстраційна площа) обчислюється як сума площ усіх
елементів устаткування (полиць, кошиків, касет, щитів, панелей), на яких
можна розмістити товари. До площі викладки також включають площу
підлоги, зайняту великогабаритними товарами.

Для острівних і пристінних універсальних гірок демонстраційна площа
визначається як сума площ усіх полиць устаткування; щитів із
кронштейнами — як добуток довжини кронштейна на його умовну ширину і на
їх загальну кількість; подіумів, лотків, столів — як добуток довжини на
ширину; контейнерів — шляхом множення площі їхнього дна на кількість
полиць; для кошиків та інших товароносіїв, які мають круглий переріз,
демонстраційна площа розраховується як площа круга за середнім
діаметром.

Ступінь використання площі торговельного залу під викладку товарів
характеризує коефіцієнт, який визначається за формулою:

де Kвикл — коефіцієнт використання площі торговельного залу під викладку
товарів; Sвикл — площа викладення товарів, м2; ST з — площа
торговельного залу, м2.

Цей показник не може безмежно збільшуватися, тому що від його завищення
може постраждати раціональна організація

технологічних процесів, погіршитися видимість товарів. Вважається, що
найбільш прийнятним співвідношенням між площею викладки товарів і площею
торговельного залу в магазинах самообслуговування є 0,7-0,75 або 70-75
%. Значення цього показника залежить від типу устаткування, його висоти,
кількості полиць, кронштейнів та інших елементів, що використовуються
для демонстрації товарів.

Частина площі торговельного залу виділяється під зони для проходів
покупців. Ширина проходів регламентується будівельними нормами і
правилами. Однак при визначенні ширини проходів у кожному конкретному
магазині варто враховувати щільність потоку покупців, тобто число
покупців, що припадає на одиницю площі. Для створення комфортних умов
переміщення покупців необхідно в середньому від 4 до 10 м торговельної
площі на одного покупця, який перебуває в магазині.

Проходи для покупців поділяють на магістральні (основні) та бічні.
Магістральні проходи зв’язують усі зони торговельного залу і
простягаються уздовж стін. їхня ширина повинна забезпечувати
безперешкодне переміщення основних потоків покупців.

У магазинах, де торгівля здійснюється через прилавок, виділяється площа
для організації робочих місць продавців. її розмір визначається
множенням довжини фронту прилавка на глибину робочого місця. При цьому
глибина робочого місця включає ширину прилавка, ширину проходу між
прилавком і торговим устаткуванням для викладки і розміщення робочого
запасу товарів і глибину цього устаткування.

Площа зони розрахункового вузла включає площу, зайняту кабінами
контролерів-касирів, площу проходів між кабінами і площу, необхідну для
надання додаткових послуг покупцям у процесі розрахункових операцій.

Розрізняють такі основні варіанти технологічного планування
торговельного залу: лінійне, боксове і змішане. Вибір відповідного
варіанта технологічного планування здійснюється з урахуванням розмірів і
конфігурації торговельного залу, асортименту товарів і методів їхнього
продажу.

Лінійне планування торговельного залу є найбільш раціональним для
продажу товарів методом самообслуговування. За таким плануванням зона
розміщення товарів і проходів для покупців спланована у вигляді
паралельних ліній торговельного устаткування, розташованих
перпендикулярно лінії вузла розрахунку. Це дає можливість здійснювати
централізовані касові операції в єдиному вузлі розрахунку. Воно є
зручним для покупців, оскільки дає їм можливість вільно пересуватися по
торговельному залу і розраховуватися за відібрані товари в одному місці.
Лінійне планування створює сприятливі умови і для раціональної
технології роботи магазину:

• найбільш оптимально використовується площа торговельного залу;

• є умови для створення однієї бригади матеріально відповідальних осіб і
взаємозамінності працівників магазину.

Лінійне планування може бути трьох варіантів: подовжнє, поперечне і
змішане.

При боксовому плануванні площу торговельного залу розбивають на
ізольовані один від одного бокси (відділи). Кожен бокс має самостійний
вузол розрахунку. Найчастіше боксове планування застосовується у великих
магазинах. Порівняно з лінійним плануванням воно менш зручне, оскільки
при комплексній покупці покупець змушений звертатися в різні відділи і
оплачувати відібрані товари в кількох вузлах розрахунку. Організація
окремих боксів є виправданою лише у разі продажу товарів, які потребують
спеціального вибору (жіночої білизни, прикрас та ін.).

Змішане планування передбачає розміщення устаткування в торговельному
залі з використанням комбінацій лінійного і боксового планування.

Планування робочих місць продавців у магазинах, що застосовують
традиційний метод обслуговування покупців (через прилавок), залежить від
асортименту товарів, типу магазину. Наприклад, у продовольчих магазинах
ширина фронту робочого місця продавця має бути не меншою як 2 м, а в
непродовольчих — не менш 3 м. Між пристінним устаткуванням і прилавком
треба зробити прохід шириною не меншою як 0,9 м. Залежно від ширини
прилавка і пристінного устаткування глибина робочого місця продавця може
бути різною.

Розробляючи схему технологічного планування для конкретного магазину,
варто враховувати його тип, розмір торговельної площі, конфігурацію
торговельного залу та ін. Технологічна схема повинна відповідати таким
основним вимогам:

створювати для покупців умови безперешкодного вибору товарів у
мінімально короткий час; забезпечувати застосування самообслуговування
при продажу більшості товарів; оптимально використовувати торговельні
площі; створювати необхідні умови працівникам магазину з метою
раціональної організації торгово-технологічного процесу.

Магазини повинні бути обладнані сучасними системами протипожежного
захисту та оповіщення, а також засобами автоматичного пожежогасіння,
аварійними виходами.

Список використаної та рекомендованої літератури

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ «Солярис», 1995. — 416 с.

Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
«ФИЛИНЪ», 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.

Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.

Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.

Похожие записи