Реферат на тему:

Розуміння маркетингу

Нині можна цілком підставно стверджувати, що в розвинутих країнах світу
звички, наміри і в цілому поведінку економічних суб’єктів формує
культура маркетингу (від англ. market — ринок, торгівля, продаж,
комерційна діяльність; за іншою версією — результат контамінації слів
market getting — завоювання ринку). Належне місце завойовує маркетинг і
в Україні. Іще на початку

90-х р. ХХ ст. це явище економічного життя було тут відоме здебільшого
спеціалістам, проте тепер його розвиток — одна з головних умов виходу
підприємств із кризи, формування ринкових відносин.

Ефективне запровадження і використання маркетингу на підприємствах
України потребує насамперед правильного розуміння його суті, а це річ
досить складна, бо навіть за приблизними оцінками самих тільки визначень
маркетингу сучасна західна й вітчизняна література пропонує декілька
тисяч. Це пояснюється різними методологічними підходами вчених
маркетологів до характеристики маркетингу.

Найзагальнішим є концептуальний підхід, що розглядає маркетинг як:

спрямування ділового мислення, інтегровану, орієнтовану на споживача і
кінцевий результат діяльності підприємства (довгостроковий максимальний
прибуток) філософію ділової активності (бізнесу) за умов ринкових
відносин і конкуренції;

заснований на точному знанні, передбаченні та врахуванні вимог ринку і
побажань споживачів комплекс науково обґрунтованих уявлень про
управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства за умов ринкових
відносин;

систематизоване і планомірне напрямлення всіх функцій підприємства на
задоволення потреб споживачів і на можливості використання потенційних
ринків, а також своєчасне реагування на управлінські імпульси з боку
ринку, тобто орієнтацію на ринкове бачення — унікальну функцію бізнесу;

комплексно-системний підхід до розв’язання проблем ринку, який охоплює
всі стадії руху товарів, починаючи з вивчення потреб і попиту,
організації виробництва, надання різноманітних послуг, пов’язаних із
продажем, і закінчуючи організацією післяпродажного обслуговування;

процес, завдяки якому суспільство, по-перше, забезпечує свої споживчі
потреби, по-друге, створює і розвиває систему розподілу продукції,
по-третє, виходячи із технічних, етичних і соціальних умов, сприяє
пошукам тих товарів, які найліпше реалізуються завдяки ринковому
розподілу праці.

Отже, концептуальний підхід дає загальне уявлення про маркетинг,
виокремлює його як систему поглядів, бізнес-філософію за умов ринкових
відносин та конкуренції. У зв’язку з цим не завадить нагадати твердження
Канта про те, що філософія є тільки ідеєю можливої науки, яка не дана in
concreto, але до якої ми намагаємось наблизитись різними способами. За
Кантом, математики, історії, фізики можна навчитись, а філософії — ні.
Можна навчитись тільки філософствувати, тобто тренувати талант
розумування на підставі певних загальних принципів, однак завжди
визнаючи право розуму досліджувати джерела цих принципів, підтверджуючи
чи відкидаючи останні.

Талановитий підприємець, що досягнув успіху, це той, хто перетворив
філософію маркетингу на відповідні алгоритми способів практичної дії,
практичного врахування впливу суб’єктів, сил та умов навколишнього
середовища, тобто трансформував цю філософію в реальну успішну
економічну діяльність.

З огляду на це значно конкретнішим є функціональний підхід до розуміння
маркетингу на підставі виконуваних підприємством маркетингових функцій.
Згідно з таким підходом маркетинг — це:

торговельна діяльність, яка сприяє отриманню товарів чи послуг, їх
просуванню від виробників до споживачів;

упорядкування потоку товарів чи послуг від виробників до споживачів чи
користувачів;

мінімізація зусиль для збуту товарів чи послуг;

процес створення задоволених споживачів;

задоволення потреб і побажань людей;

забезпечення відповідного рівня життя в суспільстві, визначення його
стандартів;

функція творчого використання ресурсів фірми для досягнення
відповідності між її можливостями і попитом;

планування і втілення в життя задуму, оцінка попиту, ціноутворення і
розподілу ідей, товарів чи послуг завдяки обміну, що здатний
задовольняти людські потреби.

Товарний підхід трактує маркетинг як діяльність із розподілу товарів
зважаючи на їхню цінність, а також як спроможність розв’язувати ті або
інші актуальні проблеми споживачів чи управляти товарами згідно з
концепцією їх життєвого циклу. Отож, основними питаннями маркетингу з
погляду цього підходу є вивчення наявних і перспективних потреб і
запитів споживачів, підбір такого комплексу товарних атрибутів, який
забезпечує належну вигоду конкретному сегменту ринку, бо він (комплекс)
є більш значущим для покупців, ніж інші товарні пропозиції.

Системно-поведінковий підхід репрезентує маркетинг через проблеми,
пов’язані зі змінами у відповідних системах і здогадними
характеристиками та наслідками таких змін. Цей підхід передбачає пошуки
розв’язання проблем на основі використання чотирьох систем.

Система входу і виходу. Для випуску товарів необхідно впровадити у
виробництво відповідні виробничі компоненти, з яких утворюється кінцевий
продукт. Ця система розглядає процеси введення необхідних виробничих
компонентів і виходу продукції, перебудови виробництва виходячи з потреб
ринку, й отримання необхідних інгредієнтів за мінімальних витрат.

Система влади — це сила впливу різних підприємств на ринку. Займаючись
однаковим бізнесом, підприємства намагаються посилити свою роль,
збільшити свої доходи і прибутки. Для цього необхідно повсякчасно
досліджувати ринок, що є необхідним для підвищення
конкурентоспроможності, оптимізації ринкової поведінки.

Система комунікації — засіб, за допомогою якого підприємство надає та
отримує необхідну інформацію з метою прийняття раціональних рішень,
стимулювання купівельної активності.

AE E a

a

¬ ® E t

v

&

F

&

&

F

ph еагування підприємства на зміну поведінки споживачів та власного
внутрішнього середовища, визначаючи та розв’язуючи проблеми, пов’язані з
такими змінами.

Інституційний підхід полягає в розумінні маркетингу як системи з
багатьма елементами, що взаємодіють один з одним та з елементами
зовнішніх систем. Відповідно до цього підходу маркетинг — це інтегрована
організаційна структура, яка включає функціональні підсистеми, що
відповідають існуючим маркетинговим підрозділам підприємства, а також
сукупність суб’єктів (організацій, підприємств, фірм і т. п.), які
беруть участь у ринковому русі товарів.

Національний підхід передбачає розгляд тих особливостей маркетингу, які
визначаються національними традиціями, історично сформованими методами і
способами торгівлі, ставленням до підприємницької активності в окремих
країнах.

Так, на батьківщині маркетингу, у США, підприємці спрямовують свою
діяльність на виготовлення і реалізацію максимальної кількості
продукції, що можливо тільки за рахунок постійного розвитку виробництва,
систем збуту, а особливо потужних систем просування. Без належного
рекламування в США товари продані бути не можуть.

В Європі більше цінують надійність і стабільність. Це визначає й
переважну орієнтацію європейського маркетингу на створення насамперед
добротних товарів, належного іміджу їх виробників і продавців. Отож, на
європейських підприємствах маркетинг є функцією не окремої групи
працівників маркетингових організаційних структур (як у США), а всього
персоналу.

В Японії задоволення смаків і побажань покупців підприємці сприймають як
свій непорушний обов’язок. Це зумовлює необхідність «служіння»
покупцеві, пропонування йому високоякісних надійних товарів, які
говорять самі за себе і не потребують додаткової реклами. Основне
завдання японського маркетингу — внутрішньовиробнича збалансованість,
досягнення найвищої якості, зниження собівартості продукції.

Управлінський підхід до розуміння маркетингу передбачає його тісний
зв’язок з процесом керування підприємством, яке функціонує за конкретних
ринкових умов. Згідно з таким підходом маркетинг — це:

провідна галузь господарського управління всією сукупністю видів
діяльності, пов’язаної з перетворенням купівельної спроможності
споживачів на ефективний попит специфічних виробів чи послуг, їх
доведення до кінцевого чи проміжного (виробничого чи торговельного)
покупця для забезпечення бажаного прибутку або досягнення поставлених
цілей;

метод управління торговельно-промисловою системою, який передбачає
визначення, прогнозування, активізацію потреб і побажань, організацію
ресурсів і можливостей підприємства з метою задоволення потреб,
отримання найвищого прибутку фірмою;

орієнтована на потреби ринку система організації та управління всіма
системами ділової активності підприємства: від перших начерків
конструкції та технології виробництва нового товару до доведення його до
споживачів і наступного обслуговування;

створення корисності товару за факторами часу, місця, форми і власності,
яке здійснюється завдяки організації виробництва і просування товарів
підприємства, забезпечення їх продажу та купівлі.

Кожне з цих визначень маркетингу є по-своєму правильним, але жодне не є
вичерпним. Чи існує між ними щось спільне, об’єднуюче? Що, власне,
становить предмет та об’єкт маркетингу? Відповіді можна знайти,
скориставшись підходом до зрозуміння маркетингу з погляду економічної
теорії. Як відомо, її предметом є відносини між людьми, що виникають у
процесах виробництва, обміну, розподілу чи споживання. Відповідно до
цього предмет маркетингу — це відносини, які виникають між
товаровиробниками і споживачами, а також іншими суб’єктами
господарювання з приводу обміну цінностями на конкретному ринку.

Існує двоєдина мета таких відносин. По-перше, за ринкових умов кожний
суб’єкт господарювання працює на ринку і для ринку, де головна дійова
особа — споживач. Саме останній своїм «монетним бюлетенем» голосує за чи
проти результатів господарювання товаровиробників, які конкурують між
собою, змагаючись за споживача. Перемога в такій боротьбі забезпечується
умінням якнай-

ліпше задовольнити вимоги і потреби споживачів, пристосуватися до умов
навколишнього бізнес-середовища. По-друге (завдяки першому), кожний
товаровиробник намагається створити і зберегти комфортні умови своєї
діяльності, стійкий позитивний (прибутковий) баланс між своїми
можливостями і ринковими умовами.

Отже, об’єктом маркетингу є система «товаровиробник—споживач» за
переважного впливу останнього.

література

Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.

Дайян А., Бунерель Ф., Ланкар и др. Академия рынка. Маркетинг. — М.:
Экономика, 1993.

Джоббер Дэвид. Принципы и практика маркетинга / Пер. с англ.: Учеб.
пособие. — М.: Вильямс, 2000.

Дайл П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999.

Дайл П. Маркетинг, ориентированный на стоимость: Пер. с англ. / Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Питер, 2001.

Друкер П. Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. — М.: Book
chamber international, 1992.

Дэй Д. Стратегический маркетинг. — М.: ЭКСПО-Прес, 2002.

Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001.

Классика маркетинга / Сост. Б. М. Энис, К. Т. Кокс., Москва М.П. — СПб.:
Питер, 2001.

Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. — М.: Прогрес, 1990.

Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как созлать, завоевать и
удержать рынок. / Пер. с англ. В. А. Гольдича и А. И. Оганесовой. — М.:
АСТ, 2001.

Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. — СПб.: Наука, 1996.

Похожие записи