Реферат на тему:
Словацька Республіка – виникнення і розвиток
1 січня 1993 р. вже незалежна Словацька Республіка стала на шлях
демократичних перетворень політичної, економічної та соціальної сфер
суспільного життя. І за основними принципами демократії, що визнані
світовим співтовариством, громадянам Словаччини, конституцією
гарантується ряд основних прав і свобод. Зокрема, політичні права, права
національних меншин та етнічних груп, економічні, соціальні та культурні
права, право на судовий та інший провині в захист та ін. Ці принципи
викладені в частині в другій конституції Словацької Республіки.
Тобто у Конституції відображені головні напрямки розвитку громадянського
суспільства і створення демократичної правової соціальної держави. Серед
них важливе місце посідають положення, які закріплюють основні засади
забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи.
Механізм забезпечення прав і свобод особи становить цілісну систему
взаємозв’язаних елементів. До них належать закріплені в Конституції
Словаччини права, свободи і обов’язки людини і громадянина, які
становлять конституційно-правовий статус особи, який, у свою чергу,
виступає важливою нормативною передумовою здійснення, охорони і захисту
прав і .свобод, та передбачені Конституцією гарантії прав і свобод.
Ще складовим елементом системи забезпечення прав І свобод є різноманітні
гарантії прав і свобод, які являють собою систему конкретних засобів,
завдяки яким стає реальним ефективне здійснення громадянами своїх прав і
свобод, їх охорона і захист у разі правопорушення, їх головне
призначення полягає у забезпеченні всіх і кожного рівними правовими
можливостями для набуття, реалізації, охорони і захисту суб’єктивних
прав і свобод.
Під гарантіями прав і свобод особи слід розуміти, по-перше, певні умови,
за яких можлива найповніша і всебічна реалізація прав і свобод особи, і,
по-друге, засоби, які ефективно забезпечують охорону і захист прав і
свобод особи у разі їх незаконного порушення. Роль і значення гарантій
прав і свобод особи визначається тим, що вони являють собою сукупність
різних факторів в економічній, політико-правовій, культурній та інших
сферах життя суспільства, які створюють максимум можливих на даному
етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реальної
можливості здійснення прав і свобод особи.
Система гарантій прав і свобод особи є досить складною і розгалуженою.
За змістом і за видами суспільної діяльності гарантії прав І свобод
особи поділяються на загальні та спеціальні. До загальних гарантій
належать економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та культурні
гарантії – засоби забезпечення прав і свобод. До спеціальних належать
юридичні або правові гарантії прав і свобод особи.
В Словаччині політичними гарантіями прав і свобод особи виступають
головні принципи функціонування і устрою держави, до яких належать
принципи народовладдя; принципи державного суверенітету,
що передбачають верховенство, самостійність, незалежність,
повноту і неподільність державної влади; розподіл владних
повноважень між незалежними та взаємозв’язаними гілками –
законодавчою, виконавчою та судовою; політичний плюралізм тощо.
Також модна від слідкувати економічні гарантії прав і свобод втілюються
у багатоплановому функціонуванні економіки, в існуючій системі
багатоманітності форм власності – державної, колективної, приватної,
комунальної та інших як рівноправних і в однаковій мірі захищених
юридичне, а також в економічній самостійності, що забезпечує юридичну
рівність учасникам економічних відносин;
соціальними гарантіями прав і свобод особи виступає весь комплекс
відносин і взаємозв’язків вільного громадянського суспільства;
ідеологічні гарантії прав і свобод особи виявляються у загальному
визнанні та сприйнятті загальнолюдських гуманістичних цінностей, ідей
демократичної правової соціальної держави і громадянського суспільства,
верховенства права та соціальної справедливості. Культурні та духовні
гарантії прав і свобод особи в Словаччині втілюються в законодавчому
закріпленні свободи віросповідання, в існуючій системі освіти, науки,
культури та вільному до них доступі.
Що ж до правових гарантій прав і свобод особи – це встановлені законом
юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і
свобод. Держава, закріплюючи права і свободи особи в законах, тим самим
бере на себе зобов’язання створювати умови для їх забезпечення: надавати
громадянам справжні можливості для практичної реалізації ними своїх прав
і свобод; охороняти права і свободи особи шляхом усунення будь-яких
можливостей для їх порушення; захищати права і свободи особи у випадку
незаконного їх порушення, коли таке порушення вже сталося. Ці
зобов’язання держави щодо забезпечення прав і свобод особи, зафіксовані
в законодавстві, і є їх юридичними гарантіями.
У правових нормах цивільного, сімейного, трудового права містяться
відповідні гарантії цивільних, сімейних, трудових прав і свобод
громадян. Так, у цивільному праві гарантується реалізація, охорона і
захист майнових і деяких особистих немайнових прав і свобод: свобода
підприємницької діяльності, захист права власності, авторських прав та
ін.; норми сімейного права гарантують рівноправність чоловіка і жінки у
сімейному житті, захист прав і законних інтересів членів сім’ї, що
потребують допомоги, в першу чергу – дітей; в нормах трудового права
передбачено широкий захист права громадян на працю тощо. Галузеві
гарантії прав і свобод особи містяться і у нормах інших галузей –
адміністративній, кримінальній, виправно-трудовій та інших.
За Конституцією нікому не може бути заборонено здійснювати свої основні
права і свободи, якщо цьому не суперечить основний закон країни.
Відстояти та захистити свої права громадяни можуть в судовому порядку.
Про це йдеться в Главі сьомій Конституції. Ст. 46.
Кожен може вимагати захисту своїх прав у незалежного та безстороннього
суду або іншого державного органу Словацької Республіки у випадках та
порядку, визначених законом.
Кожна особа, права якої були порушені рішенням державного органу, може
звернутися до суду з вимогою перегляду законності рішення, якщо інше не
передбачено законом. Перегляд рішень у справах, що стосуються основних
прав і свобод, не може бути виключений із юрисдикції судів.
Якщо ж на державному рівні не вдається захистити свої права, громадяни
Словаччини може захистити їх на міжнародному рівні. Важливе значення в
цьому плані має діяльність Міжнародного Суду ООН. Комітетів Генеральної
Асамблеї ООН. Зокрема, Комітет з прав людини, Комітет з прав дитини та
ін.
З 2001 р. Словаччина стала членом ЄС, що свідчить про дотримання вимог
щодо вступу, а власне і дотримання прав людини в країні. Завдяки діям
уряду М.Дзуринди, обраного в 1998 р., Словацька Республіка посіла 1-е з
перших місць за економічним і культурним рівнем положення незалежно
Словацької республіки в 1993 р. і до 1998 р. ситуація і країні докорінно
різнилася.
Згадаємо період правління уряду В.Мечіара, що носив авторитарний
характер. Спостерігалось надзвичайно багато порушень по забезпеченню
прав людини, що не дозволило Словаччині потрапити ні до першої, ні до
“другої хвилі” вступу до ЄС. Так, досить помітними були прагнення
Мечіара відновити цензуру засобів масової інформації, маючи на меті
усунення з політичної арени опозиційних сил. Неодноразовими були спроби
різноманітних утисків та погроз журналістам, намагання призупинити
діяльність опозиційної газети «SME» та незалежного телевізійного канал
“TV-Markiza”.
Набирала сили неприхована фобія щодо угорців, ромів та інших етнічних
меншин, що проживають в Словаччині. Такі тенденції почали відкрито
проявлятися на державному рівні Враховуючи той факт, що на території
Словацької Республіки проживає близько 14 % представників різних
етнічних меншин, державу можна сміливо вважати багатонаціональним
утворенням. Беручи до уваги прагнення словаків побудувати вперше в
історії власну державу, словацький націоналізм і почуття пригнобленості
народу, над яким історично панували інші, певною мірою пояснюють брак
толерантності та лояльності до інших національних груп. У деякій мірі це
прихованне почуття реваншу, на якому невдало намагався зіграти Мечіар,
призвело до певного загострення відносин національними меншинами в
країні.
Згідно із законами Словацької Республіки, всі національні меншини мають
право на вільний розвиток та збереження своєї національної ідентичності.
Однак, практичний досвід показує, що на побутовому рівні для Словаччини
є характерними прояви національної упередженості та нетерпимості
(зокрема, упереджене ставлення та прояви насильства місцевого населення
щодо ромів, які, фактично, позбавленні будь-яких прав).
Значний відсоток угорського населення, що проживає у Словаччині і прагне
не лише збереження національної ідентичності, але й власної
територіальної автономії в межах країни, також не сприяє позитивному
вирішенню національних суперечностей в країні.
Як бачимо Словацькій Республіці прийшлось подолати цілу низку труднощів,
тому її досвід є надзвичайно корисним для інших посткомуністичних країн,
адже зосередження, монопольна концентрація влади хоч би в якій особі чи
інституції, перешкоджає процесу демкоратизації, і навіть може призвести
до авторитаризму в той час, як розумний баланс влади сприяє зміцненню
демократії, що веде до афективно дотримання прав людини, громадянина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
Конституція нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.:
Укр. Павн. Редакція. Вид-во “Право”, 1996. 544 с.
Общая теория прав человеа /Руководитель авторского коллектива и
ответсенный редактор Дукашева Е.А. М., 1996. – 509 с.
Корташкин В.А. Права человека в медрународном и внутригосударственном
праве. – М., 1995. – 432. с.
Международное сотрудничество и права человека. – М., 1989. – 162. с.
Лазар Натала. Дилеми посткомуністичних перетворень: досвід Словаччини //
Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. Чернівці.
Прут, 2002, – 352 с.
Щербакова Ю.А. Политические задачи на “вычитание» и их решение //
Восточная Эвропа на новом пути: Хроника событий, документы, коментарии.
– М.: ИННИОН РАИ, 1994, – с. 169-189.
Конституція нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.:
Укр.. Павн. Редакція. Вид-во “Право”, 1996. 544 с.
Общая теория прав человеа /Руководитель авторского коллектива и
ответсенный редактор Дукашева Е.А. М., 1996. – с. 139.
Корташкин В.А. Права человека в медрународном и внутригосударственном
праве. – М., 1995. – с. 315.
Конституція нових держав Європи та Азії/ Упоряд. С.Голватий. – К.:
Укр.. Правн.Редакція. Вид-во “Право”, 1996, – с. 458.
Международное сотрудничество и права человека. – М., 1989. – с. 105.
Лазар Натала. Дилеми посткомуністичних перетворень: досвід Словаччини
// Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць.
Чернівці. Прут, 2002, – с. 227 (352 с.).
Щербакова Ю.А. Политические задачи на “вычитание» и их решение //
Восточная Эвропа на новом пути: Хроника событий, документы, коментарии.
– М.: ИННИОН РАИ, 1994, – с. 175.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
