Реферат на тему:

Фактори, що впливають на хімічний склад

та властивості фруктів і овочів

На відміну від продовольчих товарів, що виробляються на підприємствах,
фрукти і овочі є продуктами природи — рослинними організмами, які
продовжують жити і після відокремлення їх від материнської рослини. В
процесі росту в фруктах і овочах накопичуються органічні і мінеральні
речовини, відбуваються складні біохімічні процеси, головним з яких є
дихання. Ріст фруктів і овочів відбувається за рахунок утворення тканин
і клітин з хімічних сполук. З часом плоди набувають певної форми,
об’єму, маси та інших структурномеханічних властивостей. Поступово вони
досягають споживної стиглості, набувають відповідного зовнішнього
вигляду, забарвлення шкірки, м’якоті, максимальної кількості хімічних
споживних речовин, що зумовлюють смак і запах. Зимові сорти фруктів
досягають споживної стиглості не на дереві, а в процесі зберігання, тому
їх знімають з дерева в збиральному ступені стиглості.

На формування властивостей і харчової цінності фруктів та овочів
впливають біологічні особливості кожного виду помологічного, ботанічного
сорту. Кожний з них має тільки йому властивий хімічний склад, зовнішній
вигляд і структурно-механічні властивості. Але і ці показники неоднакові
на різних ступенях стиглості плодів одного виду і сорту. Дуже важливо не
допустити перестигання фруктів і овочів, бо вони втрачають поживні
речовини, смакові, товарні властивості і здатність до тривалого
зберігання.

Наприклад, м’якоть, шкірочка, насіння перестиглих огірків, кабачків
стають жорсткими, неїстівними, м’якоть томатів, яблук, груш, ягід,
кісточкових та інших плодів розм’ягчується. Під час пакування,
транспортування такі плоди втрачають форму і це призводить до значних
збитків.

Втрати врожаю і зниження якості овочів і фруктів залежать від строків їх
збирання (знімання). Якщо зібрати огірки на 3 доби пізніше від
технічного ступеня стиглості, втрати їх складуть 7%, на 4 доби — 10,7%,
на 5 діб — 14%, на 6 діб — 21,8%. Дотримання оптимального для кожного
сорту строку знімання дає можливість підвищити вихід товарної продукції
в середньому на 9%, окремих сортів — до 24%, груш — на 3—8%, покращити
їх якість, на 1—2 місяці продовжити строк зберігання. Передчасне
знімання яблук призведе до недобору врожаю, тому що ріст плодів
продовжується протягом всього періоду достигання їх на дереві. Зняті
плоди не встигли накопичити необхідну кількість органічних речовин, що
не сприятиме їх зберіганню. Вони залишаються жорсткими, несмачними,
погано забарвленими, чутливими до механічних пошкоджень, дуже швидко
в’януть, стають бурими, втрачають лежкість, загнивають.

Збирання фруктів в оптимальній знімальній стиглості може забезпечити
приріст врожаю яблук на 11—22%, груш — до 25—38% залежно від
особливостей помологічного сорту. Знімальна стиглість, наприклад, яблук,
груш настає за досягнення нормального розміру і маси, властивих кожному
помологічному сорту, набутті характерного основного і покривного
забарвлення, накопиченні достатньої кількості харчових речовин. Такі
фрукти стійкі до механічних пошкоджень під час знімання, пакування і
транспортування, краще зберігають високі товарні і смакові якості. Для
кожного помологічного сорту яблук, груш характерний певний ступінь
знімальної стиглості. Якщо плоди зняти з дерева пізніше на 7—9 діб після
її початку, то під час зберігання вони швидко перестигають, втрачають
смак, вражаються фізіологічними захворюваннями, а згодом загнивають.

Строк достигання фруктів зумовлює тривалість і’х зберігання. Чим довше
достигають фрукти під час зберігання, тим тривалість їх зберігання
більша.

Хімічний склад, а відтак харчова цінність, смакові та інші властивості
фруктів і овочів залежать не тільки від біологічних властивостей виду,
сорту фруктів і овочів, стану стиглості, а й від географічної,
природно-кліматичної зон їх вирощування, агротехнічних засобів і
екології навколишнього середовища.

Підвищена вологість грунтів і повітря, зменшення сонячного опромінювання
(інсоляція) призводять звичайно до зниження вмісту в фруктах і овочах
цукрів, інших речовин і збільшення кількості органічних кислот, вологи.
Шкірочка таких фруктів не набуває відповідного забарвлення, вони менш
стійкі до дії мікроорганізмів, механічних пошкоджень, тому погано
зберігаються. Це може призвести до значних втрат продукції і збитковості
зберігання.

Фрукти і овочі, вирощені в Криму, Закарпатті, Південному степу мають
кращі харчову цінність, смак, аромат, ніж ті самі види і сорти, вирощені
в Поліссі, Західному Лісостепу.

Продукти, фрукти, овочі, вирощених в умовах високої вологості і
недостатнього сонячного освітлення, будуть за хімічним складом і
харчовою цінністю гіршими від продуктів, виготовлених з фруктів і
овочів, вирощених в більш сприятливих умовах. В першому випадку
собівартість буде вищою і вони можуть стати неконкурентоспроможними на
ринку товарів. Наприклад, для виготовлення соків, компотів, пюре тощо з
сировини, що містить мало цукру і багато кислот для доведення в них
вмісту цукру до норм необхідно витратити додатково значну кількість
цукру. Для виготовлення томатних пюре, пасти, соусів використовується
більше свіжих томатів, які містять мало сухих речовин, що також
підвищить собівартість продукції.

Для вирощування фруктів і овочів високої харчової цінності, якості,
конкурентоспроможності і прибутковості необхідно впроваджувати сортову
політику, прогресивні технології вирощування, збирання і зберігання
врожаю, які б дозволили підтримувати стійкість фруктів і овочів проти
фітопатологічних і фізіологічних захворювань, затримувати процеси
достигання і перестигання плодів, сприяти підвищенню їх харчової
цінності і товарної якості. Для досягнення цих цілей, потрібно знати
природу процесів, що відбуваються в фруктах і овочах, їх особливості,
вміти керувати ними на практиці. Слід вивчити складний комплекс питань,
у тому числі: вплив видових і сортових природно-біологічних особливостей
і агробіологічних факторів на формування хімічного складу, харчової
цінності і збереженості фруктів і овочів; залежність лежкості фруктів і
овочів від ступеня їх стиглості і періоду збирання; способи збирання
овочів і знімання фруктів, призначених для продажу і довготривалого
зберігання;

вплив типу тари, пакувальних матеріалів, способів товарної обробки на їх
збереженість; основні засоби боротьби зі збудниками захворювань і
пошкоджень фруктів і овочів під час зберігання; біохімічні перетворення
в фруктах і овочах, вплив їх на збереженість, достигання фруктів і
стійкісті до мікробіологічних і фізіологічних захворювань; тривалість
зберігання різних видів і сортів фруктів і овочів; оптимальні режими
зберігання (температура, відносна вологість повітря, склад газового
середовища).

Харчова цінність фруктів і овочів

Харчова цінність фруктів і овочів, їх безпека

Фрукти і овочі відіграють важливу роль в життєдіяльності людини. Згідно
з нормами, дорослим людям рекомендується споживати в середньому 243 кг
овочів і фруктів на рік. Частка овочів у фізіологічній нормі споживання
фруктів і овочів більша і становить 66%, а у фактичному споживанні
досягає 80%.

В усіх країнах світу споживається близько 247 видів овочів, в країнах
ближнього зарубіжжя — 70, в Україні — 40. Серед держав ближнього
зарубіжжя Україна займає провідне місце у виробництві овочів, фруктів та
продуктів їх переробки.

Харчова цінність фруктоовочевих товарів обумовлена їх енергетичною,
біологічною, фізіологічною, лікувально-профілактичною, органолептичною
цінністю, структурно-механічними особливостями та безпекою.

Енергетична цінність овочів і фруктів порівняно з іншими продуктами
невелика. Найнижчу калорійність мають салат, шпинат, ревінь, селера,
редиска —8—21 ккал (33—88 кДж) на 100 г їстівної частини; морква,
капуста білоголова, цибуля-ріпчаста, редька, баклажани більш калорійні —
33—43 ккал (138—180 кДж); найвищою калорійністю відзначаються горошок
зелений —72 ккал (301 кДж), картопля — 83 ккал (357 кДж), часник— 106
ккал (444 кДж).

Вищу енергетичну цінність, ніж овочі, має переважна більшість фруктів
завдяки вмісту в них енергоємких харчових речовин — цукрів і крохмалю.
Найвища калорійність характерна для фініків — 281 ккал (1176 кДж),
шипшини —101 ккал (423 кДж), бананів—91 ккал (381 кДж). Меншу
енергетичну цінність мають хурма — 62 ккал (259 кДж), яблука, абрикоси —
46 ккал (192 кДж), персики — 44 ккал (184 кДж), а також апельсини,
мандарини, грейпфрути і лимони — 31—38 ккал (130—159 кДж).

Біологічна цінність фруктів, овочів та продуктів їх переробки
визначається вмістом у них біологічно активних і в тому числі незамінних
речовин (див.Розділ 1.2).

Фізіологічна цінність фруктоовочевих товарів зумовлена наявністю в них
органічних кислот, глікозидів, цукрів, які впливають на органи смаку,
нервову систему. Зовнішній вигляд і аромат фруктів і овочів подразнюють
рефлекторну систему людини, за сигналом якої через центральну нервову
систему приходять в готовність залози травного тракту, чим покращується
засвоюваність окремих речовин. Таким чином фрукти і овочі підвищують
засвоюваність речовин продуктів тваринного походження, наприклад, білків
на 20%.

Лікувально-профілактична цінність. З фруктами, овочами та іншими
продуктами харчування в організм людини надходять пластичні і
енергетичні речовини, а також сполуки, які мають захисні і
лікувально-профілактичні властивості.

Ця якість фруктів і овочів пов’язана з вмістом вітамінів С, А, Р, групи
В, РР, Е, К та ін., пектину, клітковини, лігніну, мінеральних елементів,
деяких амінокислот, органічних кислот.

Вітаміни, пектин рослинної їжі здатні видаляти з організму важкі
токсичні метали, радіонукліди.

Пектин, завдяки антибактеріальним властивостям, використовують для
лікування захворювань шлунку та кишечника. Клітковина, пектин, калій,
магній сприяють виведенню з організму холестерину, запобігаючи розвитку
атеросклерозу. Крім того, клітковина нормалізує діяльність корисних
мікроорганізмів кишечника.

Органолептичну цінність фруктів та овочів обумовлюють їх зовнішній
вигляд (чистота, розвиненість, форма, забарвлення, сухість, відсутність
пошкоджень), запах, смак, міцність (твердість) шкірочки і м’якоті,
розмір, маса.

Безпека фруктів, овочів, продуктів їх переробки пов’язана з відсутністю
в них шкідливих речовин: важких металів, радіонуклідів, нітратів,
нітритів, бактеріальних отрут — токсинів, мікотоксинів (токсинів
мікроскопічних грибів).

Забруднення нітратами або солями азотної кислоти (NaNO3) відбувається
головним чином внаслідок надмірного використання азотних добрив. Відомо
близько 20 факторів, що впливають на накопичення нітратів у фруктах і
овочах. Затверджено максимально допустимі кількості (МДК) нітратів у
свіжих фруктах, овочах і продуктах їх переробки, кількість яких
визначається в мг нітрат-йону на 1 кг продукту.

Продукцію з вмістом нітратів вище від допустимої кількості продавати не
дозволяється, їх знищують або з дозволу санітарно-ветеринарної служби
змішують з іншими незабрудненими продуктами і використовують для
харчування.

Забруднення овочів і фруктів пестицидами є наслідком використання
останніх для захисту рослин від шкідливих організмів, що призводить до
зменшення втрат врожаю, підвищення якості продукції і водночас до
накопичення пестицидів в овочах і фруктах.

Затверджено максимально допустимі рівні вмісту пестицидів у харчових
продуктах. Вміст пестицидів визначається в мг на 1 кг продукту.
Встановлені також допустимі добові дози пестицидів в мг на 1 кг тіла
людини.

За наявності у фруктах, овочах і продуктах переробки пестицидів понад
максимально допустимі кількості їх реалізація забороняється. Руйнування
пестицидів забезпечує термічна обробка продукції. Забруднені пестицидами
свіжі фрукти можна переробити на варення, джем, сухофрукти, а овочі
можна використати для виробництва консервів.

Радіоактивне забруднення фруктів, овочів відбувається через повітря і
грунт, в які радіоактивні речовини (радіонукліди) потрапляють з
вищеназваних джерел.

Фрукти, овочі, інші продукти, питна вода, забруднені радіоактивним
цезієм 137, стронцієм 90, особливо шкідливі, бо ці елементи мають
великий період напіврозпаду.

Максимально допустима кількість радіонуклідів у фруктах, овочах,
продуктах їх переробки зазначена в Державних гігієнічних нормах (ДР-97)
«Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах
харчування та питній воді», затверджених 25 червня 1997р.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів визначають в соках у бекерелях на 1
л, в інших продуктах — у бекерелях на 1 кг.

Усі продукти з підозрою на радіоактивне забруднення підлягають
обов’язковому радіометричному контролю і, якщо вміст радіонуклідів
більший максимально допустимої кількості, їх реалізація забороняється.

Забруднення фруктів, овочів важкими металами відбувається через грунт і
повітря, в які потрапляють газоподібні, рідкі, тверді викиди, відходи
промислових підприємств, електростанцій, транспорту, комунально-побутові
відходи, стоки.

Екологічно чисті фрукти і овочі, продукти їх переробки містять дуже
багато металів, в тому числі і важких, які є життєво необхідними для
людини. Тому залізо, кальцій, кобальт, магній, марганець, мідь,
молібден, натрій, цинк та ін. називають «металами життя».

При концентраціях вищих гранично допустимих кількостей важкі метали із
життєво необхідних переходять у шкідливі і токсичні. До таких металів
відносять залізо, нікель, мідь, цинк, кобальт, свинець, срібло, ртуть і
кадмій. Хром і нікель не тільки токсичні, але і канцерогенні, а свинець,
кобальт і кадмій потенційно канцерогенні.

У фруктах, овочах і продуктах їх переробки регламентується вміст в
мг/кг: міді, цинку, кадмію, ртуті, олова, свинцю, а також миш’яку.

Фрукти, овочі та продукти їх переробки, що містять токсичні важкі метали
більше граничної допустимої кількості, для продажу, споживання і
переробки не допускаються.

Похожие записи