Реферат на тему:

Основні складові конкурентного середовища

Невід’ємною складовою ринкової економіки є створення й розвиток
конкурентного середовища — сукупності зовнішніх стосовно конкретного
підприємства факторів, які впливають на конкурентну взаємодію
підприємств відповідної галузі. У той же час конкурентне середовище є
динамічним за темпами, глибиною, масштабністю змін на окремих конкретних
ринках, елементом економічного життя.

Конкурентне середовище — це результат і умови взаємодії великої
кількості суб’єктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного
суперництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загально
ринкову ситуацію. Важливим є те, що конкурентне середовище утворюється
не лише і не стільки власне суб’єктами ринку, взаємодія яких викликає
суперництво, але в першу чергу — відносинами між ними.

Конкурентне середовище не можливо чітко відділити від поняття ринок.
Оскільки ринок одночасно може об’єднувати декілька конкурентних
середовищ, класифікація останнього повинна бути більш диференційована
(табл.2.1).

Таблиця 2.1

Класифікація конкурентного середовища

Класифікаційна ознака Види конкурентного середовища

Об’єкт купівлі конкурентне середовище товарів (конкурентне середовище
засобів виробництва та конкурентне середовище предметів споживання
(конкурентне середовище товарів тривалого та короткочасного
використання));

конкурентне середовище послуг (конкурентне середовище громадського
харчування; конкурентне середовище охорони здоров’я; конкурентне
середовище освіти);

конкурентне середовище інформації (взаємодія академічних та
науково-технічних об’єднань, державних установ, учбових закладів,
комерційних організацій, які займаються збором, обробкою та аналізом
інформації та надають її по необхідності різним установам, підприємствам
та організаціям);

конкурентне середовище науково-технічних розробок;

конкурентне середовище капіталів (конкурентне середовище грошей та
конкурентне середовище цінних паперів);

конкурентне середовище трудових ресурсів.

Закінчення табл.2.1

Територіальна ознака світове конкурентне середовище (охоплює всіх
виробників конкретної продукції);

міжнародне конкурентне середовище (яке включає виробників декількох
країн);

національне конкурентне середовище (охоплює вітчизняних виробників
продукції);

міжрегіональне конкурентне середовище (формується на границі регіонів та
характеризується особливостями функціонування підприємств у граничному
ринковому просторі регіонів);

регіональне конкурентне середовище;

міжрайонне конкурентне середовище (формується на границі районів та
характеризується особливостями взаємодії підприємств даних районів);

районне конкурентне середовище;

місцеве (локальне) конкурентне середовище (включає підприємства, які
здійснюють діяльність в конкретно обумовленому місці;

конкурентне середовище підприємства.

За моделями конкуренції на ринку конкурентне середовище досконалої
конкуренції;

конкурентне середовище чистої монополії (види: конкурентне середовище
закритої монополії, конкурентне середовище природної монополії,
конкурентне середовище білетареальної монополії та конкурентне
середовище відкритої монополії.);

конкурентне середовище олігополії (види: конкурентне середовище, в якому
між олігополія відсутня угода; конкурентне середовище, в якому існує
взаємозв’язок між олігополіями, який виражається в певній угоді між
ними);

конкурентне середовище монополістичної конкуренції.

Модель п’яти сил конкуренції Портера (1980 р.) є найбільш
розповсюдженим, потужним інструментом для систематичної діагностики
основних конкурентних сил, що впливають на ринок, оцінки ступеня впливу
кожної з них та визначення характеру конкурентної боротьби на даному
ринку.

Згідно класичної моделі конкурентне середовище формується під впливом
таких конкурентних сил, як:

суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

конкуренція з боку товарів, що виробляються фірмами інших галузей, і що
є гідними замінниками (субститутами), а також конкурентоспроможні за
ціною;

загроза входу в галузь нових конкурентів;

економічні можливості та торгівельні спроможності постачальників;

економічні можливості та купівельні спроможності покупців.

П’ять чинників конкуренції відбивають той факт, що конкуренція в галузі
не зводиться лише до гри між підприємствами, що вже закріпилися на
ринку. Покупці, постачальники, товари — замінники та претенденти на вхід
до галузі — це «конкуренти» підприємства на певному ринку, що відіграють
різну роль залежно від обставин. [225, с.22].

Рис.2.1. Модель п’яти сил конкуренції [264]

У моделі М. Портера значення і сила впливу кожного з факторів
конкуренції змінюється від ринку до ринку і визначає ціни, витрати,
розміри капіталовкладень у виробництво, збут продукції і прибутковість
бізнесу. Постачальники і покупці, намагаючись використати сприятливу для
них ситуацію, знижують прибуток фірми. Конкуренція всередині галузі
також знижує прибуток, тому що для підтримки конкурентних переваг
доводиться збільшувати витрати (на рекламу, організацію збуту, НДДКР),
або втрачати прибуток за рахунок зниження цін. Наявність
товарів-замінників зменшує попит і обмежує ціну, яку фірма може
запросити за свій товар. З погляду вхідних бар’єрів, дія чинників,
представлених у моделі, багато в чому визначається, з одного боку,
наявністю реальних і потенційних конкурентів, з іншого — перешкодами для
входу на ринок. Всі вищезгадані чинники створюють умови для динамічного
розвитку конкуренції і «застарівання» наявних конкурентних переваг.

Охарактеризуємо детальніше складові моделі [1; 6; 225; 264;288]. З-поміж
всіх конкурентних сил найбільший вплив здійснює конкуренція серед
організацій однієї галузі. Кожна з конкуруючих фірм виробників різних
версій одного і того ж товару або послуги даної ринкової ніші,
здійснюючи діяльність, прагне зміцнити та розширити свої позиції на
ринку.

Основними рисами такої міжфірмової конкурентної боротьби є:

боротьба за більш вигідну ринкову позицію (прагнення кожного завоювати
свою ринкову нішу споживача);

конкурентні стратегії, які фірми-суперники можуть сформувати та шляхи,
які вони можуть знайти для реалізації стратегій різні;

нові конкурентні умови можуть прийматися час від часу одним або багатьма
суперникам; частота змін залежить від ринкового успіху, а тривалість
конкурентних зусиль — від стратегії фірм-суперників;

фірма має вагомі причини вибирати конкурентні стратегії, які в рівній
мірі не можуть бути незімітованими і необійденними; пропонуючи покупцям
те, що не може бути швидко, легко і дешево продубльовано, фірма отримує
не лише ринковий успіх, але й унікальний конкурентний результат, який
може бути виражений в отриманні надприбутку;

міжфірмове суперництво приносить одним фірмам успіх, іншим – поразку;
стратегічний успіх може надати фірмі можливість впливати і навіть
контролювати напрямок дій ринкових сил і конкурентних зусиль;
результатом акцій і контракцій є створення нових умов ринкового попиту і
пропозиції, але самі вони, контролюючи ринкову ситуацію, можуть бути
підпорядковані конкретним ринковим подіям; стратегії фірм-конкурентів
впливають на ринок, а ринок в свою чергу на вибір тих стратегій, які
можуть бути застосовані з певним очікуваним успіхом тільки в даних
умовах конкретного ринку.

Конкуренція з боку товарів, які виробляють фірми інших галузей, які є
замінниками та конкурентні з точки зору ціни.

При розробці стратегій підприємства зобов’язані враховувати замінники,
що виступають як сила, що визначає цінову політику підприємства,
політику в області оновлення продукції. Конкурентні сили, які виникають
в наслідок наявності замінників товару, зіштовхують продавців за
наступними причинами:

ціни і доступність товарів-замінників створюють обмеження для цін
виробників, що в свою чергу обмежує потенціальну величину прибутку
(замінники не тільки обмежують прибутки в звичайні періоди, але й
зменшують неочікувані доходи, яки фірма отримує в періоди процвітання);

не дивлячись на те, що виробник може виділити товар якістю, знизити ціни
за рахунок зменшення витрат або іншим способом диференціювати свій товар
від замінника, він все ж стоїть перед ризиком зменшення зростання продаж
і прибутків внаслідок відповідних заходів, здійснюваних конкурентами;
чим сильніше чутливість продаж товару від цін замінників, тим сильніше
залежать фірми від суперника;

конкуренція з боку замінників залежить від того, наскільки легко покупці
можуть віддати їм перевагу (така загроза товарів-замінників стає більш
реальною, чим більше: кількість ефективних замінників товару; обсяг
виробництва товарів-замінників; різниця в цінах між виробом-оригіналом і
товарами-замінниками на користь останніх).

Найбільшої уваги потребують товари-замінники, що є чутливими до
тенденцій, які поліпшують їх ціново-якісне протистояння з галузевим
товаром та ті, що виробляються в галузях, які забезпечують найбільші
прибутки.

Загроза появи в галузі нових конкурентів. Поява нових конкурентів
приводить до перерозподілу (зменшення) часток ринку підприємств галузі,
що тягне за собою загострення конкуренції і, як наслідок — зменшення цін
і зниження рентабельності. Серйозність такої загрози залежить від двох
факторів: рівня «вхідного бар’єру» в галузь (сукупності економічних,
технічних і організаційних умов для створення нового виробництва) і
реакції діючих підприємств на появу нових конкурентів.

Бар’єри, що перешкоджають входженню в галузь:

виробничий ефект масштабу (мінімальні витрати на виробництво конкретного
товару досягаються при певному (оптимальному) обсязі його випуску; якщо
його не досягнуто, конкурент зазнає додаткові витрати, які знижують його
конкурентоспроможність);

уподобання споживачів (споживачі зазвичай вибирають товари відомих фірм,
що для компаній, які входять на ринок, вимагає додаткових витрат на
рекламу товару, просування, поліпшення сервісу, нових гарантій, зниження
цін, що зменшує прибутковість);

значна потреба в капіталі (капітал потрібен не тільки для організації
діяльності, й для поточної роботи (оплата праці працівників, придбання
сировини, матеріалів та ін.); чим більший капітал необхідно, тим менше
бажаючих взятися за нову справу, освоїти новий ринок);

доступ до каналами розподілу (в існуючих організаціях склалися канали
розподілу, відносини з дилерами, тому новачок має створювати все знову
чи передбачити кращі умови для розповсюджувачів товару, що вимагає
підвищених витрат);

складність доступу до виробничому досвіду і секретів виробництва (старі
підприємства накопичили досвід виробництва продукції, використовує
«ноу-хау»; порівняно з ними новачок потрапляє в невигідні умови);

?

¬

ae

: \ B

Oe

?

ph

ph

&

F

AE

AE

gdUJ

??$????J?урсів, зв’язки з науковими організаціями тощо);

державна політика регулювання (державні органи можуть ускладнити
діяльність нового підприємства на ринку, вводячи жорсткі вимоги з
охорони довкілля або будь-яким іншим чином);

консерватизм існуючої системи поставок. (нове підприємство повинне
сплатити певну ціну за переорієнтацією існуючої системи поставок на
себе, що на практиці означає створення сприятливих умов поставок, що
збільшує собівартість і ціну кінцевої продукції);

фактори, які визначають високий рівень собівартості у підприємств, що
входять у галузь і не пов’язані з масштабом виробництва (висока
захищеність сучасних технологій, які використовуються в галузі,
патентами, ліцензіями та іншими виключними правами; утруднений доступ до
сировини, що використовується; зайнятість найбільш вигідних з точки зору
ринкової кон’юнктури географічних регіонів; високі професійні навички і
кваліфікація, які необхідні для виробництва галузевої продукції).

Але навіть якщо потенційний кандидат зможе подолати бар’єри входу на
ринок, все ще залишиться проблема реакції на його появу з боку всіх
існуючих на ринку фірм. Якщо бар’єри досить високі, і/або новачок може
очікувати рішучої відсічі від вкорінених конкурентів, то ймовірність
входу є невеликою.

Визначити реакцію конкуруючих фірм допоможе облік індивідуальних
особливостей конкуруючих фірм, індикаторами яких є: прояв фірмою
схильності до агресивності чи консерватизму, лідерства чи ролі
підлеглого; біографія і досвід керівників фірми; історично сформовані
пріоритети стосовно НДДКР, реклами, технологій та інших ключових змінних
конкуренції; оцінка керівниками фірм-конкурентів у своєму бізнесу, яку
вони дають в виступах і інтерв’ю; типи найманих ними людей і наявні
способи заохочення виконавців.

Умови, що сигналізують про велику ймовірність сильного опору входженню
до галузі, а звідси про блокування входу: енергійний опір входу в
минулому; вкорінені фірми, що мають ресурси, достатні для відсічі,
включаючи надлишкову готівку та невикористану позичкову спроможність,
відповідну надлишкову виробничу потужність або розгалужену структуру з
каналами розподілу чи покупцями; вкорінені фірми, що тісно зрослися з
даною галуззю та значними неліквідними активами в ній; повільне
зростання галузі, що обмежує її здатність прийняти нову фірму без
негативного впливу на обсяг збуту і фінансову діяльність вкорінених
фірм.

Економічні можливості та торгові здібності постачальників. Постачальники
впливають на конкурентну боротьбу за допомогою двох засобів: ціни і
якості товарів, що постачаються. Умови, за яких цей вплив відчутно
збільшує інтенсивність конкуренції зводиться до наступних обставин:

невелика кількість постачальників, яка має можливість визначати політику
поставок, вибирати найбільш вигідні позиції постачання, відмовити
небажаним клієнтам;

галузь споживає незначну частину продукції, яку виробляють постачальники
і тому зміна цін на дану продукцію не суттєво впливає на собівартість і
ціну кінцевих виробів, які виробляються в галузі;

продукція, яку постачають, відіграє важливу роль в кінцевому виробі,
який випускається споживачем; ця обставина закріплює залежність
споживача від постачальника;

відсутність ефективних замінників продукції, що постачається, зменшує
можливість вибору і зменшує рівень вимог за характерами виробів, що
постачаються;

висока ступінь диференціації продукції є наслідком високого рівня
спеціалізації, що ускладнює для споживача пошук інших постачальників
аналогічної продукції;

низький рівень вертикальної інтеграції у споживача, при якому він не в
змозі виробляти на своїх потужностях продукцію, яку закупає і внаслідок
цього, висока залежність від зовнішніх поставок.

М.Портер наголошує на тому, що працю слід також ставити в один ряд із
постачальником, причому з таким, що має значний вплив у багатьох галузях
[225]. Існує вагоме емпіричне свідчення на користь того, що рідкісні
висококваліфіковані роботодавці і/або тісно об’єднана робоча сила,
уклавши угоду, можуть зашкодити одержанню потенційних прибутків у
галузі. Суттєвими зауваженнями при оцінюванні робочої сили є ступінь її
організації і можливості зростання пропозиції рідкісних різновидів
робочої сили. Там, де робоча сила тісно згуртована або пропозиція
рідкісних трудових ресурсів утримується на одному рівні, вплив робочої
сили буде значним. Умови, що визначають вплив постачальників часто
бувають за межами контролю фірми, проте, як у випадку із впливом
покупців, фірма може деколи поліпшити своє становище через ефективну
стратегію.

Економічні можливості та торгові здібності покупців. Покупці у свою
чергу впливають на силу конкуренції галузі. Конкуренція з боку покупців
виражається у: тиску на ціни з метою їх зниження; вимогах більш високої
якості продукції; вимогах кращого обслуговування. Споживачі зіштовхують
інтереси підприємств, що конкурують між собою, за допомогою спеціальних
засобів впливу на ринок. Вплив кожної важливої групи покупців залежить
від певних характеристик ринкового становища цієї групи та відносної
важливості обсягу закупок на ринку порівняно із загальним бізнесом.

Сила впливу різноманітних груп споживачів на інтенсивність конкуренції є
значною за наявності таких умов:

споживачі купують більшу частину продукції, яку виготовляє підприємство,
і за рахунок цього спричиняють тиск на нього під загрозою зменшення
обсягу закупок;

придбана продукція складає значну частину бюджету споживача, що робить
його більш чутливим до змін цін, якості та інших комерційних
характеристик виробу;

висока ступінь стандартизації продукції обумовлює ситуацію, в якій є
великій вибір виробників аналогічного товару, а тому відсутні перешкоди
для перекладання споживача на іншого виробника даного товару;

продукція, яку купують, не має суттєвого впливу на якість кінцевої
продукції, яку виробляє споживач. В цьому випадку споживач більш
чутливий до цін і прагне не допустити її підвищення;

споживач має різноманітну інформацію про продукцію, тому повна
інформація про обсяги, ціни, типи, собівартість продукції, що
виробляються, збільшує можливий вибір і за рахунок цього сприяє
загостренню конкуренції в галузі;

високий ступінь організації споживачів, наявність союзів споживачів,
спеціальної преси, законів про права споживачів загострює рівень
інтенсивності конкуренції в галузі.

Більшість цих джерел купівельної влади стосується і споживачів, як і
покупців товарів промислового призначення чи комерсантів; необхідно лише
враховувати відносини покупця з продавцем. Наприклад, споживачі можуть
чутливіше реагувати на ціну, якщо вони купують недиференційовані товари,
дорогі порівняно з їхніми доходами, або ж тоді, коли якість товару не
має для них особливого значення.

Купівельна влада оптових і роздрібних продавців визначається однаковими
правилами, з одним істотним зауваженням. Роздрібні торговельники при
укладанні угоди можуть одержати значну перевагу над виробниками, якщо
вони здатні впливати на купівельні рішення споживачів. Так само оптовики
можуть користуватися перевагою, якщо вони спроможні впливати на
купівельні рішення роздрібних торговельників чи інших фірм, яким вони
збувають товар. Вибір компанією групи своїх покупців слід розглядати як
визначальне стратегічне рішення. Фірма може збільшити свою прибутковість
і ринкову стійкість через пошук таких постачальників і споживачів, які
«відносно слабкі в прояві своєї сили».

Таким чином, конкуренція підприємств галузі по суті зводиться до
створення сприятливих умов відносно п’яти елементів конкурентного
середовища, які визначають рівень конкуренції, формують систему
конкурентного середовища підприємства.

Розглядаючи загальні положення методики проведення діагностики галузі за
М.Портером, слід звернути увагу на деякі, концептуально важливі моменти
[88]:

методика дозволяє оцінити стан конкуренції лише у певній галузі (на
продуктовому ринку) та прогнозувати її еволюцію без огляду на те, що
кожне з диверсифікованих підприємств-учасників галузі водночас присутнє
на кількох, а то й багатьох ринках; ця обставина надає результатам
діагностування фрагментарності, адже аналітику, що здійснює стратегічний
аналіз і обґрунтовує вибір стратегії підприємства, слід проводити
оптимізацію з урахуванням усіх бізнес-полів;

методичний підхід є цілком виправданим лише для галузей, у яких існує
конкуренція; це накладає суттєві обмеження на сферу доцільного
використання методики, яка дозволяє продіагностувати лише
внутрішньогалузеве суперництво, а не оцінити стан будь-якої галузі; для
тих галузей, ринок продуктів яких перебуває у стані формування, вона
малопридатна.

М. Портер виходить з припущення, що конкуренція у будь-якій галузі
формується під впливом п’яти основних сил; разом із тим, чимало галузей
у вітчизняній економіці перебувають під впливом ще й інших чинників:
безпосереднього державного втручання, залишків так званого
адміністративного монополізму тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. — М.: ОАО
“Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ.
– СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. — К.: Таксон,
2004. – 704 с.

Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О. П. Глудкин, Н. М.
Горбунов, А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. Под ред. О. П. Глудкина. — М.:
Горячая линия — Телеком, 2001. — 600 с.

Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2000. —
284 с.

Лапидус В. А. Всеобщее качество (TQM) в российских компаниях / Гос. ун-т
управления; Нац. фонд подготовки кадров. — М.: ОАО «Типография
«Новости», 2000. — 432 с.

Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и
услуг — М : Юрайт-М, 2001. – 224 с.

Суперництво між конкуруючими продавцями

Сили конкуренції виникають в результаті намагання суперника зайняти
кращу позицію на ринку

Постачальники ключових ресурсів

Покупці

Потенційно нові на ринку фірми

Фірми з інших галузей, які пропонують товари-замінники

Сили конкуренції виникають у результаті рушійної сили і контролю за
умовами угод з боку постачальників

Сили конкуренції виникають у результаті рушійної сили і контролю за
умовами угод з боку покупців

Сили конкуренції виникають у результаті і спроб загрози

Сили конкуренції виникають у результаті і спроб аутсайдерів завоювати
покупців своєї продукції

Похожие записи