.

Ціноутворення на промислові товари (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4633
Скачать документ

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра
маркетингу

Курсова робота

на тему :

Ціноутворення на промислові товари

Виконав:

студент 4 курсу

факультету
маркетингу

спец. 6108-1гр.

Тарабакін Ігор.

Перевірив:

Пилипчук В.П.

КИЇВ-2000

План

Вступ

Основні фактори та умови ціноутворення.

Суть і постановка цілей ціноутворення.

Методика формування цін.

Визначення попиту та значення цінової еластичності попиту.

Оцінка витрат.

Аналіз цін і товарів конкурентів та інших зовнішніх факторів.

Встановлення кінцевої ціни на промисловий товар.

Цінова ситуація в Україні.

Висновок

При встановленні ціни необхідно враховувати не лише

цінність і витрати, але й совість.

Зниження цін-це легкий спосіб швидко привернути ува-

гу клієнтів, але поганий спосіб для забезпечення успіху

на довгостроковий період. Причина в тому, що, знизив-

ши ціну на 10%, ви ризикуєте понизити свій прибуток

на 50%. Підприємства часто намагаються понизити ці-

ну, але “знизити ціни взмозі кожний, але не кожному

вистачає розуму зробити товар кращим”.

Філіп Армор ( Philip Armour ).

Вступ

Всі товари та послуги мають як ціну, так і вартість. Більшість
некомерційних та всі ко-мерційні організації повинні встановлювати свої
ціни, будь то відомі “грабіжницькі” ціни The Times, ціна вхідного квитка
на острів, де похоронена принцеса Діана, чи то ціна квит-ків на
Чемпіонат світу по футболу для тих, хто не взмозі купити їх офіційним
шляхом. Ми зустрічаємо ціну в різних місцях. Ви вносите квартплатню,
платню за навчання, сплачуєте рахунок вашого лікаря. Авіакомпанії і
автокомпанії беруть із вас плату за проїзд, ком-служби— плату за
послуги, банк— відсотки за гроші, одержавшим хабар, щоб допомогти
тіньовій особі прикарманити взнос, зібрані провсоюзом.”Ціна” керуючого-
зарплатня, продавця— комісійні, і накінець, хоча економісти з цим і не
погодяться, більшість вв-жають подоходний податок платою за можливість
заробляти гроші.

У цій курсовій роботі ми розглянемо складну динаміку ціноутворення
промислових товарів. Історично ціни встановлювалися в результаті
торгівлі між продавцем та покупцем. Продавець як правило назначає ціну
вищу, чим він очікує отримати, а покупець—ціну, нижче тієї, яку він
згоден сплатити. Торгуючись, вони встановлюють погоджену ціну. Кожний
покупець платить свою ціну за один і той самий товар в залежності від
його потреб та вміння вести торги.

Також головна увага в основній частині даної роботи буде приділятися
сучасній ціновій ситуації промислових товарів в Україні та різним
існуючим методам їх ціноутворення. Це питання є дуже болючим для нашої
країни, оскільки ціна була і залишається найважливішим критерієм
прийняття споживчих рішень. Для країн із невисоким рівнем життя, для
бідних прошарків населення, а також доречно для товарів массового
попиту—це характерно. Але за останній час мають сенс широкорозвинені
інші, нецінові фактори конкуренції. Проте, ціна все ж таки зберігає свої
позиції як традиційний елемент конкурентної політики та значно впливає
на ринкове становище і прибуток підприємства.

Основні фактори та умови ціноутворення.

Рис. №1.

Внутрішні фактори:
Зовнішні фактори:

Цілі маркетингу
Характер ринку та попиту

Стратегія комплексу Рішення
по Конкуренція

маркетингу
ціноутворенню Інші фактори зовн. серед.

Витрати
(екон-ка,торгові
посер-ки,

Організація
уряд).

ціноутворення

)

При монополістичній конкуренції ринок містить велику кількість
покупців та продав-ців, при чому останні змінюють окремі характеристики
товарів і, відповідно, їх ціну. Продавці можуть розмножити
характеристики і якість самого товару, його стилю чи супроводжуючого
обслуговування, що призводить до винекнення деякого діапазону цін.
Покупці готові платити різні суми, беручи до уваги відмінні якості
товару. Продавці намагаються індивідуалізувати пропозицію для різних
споживчих сегментів, і за вийнятком ціни, широко використовують для
цього торгові марки, рекламу та персональний продаж. Наприклад, компанії
Danone’s Lea і Perrins та деякі інші марки скляної тари змагаються з
багатьма національними та іноземними марками, що відрізняються по
ціновим та неціновим факторам. Оскільки на ринку діє багато конкурентів,
кожна окрема компанія попадає під менший вплив маркетингових стратегій
інших конкурентів, ніж на олігополістичних ринках.

При олігополістичній конкуренції ринок складається із декількох
продавців, кожен з яких надто відчуває вплив цінової політики та
маркетингової стратегії іншого. Продукція може бути однорідною (сталь,
алюміній) чи неоднорідною (автомобілі, комп’ютери). На ринку функціонує
незначна кількість продавців, оскільки новим продавцям проникнути на
такий ринок нелегко. Кожний продавець постійно слідкує за змінами
стратегій та діями конкурентів. Якщо сталелетійна компанія знизить ціну
на 10%, покупці швидко переметнуться до цього постачальника. Інші
виробники сталі повинні відповісти зниженням своїх цін чи збільшенням
рівня обслуговування. Олігополіст ніколи не впевнений в тому, що,
знижуючи ціну він отримає пістійні переваги. І навпаки, якщо олігополіст
збільшує свої ціни, його конкуренти можуть не послідувати його прикладу,
і йому прийдеться вибирати: повертатися до попередніх цін чи втратити
своїх покупців на користь конкурентів.

Отже, виходячи з короткої характеристики різних типів ринку, можна
переконатися в тому, що у кожному з них, за вийнятком ринку чистої
конкуренції, фірмі слід передусім зайнятись підготовкою продуманої
методики розрахунку цін на вироблену продукцію, чи на ту, яка тільки
народжується у дослідних лабораторіях. Як правило, методика розрахунку
вихідної ціни передбачає такі етапи:

Рис. №3

Суть і постановка цілей ціноутворення.

Найбільш частіше зустічаються наступні цілі ціноутворення:

Виживання—у випадку, коли фірма працює з перевантаженням, в умовах
інтенсивної конкуренції, різкого спаду платіжеспроможного попиту. Ціни
знижуються: в даному випадку не до великого прибутку, бути б живим,
перекрити б витрати. Це задача лише на недалеке майбутнє, вона не може
бути довготерміновою. Але в кризовій ситуації дана стратегія дозволяє
залишитися на ринку, зберегти кадровий, виробничий та збутовий
потенціал.

Максимізація поточного прибутку—політика швидкого одержання найбільш
можливого прибутку, готівки, найбільш швидкого обороту капіталу. При
цьому фірма, перебільшуючи ціну продажу, концентрує увагу на поточній
ситуації, як правило, не на користь довго-терміновим перспективам,
незвертаючи уваги на конкурентів і навіть на юридичних осіб. Така
політика на практиці в більшості випадків виявляється недоречною.
Оскільки, це саме той випадок виявлення близорукості, коли компанія
задовольняється поточними фінансовими показниками, не думаючи про
довготермінові досягнення і про майбутнє.

Максимізація поточних доходів— основана на максимізації доходу від
продаж в умовах, коли встановити з точністю витрати (включаючи непрямі)
виявляється неможливо. Більшість керівників фірм впевнені, що така
стратегія дозволяє забезпечити довготермінову максимізацію прибутку і
збільшення ринкової частки.

Максимізація росту продаж—стратегія, що допускає найнижчі із можливих
ціни в розрахунку на те, що завоювання найбільшої ринкової частки
призведе в кінцевому ризультаті до отримання великого прибутку. Ця так
звана проникаюча ринкова ціна допустима, якщо: ринок надто відчутний до
цінових змін, так що їх зниження забезпечує рост ринкової частки;
витрати на виробництво та розподіл (збут) продукції можуть суттєво
знизитися із вдосконаленням навиків у праці з даним товаром; низькі ціни
здатні позбавити від сучасних та можливих конкурентів.

Різновидом цієї цілі є досягнення визначеної частки ринку. Наприклад,
компанія намагається збільшити свою ринкову частку з 10% до 15% в рік. У
зв’язку з цим вона намагатиметься встановити таку ціну та проводити таку
маркетингову програму, щоб досягнути поставленої мети.

“Знімання вершків”, максимальне ковзання по сегментам ринку—стратегія,
основана на швидкому оновленні продукції, на зміні сегментів ринків. На
новий продукт встановлюється максимально можлива ціна; після цього, як
продажі знизяться, встановлюється нова ціна—для наступного ( по рівню
доходів) сегменту ринка і т.д. Така стратегія приміняється, якщо: значна
кількість покупців створює терміновий попит на товар; витрати на
виробництво товара малими партіями не настільки високі, щоб знищити всі
його переваги, досягнуті в результаті високої ринкової мобільності;
висока ціна не приверне увагу інших конкурентів; висока ціна підтримує
думку про те, що даний продукт—найвищої якості.

А також,

Створення відповідного уявлення (іміджу) про фірму.

Проникнення на нові, в тому числі й зовнішні ринки.

Максимізація прибутку від продажу всієї наявної номенклатури товарів, а
не якого-небудь одного з них.

Нідвищення репутації фірми серед оптових фірм, які реалізують її товари.

Компанії також можуть використовувати ціну для досягнення більш
специфічних цілей, наприклад: низькі ціни встановлюються для захисту від
проникнення на ринок конкурентів, ціни, аналогічні цінам
конкурентів,–для стабілізації ринку.

Проте, нажаль, до цих пір фірми допускають багато помилок в цінових
стратегіях. Основні із них—надлишкова орієнтація цін на собівартість;
запізнювання (чи тимчасове попередження) в орієнтації цін на ринкові
зміни; недостатнє урахування реальної ситуації на ринку; відсутність
варіацій ціни в залежності від різних складових частин, характеристик
товару і сегментів ринку.

Методика формування цін.

Існують різні способи ціноутворення. В маленьких фірмах (як, доречі,
і в умовах дикта-ту централізованої влади) ціни встановлюються часто
керуючими вказівками через голови спеціалістів по маркетингу. У
великих—навпаки, регіональними керівниками, а також від-повідаючими за
окремі групи промислових товарів, але також без залучення маркетинго-вої
служби; при цьому центральне керівництво фірми визначає лише найбільш
загальні задачі та стратегію ціноутворення. У галузях, де ціна є
визначаючим фактором ( аерокосмічної, залізнодорожньої, нефтяної),
компанії часто змушені жорстко стабілізувати ціни чи просто слідувати
тут принципу “як інші”.

Найпростіший метод ціноутворення—прейскурантний,–являє собою просте
додавання до вирахуваної собівартості одиниці товару величину, що
відповідає заданому відсотку прибутку. Це так називаюча первинна ціна,
регулювання якої і є зміст цінової стратегії маркетингу. Відповідаюча
найбільш проста формула для визначення первинної продажної ціни виглядає
наступним чином:

Ц= В: (1- Нп), де:

Ц – ціна продажу;

В – витрати виробництва (прямі та непрямі ) та оборот;

Нп – плануюча норма прибутку в десятичних частках від ціни продажу.

Так, якщо частка прибутку запланована у розмірі 20%, а собівартість
одиниці товара складає 16$,то ринкова ціна,визначається: 16:(1-0,2)=20$

Прейскурантний метод ціноутворення надто простий і на перший погляд
привертає увагу тим, що дозволяє штабу фірми створити своїм підлеглим на
місцях чіткий алгоритм для рішення приватних задач ціноутворення.
Більшість вважає, що такий метод—найнадійніший і для продавця, і для
покупця: при загостренні попиту покупець гарантований від спроб взяти із
нього зайве; продавці, у свою чергу, із гарантією повернуть вкладений
капітал. Ще одна перевага такого підходу лежить у збереженні суттєвої
залежності ціни від величини витрат виробництва. Але він багато в чому
нелогічний та неефективний, оскіль-ки не враховує поточний попит і тому
не дає можливості встановити оптимальну ціну. Проте ефективність
прейскурантного ціноутворення ( визначення ціни в залежності від витрат
виробництва ) вивлється при умові напруженої роботи над мінімізацією
витрат ви-робництва, здатність дати абсолютне лідерування по витратам і
створити можливості для реалізації стратегії “ціна—кількість”. Саме цим
можна пояснити приклад, успіх “фолькс-вагена”, який протягом десятиліть
був найдешевшим автомобілем свого класу, а фірма при цьому отримала
запланований прибуток, забезпечуючи її надзвичайно великими обсягами
виробництва. Проте встановлення прейскурантних цін, як правило,
натрапляє на протидію ринку, що не сприймає дані ціни.

Також ціна може бути орієнтована на прискорення обороту капіталу.
При величині інвестицій 1 000 000 грн., запланованому об’ємі продаж в 50
000 од. і потребі 20% обороту капіталу, при собівартості одиниці товару
16 грн.,ціна дорівнюватиме:16+0,20х 1000000: 50000=20грн.

Проте в цьому випадку виробник повинен передбачити, що об’єм продаж
може не до-сягнути запланованого рівня. В цьому випадку важко визначити,
який об’єм продаж забез-печує все-таки безбитковість. Тут визначальну
роль відіграє інформація про постійні вит-рати та витрати, що
знаходяться в залежності від об’єму виробництва та продаж.

Метод поточної ціни Такий підхід приваблює компанії, які в своїй
роботі бажають йти за лідером, який уже має тверді позиції на ринку. При
цьому припускається, що фірма, яка має досвід роботи, знає ціни,
прийняті для даного ринку. До такого методу вдаються і в тих випадках,
коли рівень витрат важко виміряти. В такому разі припускають, що ціна,
яка встановилась на ринку, є результатом оптимального спільного рішення
фірм даної галузі промисловості. Така ціна дозволяє досягти прийнятого
рівня окупності капіталовкладень. В першу чергу цей метод
використовується на ринку однорідних товарів, таких, як харчо-ві
продукти, сировинні матеріали. Тут в умовах дуже сильної конкуренції
фірмам навіть не доводиться приймати рішень по цінах. Основним їх
завданням є контроль власних витрат виробництва.

На олігополістичному ринку рівень цін визначається метою, яку
ставить перед собою домінуюча на ринку фірма або негласна угода між
всіма учасниками.

Ціни можуть встановлюватися у розрахунку на максимізацію
математичного очіку-вання прибутку. Такий метод часто застосовується,
якщо необхідно експерементальним шляхом знайти оптимальну ціну продажу
товара, аналоги якого відсутні на ринку. Його суть в наступному.
Припустимо, що відносно низька ціна продукту (наприклад,8.5 грн.) дає
невеликий прибуток (наприклад, 1 грн.) з високою імовірністю здійснення
продажу (наприклад, 0,81 на умовах раніше обумовленого періоду часу);
тоді матиматичне очіку-вання прибутку може бути оцінене величиною 0,81
грн. При ціні одиниці товару в 11 грн. Прибуток від його продажу
збільшується до 3.5 грн., проте імовірність продажу явно зни-зиться,
наприклад, до величини 0.3; тоді математичне очікування прибутку складе
3.5х0.3=1.05 грн. Із збільшенням ціни до 1.5 грн. Прибуток від продажу
одиниці товару збільшується до 7.5 грн., проте імовірність укладання
договору понизиться (наприклад, до 0.01); в останньому випадку
очікування прибутку може охарактеризувати цифра 0.075 грн.

Достатньо збудувати дещо більш детальний графік і вияснити ціну, при
якій очікування прибутку максимізується ,–і задача вирішена.

Якщо ринок стабільний і на ньому немає тих, хто самостійно взмозі
вплинути на ціну, тим самим створюються умови для стабільності кінцевих
цін продажу та використання методу угоди притензій партнерів по збуту.
Навидемо приклад цього методу.

Так ,наприклад, якщо відома роздрібна ринкова ціна на пропонуючу для
виробництва та продажу пральну машину в розмірі 150$, то може бути
розрахована наступна калькуляція: прибуток роздрібного торговця—20%, а
його витрати—ще 10% ціни, внаслідок чого опто-ва ціна, по якій він
отримує товар, повинна бути 150(1-0.2-0.1)= 105$; прибуток оптового
торговця—20%, а його витрати—5%, тому ціна машини, по якій він купує її
у фірми-ви-робника, повинна скласти 105(1-0.2-0.05)=78.75$.

Як відомо, у сучасній економічній науці найчастіше виділяють два
етапи процесу ціно-утворення на підприємстві. По-перше, визначення
базової ціни, тобто ціни виробництва. По-друге, визначення остаточної
ціни з урахуванням знижок, націнок, транспортних, стра-хових, сервісних
та інших компонентів. Звідси розрізняють п’ять основних методів
розрахунків базових цін:

Метод повних витрат є одним з найпоширеніших. До повної суми витрат
додаєть-ся сума, що відповідає нормі прибутку. Цим забезпечується
покриття всіх витрат фірми і отримання передбаченого прибутку.
Найчастіше при цьому ігнорується еластичність попиту. Метод
застосовується підприємствами з чітко визначеною товарною
диверси-фікацією для розрахунків цін на вироби з низькою
конкурентоспроможністю або на зовсім нові товари.

Метод вартості виготовлення доповнює попередній і застосовується в
специфіч-них умовах для прийняття поточних господарських рішень щодо
збільшення маси при-бутку внаслідок розвитку виробниц-тва, або коли
вирішуються питання стосовно змін асортиментної політики чи виконання
одноразових замовлень. За цього методу до пов-ної суми витрат на
придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів додається сума, що
відповідає власному внеску фірми у формування вартості виробу.

Метод граничних (маржинальних) витрат визначення базової ціни має широке
застосування в ринковій економіці. До змінних витрат на одиницю
продукції додається сума (відсоток), що гарантує достаню норму прибутку
для фірми. Його використання забезпечує більш широкі можливості
ціноутворення, але в умовах України стримується наявною системою
бухгалтерського обліку.

Метод рентабельності (прибутковості) інвестицій базується на тому, що
проект має забезпечити прибутковість не меншу за вартість позичених
коштів. До сумарних витрат на одиницю товара додається сума відсотків за
кредит. Цей метод застосовується підприємствами з широким асортиментом
виробництва товарів в умовах стабільного економічного стану, коли
відсутні інфляційні процеси.

Метод маркетингових оцінок передбачає визначення ціни залежно від
ринкової кон’юнктури, стану внутрішнього та зовнішнього середовища. Він
має кілька видів:

метод реакції покупців, коли продавець намагається з’ясувати ціну, за
яку покупець з найбільшою ймовірністю придбає товар;

метод придатної ціни, що орієнтується на цінові фактори підвищення
конкурентоспроможності (без урахування власного фінансового стану);

тендерний метод, коли покупці самі беруть участь у пропонуванні й
визначен-ні ціни. Перемагає той споживач, котрий забезпечує власнику
товару найбіль-ший прибуток. У країнах з розвинутою ринковою економікою
тендерний метод застосовується, як правило, при розміщенні державних
замовлень.

Визначення попиту та значення цінової еластичності попиту.

Як уже зазначалося вище, на практиці процес визначення та формування
цін залежить від багатьох факторів, основними з яких є: ПОПИТ, ВИТРАТИ,
КОНКУРЕНЦІЯ. Отже, розглянемо кожен з них дитальніше.

Відомо, що попит—це кількість товару, яку споживачі готові і бажають
придбати за одну ціну, на даному ринку, протягом даного періоду. Існує
кілька головних факторів, що визначають величину попиту: існуючий рівень
цін на товари, доходи споживачів, їхня по-ведінка,смаки і запити, цінова
еластичність попиту,ціна на товари-замінники тощо.

Так, закон попиту стверджує, що на ринку існує зворотня залежність
між цінами та кількістю товарів, на які є попит. Якщо товар дешевшає,
його купуватимуть більше (ефект заміни). Графічно це показано на мал.№1.

Мал.№1

P

D S

P1

E

P

P2

Q1 Q3 Q Q4 Q2
Q

P- ціна;

Q- обсяги виробництва (споживання);

E- рівноважна ціна

До класичної схеми дії закону попиту споживачі часто вносять власні
корективи. Так, зниження ціни впливає на реальний дохід споживачів
(ефект доходу). На відміну від ефекту заміни ефект доходу може призвести
до того, що споживачі купуватимуть порів-няно меншу кількість товару, що
став дешевшим, якщо вони вирішать, що цей товар гір-ший за інші товари,
які вони можуть купити тепер, коли їхній реальний дохід збільшився.
Отже, сумарний ефект заміни ціни залежить від відносної величини та
відносного напрям-ку дії ефекту заміни і ефекту доходу.

Також суттєво впливає на попит кількість покупців,інфляційні
очікування та процеси. В свою чергу, обсяг запропонованого на ринку
товару залежить від технології виробництва, цін на економічні ресурси,
кількості товаровиробників, податків та субсидій. Зокрема можна
розглянути декілька правил, до яких призводить взаємодія попиту та
пропо-нування.

Ціна, за якої кількість товару, наявного на ринку, дорівнює кількості
товару, на котрий є попит, має назву рівноважної. На малюнку №4 вона
позначена літерою Е.

Збільшення попиту призводить до зростання рівноважної ціни і рівноважної
кількості товару.(див.мал.№1).

Зменшення попиту призводить до падіння рівноважної ціни і зменшення
рівноваж-ної кількості товару.(див.мал.№1).

Збільшення пропонування призводить до зменшення рівноважної ціни та
збільшен-ня рівноважної кількості товару.(див.мал.№1).

Чутливість ринкового попиту по відношенню до ціни визначається
сукупністю факто-рів. Так, ринок менш відчуває зміни, коли:

товар унікальний за своїми якостями (ефект унікальності);

покупці не повідомлені про можливі замінювачі;

покупці не взмозі порівняти якості продукту з його аналогами;

витрати на покупку даного товару невеликі в порівнянні з загальними
доходами покупців;

витрати на даний товар невеликі в порівнянні з ціною кінцевого продукту,
заради нормального використання якого купується даний товар;

частина ціни, її зміни викликані під дією фірм-конкурентів, органами
влади та управління;

товар використовується разом із тим, що був куплений раніше (наприклад,
деяка приставка);

товар має високу якість, престиж, засвідчує індивідуальність того, хто
його придбав.

У випадку, коли конкуренти не реагують на активність компанії
зприводу зміни цін, вона взмозі спробувати спрогнозувати залежність
попиту від визначеної нею ціни на товар чи простим опитуванням, чи
експерементальним шляхом в спеціально відведених для цього магазинах,
секціях. Якщо ж передбачається, що такі дії безповоротньо викличуть
відповідну реакцію конкурентів, то зарання аналізуються характерні для
них стратегії якості та ціноутворення.

Чутливість і ступінь реагування попиту на зміну ціни товару
визначається за допомогою спеціального показника—цінової еластичності
попиту. Цінова еластичность попиту дає можливість відчути, якою мірою
покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на кількість
придбаних товарів.

Приклад. За кризових обставин значно півищується роль цінового
чинника у ринковій поведінці широких верств американського суспільства.
Це значною мірою посилює тен-денцію до переважного зростання обороту
“дешевих” магазинів. Серед промтоварних, що пропонують вироби із
знижкою, вирізняються залисалони, які працюють за методом по-силкової
торгівлі. Завдяки ретельному добору постачальників та обмеженому колу
пропо-нуючих послуг вони торгують товарами за цінами, зниженими на 20-60
відсотків порівня-но з традиційними універмагами. Серед промтоварних
магазинів зниження цін помітний комерційний успіх припав на долю
компаній “Фемілі долар”, яка в середині 80-х років збільшила кількість
своїх невеликих підприємств до 1.3 тис.

Традиційна загалом збутова її політика грунтується на принципі
цінової і територіаль-ної доступності послуг, формування асортименту за
рахунок масових закупівель найде-шевших товарів із прейскурантів
промислових фірм. Успіхові компанії сприяла чітка орі-єнтація на
покупців з низькими доходами, кількість яких відчутно зросла внаслідок
поси-лення процесів соціальної диференціації в американському
суспільстві.

Цінова еластичність попиту вимірюється коефіцієнтом еластичності
(Ке), який показує, як відносна заміна ціни ((Р) спричинює відносну
зміну величини попиту ((Х)

де Р-вихідна ціна; Х-попит, який відповідає ціні Р.

(, то навіть незначне збільшення ціни може призвести до зникнення
будь-якого попиту. У загальному випадку за нееластичного попиту КЕ
завжди менший від одиниці, за еластичного—більший (мал.№2,рис.№4).

Д1 Д3 Д4

Y1

Д2
Y1

Y2

Кількість проданих товарів (Q) Q1 Q2
Q1
Q2

Д1- абсолютно нееластичний попит; Д2- абсолютно еластичний попит; Д3-
відносно нееластичний попит ( КЕ ( 1); Д4- відносно еластичний по-пит (
КЕ (1).

Зниження еластичності попиту можливо очікувати, якщо:

відсутні конкуренти або їх зовсім обмаль;

покупці не замітили, що ціна збільшилася;

покупці інертні в змінах своїх купуючих звичок і в пошуку більш дешевих
товарів;

Попит вважається еластичним у тих випадках, коли невеликі зміни в
цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу продажу.
Загальний прибуток збільшується, якщо ціни знижуються.

Якщо ж зниження ціни, що призводить до деякого збішення кількості
продаж, разом з тим не призводить до збільшення обороту чи навіть
зменшує його, то такий попит в більшості випадках називають застигнувшим
чи нееластичним. Нееластичність попиту спостеріга-ється за таких
обставин: 1) товар має достатній ступінь новизни, відсутні ідентичні
това-ри; 2) товар прийшовся до смаку в певній категорії покупців,
знайшов свій сегмент; 3) змі-на цін не така вже помітна для споживача;
4) підвищення ціни виправдовується зміною на краще якісник характеристик
продукту; 5) зміни в ціні можуть обумовлюватися змінами в економіці
(інфляційними процесами, наприклад); 6) надзвичайними обставинами.

Для товарів з високою ціновою еластичністю прийнятнішими є методи
цінової конку-ренції. Для тих же товарів, у яких низька цінова
еластичність, доцільно використовувати методи нецінової конкуренції. При
ціновій конкуренції продавці впливають на попит го-ловним чином через
зміни в ціні. Це дуже гнучкий інструмент маркетингу. Водночас та-кий
метод може призвести до так званих “цінових війн”, під час яких
кункуруючі фірми прагнуть встановити ціни якнайменші для споживачів.
Унаслідок цього прибуток знижу-ється до мінімуму, хтось з конкурентів,
не витримуючи боротьби, полишає ринок, стає банкрутом. Захисну позицію
тут може зайняти уряд, який відповідним чином регулює підприємницьку
діяльність.

Ключовими факторами успіху прийнято називати ті, що випливають з
вимог ринку і можуть дати фірмі переваги над її конкурентами. Наприклад,
ключовим фактором може бути “екологічна ніша”, тобто не до кінця
задоволені існуючими виробниками потреби, які можна задовольнити
запропонованим товаром або, що буває частіше, заради яких слід
розробляти зовсім новий товар.

Політика нецінової конкуренції (нееластичний попит) орієнтує фірми
на збільшення товарного збуту за визначену ціну або продаж з наголосом
на високу якість нової продук-ції за більш високими цінами.

Цінові лінії. У підприємницькій діяльності вважається доцільним
виробляти не один, а досить широкий параметричний ряд виробів
(наприклад, набір насосів одного типу, які відрізняються продуктивністю;
параметричні ряди кількох типів насосів, які сукупно ут-ворюють
асортиментний набір). Чим ширшим буде асортиментний набір, тим вища
віро-гідність того, що будь-який покупець знайде собі потрібний товар.
Це істотно зміцнює позиції підприємництва на ринку, збільшує обсяг його
продажу.

Також розрізняють перехресну еластичність попиту і таку, яка
визначається рівнем доходів споживачів. Перехресна еластичність
попиту—це відносна зміна попиту на про-дукт А – (ХА) у зв’язку з
відносною зміною ціни на продукт Б – (РБ).

де ХА – вихідна кількість продукту А; (ХА – зміна обсягів продажу
про-дукту А; РБ – вихідна ціна продукту Б; (РБ – змінена ціна на продукт
Б.

Якщо КЕП(0 – існує взаємозамінність продуктів;

КЕП(0 – існує взаємодоповнюваність продуктів;

КЕП=0 – продукти не заміняють один одного і між ними немає
конкурентного співвідношення.

Еластичність попиту залежно від рівня доходів споживачів—це відносна
зміна попиту щодо відносної зміни доходу:

де С-дохід споживачів; (С-зміна доходу.

Якщо 0

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020