Реферат на тему:

Інфляція та інфляційне регулювання

ПЛАН

??Макроекономічний аналіз інфляції

??Форми відкритої інфляції

??Використання кривої Філіпса для аналізу інфляційних процесів

??Соціально-економічні наслідки інфляції

??Антиінфляційне регулювання

1. Mакроекономічний аналіз інфляції

Поняття інфляції

Інфляція –довгострокове стійке підвищення загального рівня цін, що
призводить до знецінення грошей, зниження їхньої купівельної
спроможності. Інфляція спричиняється перевантаженням сфери обігу
грошовою масою, незабезпеченою товарам та послугами. Внаслідок цього
змінюються параметри рівноваги потоку товарів і послуг та потоку грошей:

Пропозиція грошей * Швидкість  обігу =Загальний рівень цін* Кількість
товарів і послуг.

Також існують поняття дефляції – довгострокове і безперервне зниження
загального рівня цін – і дезінфляції – уповільнення темпів інфляції. Для
кількісного визначення інфляції використовуються індекси цін і рівень
цін. На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу
споживчих цін.

Інфляція – з макроекономічної точки зору – це диспропорція попиту та
пропозиції, а також інших пропорцій у народному господарстві, що веде до
зростання цін. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін, який можна
розрахувати як по роздрібних, та к і по оптових цінах. На практиці
найчастіше для виміру інфляції використовують індекс ВНП. В
макроекономіці визначають такі види інфляції за наступними критеріями:

1. За темпами росту цін: помірну(ціни ростуть до 10% на рік і
зберігається вартість грошей, використовують номінальні ціни при
укладенні контрактів); галопуючу (ціни ростуть на 100% і більше на рік,
контракти укладаються з врахуванням темпу росту цін); гіперінфляція –
ціни зростають від 100% і більше, в економіці спостерігається обвал
доходів, цін і темпів росту.

2. За ступенем розходження росту цін по різних товарних групах:
збалансована – ціни ростуть рівномірно і співвідношення цін різних
товарів один до одного залишається незмінним; незбалансована – ціни
різних товарів змінюються відносно один одного непропорційно.

3. За ступенем передбачуваності: очікувана – така, яку можна
прогнозувати; неочікувана – навпаки.

Фактори, які визначають інфляцію.

Монетаристи, розглядаючи довгострокові періоди, стверджують, що головною
умовою існування інфляції є збільшення грошової маси. У короткострокові
періоди діють також інші причини інфляції.

За немонетарною теорією причинами інфляції є:

— перерозподіл національного доходу;

— збільшення сукупного попиту;

— зміна структури попиту;

— адміністративне підвищення цін монополіями, олігополіями, державою.

Д. В сучасній економічній літературі виділяють три основних сили, які
призводять до дисбалансу економіки і викликають інфляцію:

— державна монополія на емісію грошей і на зовнішню торгівлю;

— профспілкова монополія, яка визначає розмір зарплати і зайнятості;

— монополія найбільших фірм на визначення витрат виробництва і цін.

Індексний аналіз інфляції.

Інфляція – процентна зміна рівня цін (Р).

(1)

— рівень інфляції;

 — рівень цін відповідного періоду.

Визначення інфляції за допомогою індексу Пааше:

(2)

Q – обсяг продажів;

P – рівень цін;

t – період.

Рівень інфляції з урахуванням індексів цін на продовольчі, непродовольчі
товари та послуги:

, де     (3)

Іінф. – індекс інфляції;

І1- індекс цін на продовольчі товари;

І2 – індекс цін на непродовольчі товари;

І3 – індекс цін на послуги;

а1, а2, а3 –вагові коефіцієнти, які інтерпретуються як вартісна
структура споживчого кошика населення.

а1 + а2 + а3 =1.

Річний індекс інфляції:

* Іінф.міс.     (4)

Це добуток 12-ти місячних індексів інфляції.

Середньомісячний індекс інфляції:

(5)

Темп зростання інфляції:

(6)

Темп приросту інфляції:

, де: (7)

Іінф.(t) — індекс інфляції в році t;

Іінф.(t-1) — індекс інфляції у році (t-1).

Правило «величини 70».

Це правило дозволяє швидко підрахувати кількість років, необхідних для
подвоєння рівня цін. Для цього необхідно число 70 поділити на річний
темп приросту інфляції:

 (8)

Індекси споживчих цін в Україні:

1991 р. – 390%

1992 р. – 2100%

1993 р. — 10255%

1994 р. — 501,1%

1995 р. — 282%

1996 р. — 139,7%

1997 р. — 110,1%

1998 р. — 120,0%

1999 р. — 118,1%

2000 р. — 125%

Ці ІСУ є показниками темпів інфляції за рік.

2. Типи та форми інфляції.

При характеристиці інфляції прийнято визначати таке поняття, як тип
інфляції. Зокрема, вживається категорія відкрита та прихована інфляція.

Відкрита інфляція характеризується:

— постійним ростом цін;

— дією механізму адаптивних інфляційних очікувань.

Прихована інфляція характеризується:

— тимчасовим заморожуванням цін та доходів;

— встановленням граничних цін на продукцію;

— тотальним адміністративним контролем за цінами.

Основними формами відкритої інфляції є інфляція попиту, інфляція
пропозиції (витрат) і відкрита структурна інфляція.

Інфляція попиту викликається таким явищем як зростання  попиту і
відповідно зростання  цін в процесі господарювання.

Інфляція, що виникає при зміні пропозиції, тобто інфляція за монетарною
концепцією, називається інфляцією витрат. Інфляція, що виникає при зміні
попиту, називається інфляцією попиту. Адаптивні інфляційні очікування
призводять до збільшення попиту. Таким чином, інфляція витрат
посилюється інфляцією попиту.

Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості і повної
завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання попиту не
супроводжується розширенням пропозиції, тому ціни зростають. Цю ситуацію
можна дослідити на графіку (мал.1).

Зростання грошової маси (сукупного попиту) на відрізках2 та 3 кривої AS
призводить до інфляційного зростання цін.

Інфляція попиту в моделі AD-AS.

Якщо під впливом нецінових факторів підвищується сукупний попит від
AD1?AD2?AD3 послідовно, то це викликає такі процеси в економіці:

— починають рости ціни (Р1?Р2?Р3);

— ріст цін виступає стимулюючим фактором до росту виробництва, яке теж
росте (Q1?Q2?Q3).

Таким чином, інфляція попиту хоча і викликає ріст цін, але вона не є
абсолютно шкідливою, оскільки в ході розширення виробництва росте і
зайнятість.

Інфляція витрат.

В економіці може виникнути ситуація, коли нецінові фактори вплинуть на
ціни і на ресурси, відповідно ростуть витрати виробництва і виникає таке
негативне явище, як інфляція пропозиції (витрат). Відповідно цей тип
інфляції теж може бути зображений в моделі AD-AS при аналізі зміщення
кривої AS.

Якщо ростуть витрати виробництва, то підприємці змушені реагувати ростом
цін на свою продукцію. Так підвищення цін Р1?Р2?Р3 впливає на скорочення
сукупної пропозиції  від AS1?AS2?AS3. При цьому йде скорочення обсягів
виробництва Q1?Q2?Q3.

Отже, інфляція пропозиції (витрат) супроводжується одночасним ростом цін
і скороченням виробництва. Якщо скорочується виробництво, то це означає
скорочення зайнятості. Поєднання трьох явищ: інфляції, спаду виробництва
і безробіття – це стагфляція.

Якщо в процесі стагфляції під впливом безробіття та росту цін росте
сукупний попит від AD1 до AD2, то це хоч впливає на деяке зниження цін,
проте спровокує ще більший спад виробництва.

Інфляція попиту характеризується т.Е3 на перетинах кривих AS1 та AD2.
Інфляцію витрат характеризує т.Е2 на перетині кривих AD1 і AS2. Якщо
одночасно зростають попит від AD1 до AD2 та пропозиція від AS1 до AS2, 
то це точка Е4 на перетині  названих кривих AD2 і  AS2 та поєднання
інфляції попиту і пропозиції викликає різке підвищення цін від Р1 до Р4,
набагато більше росту цін від інфляції витрат – Р2 і інфляції пропозицій
– Р3. В той же час відбувається спад виробництва від Q1 до Q4 за рахунок
впливу інфляційного попиту на спад виробництва. Отже, будь-який з типів
інфляції  викликає негативні явища в економіці і фактично руйнує
економіку.

Інфляційна спіраль попиту

Інфляційна спіраль пропозиції

Інфляційний та дефляційний розрив

Інфляційний розрив – це відхилення в бік збільшення сукупного попиту від
стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції.

Інфляційний розрив

QF – лінія повної зайнятості; QMO – рівень обсягів ВНП; KL – інфляційний
розрив; Q – реальний ВНП.

Інфляційний розрив утворюється тоді, коли сукупний попит зростає на
класичному відрізку кривої сукупної пропозиції.

Інфляційний розрив:

QP —  лінія повної зайнятості; KL – інфляційний розрив.

Дефляційний розрив – це відхилення в бік зменшення сукупного попиту від
стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції.

Дефляційний розрив

Qf – лінія повної зайнятості; QMO – обсяг ВНП в умовах рівноваги; МВ –
дефляційний розрив.

Дефляційна політика спрямована на стримання споживання і створює
сприятливі умови для заощадження і нагромадження.

3. Використання кривої Філіпса для аналізу інфляційних процесів.

Два погляди на криву Філіпса.

Перший. Крива Філіпса розглядається як економічний закон. Це означає, що
в країні одночасно не може бути сильної інфляції та високого безробіття.
За допомогою різноманітного поєднання інструментів державного
регулювання можна досягти будь-якого поєднання рівнів інфляції та
безробіття, що відповідають різним точками кривої Філіпса. Вибір точки
визначається існуючою економічною ситуацією, а також
соціально-політичними орієнтирами уряду.

Другий. Заперечує постійність і стійкість взаємозв’язку між інфляцією та
безробіттям. В економіці можна досягти найвищого рівня зайнятості при
заданих темпах помірної інфляції. Конфлікт цілей — стримувати інфляцію
чи безробіття вирішується, якщо вдається вжити заходів, що зрушать криву
Філіпса вліво-вниз.

Стагфляція

Аналізуючи динаміку інфляції та безробіття 70-80-х років ХХ століття,
можна зробити висновок, що зв’язок між ними виявився нестабільним. Під
час економічних криз одночасно росли як ціни, так і безробіття. Така
економічна ситуація отримала назву стагфляція (економічний застій при
одночасній інфляції) або слампфляція (поєднання інфляції і різного
економічного спаду).

Виникнення стагфляції економісти кейнсіанської школи пояснюють серією
зривів пропозиції. Попередній аналіз взаємозв’язків цін та зайнятості
базувався на зміні рівня сукупного попиту при незмінній пропозиції.
Зменшення сукупної пропозиції (зміщення кривої AS вліво) приводить до
одночасного збільшення рівнів інфляції та безробіття. В результаті
виникає стагфляція і відбувається зрушення кривої Філіпса. Підвищенню
питомих витрат виробництва і зміщення кривої AS вліво в 70-80-і роки
сприяли такі фактори:

1) підвищення цін на нафту та нафтопродукти;

2) продовольча криза в світі і наступний ріст цін на
сільськогосподарські продукти;

3) погіршення умов торгівлі і викликаний цим імпорт інфляції;

4) зняття контролю над цінами та зарплатою;

5) зниження темпів приросту продуктивності праці при заданих темпах
росту номінальної зарплати;

6) інфляційні очікування працівників, які викликають ріст номінальної
зарплати і питомих трудовитрат.

Неокласична школа пояснює стагфляцію за допомогою теорій адаптивних і
раціональних очікувань, обидві концепції виходять з того, що в економіці
існує природний рівень безробіття. Досягнувши його, економіка приходить
у стійке становище, будь-яке відхилення від нього буде породжувати
інфляцію чи дефляцію.

Згідно з теорією адаптивних очікувань, господарюючі суб’єкти формують 
свої уявлення про очікувану інфляцію, виходячи з попередніх темпів росту
цін, скоригованих на похибку прогнозу попереднього періоду. Ці
очікування досить стійкі і у формалізованому вигляді їх можна
представити у вигляді:

, де

 — очікування відносно майбутньої інфляції, зроблені в поточному
періоді;

 — очікувані темпи росту цін в поточному періоді;

 — похибки прогнозу росту цін в поточному періоді;

а – коефіцієнт корекції (адаптації), який показує швидкість перегляду
очікувань: 0

Похожие записи