Реферат на тему:

Розвиток персоналу як фактор розвитку конкурентоспроможності
підприємства

Низький кваліфікаційний рівень найманих працівників є однією з головних
причин слабкої конкурентоспроможності підприємства, що впливає на
прибутки підприємства і обмежує фінансові можливості для підвищення
кваліфікації і розвитку персоналу.

Сучасний рівень інформаційних технологій і пов’язане з ним технологічне
і технічне переоснащення підвищує вимоги роботодавців до
професійно-кваліфікаційного рівня найманих працівників. У зв’язку з цим,
метою політики підготовки кадрів на підприємстві стає підготовка
конкурентоспроможного найманого працівника, що зацікавлений і докладає
зусиль для підвищення якості продукції, в умовах економії ресурсів і
зниженні собівартості продукції.

Проблема раціонального використання трудового потенціалу персоналу
підприємств, його розвитку як фактору конкурентоспроможності
підприємства ще не мають визначеного місця в системі загального
управління підприємством.

Такі закордонні і вітчизняні вчені вказують, що на ринку праці
формуються стійкі тенденції посилення уваги до якісних показників
робочої сили, раціонального використання і розвитку найманих працівників
підприємств: Беседіна В.Н., Волгіна Н.А., Карташова С.А., Коваленко
Н.Я., Крушельницька О. В., Левченко О. М., Нікіфорова А.А., Савченко В.
А.

Розвиток персоналу є необхідною умовою функціонування будь-якого
підприємства. Особливо в умовах сучасних змін у вимогах до професійних
знань на тлі науково-технічного прогресу.

Розвиток персоналу повинен бути безперервним, включаючи в себе
професійне навчання і підвищення кваліфікації.

Одним з основних напрямів розвитку персоналу підприємств є організація
взаємопов’язаних процесів розвитку конкурентоспроможних і особистісних
здібностей найманого працівника. Розвиток персоналу сприяє зростанню
умінь, навичок, знань працівника, підвищує його інтелектуальний,
духовний, професійний рівень, все це в свою чергу підвищує
конкурентоспроможність найманого працівника на ринку праці.

Однією з причин недостатнього приділення уваги розвитку персоналу є те,
що підготовка кадрів в межах підприємства потребує власних засобів, яких
не вистачає у підприємства.

Ще однією причиною недостатнього розвитку підготовки кадрів на
підприємстві є небажання управлінців витрачати кошти на навчання
персоналу, через можливу зміну роботи останніми, власне побоювання
втратити витрачені кошти.

Отже, необхідною умовою взаємодії роботодавців і робітників є
стабілізація складу найманих працівників підприємства. При цьому
невпинний науково-технічний прогрес призводить до застарівання знань
найманих працівників, управлінці мають два шляхи для вирішення даної
проблеми, а саме: звільнення існуючого персоналу, який вже не відповідає
критеріям конкурентоспроможності сучасного ринку і підбір нового, який
відповідає професійно-кваліфікаційним вимогам ринку, або безперервне
підвищення кваліфікації і навчання найманих працівників. За умов
безперервного навчання і підвищення кваліфікації найманих працівників
підприємства, управлінці не мають необхідності звільняти робітників і
витрачати кошти на підбір, навчання і підготовку нового персоналу.

Окрім підвищення конкурентоспроможності підприємства, перепідготовка і
розвиток персоналу може також вирішити проблему безробіття. Випереджаюча
підготовка персоналу потребує відповідного законодавчого закріплення
відповідальності роботодавців за розвиток персоналу.

До напрямів професійного розвитку підприємства відносяться: первинне
професійне навчання, враховуючи специфіку і сферу діяльності
підприємства; навчання з метою наближення знань і якостей найманого
працівника, до вимог посади, яку він займає; навчання з врахуванням
нових напрямів розвитку організації; навчання для підвищення загального
рівня кваліфікації найманого працівника тощо.

gd°JG

найманих працівників, кваліфікація яких відповідає вимогам сучасного
ринку праці є необхідним для виготовлення конкурентоспроможної
продукції. Тобто, одним з факторів підвищення конкурентоспроможності і
закріплення на ринку позицій підприємства є висококваліфікована робоча
сила, рівень знань якої зростає відповідно до існуючих вимог ринку.

Конкурентоспроможність підприємства на ринку визначається шляхом
визначення позицій підприємства у порівнянні з іншими за такими
показниками: здатність адаптування до змін; технологія, яка
застосовується підприємством; властивості і якість обладнання, яке
використовується; знання і практичний досвід персоналу; система
управління і комунікацій. У зазначеному комплексі одним з найважливіших
напрямів є показники кваліфікаційно–професійного розвитку персоналу
підприємств.

На сучасних конкурентних ринках головним є якість продукції, тобто
система управління якістю, функціонування якої залежить від найманих
працівників, їх кваліфікації, здатності постійно навчатися і
вдосконалювати свої знання і вміння. Що обумовлює необхідність
приділення особливої уваги стратегії розвитку персоналу підприємства на
ґрунті формування відповідної організаційної культури.

На сьогодні питання професійної освіти закріплені в наступних
законодавчих актах України: Законі України «Про освіту», Закон України
«Про професійно-технічну освіту», Законі України «Про вищу освіту».

Сьогодні все більше управлінців визнають, що конкурентну перевагу
підприємства визначає передусім перевага персоналу даного підприємства у
порівнянні з іншими. Через те, що нова техніка, обладнання, сировина
будь-якої якості однаково доступні всім конкурентам на існуючому ринку.
Саме особливості роботи персоналу, їх знання, рівень підготовки і
кваліфікації, постійний розвиток, своєрідна організації роботи і
стимулювання найманих працівників можуть стати перевагою, недосяжною для
конкурентів.

Отже, необхідно реформувати систему підготовки і розвитку найманих
працівників на підприємстві, що передусім має отримати державне, а саме
законодавче підкріплення, з реформуванням існуючої податкової,
фінансової, соціальної політики. Вказані зміни повинні спиратися на
існуючий вітчизняний та закордонний розвиток управління людськими
ресурсами.

На сучасному етапі розвитку ринку і суспільства якість людського
капіталу – головна цінність і перевага в конкурентній боротьбі.
Підприємство повинно сприяти розвитку найманих працівників, через те, що
розвиток персоналу забезпечує розвиток підприємства. Здатність
підприємства навчатися і розвиватися швидше за своїх конкурентів є
джерелом його соціальних, стратегічних і економічних переваг.

Література:

Андрусенко Т. Организационная культура в контексте управления знаниями
журнал// Корпоративне системы.-2006.-№ 5.

Власова А., Левицькі Ж. Еволюція концепції управління людськими
ресурсами// Києво_Могилянська Бiзнес Студiя.- 2004.- №7.- С. 57-61.

Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний
посібник. — К., «Кондор». — 2003.-296 с.

Организационная культура и стратегическая устойчивость бизнеса: пути
капитализации «человеческого потенциала».-Доступний з Mamba.ru.

Потапов Д. Тренируем корпоративную культуру журнал//Управление
компанией.- 2006.-№1.- Доступний з http//www.management.com.ua.

Савченко В. А. Управління розвитком персоналу.- К.: КНЕУ, 2002.- 351 с.

Похожие записи