Реферат на тему:

Споживання. заощадження. інвестиції

Зміст

1. Функція споживання

2. Функція заощаджень

3. Функція інвестицій

4. Мультиплікатор інвестицій

Список використаної та рекомендованої літератури

Функція споживання

Закрита економіка містить три суб’єкти макроекономіки: С — сектор
споживання, І— сектор інвестицій, G — державний сектор. Основна
макроекономічна тотожність для закритої економіки виражається таким
чином: ? = С + І + G.

Слід розрізняти ? — дохід та ?’= ?-?—частина доходу, яка залишилася
після сплати податків, тобто післяподатковий, або використовуваний
дохід.

Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S):

? = С + S або Y’= Y-T=C + S.

Функція споживання (рис. 5.1) виражає залежність між використовуваним
доходом і обсягом споживання і має вигляд: С = F(Y’) = = F(Y- Т).
Функція була запроваджена Кейнсом. Визначальним чинником споживання у
функції є дохід: С = с0 + с’ (Y- Т) = с0 + c’Y, де с0 — автономне
споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від
використовуваного доходу (за рахунок позик, у борг, за рахунок
заощаджень, субсидій).

Рис 5 1 Функція споживання

Гранична схильність до споживання (MFC — Marginal propensity to
consume), с’— це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться
обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і
визначається за формулою

c’=MPC = ?C/?Y,

де ?С — приріст споживчих витрат, ?Y — приріст використовуваного доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживання — це кут
нахилу кривої споживання.

Середня схильність до споживання (?РС — Average propensity to consume) —
це частка споживання у використовуваному доході:

?PC=C/Y.

Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік
функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка
споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 5.2).
Знак «-» означає від’ємне заощадження, оскільки витрати перевищують
доходи, а знак «+» — додатне заощадження, тому що доходи перевищують
витрати.

Рис. 5.2. Від’ємне, нульове та додатне заощадження

Функція заощаджень

Заощадження S (Save) — це неспожита частина доходу. Найпростіша функція
заощадження має вигляд: S = F( У). Кожній функції споживання відповідає
єдина функція заощаджень (рис. 5.3):

S= Y-C= Y-с0-с’Y=-с0 + (1-с’)Y; С=с0 + с’Y,

де 5* — величина заощаджень домашніх господарств, с0 — автономне
споживання, 1 — с’ = s’— гранична схильність до заощадження, Y —дохід.

Гранична схильність до заощадження (MPS — Marginal propensity to save) —
це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці
використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць
зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на
одиницю: MPS = AS IAY, де ?S* — приріст заощаджень, ?Y — приріст
використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається,
обов’язково заощаджується, то ? PC + MPS = 1; MPS = AS/AY.

Середня схильність до заощадження (APS — Average propensity to save} —
це частка заощаджень у післяподатковому доході: MPS = = ?8/ ??.

Рис 5 3 Функція споживання та функція заощадження

У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і
споживання, і заощадження, але при цьому середня схильність до
споживання має тенденцію до зниження, а середня схильність до
заощадження — тенденцію до зростання. У довгостроковому періоді середні
схильності стабілізуються.

Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу і
впливають на функції споживання і заощадження, зміщуючи їх графіки:

• багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові активи) зміщує
графік споживання вгору, а графік заощадження — вниз;

• податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому
зростають споживання і заощадження, і навпаки;

• рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і
навпаки;

• відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує
споживання і заощадження;

• очікування. Очікування зростання грошових доходів у майбутньому
зумовлює збільшення поточних витрат;

• споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує
споживання та заощадження, і навпаки;

• відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне споживання
зменшується, а заощадження зростають.

Функція інвестицій

Інвестиції (7 — Investment) — це економічні ресурси, які спрямовуються
на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є
заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD.
Вони поділяються на чотири групи: 1) інвестиції в основний капітал
(машини, обладнання); 2) інвестиції в житлове будівництво; 3)
амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить
від відсоткової ставки: 7 = 7(г). Зауважимо, що інвестиції залежать від
реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є
спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та
інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової
ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу
зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 5.4).

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі
невідсот-ковічинники:

• витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит
скорочується, і навпаки;

• податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження
дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення
податків — праворуч;

• технологічні зміни. Прискорення НТП змішує криву попиту на інвестиції
праворуч, і навпаки;

• очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит
на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за
песимістичних — ліворуч (рис. 5.5).

Рис 5 4 Функція інвестиційного попиту

Рис 5 5 Вплив невідсоткових чинників на інвестиції

Мультиплікатор інвестицій

Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані.

Автономні інвестиції— це інвестиції, які не залежать від рівня доходу.
Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд: / = е — dR, де / —
автономні інвестиційні витрати, е — автономні інвестиції, які
визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних
копалин), R — реальна відсоткова ставка, d — емпіричний коефіцієнт
чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка.

Індуційовані інвестиції — це інвестиції, які залежать від рівня доходу.

Мультиплікатор інвестицій, т, — це число, яке показує, у скільки разів
зростає рівноважний дохід ? 7 за умови збільшення автономних інвестицій
на ?I:

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Агапова ?. ?., Серегина С. ?. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред.
А. В. Сидоровича. — ?.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 5.

2. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-плюс, 1994. —
Гл. 5, 6.

3. Макроэкономика I В. М. Гальперин, П. И. Гребенников, А. И. Леус-ский,
Л. С. Тарасевич. — СПб., 1994. — Гл. 3.

4. Манків ?. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: Основи,
2000. — Розд. 16, 17.

5. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — К.:
Либідь, 1999. — Гл. 4.

6. Селищев А. С. Макроэкономика: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2000.
— Гл. 2, 3.

7. Статистичний щорічник України / Державний комітет статистики України.
1997-2004. — К.: Техніка.

Похожие записи