Реферат на тему:

Поняття інфраструктури товарного ринку та її елементів

Термін «інфраструктура» походить від латинських слів «infra» — нижче,
під і «structure» — будова, розташування, порядок. Інфраструктура
означає комплекс складових чи внутрішню будову.

Інфраструктура товарного ринку — це сукупність підприємств, організацій
або їх структурних підрозділів, які здійснюють різні види діяльності у
сфері товарного обігу. До таких видів діяльності належать:

• торговельна діяльність, метою якої є отримання прибутку від операцій
купівлі-продажу товарів;

• надання підприємствам різних послуг (транспортних, складських,
виставкових, рекламних, посередницьких, митних та ін.), що сприяють
просуванню товарів від виробників до споживачів.

Інфраструктура товарного ринку сприяє взаємодії між виробниками товарів
і споживачами, пропозицією та попитом. Від того, наскільки чітким буде
цей механізм, значною мірою залежатиме ефективність функціонування
економіки України.

У торгівлі завершується процес кругообігу коштів, вкладених у вироблені
товари, відбувається перетворення товарної форми вартості у грошову і
створюється економічна основа для поновлення виробництва товарів,
оскільки в раціональній організації товароруху зацікавлений кожен
виробник.

Просуваючись зі сфери виробництва у сферу споживання, товар може
проходити через одного чи кількох посередників — оптових і роздрібних.
Виробники намагаються зменшити кількість оптових посередників, створюючи
свої власні дистриб’юторські мережі. Однак товари складного асортименту,
перш ніж надходити в роздрібну торгівлю, проходять підсортування на
складах оптової ланки.

На всьому шляху руху товару від виробника до споживача власникам цього
товару надаються різні послуги. Послуги мають матеріальний характер
(транспортні, складські) і нематеріальний (виставкові, інформаційні,
рекламні, митні та ін.). Вартість отриманих послуг збільшує вартість
самого товару, а тому від вартості та якості отриманих послуг багато в
чому залежать роздрібні ціни, ефективність товароруху, швидкість
товарного обігу.

Інфраструктура товарного ринку складається з різних елементів. Елементи
інфраструктури товарного ринку — це групи підприємств і організацій, що
займаються купівлею-продажем товарів чи спеціалізуються на наданні
однорідних послуг власникам товарів на шляху їхнього руху від виробника
до споживача. При цьому елементи інфраструктури можуть безпосередньо
(активно) або непрямо стосуватися товару.

До активних елементів інфраструктури належать:

• оптові підприємства з повним комплексом закупівельно-збутових
операцій;

• підприємства роздрібної торгівлі (у тому числі підприємства
громадського харчування і власники дрібнороздрібної торговельної
мережі).

Ці підприємства здійснюють купівлю-продаж товарів за свій рахунок і є
замовниками послуг, що надаються іншими елементами інфраструктури
товарного ринку.

До непрямих елементів інфраструктури належать підприємства й
організації, що надають послуги щодо просування товарів виробнику й
активним елементам, зокрема:

• посередницькі структури, що не мають права власності на товар;

• організатори оптового обороту (товарні біржі, виставки й оптові
ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки);

• торгово-промислові палати;

• митні органи;

• підприемства-декларанти і митні ліцензійні склади;

• транспортно-експедиційні підприємства;

• охоронні організації і підприємства;

• рекламні агентства, засоби масової інформації та інші розповсюджувачі
реклами;

• консалтингові організації;

• банки;

• страхові організації;

• лізингові організації;

• інші елементи інфраструктури.

Основна відмінність непрямих елементів інфраструктури товарного ринку
від активних елементів полягає в тому, що непрямі не мають права
власності на товар, щодо якого надаються послуги. Непрямі елементи
одержують винагороду від власника товару у вигляді відсотків від його
вартості або як плату за виконану роботу на основі встановлених чи
узгоджених у договорі тарифів.

Можна було б продовжити список непрямих елементів інфраструктури
товарного ринку. Так, деякі російські автори включають до нього різні
контролюючі організації, підприємства зв’язку, паливно-енергетичний
комплекс, служби зайнятості, навчальні заклади та ін. Теоретично це
правильно, але потрібно виходити з того, що кожен товар на шляху свого
руху до споживача зіштовхується з діяльністю підприємств, яка специфічна
для конкретного товару. Так, для бензину це будуть підприємства
паливно-енергетичного комплексу і транспортні організації, для зерна —
біржі, транспортні організації, але ніяк не підприємства роздрібної
торгівлі. Тому в цьому навчальному посібнику ми обмежимося лише
основними елементами інфраструктури, що впливають на процес товароруху,
і з яким майбутній маркетолог чи менеджер-комерсант матиме справу на
практиці.

Характеристика елементів інфраструктури товарного ринку

Оптові торговельні підприємства з повним комплексом
закупівельно-збутових операцій здійснюють закупівлю товарів у
постачальників за свій рахунок, зберігають їх на складах, займаються
фасуванням, підсортуванням, доставкою товарів у роздрібну мережу або
іншим оптовим покупцям. Такі підприємства мають власну
матеріально-технічну базу (склади, автотранспорт,
вантажно-розвантажувальну техніку тощо).

Підприємства роздрібної торгівлі здійснюють продаж товарів населенню
через магазини, павільйони, намети, автомагазини та ін. До роздрібної
торгівлі також належать підприємства громадського харчування (ресторани,
кафе, закусочні та ін.).

На практиці поширені оптово-роздрібні підприємства, що одночасно
виконують функції оптової і роздрібної торгівлі (компанія «Фозі»).

Посередницькі структури й організатори оптового обороту дуже
різноманітні. їх характеристика подається в наступному розділі
посібника.

Торгово-промислова палата України та її регіональні палати в усіх
областях країни сприяють розвитку міжнародного економічного
співробітництва та інвестиційної діяльності, займаються організацією
виставок і ярмарків, ведуть недержавний реєстр українських підприємств,
надають підприємствам різноманітні довідково-інформаційні послуги,
здійснюють експертизу і сертифікацію товарів, надають
патентно-ліцензійні, перекладацькі, митно-брокерські послуги та ін.
Торгово-промислова палата України об’єднує понад 4 тис. українських
підприємств і організацій різних форм власності та підприємців.

До митних органів належать: Державна митна служба України, митниці,
пункти пропуску на державному кордоні України й інші організації. Вони
здійснюють митне регулювання і стягування митних платежів, здійснюють
контроль за переміщенням товарів і транспортних засобів через кордон
України, супроводжують цінні вантажі.

Підприємства-декларанти і митні ліцензійні склади надають послуги
підприємствам із декларування товарів, подання до митниці документів,
представлення вантажів і транспортних засобів для митного оформлення.
Митні ліцензійні склади, крім зазначених послуг, зберігають експортні,
імпортні та транзитні товари на своїх складських площах, стягуючи за це
з підприємств плату відповідно до умов договору. Митні ліцензійні склади
зазвичай створюються великими оптовими підприємствами, що мають
відповідну матеріально-технічну базу.

Транспортно-експедиційні підприємства надають послуги суб’єктам ринку
щодо підготовки вантажів до перевезення, транспортування і
супроводження, розвантаження транспортних засобів у пункті призначення,
оформлення здавання-прийняття вантажів. Перевезення може здійснюватися
залізничним, повітряним, морським, річковим, автомобільним транспортом.

Охоронні організації і підприємства надають послуги суб’єктам товарного
ринку з охорони колективної і приватної власності, вантажів, громадян, а
також послуги з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування
засобів охоронної сигналізації. Охоронну діяльність в Україні мають
право здійснювати структурні підрозділи Державної служби охорони при МВС
України і недержавні охоронні підприємства, що мають ліцензії на ці види
підприємницької діяльності. Охоронні підприємства охороняють склади,
магазини і території торговельних підприємств, офісні приміщення та ін.
Від їх роботи залежить схоронність товарно-матеріальних цінностей і
безпека персоналу.

Рекламні агентства, засоби масової інформації та інші розповсюджувачі
реклами — це підприємства, що надають послуги з виробництва і/чи
поширення реклами товарів. За своєю суттю рекламне агентство є
посередником між рекламодавцем, виробником і/чи розповсюджувачем
реклами, одержує комісійну винагороду з обох сторін. Проте останнім
часом більший успіх мають рекламні агентства з повним циклом послуг з
виробництва і поширення реклами.

Консалтингові організації включають великі багатофункціональні
закордонні консультаційні фірми, українські підприємства, підрозділи
(відділи) державних установ. Вони надають консультації суб’єктам
товарного ринку з управлінських, фінансових, юридичних і технологічних
питань. За надану інформацію і консультацію з клієнтів стягується плата.

Банки надають суб’єктам товарного ринку послуги щодо збереження вільних
коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових
операцій, у тому числі в іноземній валюті.

Страхові організації в Україні представлені органами державного
страхування і незалежними страховими фірмами, компаніями, товариствами,
агентствами. Стосовно суб’єктів товарного ринку вони здійснюють
страхування майна, вантажів, транспортних засобів, страхування цивільної
відповідальності перевізників та ін.

Лізингові організації надають суб’єктам ринку своє майно в тимчасове
користування за певну плату. Після закінчення договору лізингу майно
повертається власнику чи стає власністю лізингоодержувача — платника
лізингових платежів.

Список використаної та рекомендованої літератури

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ «Солярис», 1995. — 416 с.

Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
«ФИЛИНЪ», 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.

Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.

Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.

Похожие записи