Реферат на тему:
Митна служба, підприємства-декларанти, Митні ліцензійні склади
Державна митна служба України (ДМСУ) створена у 1996 році указом
президента на базі ліквідованого Державного митного комітету України,
який функціонував з 1991 року.
Структура ДМСТ включає центральний апарат, який здійснює загальне
керівництво, 51 митницю (з них 9 регіональних і 5 прямого
підпорядкування), майже двісті митних постів, а також спеціалізовані
митні установи та організації.
Основними завданнями ДМСУ є:
• захист економічних інтересів України, сприяння розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків;
• контроль за дотриманням вимог митного законодавства України;
• використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин
з урахуванням пріоритетів розвитку економіки і створення сприятливих
умов для участі України у міжнародному співробітництві;
• удосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших
предметів, що переміщуються через митний кордон України;
• здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів України і
дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків інтересів держави на
зовнішньому ринку;
• створення сприятливих умов для прискорення товарообороту та збільшення
пасажиропотоку через митний кордон України;
• боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання
порушенням митних правил.
Згідно з поставленими завданнями ДМСУ виконує функції, що стосуються
просування товарів:
• здійснює митно-тарифне і нетарифне регулювання під час переміщення
товарів через митний кордон України;
• вносить у державний бюджет мито й інші кошти від діяльності митних
органів;
• створює, реорганізовує та ліквідовує митниці, спеціалізовані
організації;
• організовує реконструкцію і будівництво пунктів пропуску через
державний кордон для автомобільного сполучення;
• інформує суб’єктів ЗЕД і громадян про митне законодавство України,
законодавчі акти;
• веде митну статистику;
• забезпечує реалізацію заходів щодо захисту прав споживачів товарів,
які імпортуються в Україну;
• захищає товарний ринок України від контрабанди.
Митниця і пункт пропуску через державний кордон України
Митниця є державним органом, який входить у єдину систему Державної
митної служби України (ДМСУ) і забезпечує контроль за переміщенням через
митний кордон України товарів та інших предметів, транспортних засобів,
грошей і валютних цінностей, а також здійснює митне регулювання і
справляння мита, митних зборів та ін.
Митниця — це юридична особа, але її структуру, штатний розклад, фонд
оплати праці, посадові оклади керівникам і персоналу митниці затверджує
ДМСУ.
Залежно від підпорядкованості митниці України поділяються на:
• регіональні митниці;
• митниці прямого підпорядкування;
• митниці.
Регіональна митниця здійснює комплексний контроль за дотриманням митного
законодавства, забезпечує керівництво і координацію роботи митниць та
організацій ДМСУ у своїй зоні діяльності.
Митниця прямого підпорядкування підзвітна безпосередньо ДМСУ, наприклад,
Бориспільська і Севастопольська митниці.
Митниця підпорядковується регіональній митниці відповідно до загальних
зон її діяльності.
Залежно від розташування на території України митниці поділяють на
прикордонні та внутрішні.
Митний пост є структурним підрозділом митниці, який безпосередньо
здійснює митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів.
Митні пости створюються ДМСУ за поданням регіональних митниць.
Пункт пропуску — це територія прикордонної залізничної, автомобільної
станції, порту чи аеропорту з комплексом споруд, будівель та
інженерно-технічних засобів, де здійснюються різні види контролю з метою
пропуску через митний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та
іншого майна.
Пункти пропуску класифікують за різними ознаками:
• за видами транспортного сполучення — залізничні, автомобільні,
морські, річкові, поромні, повітряні, пішохідні;
• за характером транспортних перевезень — пасажирські, вантажні,
вантажопасажирські;
• залежно від категорій поїздок — міжнародні, міждержавні, місцеві;
• за режимом функціонування — постійні, тимчасові, цілодобові, з роботою
в обумовлені години.
Пункт пропуску має кілька зон, в яких працюють різні контрольні служби.
Вони здійснюють такі види контролю: прикордонний, митний, контроль за
рухом автотранспортних засобів, контроль у цілях безпеки цивільної
авіації, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарнии,
екологічний, контроль за вивезенням з України культурних цінностей та
ін.
У зонах прикордонного і митного контролю прикордонні війська разом з
митними органами встановлюють режимні правила. Вони є обов’язковими для
виконання громадянами і посадовими особами всіх контрольних служб.
Загальна координація роботи в пунктах пропуску покладена на прикордонні
війська.
У пунктах пропуску заборонено розміщувати будівлі, споруди та інші
об’єкти, які не стосуються здійснення контролю, особливо в зонах
прикордонного і митного контролю. Розміщення підприємств сфери
обслуговування громадян здійснюється після узгодження з прикордонними
військами і митними органами.
Об’єкти інших контрольних служб (ветеринарної, фітосанітарної та ін.)
розміщуються за межами зон прикордонного і митного контролю.
Підприємства-декларанти
Діючим законодавством встановлено, що вантажі переміщуються через митний
кордон України під митним контролем і підлягають обов’язковому
декларуванню митному органу, який проводить митний контроль і оформлення
таких вантажів.
Декларування — це подання в установленій формі точних даних про мету
переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а
також даних, необхідних для митного оформлення і митного контролю.
Уніфікованим документом, який містить необхідні дані про товари та інші
предмети, які переміщуються через митний кордон України в рамках
експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД).
ВМД — документ, який містить відомості про переміщення через митний
кордон України товарів або майна, про відправника, одержувача і
декларанта, вантаж, мету, спосіб і порядок переміщення вантажу через
кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші відомості, необхідні
для митного оформлення і стягнення мита.
Декларувати товари та інші предмети і подавати їх митним органам для
оформлення мають право:
• власник товарів;
• підприємство, що здійснює декларування на підставі договору
(підприємство-декларант).
Якщо власник товарів неспроможний сам заповнити вантажну митну
декларацію і оформити товари, він звертається за допомогою до
підприємства-декларанта.
За договором власник товарів передає підприємству-декларанту право від
свого імені за рахунок власника товарів здійснювати такі операції:
• декларувати товари та інші предмети;
• подавати митниці документи, необхідні для митного оформлення;
• пред’являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що
декларуються;
• забезпечувати сплату митних платежів (мита, митних зборів, акцизного
збору, податку на додану вартість);
• оскаржувати рішення митних органів.
Для здійснення декларування на підставі договору підприємству-декларанту
необхідно мати:
• свідоцтво про визнання його декларантом;
• штатних осіб, уповноважених на декларування, які отримали
кваліфікаційні свідоцтва (цих осіб називають митними брокерами).
Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом необхідно
подати до місцевої митниці:
• заяву на ім’я голови ДМСУ;
• заяву на ім’я начальника місцевої митниці;
• копії установчих і реєстраційних документів підприємства;
• довідку з банку про наявність рахунка і відсутність заборгованості;
• копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання
свідоцтва.
Місцева митниця розглядає заяву і перевіряє відомості про підприємство.
Після перевірки митниця готує лист-узгодження про доцільність видачі
свідоцтва чи відмовляє в його видачі.
Пакет документів та лист-узгодження надсилаються ДСМУ, яка розглядає
справу про видачу свідоцтва протягом ЗО днів. Голова ДМСУ видає наказ.
Свідоцтво підписується його заступником і передається підприємству.
Свідоцтво діє безстроково за умови щорічної перереєстрації.
Кваліфікаційне свідоцтво видається фізичним особам (митним брокерам),
які пройшли навчання і здали екзамени в місцевій митниці. Екзамени
проводяться з метою визначення достатності рівня знань кандидатів та їх
кваліфікації для здійснення декларування. Кваліфікаційне свідоцтво
дійсне лише в зоні діяльності тієї митниці, яка його видала.
Митні ліцензійні склади
Митний ліцензійний склад — це спеціально призначене та обладнане
приміщення для зберігання під митним контролем ввезених з-за меж митної
території товарів без справляння мита та інших податків протягом їх
зберігання на складі, а також товарів, що вивозяться за межі митної
території України.
Власниками митних ліцензійних складів є суб’єкти підприємницької
діяльності, які отримали ліцензію на право відкриття та експлуатацію
митного ліцензійного складу.
Митний ліцензійний склад може бути відкритого або закритого типів:
• митний ліцензійний склад відкритого типу — склад, який може
використовувати для зберігання товарів будь-яка особа (за договором із
його власником);
• митний ліцензійний склад закритого типу — склад, який використовується
для зберігання товарів, що належать тільки власнику складу.
Приміщення митного ліцензійного складу має відповідати таким вимогам:
• обов’язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізацій, що
виведені на пульт організації, яка здійснює охорону митного ліцензійного
складу (охоронна сигналізація повинна виключати можливість проникнення
на територію митного ліцензійного складу без її реагування);
• обов’язкова наявність обладнаних засобами зв’язку службових місць,
призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на
цьому складі;
• за наявності вікон у приміщенні складу потрібно обов’язково обладнати
їх із внутрішнього боку металевими ґратами.
Власник складу забезпечує матеріально-технічне обладнання складу, що є
достатнім для його функціонування, у тому числі:
навантажувально-розвантажувальні й транспортні засоби, складське
устаткування, засоби зв’язку, оргтехніку, меблі, засоби обліку та
контролю для складів, призначених для зберігання наливних та насипних
товарів. Працівникам митного органу власник складу безкоштовно надає
необхідні обладнані приміщення, засоби зв’язку, транспортні засоби, що
відповідають вимогам митного органу.
Охорона митного ліцензійного складу і забезпечення пропускного режиму
здійснюється власником складу за його рахунок.
Митниця має право встановлювати додаткові конкретні вимоги до обладнання
митного ліцензійного складу для забезпечення надійності зберігання
товарів.
Особа, яка має намір відкрити та експлуатувати митний ліцензійний склад,
подає до митниці, в зоні діяльності якої розташований склад, заяву на
отримання ліцензії на право відкриття та експлуатацію митного
ліцензійного складу. Заява розглядається митницею протягом ЗО днів від
дня її надходження. Якщо митниця не має заперечень, пакет документів
надсилається на адресу ДМСУ. Копії документів залишаються у справах
митниці.
Справа про надання ліцензії розглядається в ДМСУ протягом ЗО днів.
Термін розгляду справи може бути продовжений керівництвом Державної
митної служби України ще на ЗО днів. Ліцензія видається Державною митною
службою України на підставі наказу голови, підписується одним із його
заступників та затверджується печаткою. Вона діє безстроково за умови
щорічної перереєстрації митного ліцензійного складу.
Для оперативного керівництва діяльністю митного ліцензійного складу
власник призначає відповідальну особу — керуючого митним ліцензійним
складом. Власник складу відповідає за професійну підготовку керуючого та
за знання ним митного законодавства України. Керуючий складом діє на
підставі трудового договору, укладеного з власником митного ліцензійного
складу.
Керуючий складом, за узгодженням із власником, визначає осіб, які мають
право доступу на склад та зобов’язані проводити постійний контроль
відповідності товарів, що зберігаються на складі, за вартістю, вагою та
кількістю даним, зазначеним у деклараціях та інших документах.
Власник складу веде автоматизований облік і подає митним органам звіт
щодо товарів, які зберігаються на складі.
На митних ліцензійних складах дозволяється зберігати всі види товарів
українського та іноземного походження як імпортні, так і призначені для
вивезення за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню
митом та зборами, а також таких, що потрапляють під обмеження до
ввезення в Україну та вивезення з України. Товари, що переміщуються
через митну територію України транзитом, можуть розміщуватись на митних
ліцензійних складах у випадках, якщо перевантаження з одного виду
транспорту на інший відбувається за умови дотримання загальних термінів
транзиту, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
На митних ліцензійних складах забороняється розміщувати товари, що
заборонені до ввезення на Україну чи вивезення за межі України, а також
товари, розміщення яких на митних ліцензійних складах заборонено
Законами України, нормативними актами Кабінету Міністрів України та
Державної митної служби України.
Види товарів, зберігання яких дозволено на митних ліцензійних складах
закритого типу, визначаються під час надання ліцензії на право відкриття
та експлуатацію митного ліцензійного складу.
Товари та інші предмети зберігаються на митному складі під митним
контролем з обов’язковим накладенням митного забезпечення митного
органу. При цьому, разом з митним забезпеченням, наявність пломби
власника митного ліцензійного складу — обов’язкова. Завезення товару на
склад та вивезення його відбувається у присутності уповноважених
службових осіб митного органу. Всі операції на митному ліцензійному
складі виконуються з дозволу митних органів та за рахунок власника
складу.
Товари, ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі
митного складу протягом трьох років. Цей строк може бути обмежений для
окремих видів товарів митним органом. Товари, що вивозяться за межі
митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу
протягом трьох місяців.
Для розміщення товарів у режимі митного складу власник товару подає до
митного органу мотивовану заяву, в якій визначається мета розміщення
товару у цьому режимі. При надходженні товарів на митний склад,
незалежно від вартості, вони підлягають декларуванню шляхом заповнення
вантажної митної декларації (ВМД). Разом з ВМД до митного органу
подаються такі документи:
• договір на зберігання товарів на митному ліцензійному складі та
зовнішньоекономічний договір (контракт);
• транспортні та інші документи на ввезені товари (накладні,
коносаменти, специфікації, рахунки-фактури та ін.);
• інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення і митного
контролю.
Під час митного оформлення на митний ліцензійний склад товарів, які
підлягають при імпорті сертифікації, сертифікат не вимагається.
Товари, які зберігаються на складі, можуть підлягати таким технологічним
операціям для забезпечення їх зберігання: чистка, провітрювання, сушка
(у тому числі зі створенням потоку тепла), створення оптимального
температурного режиму зберігання, інвентаризація, захист від корозії,
фарбування. Окрім цих операцій з товарами можуть здійснюватися операції
для підготовки їх до продажу і транспортування, а саме: переміщення
товарів у межах складу з метою раціонального розміщення, подрібнення
партій, формування відправок, сортування, пакування, перепакування,
маркування, навантаження, розвантаження, перевантаження, прості
операції, пов’язані з доукомплектуванням або доведенням до робочого
стану, боротьба зі шкідниками. Перелічені операції можуть здійснюватися
з дозволу митного органу.
Безмитні магазини
Безмитні магазини призначені для роздрібного продажу товарів зовнішньому
споживачу. їх розташовують у зонах митного контролю пунктів пропуску
через державний кордон України — в аеропортах, портах, відкритих для
міжнародного сполучення. Товари продаються без справляння мита та інших
податків і тільки громадянам, які виїжджають з України.
Власником безмитного магазину може бути юридична особа, яка отримала
дозвіл ДМСУ на право його відкриття.
Безмитний магазин є зоною митного контролю, тому до приміщень і
схоронності товарів висуваються жорсткі вимоги.
Магазин повинен мати торговельний зал, допоміжні приміщення і склад.
Приміщення повинні відповідати не тільки всім вимогам, установленим
законодавством для об’єктів роздрібної торгівлі, а й додатковим вимогам,
що забезпечують зберігання і переміщення товарів під митним контролем,
зокрема:
• розташування приміщень має забезпечити неможливість входу в магазин
громадян, які не виїжджають з України;
• конструкція дверей та вікон повинна гарантувати зберігання товарів під
митним контролем та виключати можливість надходження товарів поза митним
контролем;
• надійне функціонування охоронної та пожежної сигналізації;
• наявність робочого місця з телефоном для службовця митниці.
Торгівля здійснюється тільки на тій площі, що визначена дозволом ДМСУ.
Товари зберігаються в магазині з обов’язковим накладенням митного
забезпечення на двері та інші місця можливого доступу. Поряд із
забезпеченням митниці власник (керівник) магазину має накладати своє
забезпечення (пломби, печатки та ін.). Ключі від магазину зберігаються у
власника (керівника) або в уповноваженої особи. Безмитний магазин
відкривається та закривається у присутності інспектора митниці.
Продаж товарів здійснюється за національну та іноземну валюту (готівкою,
за кредитними картками, чеками). Форми продажу товарів —
самообслуговування або традиційна (через прилавок). Продавати товари за
зразками, за попереднім замовленням та в розстрочку заборонено.
Забороняється також продавати товари з допоміжних приміщень та зі складу
магазину.
Безмитні магазини здійснюють роздрібну торгівлю всіма видами
продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного
походження, крім товарів ТН ЗЕД 27.01-27.16 (паливо та ін.). Для
здійснення роздрібної торгівлі окремими товарами магазин повинен мати
ліцензії (тютюнові, алкогольні вироби та ін.). Магазин не має права
продавати товари, заборонені до ввезення, вивезення та транзиту через
територію України.
Правила продажу товарів у безмитних магазинах мають такі особливості:
• товари продаються лише фізичним особам, які відправляються за кордон;
• покупець повинен показати проїзний документ (квиток) на транспортний
засіб, який прямує за межі України;
• касовий чек пробивається у двох примірниках із зазначенням номера
рейсу, ідентифікаційного коду товару та його вартості. Оригінал чека
видається покупцю, а копія зберігається безмитним магазином протягом
трьох років;
• у магазині на видному місці має бути оголошення про те, що продаж
здійснюється лише за умови подання проїзного документа (квитка) і
покупець повинен зберігати касові чеки до відправлення транспортного
засобу в рейс або до виїзду з пункту пропуску.
Заміна та обмін товарів у безмитному магазині здійснюється на загальних
підставах згідно із законодавством України.
Бухгалтерський облік і звітність безмитного магазину не відрізняються
від звичайного підприємства роздрібної торгівлі. Але функціональне
призначення безмитного магазину і низька вартість товарів, що надходять
у магазин, потребують посиленого контролю за його діяльністю з боку
митних органів. У зв’язку з цим власник магазину при взаємодії з
місцевою митницею повинен забезпечити:
• декларування товарів, що надходять у магазин і реалізуються в ньому;
• реєстрацію руху товарів в електронній базі даних або у книзі обліку за
формою, встановленою ДМСУ;
• подання митниці щомісячного звіту про товари, що надійшли та
реалізовані в магазині;
• подання митниці позачергового звіту у разі нестачі, порушень митного
режиму, зміни матеріально відповідальної особи та ін.;
• проведення щоквартальної інвентаризації, а також у будь-який час
роботи магазину на вимогу митниці;
• подання митниці рахунків (бухгалтерських книг) для ревізії у будь-який
час роботи магазину.
У разі виявлення нестачі товарів безмитний магазин повинен сплатити
обов’язкові митні платежі за повною ставкою.
Список використаної та рекомендованої літератури
Виноградсъкий М.Д., Виноградська А. М., Шкапова О. М. Менеджмент в
організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. — 2-е вид.,
перероб. і допов. — К.: Кондор, 2002. — 654 с
Дашков Л. П., Вризгалін А. В. Комерційний договір: від укладання до
виконання. — К.: МПП “Капрал”, 1998. — 172 с
Захожай В. Б., Шепітко Г. Ф., Адамова 1.3. Статистика маркетингу/ За
заг. ред. В. Б. Захожая. — К.: МАУП, 2001. — 64 с
Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. — М.: ПРИОР, 2001. — 256
с.
Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ “Солярис”, 1995. — 416 с.
Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.
Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с
Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.
Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.
Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ “Маркетинг”, 1998. — 320 с.
Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2000. — 580 с.
Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
“ФИЛИНЪ”, 1997. — 772 с.
Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.
Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.
Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.
Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.
Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
