Реферат на тему:

Ергономічні вимоги до товару

Ергономічність — це сукупність властивостей, які характеризують
пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем
(користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини.

До головних умов раціонального ергономічного конструювання відносять
обов’язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка —
середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими
особливостями вважають: вид виробу та особливості його роботи;
своєрідність людського організму; умови навколишнього середовища. Однак
для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого товару
ототожнюється зі зручністю. Зручність використання можна визначити як
сукупність усіх властивостей, що характеризують рівень комфортності у
взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає
увагу саме на ті властивості виробу, що його цікавлять. Перевагу
споживачі віддають корисним результатам, а не технічному процесу їх
створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за
використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці
речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію
й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар
особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини
його корисних властивостей (рис. 74).

Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного
технологічного обладнання, енергонасиченої побутової техніки
обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого простору;
раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність
нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та
штучного освітлення (рис. 75).

Рис. 74. Вимоги до товарів, що безпосередньо обслуговують споживача

Рис. 75. Зв’язок людини з технічними товарами побутового призначення

Особливості людського організму визначають можливості й способи впливу
людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування.
Проектуючи нові товари, виходять із розуміння того, що людина має
комплекс фізіологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних
характеристик (гігієнічні вимоги також можуть бути самостійним
компонентом у системі «людина — техніка — середовище»).

Особливе значення для створення зручної в експлуатації (комфортної)
техніки має відповідність її параметрів основним антропометричним
показникам людини (табл. 38).

Таким чином, треба передбачити відповідність виробів
санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини.
Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації
тощо. Якісним рівнем освітленості вважають такий, що забезпечує
безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається
силою і контрастністю освітлення, кольором, браком засліплюючих
спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних
властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття
(зору, нюху, слуху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні
органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба
виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія
протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги
базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу
зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Наприклад,
відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу маси його
тіла, а важелів управління — функціональній анатомії його руки. Поряд із
цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, використання
якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають
забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок
використання виробу за призначенням. Детальнішу характеристику
ергономічних показників якості подано в табл. 39.

Ефективність взаємодії людини з різноманітною продукцією багато в чому
залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це стосується
таких параметрів довкілля, як температура та вологість повітря, його
розрідженість або запорошеність. Важливими ергономічними вимогами є
також необхідність створення комфортного середовища для людини, що
експлуатує (використовує) товар (табл. 40).

Таблиця 38

ОСНОВНІ АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДАНІ ЛЮДИНИ (у см)

Позначення Найменування розміру Чоловік Жінка

m – 2s m* m + 2s** % m – 2s m m + 2s %

А Зріст (без взуття) 163 175 187 100 153 165 177 100

B Висота рівня очей людини, котра стоїть 153 164 176 94 143 154 165 93

C Висота плеча людини, котра стоїть 134 144 154 82 124 134 144 81

D Висота ліктя над підлогою людини, котра стоїть 101 108 116 62 95 103
110 62

Е Висота коліна людини, котра стоїть 47 51 54 29 46 49 53 30

F Розмах рук 173 186 198 106 153 165 177 100

G Відстань від кінчиків пальців витягнутої руки до спини 80 86 92 49 66
71 76 43

H Довжина передпліччя і кисті зігнутої руки 44 48 51 27 40 43 46 26

І Ширина плечей 42 46 49 26 37 40 42 24

К Товщина тулубу 21 23 24 13 23 25 27 15

L Ширина стегна 29 32 34 18 32 34 37 21

M Висота голови над сидінням 83 90 95 51 78 84 90 51

N Рівень очей над сидінням 73 79 84 45 68 73 78 44

О Висота плечей над сидінням 55 60 63 34 50 54 58 33

Р Висота ліктя над сидінням 21 23 24 13 20 21,5 23 13

R Відстань від коліна людини, що сидить, до сідниці 57 61 65 35 52 56 60
34

S Довжина сидіння (нижньої частини стегна) 44 48 51 27 43 46 49 28

Т Висота сидіння над підлогою 42 45 49 26 40 43 46 25

U Висота стегна людини, що сидить 12 13 14 7,5 13 14 15 8,5

V Довжина стопи 25 27 29 15 23 25 27 15

X Ширина стопи 9,5 10 10,5 5,7 8,5 9 9,5 5,5

Y Довжина кисті 18 19 21 11 16 17,5 18,5 10,5

Z Висота кисті 9 9,5 10,5 5,5 7,5 8 8,5 4,8

* сантиметри.

** середньоквадратичне відхилення.

Таблиця 39

ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЕРГОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ТОВАРУ

Групові показники Одиничні показники

Гігієнічні рівень освітлення

рівень вентиляції

рівень температури

рівень вологості

рівень тиску

рівень напруги магнітного та електричного полів

рівень запорошеності

рівень радіації

рівень токсичності

рівень шуму

рівень вібрації

гравітаційні перевантаження та прискорення

Антропометричні відповідність виробу розмірам тіла людини

відповідність виробу формі тіла людини

відповідність виробу розподіленню маси людини

Фізіологічні та психофізіологічні відповідність силовим можливостям

відповідність швидкісним можливостям

відповідність енергетичним можливостям

відповідність зоровим можливостям

відповідність слуховим можливостям

відповідність дотиковим можливостям

відповідність смаковим і нюховим можливостям

Психологічні відповідність навичкам

відповідність можливостям сприйняття та засвоєння інформації

Таблиця 40

ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА

Стан середовища Особливості

Комфортне Стан середовища забезпечує оптимальну динаміку працездатності,
добре самопочуття та збереження здоров’я людини-оператора

Відносно

дискомфортне Стан середовища забезпечує належну працездатність і
збереження здоров’я протягом певного часу, але спричиняє неприємні
суб’єктивні відчуття та функціональні зміни, які, однак, не виходять за
граничні норми

Екстремальне Стан середовища призводить до зниження працездатності
людини-оператора і спричиняє функціональні зміни, які виходять за межі
норми, але не спричиняють патологічних змін організму

Надекстремальне Стан середовища призводить до патологічних змін в
організмі людини і неможливості виконання роботи

Отже, головною умовою раціонального ергономічного конструювання є
обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів
системи «людина — техніка — середовище», що виявляються під час роботи
виробів (рис. 76). До таких особливостей відносять:

тип виробу й особливості його функціонування;

особливості організму людини;

умови довкілля.

Рис. 76. Схема функціонування системи «людина — техніка — середовище»

Головним результатом ефективного ергономічного конструювання слід
уважати досягнення відповідного рівня комфортності — сукупності
позитивних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних відчуттів
людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з
навколишніми об’єктами і середовищем.

У сучасному світі естетичний рівень, ергономічні та функціональні
властивості товарів стають усе вагомішими чинниками їхньої
конкурентоспроможності. Досягнення високого рівня та органічного
поєднання цих властивостей забезпечується виконанням комплексу
спеціальних художньо-конструкторських робіт, що здійснюються на етапах
проектування та виготовлення товару. До складу технічного завдання (ТЗ)
включають спеціальний підрозділ з вимогами до декоративно-конструкційних
матеріалів, технології обробки, а також до ергономіки виробу. У
технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають
основний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та
фактурно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з допомогою
спеціально створених художньо-конструктивних моделей та макетів.

Основними видами художньо-конструкторських документів, що визначають
ергономічні та естетичні властивості нових товарів, є:

рисунок зовнішнього вигляду;

ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів системи «людина —
виріб — середовище»;

опис графічних елементів; карта фактурно-кольорового вирішення.

У такій послідовності технічне конструювання створює матеріальну основу
предмета, а дизайн формує цей предмет як споживчу цінність, тобто робить
товар принадливим для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягти лише за
умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів.

Проблеми комплексного регулювання питань, пов’язаних з формуванням
нормативного забезпечення процесів проектування ергономічних
технологічних систем, за умов глобалізації економічних відносин
набувають надзвичайної актуальності. Сьогодні Україна бере активну
участь у виконанні робіт із гармонізації вимог до ергономічності
вітчизняної продукції і вимог міжнародних і регіональних стандартів,
рекомендацій міжнародних організацій у галузі охорони праці і безпеки
продукції. Нещодавно Радою голів урядів держав—учасниць СНГ схвалено
Міждержавну програму з розроблення стандартів у галузі безпеки та
охорони праці стосовно продукції за взаємними поставками на 2000—2005
роки.

Таким чином, термін «дизайн» у його найпоширенішому розумінні
використовується для позначення всієї сфери художнього конструювання.
Він охоплює творчість художників-конструкторів (практику проектування),
результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторське
розроблення — продукти дизайну), а також теорію художнього
конструювання.

Література

Амиров Ю. Д. Основы конструирования. Творчество, стандартизация,
экономика. — М.: Изд-во стандартов, 1991.

Ансофф И. Стратегическое управление. — М.: Экономика, 1989.

Армстронг Г., Котлер Ф. Введение в маркетинг. — М.; СПб.; К.: Вильямс,
2000.

Баркан Д. И., Ходяченко В. Б., Валдайцев С. В. и др. Как создаются
коммерчески успешные товары и услуги: маркетинг и нововведение. — Л.:
Аквилон, 1991.

Березин И. Маркетинг сегодня. — М.: Менеджер, 1996.

Благоев В. Маркетинг в определениях и примерах. — СПб.: ДВА-ТРИ, 1993.

Бобровников Г. Н., Клебанов А. И. Прогнозирование в управлении
техническим уровнем и качеством продукции. — М.: Изд-во стандартов,
1984.

Болт Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом. — М.:
Экономика, 1993.

PAGE

Людина

Речі особистого споживання

Видобування корисних

властивостей

Споживання корисних

властивостей

Зручність речі

для людини

Корисні

властивості речі

Уміння

користуватися річчю

Задоволення

потреби

Споживання

Управління

Органи управління

Людина-оператор

Людина-споживач

Створення корисних властивостей

Регулювальна дія;

Зворотний зв’язок;

ЗІ — засоби інформації; ОУ — орган управління; ВМ — виконавчий
механізм.

Середовище

Відновлення працездатності

Регулювання параметрів середовища

Ресурси

Результат праці

ВМ

ОУ

ЗІ

Техніка

Людина

Похожие записи