Реферат на тему:
Фрукти свіжі
Класифікація фруктів і місця їх вирощування
В основу класифікації фруктів покладена їх будова і природно-кліматичні
зони вирощування.
Насіннячкові плоди складаються зі шкірочки, м’якоті, насіннєвої камери і
насіння. До плодів цієї групи відносять яблука, груші, айву, горобину,
мушмулу, глід.
Кісточкові плоди складаються зі шкірочки, м’якоті і кісточки, в якій
міститься насіння. До кісточкових плодів належать сливи, вишні, черешні,
абрикоси, персики.
Ягоди поділяють на справжні — утворюються за рахунок зав’язі,
складаються зі шкірочки, м’якоті, в якій розміщено насіння (є
безнасіннєві ягоди), до яких відносять виноград, смородину, порічки,
аґрус, журавлину, чорницю, брусницю; несправжні — складаються з
розрослого плодоложа, на якому містяться сухі плодики-сім’янки, це
суниці і полуниці; складні — складаються з окремих плодиків, що зрослися
між собою — малина, ожина.
Тропічні плоди мають різну будову і об’єднані в групу за
природно-кліматичною зоною вирощування: ананаси, банани, манго, фініки,
папайя, авокадо, гуява, мангустан, лічжі, сапотіла, пасіфлора,
карамбола, анони.
Субтропічні плоди також об’єднані не за будовою, а за
природно-кліматичною зоною вирощування: хурма, гранати, фейхоа, інжир.
До субтропічних належать і цитрусові плоди, що мають будову
багатогніздних ягід, вкритих шкірою, яка складається з двох шарів
(альбедо і флаведо). Це мандарини, апельсини, лимони. А також
грейпфрути.
Горіхоплідні не відносяться до фруктів. Їх поділяють на несправжні
горіхи: волоський, мигдаль, фісташки і справжні: ліщина, фундук.
Кожна група фруктів має багато помологічних, а виноград —
ампелографічних сортів. Яблука, груші пізні, айва, абрикоси, персики,
сливи і алича крупноплідна, вишні, черешні, виноград поділяють на першу
і другу помологічну групи. До першої групи відносять сорти фруктів
високої харчової цінності, гарного зовнішнього вигляду, які добре
транспортуються і зберігаються. Такі сорти мають вищу цінову вартість.
Області і зони вирощування вітчизняних та імпортних фруктів. Фрукти (до
них відносять і ягоди) вирощують в усіх областях України, розподілених
між грунтово-кліматичними зонами. Кожна область має свій поділ на зони.
Помологічні сорти фруктів, ботанічні сорти овочів, що рекомендовані
державною комісією з сортовипробування для окремих областей, називають
районованими.
Вишні, сливи, аличу, ягоди (суниці, полуниці, малину) вирощують в усіх
кліматичних зонах України; абрикоси, персики, черешні — переважно в
південному Степу, Закарпатті і Криму; виноград, смородину, аґрус —
більше у південних районах.
Цитрусові плоди в Україні не вирощують. Вони закуповуються за кордоном.
Основними виробниками апельсинів є США, Іспанія, Мексика, Італія,
Єгипет, Марокко, Ізраїль, Туреччина; мандаринів—Японія, Іспанія, Італія,
США, Марокко; лимонів—США, Італія, Туреччина; грейпфрутів — США,
Ізраїль, Куба, Кіпр, Мексика.
Волоських горіхів збирають багато в Чернівецькій, Полтавській,
Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській областях і в
Криму; мигдаль — в Криму; буковий горіх — в Карпатах, Криму; кедрові
горіхи — в Російській Фецерації; фісташки — в країнах Середньої Азії,
каштан їстівний — в Закарпатті, Криму, на Чорноморському узбережжі
Кавказу та інших країнах. Гранати, інжир, хурму, фейхоа вирощують в
республіках Закавказзя і Середньої Азії, Краснодарському краї Росії та
багатьох країнах субтропіків; фініки — в Ірані, Іраку, Пакистані,
країнах арабського Сходу, Іспанії, США; маслини (оливки) — в Іспанії,
Італії, Греції, Франції, США, Сирії.
Банани культивують в країнах тропічної Африки, південної Азії,
Малайському архіпелазі, Австралії та інших країнах.
Найбільше ананасів вирощується на Гавайських, Азорських островах,
філіппінах, в Австралії, Китаї, Мексиці, Бразилії, Кубі, Гвінеї.
Манго культивується в Індії, В’єтнамі, Бразилії, Мексиці, АРЄ, Гвінеї,
Китаї, Ірані, Індонезії та інших країнах.
Авокадо росте в США, Мексиці, Центральній і Південній Америці, Індії;
папайя (динне дерево) — в Індії, Шрі-Ланці, Південній Африці, Мексиці.
Насіннячкові плоди
До цієї групи відносять яблука, груші, айву, горобину, глід. Забарвлення
шкірочки, стан поверхні, форма, маса плоду, будова м’якоті, плодоніжки,
чашечки, воронки — характерні ознаки помологічних сортів яблук та інших
насіннячкових плодів.
Яблука містять, %: цукрів—8—15, органічних кислот—0,2—1,7, пектинових
речовин — 0,5—1,2, дубильних — 0,016—1,0, мінеральних — 0,5; вітаміну С
— 4,2—21,1 мг%; є також вітаміни В1, B2 B6, PP, E, каротин.
За навчально-товарознавчою класифікацією помологічні сорти яблук
поділяють на ранні (літні), ранньоосінні, осінні, ранньозимові, зимові і
пізньозимові. Однак чіткого розподілу сортів яблук на 6 груп немає. Є
сорти, які в різних зонах вирощування можуть належати до суміжних груп.
Ранні (літні), ранньоосінні сорти яблук: Папіровка, Мельба, Донешта,
Млієвське літнє, Шафран літній, Старк-ерліст та ін. Їх збирають у липні
— серпні, коли вони досягають споживної стиглості. Ранні сорти яблук
зберігаються в холодильнику 10—12 діб, ранньоосінні — 20—60 діб.
Осінні сорти яблук збирають в першій половині вересня, коли вони ще не
досягли споживної стиглості. Їх зберігають 3—4 міс. Найбільш
розповсюджені сорти: Подільське, Путівка осіння, Слава переможцям,
Канділь синап, Ренет Ландсберзький та ін.
Ранньозимові сорти яблук—Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Пепінка
литовська, Мекінтош, Розмарин білий та ін. — збирають їх в кінці вересня
і зберігають 5—6 місяців.
Зимові і пізньозимові сорти яблук найпоширеніші (82% від усіх
насаджень). До них належать: Голден делішес, Голдспур делішес, Джонатан,
Зоря Поділля, Пепін Лондонський, Ренет Симиренко, Ренет шампанський,
Спартан, Старкінг, Таврія, Аврора та ін. Широкого розповсюдження набули
сорти яблук американського походження: Ред делішес, Голден делішес — та
їх клони і спурові сорти: Велспур, Елоуспур, Голдспур, Старкрімсон та
ін. Збирають яблука зимових і пізньозимових сортів в жовтні. Зимові
сорти зберігаються 6—7 міс., пізньозимові — 7—8 місяців.
Груші. До складу груш входять ті самі речовини, що і до складу яблук,
але вони містять менше кислот (0,1—0,6%), дубильних (0,01—0,21%),
пектинових (0,1—0,6%) речовин, вітаміну С (1,8—11,6 мг%), каротину,
вітамінів В1, B2, B6. У грушах більше, ніж у яблуках вітаміну В9 — 2—9
мг%, кальцію, фосфору.
За строками достигання груші поділяються на літні, осінні і зимові.
Літні сорти груш — Бере Жифар, Вільямс, Добросіра, Іллінка, Лимонка,
Улюблена Клаппа та ін. Збирають їх у липні — серпні в споживній
стиглості, зберігають у холодильнику до 20 діб.
Осінні сорти груш — Бере Боск, Бере Гарді, Бере Діль, Бере Лігеля,
Десертна, Бере Мліївська, Олександрівка, Добра Луі’за та ін. — збирають
у вересні, коли вони ще не досягли споживної стиглості, і зберігають 2—3
місяці.
Зимові сорти груш — Бере Арданпон, Деканка зимова, Жозефіна Мехельнська,
Золотиста, Кюре, Пасс-Крассан, Парижанка та ін. — збирають в жовтні у
знімальній стиглості та зберігають 4—5 місяців.
Айва містить, %: цукрів — 2,1—8,7, кислот— 0,8—2,5, пектинових речовин —
1,1—2,3; мінеральних елементів (зола) — 0,8; вітаміну С — 23 мг%;
вітаміни В1, B2 PP, каротин.
Сорти айви поділяються на осінні і зимові.
Осінні сорти — Ізобільна, Борецький, Отлічниця, Мускатна, Золотиста —
збирають у вересні, зберігають до 2 місяців.
Зимові сорти — Благодатна, Кубанська, Янтарна, Грушоподібна — збирають у
жовтні, зберігають до 5 місяців.
Горобина звичайна росте у дикому вигляді і культивується.
В плодах горобини міститься, %: цукрів — 5,9—13,9, кислот — до 3,6,
дубильних речовин — 0,3—1,3; вітаміну С — 90—200 мг%, а також вітаміни
В1, B2, P, Е, В9; мікроелементи: залізо, цинк мідь, магній, марганець.
З горобини можна виготовляти мармелад, пастилу, джем, желе, повидло,
кисіль, начинку для пирогів, вареників, мочену продукцію, оцет, замінник
чаю.
Горобина чорноплідна (аронія) містить, %: цукрів — 10,8, кислот— 1,3,
дубильних речовин—0,9, мінеральних— 1,5, вітаміну С— 15—167 мг%,
вітаміни В1, В2 , B9, PP, каротин та ін.
Горобину чорноплідну використовують як і горобину звичайну.
Хвороби і пошкодження насіннячкових плодів. Насіннячкові плоди
уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними
захворюваннями, сільськогосподарськими шкідниками, хімічними речовинами
зазнають механічних та метеорологічних пошкодженнь.
Мікробіальні захворювання: плодова гниль, парша, сажовий гриб.
Фізіологічні захворювання: побуріння шкірочки, побуріння м’якоті,
підшкіркова плямистість, джонатанова плямистість, спухнення,
скловидність, мокрий опік, водянисте розкладання м’якоті, зів’ялість,
підморожування, перестигання фруктів — виникають внаслідок порушеннь
умов зберігання, транспортування, які призводять до функціональних
розладів.
Пошкодження сільськогосподарськими шкідниками: плодовою плодожеркою,
садовим довгоносиком (яблуневим цвітоїдом, козаркою), щитовкою.
Механічні пошкодження: натиски, проколи шкірочки, забиті місця від
ударів, потертості тощо, а також метеорологічні пошкодження: градобоїни,
опіки від сонячного випромінювання.
Пошкодження хімічними речовинами: білі плями, “сітка”, тріщини — є
наслідком обробки дерев пестицидами.
Показники і градація якості насіннячкових плодів. Насіннячкові плоди
повинні відповідати показникам і нормам, зазначеним у стандартах.
Яблука ранніх строків достигання (заготовляються, закуповуються,
відвантажуються до 1 вересня) поділяються на два товарні сорти — 1-й і
2-й.
Яблука пізніх строків достигання поділяються на чотири товарні сорти —
вищий, 1-й, 2-й, 3-й.
Товарний сорт яблук визначають за показниками: зовнішній вигляд (форма,
забарвлення, наявність плодоніжки тощо), розмір у найбільшому
поперечному діаметрі (стиглість знімальна, споживна, технічна),
захворювання і пошкодження.
Груші ранніх строків достигання залежно від якості (визначається за тими
показниками, що і яблука) поділяють на 1-й, 2-й сорти; груші пізніх
строків достигання — на вищий, 1-й, 2-й і 3-й сорти.
Айву за аналогічними показниками якості поділяють на 1-й і 2-й сорти.
Яблука, груші, айву поділяють на дві помологічні групи: 1 і 2. Найкращі
помологічні сорти, перелік яких зазначений в додатках до стандартів,
відносять до 1 групи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
