Реферат на тему:

Ринок як спільнота конкуруючих компаній

Сучасна ринкова економіка — складний організм, елементами якого є
різноманітні виробничі, комерційні, фінансові й інформаційні структури,
що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм, і
об’єднуються єдиним поняттям — ринок. За визначенням ринок — це
організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі,
продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і
пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж.

Ринок є організаційною формою існування товарного виробництва. Історія
останнього налічує близько 6 тис. років. приблизно стільки ж років існує
і ринок. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де
продавалися та купувалися товари. Якщо розглядати еволюцію ринку з точки
зору суб’єктів ринкових відносин, то можливо побачити, що спочатку це
були безпосередньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім, у
міру його розвитку й відокремлення в самостійні галузі торгівлі та
грошового обігу, активними учасниками ринкових відносин стають
торговельні й фінансові посередники: комерційні агенти, комівояжери,
консигнатори, брокери, дилери та ін. Діяльність посередників вважається
вкрай необхідною і високо оцінюється суспільством. Існує навіть думка,
що в ринковому механізмі посередницькі ланки виконують роль керуючої
системи.

В умовах командної економіки посередницька діяльність розглядається як
другорядна, а то й зовсім небажана: тут всеохоплюючим регулятором
суспільного життя виступає державний апарат. Посередник же, котрий
забезпечує незалежне функціонування господарств, своєю діяльністю
об’єктивно протистоїть держапарату, загрожуючи самому його існуванню.

Сучасне бачення економістами категорії «ринок»:

будь-яка впорядкована структура, що забезпечує нормальну взаємодію
продавців і покупців (вузьке тлумачення);

певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками
якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний
характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих
суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та
конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та
пропонування (у широкому розумінні).

Згідно Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідного
до якого “ринок товару (товарний ринок) – це сфера обороту товару
(взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної
території є попит і пропозиція” [96].

Розглядаючи структурну організацію ринку, визначальне значення для
характеру взаємодії попиту та пропозиції має кількість виробників
(продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у
процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар.

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих
ринків, їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності
суб’єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству за
ознакою простору дії, об’єкта купівлі-продажу тощо (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Класифікація ринків

Види Характеристика

Залежно від умов, у яких діють суб’єкти господарського життя вільний
ринок (характерна велика кількість виробників однорідної продукції, які
не в змозі впливати на рішення один одного; відсутність обмежень в
інформації про попит, пропозицію, ціни, якість продукції тощо; вільне
ціноутворення, відсутні штучні бар’єри при входженні на ринок того чи
іншого товару та виходу з нього);

монополізований ринок (характерна незначна кількість виробників даного
товару; застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної
інформації; утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників
ринкових відносин);

регульований ринок (контролюється і регулюється державою за допомогою
спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру).

За ознакою простору дії місцевий ринок(у межах міста чи села);

регіональний ринок(певна територія якоїсь країни);

національний ринок;

світовий ринок.

За відповідністю законодавству легальний (офіційний) ринок;

тіньовий ринок.

За об’єктом купівлі-продажу ринок товарів широкого вжитку;

ринок товарів промислового призначення;

ринок праці;

ринок цінних паперів;

ринок науково-технічних знань тощо

Закінчення табл.1.5

За ступенем влади ринок продавця (більше влади мають продавці, а
найактивнішими «діячами» вимушені бути покупці);

ринок покупця (більше влади мають покупці й найактивнішими «діячами»
вимушені бути продавці.

Залежно від того, хто є покупцем товару і з якою метою він купується
споживчий ринок — окремі особи і господарства, які купують товари для
особистого споживання;

ринок виробітків — організації, що купують товари для подальшого
використання їх у процесі виробництва.

ринок проміжних продавців — організації, що купують товари

для наступного перепродажу їх з прибутком для себе;

ринок державних установ — державні організації, що купують товари або
для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для
передачі цих товарів тим, кому вони потрібні;

міжнародний ринок — покупці за межами країни, включаючи закордонних
споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи.

Кожен із наведених видів ринку має власну інфраструктуру, набір
інструментів для забезпечення його життєдіяльності. Окремі види ринку не
існують самостійно, а пов’язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову
систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально,
охоплюючи значну частину світового господарства.

У “Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів
господарювання на ринку” розглянуто інтерпретації меж ринку (див. табл.
1.6) [174].

Таблиця 1.6

Межі ринку

Вид меж ринку Інтерпретація

Товарні Товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів
господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може
перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до
споживання іншого

Територіальні (географічні) Територія зі сферою взаємовідносин
купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов
споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може
бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або
їхніми частинами

Часові Час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура
ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не
змінюються

Плюралістичність мотивів, цілей і форм (типів) поведінки підприємства в
ринковому середовищі є однією з характерних ознак економічного
сьогодення. Так, в залежності від цілей, що переслідують підприємства,
та, відповідно, від критеріїв прийняття господарських рішень, виділяють
такі можливі варіації типів ринкової поведінки підприємства, як агресія,
суперництво, індивідуалізм, рівність, кооперація, альтруїзм (табл. 1.7).
Це засвідчує, що конкуренція є далеко не єдиним варіантом відносин, що
виникають між ринковими суб’єктами в процесі їх взаємодії.

Таблиця 1.7

Типи ринкової поведінки підприємства

№ Цільова орієнтація підприємства Тип ринкової поведінки

Максимізація виграшу іншого Альтруїзм

Максимізація спільного виграшу Кооперація

Мінімізація різниці між власним та чужим виграшем Рівність

Максимізація власного виграшу Індивідуалізм

Максимізація відносного виграшу Суперництво

Мінімізація виграшу іншого Агресія

Згідно найбільш поширеної типології ринків, виділяють чотири можливі
конкурентні структури (табл. 1.8). Розглянуті типи ринків і конкуренції
в чистому вигляді зустрічаються порівняно рідко та поширюється на дуже
обмежене коло товарів і послуг. У реальних умовах частіше зустрічайся
такі ситуації на ринку, які професор Дж. Робінсон визначає як
недосконалу конкуренцію, що носить змішаний характер [178].

* , ^

?

i

??

???????? ??????????

З погляду конкурентної ситуації в галузі і на ринку конкуренція може
бути досконалою (чистої) і недосконалою – монополістичною або
олігополістичною, припиняючи своє існування у разі чистої монополії
однієї фірми. Знання основних особливостей різних типів ринків і
конкуренції важливо для методично усвідомленого і обґрунтованого
створення конкурентного середовища підприємства.

Таблиця 1.8

Порівняльна характеристика основних ринкових структур

Параметри Види конкуренції

Досконала конкуренція Монополістична конкуренція Олігополія Монополія

Кількість підприємств-виробників продукту Багато незалежних підприємств
Багато підприємств-виробників схожих товарів і послуг Декілька великих
підприємств-виробників товарів і послуг Один продукт і одне
підприємство

Контроль над цінами Контролю немає. Ціни визначаються ринком Вплив
обмежений можливістю заміни Існує вплив «цінового лідера» Практично
повний контроль

Товарна диференціація Відсутня. Продукти не різняться за властивостями
та якістю Товари і послуги диференційовані для сегментів ринку Істотна
для окремих продуктів, мала для стандартизованих Відсутній

Рівень зусиль для входу на ринок Відносно легкий вхід і вихід Відносно
легкий вхід і вихід Важкий вхід, що часто вимагає великих інвестицій
Дуже важкий вхід і вихід

Розглянемо детальну характеристику стосовно чотирьох базових типів
ринкових структур та властивих їх характеру конкурентних відносин
(табл.1.9).

Таблиця 1.9

Детальна сутнісно-видова характеристика типів ринків

Конкурентне середовище Сутнісно-видова характеристика

Конкурентне середовище досконалої конкуренції Велика кількість незначних
ринкових агентів, випуском однорідної продукції, повне знання ринкових
цін і обсягів випуску продукції, висока мобільність ресурсів, вільний
вхід та вихід з ринку.

Споживачі, виробники, постачальники мають: повне уявлення про відповідні
економічні, технологічні умови виробництва продукції; рівні можливості
участі у процесах купівлі-продажу, виробництва та збуту продукції.

Виробництво усіх видів благ на рівні ефективного виробництва, з
найменшими можливими витратами.

Мобільність ресурсів ринку (кожна ресурсна одиниця може вільно входити в
ринок чи виходити з нього, швидко переключаючись з одного способу
використання на інший, це забезпечує багатофункціональність ресурсів
ринку).

Відсутність економічних, правових, технологічних, патентних, фінансових
перешкод, які б могли завадити виникненню нових фірм і збуту їх
продукції на конкурентному ринку.

Середовище досконалої конкуренції є ідеальною моделлю, яка практично не
існує у реальному економічному середовищі, хоча деякі вчені відносять до
даного середовища ринки сільськогосподарської продукції.

Конкурентне середовище монополії На ринку домінує один виробник
продукції, внаслідок цього пропозиція всього обсягу продукції формується
одним виробником; продукція не має близьких замінників на ринку; на
ринку існують бар’єри, що ускладнюють вихід інших товаровиробників на
даний ринок; привілеї, якими володіє монополія, забезпечують її
домінуюче положення на ринку; монополія має реальну можливість впливати
на ціну (вплив на ціну може бути дискримінаційним (встановлення різних
цін для різних категорій споживачів на основі різниш в еластичності їх
попиту) та недискримінаційним (однакова ціна для всіх споживачів)

Різновиди середовища монополії — конкурентне середовище закритої
монополії, конкурентне середовище природної монополії, конкурентне
середовище білетареальної монополії та конкурентне середовище відкритої
монополії. Дані монопольні середовища відносяться до конкурентних
середовищ, тому що навіть монополіст змушений вступати в конкурентні
відносини з метою збереження за собою домінуючого положення на ринку.

Конкурентне середовище закритої монополії характеризується захищеністю
від конкуренції за допомогою юридичних обмежень (патентів і ліцензій).
Конкурентне середовище природної монополії виникає в умовах, коли
будь-яка кількість продукції виробляється з меншими витратами саме одним
підприємством. Конкурентне середовище білетареальної монополії виникає
тоді, коли виробник-монополіст стикається на ринку з
монополістом-споживачем даної продукції. Конкурентне середовище
відкритої монополії виникає у випадку, коли підприємство стає єдиним
виробником будь-якої продукції у певний часовий відрізок і не має
ніякого спеціального захисту від конкуренції (часто виникає, коли
підприємство виходить на ринок з новою продукцією, але з часом виникає
можливість появи конкурентів на ринку).

Конкурентне середовище олігополії Ринкова структура, де домінують
декілька продавців, залежних один від одного та конкуруючих між собою за
кількістю, якістю, ціною продукції. Частка продукції, яку випускається
одним підприємством в запільному обсязі продукції на ринку, відносно
значна. Підприємства пропонують дуже різноманітну за ступенем
зіставлення продукцію: однорідну (стандартну) та і неоднорідну
(диференційовану).

Ускладнене входження на ринок та виходу з нього (існування технічних і
легальних бар’єрів, але вони менші, ніж в умовах монопольного
середовища). Олігополії мають можливість суттєвого впливу на ціну,
результатом якого є відносна цінова нееластичність попиту на продукцію.

Типи конкурентних середовища олігополії: конкурентне середовище, в якому
між олігополіями відсутня угода (можливі принаймні три ситуації — повне
ігнорування підприємств -олігополістів на ринку, часткове визнання
підприємств — олігополістів, повне визнання одних олігополії іншими, яке
виявляється у формі цінової війни олігополії між собою); конкурентне
середовище, в якому існує взаємозв’язок між олігополіями, який
виражається в певній угоді між ними (залежно від форми угоди вирізняють
два варіанта стандартизовано — угодовської моделі: відкрита угода
(картель); прихована угода (часткова угода, або цінове лідерство)).

Конкурентне середовище монополістичної конкуренції Ринкова ситуація, за
якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонують схожу,
але не ідентичну продукцію. Кожне підприємство даного середовища
задовольняє невелику частку ринкового попиту на продукцію, який реалізує
підприємство.

Продукція на ринку є диференційована, що ускладнює процес входу на ринок
та виходу з нього, підприємства мають можливість впливати на ціну
продукції.

Продукція кожного підприємства середовища є недосконалим замінником
продукції, яка реалізується іншими підприємствами. Продукція кожного
виробника характеризується виключними якостями та характеристиками,
завдяки яким покупці обирають саме його товар. Диференціація може
відбуватись через дійсні якісні відмінності між продуктами або через
відмінності, які спостерігаються в рекламі, престижі торгівельної марки,
після реалізаційного обслуговування.

Слід зазначити, що конкурентне середовище монополії і середовище
досконалої конкуренції — екстремальні моделі ринкової економіки і в
реальному житті зустрічається рідко. Чим ефективніше функціонує ринок,
чим сильніше на ньому конкуренція, тим більше значення має
конкурентоспроможність підприємства і його продукції.

ЛІТЕРАТУРА

Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. — М.: ОАО
“Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ.
– СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. — К.: Таксон,
2004. – 704 с.

Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О. П. Глудкин, Н. М.
Горбунов, А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. Под ред. О. П. Глудкина. — М.:
Горячая линия — Телеком, 2001. — 600 с.

Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2000. —
284 с.

Лапидус В. А. Всеобщее качество (TQM) в российских компаниях / Гос. ун-т
управления; Нац. фонд подготовки кадров. — М.: ОАО «Типография
«Новости», 2000. — 432 с.

Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и
услуг — М : Юрайт-М, 2001. – 224 с.

Похожие записи