Реферат на тему:

Сутність і класифікація виставок (ярмарків)

Виставка — це показ (експонування) товарів (послуг), що освоєні чи
визначені до виробництва, з метою ознайомлення з ними потенційних
покупців і/чи споживачів.

Ярмарок — це короткострокова виставка, що регулярно повторюється у
певному місці під традиційною назвою і в обумовлений термін. її метою є
створення умов для укладення договорів на постачання (купівлю-продаж)
товарів або роздрібного продажу товарів населенню.

Експонати — це товари і послуги, що демонструються на виставці чи
ярмарку.

Організатор виставки (ярмарку) — це юридична особа або група юридичних
осіб, що займаються організацією виставки (ярмарку). Організатором
виставки також може бути підприємець, група підприємців або група
юридичних осіб і підприємців.

Безпосереднім організатором виставки є оргкомітет ярмарку — ярмарковий
комітет.

Учасники виставки (експоненти) — юридичні особи і підприємці, котрі
одержали запрошення для участі у виставці з метою експонування своїх
товарів і послуг.

Відвідувачі — представники підприємств і організацій, підприємці та
громадяни, які відвідують виставку з метою ознайомлення з експонатами,
укладення договорів або придбання товарів.

Виставки (ярмарки) класифікуються за різними ознаками.

1. Залежно від складу учасників і місця проведення вони поділяються на
всесвітні, міжнародні, національні, регіональні, обласні, місцеві.

Всесвітні виставки проводяться періодично, безпосередньо комерційних
цілей не мають. На них демонструються досягнення країн-учасників і
великих міжнародних організацій в науці, техніці, технології, культурі
тощо. У роботі виставок беруть участь представники багатьох країн з
різних частин світу.

Міжнародні виставки організують за участю представників різних країн, що
належать, як правило, до однієї частини світу (Європи, Азії, Америки,
Африки).

Національні виставки проводяться в межах однієї країни. Наприклад, в
Україні їх організовують Експоцентр України, Торгово-промислова палата
України, інші організації та підприємства.

Регіональні виставки функціонують як міжобласні.

Обласні виставки проводяться для суб’єктів товарного ринку певної
області.

Місцеві виставки орієнтовані на територію одного району чи міста.

2. За характером експонатів, що виставляються, виставки поділяються на
універсальні, спеціалізовані, тематичні.

На універсальних виставках демонструють експонати різних галузей і
товарних груп.

Спеціалізовані виставки експонують продукцію однієї чи кількох суміжних
галузей.

Тематичні виставки мають за мету привернути увагу до певних проблем
(наприклад, до проблем малого і середнього бізнесу, освіти, виробництва
спортивних і туристських товарів, охорони навколишнього середовища та
ін.).

3. За термінами проведення виставки класифікують на постійно діючі та
короткострокові.

Постійно діючі виставки проводять у великих містах, у дипломатичних
консульствах.

Короткострокові виставки проводять у період від п’яти днів до трьох
тижнів; вони мають зазвичай спеціалізований характер (демонструють
досягнення у певній галузі чи сфері). Різновидом короткострокових
виставок є ярмарки.

Ярмарки — це виставки, що регулярно повторюються у певному місці під
традиційною назвою і в обумовлений термін. У свою чергу їх можна
поділити на оптові та роздрібні.

На оптових ярмарках укладають договори між учасниками ярмарку з
купівлі-продажу продукції чи товарів.

На роздрібних ярмарках учасники реалізують населенню товари народного
споживання, сільськогосподарську продукцію таін.

Виставки-продажі (торгові тижні) проводяться у великих спеціалізованих
чи універсальних магазинах з метою вивчення і формування попиту
населення, рекламування і роздрібної реалізації товарів народного
споживання. На відміну від роздрібних ярмарків виставку-продаж здійснює
торговельне підприємство за свій рахунок і на своїх площах, втім,
зацікавлені виробничі підприємства надають йому рекламні матеріали й
устаткування (холодильні вітрини, меблі та ін.).

Організація виставки (ярмарку)

Організація виставок — це вид підприємницької діяльності з надання
послуг, мета якої отримання прибутку. Прибуток організатора виставки
визначається як різниця між отриманим доходом (виручкою) та витратами на
її проведення.

Основними джерелами доходів організатора виставки є:

• внески учасників на право участі у виставці;

• оплата учасниками оренди стендів та інших площ;

• оплата учасниками додаткових послуг, що надаються їм на виставці;

• вартість проданих вхідних квитків для відвідувачів виставки (якщо
виставка цілком або частково відкрита для населення).

Джерелом доходів також можуть бути відсотки (комісійні) від суми
договорів, укладених на виставці. Але в цьому разі виникають
ускладнення, оскільки важко відстежувати всі укладені між учасниками
договори. Тому останнім часом виставково-ярмаркові організації не
використовують це джерело доходу і заздалегідь повідомляють потенційних
учасників, що їхня комерційна діяльність на виставці (ярмарку)
комісійним збором не обкладається.

Організація виставки (ярмарку) складається з трьох етапів: попередній,
організаційний, заключний.

На попередньому етапі створюють:

• оргкомітет — у разі проведення виставки;

• ярмарковий комітет (ярмарком) — у разі проведення оптового ярмарку;

• робочу групу.

Оргкомітет (ярмарком) здійснює загальне керівництво виставкою. Це
колегіальний орган: кожний із членів комітету має право голосу при
ухваленні рішення.

Оргкомітет (ярмарком) очолює голова, який може мати одного чи двох
заступників. Комітет наділяється правами й обов’язками відповідно до
цілей і завдань виставки (ярмарку).

На великих виставках (ярмарках) створюється дирекція. Дирекція є
виконавчим органом комітету. Як правило, директором призначають одного з
членів комітету. Директор має такі функції:

• оперативне керівництво роботою виставки;

• забезпечення рішень комітету;

• організація укладення договорів;

• ведення оперативної звітності про хід роботи виставки;

• визначення порядку приймання і відвантаження експонатів;

• забезпечення розміщення експонатів на стендах та їх схоронності;

• інші функції.

Якщо дирекції (директора) немає, їх функції виконує оргкомітет на чолі з
головою.

Робоча група формується одночасно зі створенням комітету. Вона потрібна
лише на попередньому етапі організації виставки, до створення
структурних підрозділів (служб) виставки. Робоча група розробляє
положення про проведення виставки і розсилає листи потенційним учасникам
з повною інформацією про умови участі у виставці (ярмарку). Вона готує й
інші рекламні матеріали: запрошення, буклети, картки гостей, анкети
опитування відвідувачів та учасників виставки тощо.

Умови участі у виставці зазначаються в рекламній брошурі, яка видається
учасникам і містить докладну інформацію про:

• вартість участі без експонатів;

• ціни оренди виставкових площ;

• ціни на додаткові послуги;

• вартість заочної участі з використанням експонатів і рекламних
матеріалів та ін.

На попередньому етапі збирають відомості про учасників, підписують
договори про участь у виставці, проводять організаційно-технічні заходи
у приміщенні виставки і за її межами (бронюють квитки на зворотний
проїзд учасників і місця в готелях, укладають договори на транспортне,
екскурсійне і ресторанне обслуговування та ін.), публікують рекламний
каталог учасників виставки.

На оптових ярмарках, де здійснюється укладення договорів на постачання
(купівлю-продаж) товарів, створюється арбітраж.

Арбітраж виконує такі функції:

• забезпечує правове обслуговування ярмарку;

• консультує учасників ярмарку з правових питань;

• розглядає переддоговірні суперечки.

Організаційний етап включає створення й організацію роботи
функціональних підрозділів (служб), а саме:

• транспортної;

• рекламно-інформаційної;

• дизайнерської;

• служби безпеки;

• технічної;

• юридичної;

• медичної;

• фінансової та ін.

Наявність служб залежить від масштабів виставки (ярмарку), її
спеціалізації та комплексу послуг, що надаються на виставці.

На організаційному етапі здійснюється вся оперативна робота — від заїзду
учасників до демонтажу виставкового устаткування.

Заключний етап — це підбивання підсумків та визначення позитивних і
негативних сторін у роботі виставки (ярмарку). Для цього члени
оргкомітету (ярмаркому) складають звіт про виставку: розраховують
прибуток та ефективність виставки, визначають ступінь досягнення
поставленої мети, розробляють рекомендації на майбутнє, щоб не
припускатися організаційних і фінансових помилок.

Функції Національного комплексу «Експоцентр України»

Національний комплекс «Експоцентр України» створено у 1999 році в м.
Києві на базі Національного виставкового центру та Палацу мистецтв
«Український дім». Це державна госпрозрахункова установа з правами
юридичної особи, підпорядкована Кабінетові Міністрів України. Діяльність
Експоцентру здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань і власних
надходжень від господарської діяльності.

Експоцентр України виконує функції, пов’язані з виставковою діяльністю,
зокрема:

• організовує міжнародні, національні, галузеві та регіональні виставки,
ярмарки, торги, конференції, симпозіуми, семінари тощо;

• надає послуги іншим організаторам виставок і ярмарків;

• створює довідково-інформаційний банк даних новітніх технологій та
нових видів продукції, організовує видання інформаційних бюлетенів,
рекламних матеріалів;

• надає інформацію та реалізує експонати учасників виставки на
аукціонах, ярмарках, виставках-продажах тощо;

• розробляє та здійснює заходи щодо ефективного використання виставкових
площ, збільшення кількості видів послуг і поліпшення їхньої якості;

• надає послуги учасникам і відвідувачам виставкових заходів;

• організовує культурне дозвілля відвідувачів виставок. Експоцентр
України очолює генеральний директор, якого

призначає на посаду і звільняє Кабінет Міністрів України. Майно
Експоцентру є державною власністю і закріплене за ним на праві
оперативного управління.

З державного бюджету фінансуються:

• виставкові заходи, що проводяться за рішенням президента України,
Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України в межах коштів,
визначених цими рішеннями;

• витрати, пов’язані з підтриманням громадського порядку в Експоцентрі;

• витрати на охорону навколишнього природного середовища, утримання
заповідної лісопаркової зони та архітектурного комплексу;

• витрати на утримання, ремонт, переобладнання будівлі Палацу мистецтв
«Український дім».

Власні надходження Експоцентр формує за рахунок надання суб’єктам
господарювання виставкових, організаційних, рекламних, методичних,
інформаційних, консультаційних та інших послуг. Послуги надаються за
тарифами, встановленими:

• Експоцентром самостійно;

• на договірних умовах;

• державою.

Виставкова діяльність Торгово-промислової палати України

Торгово-промислова палата України (ТПП України) — це недержавна
організація, що на добровільних засадах об’єднує юридичних осіб і
громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об’єднання.

Нині членами ТПП України є понад чотири тисячі підприємств і фірм різних
форм власності, організацій підприємців, банків та ін.

Головними завданнями ТПП України є сприяння розвитку народного
господарства і національної економіки, її інтеграції у світову
господарську систему, формування сучасних промислової, фінансової та
торговельної інфраструктур, створення умов для підприємницької
діяльності, всебічний розвиток усіх видів підприємництва,
науково-технічних і торгових зв’язків між українськими підприємцями і
підприємцями інших країн.

ТПП України виконує свої завдання самостійно або через 27 регіональних
торгово-промислових палат, що діють у всіх областях України і в
Автономній Республіці Крим, а також через створені нею підприємства й
інші організації, які вона об’єднує і діяльність яких координує.

До функцій ТПП України, пов’язаних з виставковою діяльністю, належать:

• організація і проведення міжнародних та іноземних виставок в Україні;

• організація виставок продукції українських підприємств за кордоном;

• технічне забезпечення виставок власним виставковим устаткуванням;

• проектування і монтаж індивідуальних виставкових стендів з
використанням власного устаткування;

• художнє оформлення експозиції виставки, виготовлення рекламної
продукції;

• надання виставкових площ у своїх павільйонах;

• юридичне супроводження угод;

• послуги з перекладу;

• рекламні послуги та ін.

При ТПП України функціонує підприємство «ЕКСПО-ДАН» (м. Київ), яке надає
учасникам виставок транспортно-експедиційні та митні послуги, пов’язані
з переміщенням експонатів, а саме:

• транспортування автомобільним транспортом виставкових вантажів в
Україну та їх відправлення у країну виробника після закінчення виставки;

• вантажно-розвантажувальні роботи;

• зберігання тари під час проведення виставки;

• огляд вантажів інспекторами виставкового відділу Київської
регіональної митниці;

• складання вантажних митних декларацій та митне оформлення виставкових
вантажів «під ключ»;

• перевезення виставкових вантажів з аеропорту та їх відправлення
авіатранспортом після закінчення виставки;

• зберігання виставкових вантажів на складі підприємства «ЕКСПО-ДАН».

Щорічно ТПП України організовує в середньому 15 виставок, які
проводяться у виставковому залі ТПП України, Київському палаці спорту. В
основному ТПП України проводить міжнародні спеціалізовані виставки,
втім, практикуються й універсальні виставки, наприклад, виставки-продажі
«Ярмарок краси», «Різдвяний ярмарок» та ін.

Регіональні торгово-промислові палати організовують виставки в областях.
ТПП України постійно публікує їх перелік у своєму журналі «Діловий
вісник».

Список використаної та рекомендованої літератури

Виноградсъкий М.Д., Виноградська А. М., Шкапова О. М. Менеджмент в
організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. — 2-е вид.,
перероб. і допов. — К.: Кондор, 2002. — 654 с

Дашков Л. П., Вризгалін А. В. Комерційний договір: від укладання до
виконання. — К.: МПП «Капрал», 1998. — 172 с

Захожай В. Б., Шепітко Г. Ф., Адамова 1.3. Статистика маркетингу/ За
заг. ред. В. Б. Захожая. — К.: МАУП, 2001. — 64 с

Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. — М.: ПРИОР, 2001. — 256
с.

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ «Солярис», 1995. — 416 с.

Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
«ФИЛИНЪ», 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.

Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.

Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.

Похожие записи