Реферат
На тему:
Економічний розвиток Словацьких земель (друга половина XIX-початок XX
ст.)
В останній чверті XIX ст. по всій Європі відбувається модернізація,
викликана знаним розвитком промислового виробництва. Модернізація не
обминула й Угорщини, хоча й відбувалася тут повільніше, ніж у
Цислейтанії. Угорщина брала участь у європейському ринку, постачаючи
здебільшого аграрну продукцію. Однак розвивалися й промислове
виробництво, банківська справа, торгівля. Активно будувалися залізниці.
Саме в цей час споруджено більшість залізниць у Словаччині. Важливе
значення мала магістраль, що з’єднувала Жиліну з Кошице і Братиславою.
Розвиток залізничної мережі сприяв появі у Врутках найбільшого
машинобудівного підприємства Словаччини з обслуговування залізничного
транспорту.
Залишаючись традиційно аграрним краєм, словацькі землі вважалися у
Транслейтанії індустріально розвинутим регіоном. Тут працювали старі
мануфактури, котрі поволі перетворювались на фабрики з паровими
машинами. Виникали нові заводи. Тільки в Братиславі їх було декілька.
Розпочав переробку нафти завод Аполло, виробництво динаміту — завод
фірми Нобелів, виробництво зброї та набоїв — завод Патронка,
виготовлення ниток, кабелів, гуми — завод Матадор, шоколаду — фабрика
Столлверк.
У словацьких землях розвивалися традиційні промислові галузі —
металообробна, деревообробна, текстильна, паперова та скляна. У
будівництві нової паперової фабрики в Ружомбероку брав участь і
словацький капітал. У Словаччині велике значення мала промисловість, що
переробляла аграрну продукцію. На початку XX ст. тут діяло кілька
великих і багато малих млинів. Найбільший млин був у Великому Шароші. На
ньому налічувалося 200 робітників. Найбільші цукрові заводи
зосереджувалися у Південно-Західній Словаччині.
Угорська влада підтримувала розвиток промисловості. Проте в Угорщині над
усім домінувала політична ідея — витворення централізованої,
мононаціональної мадярської держави. Власті побоювались, що розвиток
промисловості сприятиме розвою національних рухів, і всіляко гальмували
формування господарської бази на землях національних меншин.
Разом з тим напередодні Першої світової війни в словацьких землях
видобувалося 70% залізної руди, вироблялося близько чверті всього
чавуну, половина паперу й третина текстилю Транслейтанії, що становило
18,6 % загальної вартості її промислової продукції.
Незважаючи на окремі успіхи в розвитку економіки, в Словаччині не
виникло власної господарської структури з сильним підприємницьким і
фінансистським прошарком.
В Угорщині створювалися великі заводи й мережа банків зі значним
капіталом. Проте частка власності немадярів була непомірне низькою.
Словацький капітал зосереджувався передусім у дрібних довірчих
товариствах і ощадних банках. З 1884 р. діяв єдиний словацький “Татра
банк”, котрий належав до дрібних фінансових установ.
Зростанню кількості словацьких фінансових органів на початку XX ст.
сприяло збільшення їхнього капіталу в шість разів, однак він становив
лише 10 % капіталу угорських банків і кредитних установ у Словаччині.
Попри скасування кріпацтва в останній третині XIX ст. вибухнула криза
сільськогосподарського виробництва. Вона найбільше проявилася в гірській
місцевості, де жило словацьке населення. Тут селяни здебільшого
перебували в напівфеодальних умовах — звільнення від феодальних
повинностей тривало аж до кінця XIX ст. Недостатня кількість землі
особливо відчувалася за високих темпів приросту населення. Голод у
неврожайні роки гнав людей на заробітки в сприятливі для сільського
господарства регіони країни.
Наприкінці століття на північних та східних землях масового характеру
набуває від’їзд словаків до США та Канади. Таких переселенців
налічувалося до 300 тис. чоловік. Словаки Північної Америки матеріально
підтримували національний рух у словацьких землях. У 1907 р. виникла
Словацька ліга в Клівленді (США).
Соціальна структура населення наприкінці XIX — початку XX ст.
змінюється. Більшість словаків продовжували працювати в аграрному
секторі. Однак у процентному відношенні кількість задіяних у сільському
господарстві значно зменшилася. Зріс відсоток словаків у транспорті,
торгівлі, промисловості. Виникла численна верства промислових
робітників. Зросла кількість словаків у містах.
Робітники на промислових підприємствах у Словаччині працювали й жили в
тяжких умовах. Робочий день тривав на більшості заводів 16 годин і
тільки наприкінці XIX ст. зменшився до 12. Для трудящих не існувало
жодних соціальних гарантій — соціальне законодавство у Транслейтанії
з’явилося тільки на зламі століть. Робітники зверталися до організованих
форм боротьби. Засновуються перші профспілки та робітничі партії. У 1868
р. виникла Загальна робітнича спілка, в 1880 р. — Загальна робітнича
партія Угорщини, в 1890 р. — Соціал-демократична партія Угорщини. До
загальноугорських організацій належали й словацькі робітники, котрі,
проте, не відійшли від національного руху.
ЛІТЕРАТУРА
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 2.
История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1959. Т. 2.
Історія світової культури. Київ, 1997.
Краткая история Венгрии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1991.
Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1988.
Погодин А. Л. Славянский мир. Политическое и экономическое положение
славянских народов перед войной 1914 г. Москва, 1915.
Словацкая литература от истоков до конца XIX в. Москва, 1997. 4.1
Славянские съезди. XIX — XX вв. Москва, 1994.
Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций
ХУШ-ХІХ вв. Москва, 1978.
Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1989. Т.
2.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
