Реферат на тему:

Панас Мирний (1849—1920)

Панас Мирний увійшов у літературу як основоположник українського
соціально-психологічного роману і повісті, майстер великих прозових
жанрів.

Народився Панас Якович Рудченко (Панас Мирний) 13 травня 1849 року в
родині бухгалтера у м. Миргороді на Полтавщині. Навчався у повітових
училищах Миргорода та Гадяча. З похвальною грамотою він закінчив
Гадяцьке повітове училище у 1862 р. 28 жовтня 1863 р. Панас стає
канцелярським служителем-писарчуком Гадяцького повітового суду, через
рік на цю ж посаду переходить у скарбництво — під оруду батька, а з 1866
р. продовжує ту ж діяльність у Прилуках, де почалося його самостійне
життя. Юнак цікавиться історією, суспільними науками та громадським
життям. 1871 року він був переведений до Полтавського скарбництва
бухгалтером.

1872 р. є роком народження Панаса Мирного як письменника. Цього року
львівський журнал «Правда» опублікував його вірш «Україні» з підписом
«Опанас Мирний» та анонімно оповідання «Лихий попутав». Це рік творчого
подвигу, рік творчого горіння. Мирний перекладає «Слово о полку
Ігоревім», пише нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» і повість
«Чіпка». Як громадський діяч, Панас Мирний був запрошений у 1874 р. в
Київ на ІІІ археологічний з’їзд, багато питань якого було присвячено
народній творчості, українській культурі. На цьому з’їзді він особисто
познайомився з багатьма культурно-громадськими діячами України, зокрема
лінгвістом Павлом Житецьким, композитором Миколою Лисенком, поетом,
драматургом і прозаїком Михайлом Житецьким та ін.

У 1879 р. Панаса Яковича переведено на роботу у казенну палату, а на
початку 1886 р. він приступив до обов’язків керівника відділу, піднявся
на найвищий щабель своєї кар’єри, на якому перебував 34 роки.

У квітні 1880 року побачив світ у Женеві роман «Хіба ревуть воли, як
ясла повні?», через два роки письменник закінчив основну редакцію роману
«Повія». За 1883—1885 рр. були написані «Казка про Правду і Кривду»,
оповідання «Лови», «Морозенко», п’єси «У черницях», «Перемудрив»,
здійснив остаточну редакцію драми «Лимерівна». У наступні роки було
написано драму «Згуба», завершено повість «Лихо давнє й сьогочасне»,
новелу «Серед степів», здійснено переклад «Короля Ліра», «Думи про
Ганавату».

Панас Мирний завжди був у полоні суспільно-громадських інтересів. Він
бере участь у шевченківських святах, саме в цей час пише оповідання
«Пригода з «Кобзарем». Чимало сил доклав письменник і до організації
спорудження пам’ятника І. П. Котляревському, і до урочистого відкриття
його. Брав участь у клопотанні про відкриття, в організації та
редагуванні одного з перших українських часописів «Рідний край» — від
першого до останнього номера полтавського періоду його існування
(1905—1907). Перший номер часопису вміщував вірш Панаса Яковича «До
сучасної музи» й новелу «Сон». Протягом 1917—1919 рр. основна діяльність
письменника зосереджується на літературі для дітей.

У полтавському видавництві «Зірка» він видає свій переклад п’єси у
віршах Поліни Соловйової «Царівна Полуничка», редагує ряд книг для школи
та дитячого читання. У 1918 р. бере участь у вчительській конференції
Полтавського повіту. Служби письменник не кидав до останніх днів життя.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований у Полтаві.

Літературний процес 70—90-х років ХІХ ст. — це новий етап у розвитку
українського письменства. Література цього періоду розвивалася під
могутнім впливом полум’яної поезії Т. Г. Шевченка. Розроблялися нові
теми, зображувалися нові сфери народного життя.

\

AE

E

<* %щатах злиднів і безправ’я сільських бідняків і міської голоти. Свій талант, своє образне слово Панас Мирний присвятив обездоленому народові. Викриття «лиха давнього і сьогочасного» наявне в усіх його творах, супроводжується роздумами про неможливість розквіту душі людини у світі насильства, про несумісність добра і зла, взятих у їх соціальному аспекті. Саме про це йде мова у творах «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», «Морозенко». Та митець вірив у перемогу правди. Мрії про світле майбутнє проймають оповідання «Сон» (1908). Люди, «високі та статні», опромінені щастям, «горді й привітні» — такими були ідеали Панаса Мирного. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» був написаний письменником у співавторстві з братом Іваном Біликом. Шлях написання роману був довгим: від нарису «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» (1872) через повість «Чіпка» (1872) до соціально-психологічної епопеї, роботу над якою було закінчено у 1875 році. Через п’ять років роман виходить у Женеві під назвою «Пропаща сила». У творі правдиво зображено дореформену і пореформену дійсність з її соціальними суперечностями та контрастами. Визначною заслугою є те, що в романі глибоко простежено взаємозв’язки між особистістю і суспільством, висвітлено процеси формування характерів представників різних соціальних груп у соціально-історичному контексті народного життя. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — справді новаторське явище в українській літературі 70-х років ХІХ ст. Він вражає масштабністю зображення дійсності і в часі, і в просторі. У самій назві твору втілена містка алегорія, адже не можна мовчати, коли навколо чиниться кривда, народ ніколи не змириться з гнобленням. Основні сюжетні лінії роману (рід та життя Чіпки; рід та життя Максима Гудзя; Грицько і його дружина; пани Польські; історія села Пісок) розвиваються на тлі суспільно-історичних подій, тісно пов’язані з ними, часто є породженням і органічною частиною їх. Соціальні суперечності доби породили стихійного бунтаря Чіпку. У цьому образі змальовано непересічних здібностей селянина, фізично міцного, який любив землю, працю на ній, а крім того, доброго, чуйного і дуже вразливого до всякої кривди. Наругу він не прощав нікому. Його слово багато важило і для селян, і для товаришів-волоцюг. Він стає стихійним месником, сходиться із злодіями, хоч помста багатіям здійснювалась Чіпкою і його компанією з різною метою, та з часом і він свою мету втратив. Образ Чіпки надзвичайно складний: у фіналі твору шукач правди збився на «криву стежку» бунтарства, заплямував себе грабунками і вбивствами. Чіпка — «пропаща сила». Щоб показати складне, нерівне життя героя, його нестримуване, гарячкове метання в пошуках справедливості, автори роману часто вдаються до прийомів внутрішнього монологу, за допомогою якого можна якнайкраще передати порухи душі людини, напружений стан її переживань. Багатогранний характер Чіпки у романі створюється завдяки портретній характеристиці, аналізу поведінки персонажа. У творі власне вперше в українській прозі з’явився соціально-психологічний портрет. Головний герой тісно пов’язаний з образами Грицька та Максима. В образі Грицька авторами виведено звичайного недалекого селянина того часу — працьовитого, полохливого, покірного законам і звичаям, який не виступив супроти соціальної кривди. Другою постаттю, що відтінює образ Чіпки, виступає Максим Гудзь. У цих двох персонажах — Максима і Чіпки — криється зіставлення розбою для власного збагачення з розбоєм — стихійною помстою багатіям. Майстерно зображені у творі жіночі образи Мотрі, баби Оришки, Галі, Христі, що мають народнопісенні джерела. Головним у їхніх характерах є доброта, щирість, висока моральність та самозреченість. Але в умовах тогочасної дійсності не дано ніяких можливостей для особистого щастя. Мова героїв індивідуалізована шляхом використання характерної лексики, надання мовленню відповідної експресивності, інтонаційності. У своїй письменницькій практиці брати Рудченки орієнтувалися насамперед на готові здобутки української поезії й прози, щедро черпали як образні засоби, так і лексичні скарби з вуст народу, його художньої творчості. Настрої і переживання героїв відбиваються у романі також за допомогою відповідно виписаних картин природи. Пейзаж — важливий інструмент змалювання психічного стану людини. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» виділяється широкою галереєю персонажів, які представляють різні класи та стани українського суспільства в дореформені і в перші пореформені часи. Новаторство твору виявилося і в його соціально-критичному пафосі, і в глибокому соціальному, історичному, психологічному вмотивуванні поведінки героїв. В українській літературі вперше з’явився соціально-психологічний роман, який нічим не поступався зразкам цього жанру в найрозвиненіших європейських літературах. Творчість Панаса Мирного знаменує повний відхід української прози від етнографізму та побутописання, зосередження всієї уваги на злободенних соціальних проблемах. Список рекомендованої літератури Білецький О. І. Панас Мирний // Зібр. праць: У 5 т. — К., 1965. — Т. 2. Колесник П. Й. Видатний художник-реаліст // Мирний Панас. Твори: У 3 т. — К., 1976. — Т. 1. Панас Мирний: Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, документах (Авт.-упоряд.: Є. Є. Радченко, О. І. Володарець. — К., 1984. Твори: У 2 т. — К.: Наук. думка, 1989 (Б-ка укр. літ.). Т. 1. Оповідання. Повісті. Роман. Драматичні твори. Черкаський В. М. Художній світ Панаса Мирного. — К., 1989.

Похожие записи