Реферат на тему:
Маркетингове управління у сфері послуг
Послуга — це будь-який захід і вигода (користь), які одна сторона може
запропонувати іншій, нематеріальні дії, що не приводять до володіння
чим-небудь. Надання послуги не обов’язково пов’язане з матеріальним
продуктом.
За всієї різноманітності послуги характеризуються чотирма загальними
властивостями, які суттєво впливають на їх маркетинг: невідчутність,
невіддільність, мінливість і неможливість зберігання.
Невідчутність, невловимість або нематеріальний характер послуг означає,
що їх неможливо продемонструвати, побачити, спробувати, транспортувати,
зберігати, упаковувати чи вивчати до отримання цих послуг. На відміну
від матеріальних товарів послуга не може бути надана покупцю у відчутній
формі до здійснення ним покупки.
Намагаючись зменшити невизначеність, покупці аналізують зовнішні ознаки
або очевидність якості послуги (наприклад, розміщення офісу, інтер’єр,
надану інформацію, персонал продавця послуги, ціни тощо). Отже, завдання
маркетолога — “управляти сприйняттям”, він має невідчутне зробити
відчутним. Втім, нематеріальні за своєю природою послуги можуть мати у
своєму складі і матеріальні компоненти (наприклад, консультаційні фірми
після завершення проекту надають повну інформацію про виконану роботу у
вигляді звіту).
Зробити послугу можна тільки тоді, коли надходить замовлення або
з’являється клієнт, тобто послуги надаються і споживаються одночасно
(невіддільність послуги). При цьому клієнти стають безпосередніми
учасниками процесу обслуговування і впливають на кінцевий результат.
При нерозривному зв’язку виробництва і споживання послуг ступінь
контакту між продавцем і покупцем може бути різний. Деякі послуги можуть
надаватись у відсутності покупця (чистка, ремонт, прання), інші
здійснюються за допомогою технічних засобів (комп’ютерні інформаційні
системи, автомати з продажу квитків), але багато видів послуг
невіддільні від того, хто їх надає (лікарні, готелі, ресторани).
Мінливість послуг пов’язана з тим, що якість однотипних послуг
коливається в широких межах залежно від того, хто, де і коли їх надає.
Найчастіше непостійність якості послуг викликана кваліфікацією
працівників, їхніми рисами характеру. Мінливість послуг може також
зумовлюватися рівнем конкуренції, тренуванням і навчанням персо-
налу, ступенем комунікацій та інформаційного обміну всередині фірми
тощо. Інше важливе джерело мінливості послуг — це сам покупець, його
унікальність, з чого випливає високий ступінь індивідуалізації послуги
залежно від вимог споживача. Це утруднює масовість виробництва багатьох
послуг. Для зменшення непостійності послуг фірми впроваджують певні
стандарти обслуговування.
Неможливість зберігання послуг означає, що їх неможливо зберегти з метою
подальшої реалізації. Якщо, наприклад, маляр, якому потрібно вісім годин
для фарбування одного будинку, не зайнятий у понеділок, то він уже не
зможе пофарбувати два будинки у вівторок. Цей час просто втрачено. Отже,
може виникнути необхідність регулювання споживання послуг з метою
забезпечення постійності попиту протягом різних періодів тижня, місяця
і/або року.
Традиційний маркетинг-мікс (marketing mix — 4Р: product (товар), price
(ціна), place (місце збуту), promotion (просування)) добре
зарекомендував себе у сфері матеріального виробництва і збуту. Він,
звичайно, використовується й у сфері послуг, але, як бачимо, тут існують
додаткові фактори, на які потрібно звернути особливу увагу.
Фахівці з маркетингу стверджують, що адаптація маркетингу до сфери
послуг потребує розгляду ще трьох “Р” маркетингу (people, physical
evidence, process): — персонал, матеріальні свідчення, спосіб пропозиції
послуг.
Оскільки більшість послуг надається людьми, то надзвичайно важливе місце
у сфері послуг належить відбору, навчанню і мотивації персоналу. В
ідеальному варіанті працівники цієї сфери повинні мати такі якості:
ввічливість, чуйність, ініціативність, доброзичливість, здатність
приймати рішення, компетентність.
Якість своїх послуг компанії намагаються продемонструвати через
матеріальні свідчення. Наприклад, готель — чистотою приміщень, швидкістю
обслуговування, ввічливістю персоналу. Матеріальні свідчення банку —
його приміщення, інтер’єр операційного залу, устаткування і меблі.
Компанії можуть також вибирати різні способи пропозиції послуг.
Наприклад, ресторан може пропонувати відвідувачам такі варіанти
обслуговування, як кафетерій, шведський стіл, буфет і вечеря при
свічках.
Фірми — продавці послуг часто постають перед проблемами виокремлення
своїх послуг, що пропонуються ринку, із загальної маси.
Досвід роботи багатьох компаній свідчить про те, що коли покупці
оцінюють певні послуги як досить однорідні, то вони більше думають про
ціну, ніж про продавця, тобто починає діяти цінова конкуренція.
Альтернатива ціновій конкуренції — диференціація пропозиції, процесу
надання послуг та іміджу компанії.
Диференціація пропозиції означає розробку нових послуг, які дають
можливість виокремити їх із пропозицій конкурентів. Основна проблема в
диференціації послуг полягає в тому, що інновації легко копіюються
конкурентами. Тому конкурентоспроможнішими будуть такі фірми сфери
послуг, які регулярно розробляють і впроваджують нововведення для
отримання тимчасової переваги перед конкурентами.
Продавці послуг можуть вирізнитись також якістю надання послуг,
збільшивши кількість обслуговуючого персоналу. Можна запропонувати
покупцеві привабливе матеріальне оточення або розробити незвичайний
спосіб надання послуги та ін. І, звичайно, велике значення має турбота
компанії про свій імідж.
Зразкова компанія сфери послуг характеризується наявністю системи
стратегічного планування, прагненням керівництва підвищити якість
послуг, високими стандартами обслуговування, системою контролю за
наданням послуг, системою задоволення скарг споживачів. Особлива увага
приділяється персоналу фірми. Менеджери підприємств обслуговування
розуміють, що ставлення споживачів до компанії суттєво залежить від
настрою персоналу. Вони здійснюють так званий внутрішній маркетинг,
розробляють системи підтримки і винагороди персоналу за високу якість
обслуговування та ін.
Список використаної літератури:
Викентъев И. Л. Приемы рекламы и PUBLIC RELATIONS. — СПб.: — Изд. дом
“Бизнес-Пресса”, 1998. – Ч. 1. – 238 с.
Витт Юрген. Управление сбытом: Пер. с нем. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 112 с.
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ,
1998. – 268 с.
Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост.
вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 100 с.
Герасимчук В. Г. Маркетинг. Теорія і практика. — К.: Вища пік., 1994. —
27 с.
Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне
моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с
Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 480 с.
Голиков Е. А. Маркетинг и логистика: Учеб. пособие. — М.: Издат. дом
“Дашков и К0”, 1999. – 412 с.
Данько Т. П. Управление маркетингом (методологический аспект): Учеб.
пособие. – М: ИНФРА-М, 1997. – 280 с.
Егоров А. Ю. Комплексный анализ в системе маркетинговой деятельности. –
М: СП “Вся Москва”, 1994. – 256 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М: Прогресс, 1991. — 736 с.
Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. — СПб: Питер Ком, 1998. — 896 с.
Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. — СПб.: Питер,
2000. – 320 с.
Маркетинг: Учебник / Под ред. А. Н. Романова. — М.: Банки и биржи,
ЮНИТИ, 1996. – 560 с.
Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. –
М: Дело, 1992. – 702 с.
Пешкова Е. П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. — М.: “Ось-89”,
1996. – 80 с.
Питер Р. Диксон. Управление маркетингом: Пер. с англ. — М.: “Издат-во
БИНОМ”, 1998.-560 с.
Промисловий маркетинг. Теорія та господарські ситуації: Підручник / За
ред. А. О. Старостіної. — К.: Іван Федоров, 1987. — 400 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
